2012-10-14, 18:47
В преддверии матча с киевским Динамо
Как сообщило сегодня издание Gong.bg, руководство киевского «Динамо», только недавно сменившего главного тренера, зимой собирается провести супертрансфер по меркам украинского рынка. Речь идет об интересе киевлян к полузащитнику «Манчестер Юнайтед» и сборной Шотландии Даррену Флетчеру.
![[Изображение: Darren-Fletcher-600x406.jpg]](http://shahta.org/wp-content/uploads/2012/10/Darren-Fletcher-600x406.jpg)
28-летний полузащитник манкунианцев только недавно оправился от язвенного колита, который не позволял игроку выходить на поле c декабря 2011 года. Одно время даже гуляли слухи, что Даррену придется проститься с футболом, но сам полузащитник сделал все, чтобы вернуться.
Трансферная стоимость Флетчера оценивается в 10 млн. евро. Сообщается, что «Динамо» попробует приобрести игрока уже в зимнее трансферное окно.
источник: Шахта
Коли тренер у лікарні: хто відповідає за результати?
Однією з головних бід києводинамівського клубу останнього десятиріччя є «колективна відповідальність», яка насправді перетворюється на колективну безвідповідальність. Ось і після зустрічі в Дніпропетровську, програної столичними вчисту, в. о. наставника Михайличенко сказав, що чинний тренерський штаб звітуватиме перед керівництвом за стан справ і результати в команді. Саме так: не Олексій Олександрович особисто, а певна група людей.
Абсурдність такої ситуації підсилюється й тим, що серед отієї «групи відповідальних» були неоднозначні персони. Зокрема колишній помічник тренера Валерій Зуєв. Цей добродій працює на згаданій посаді, переживши 12 (!!!) наставників «синьо-білих». Просто неймовірно: під час роботи Михайла Фоменка, Йожефа Сабо (п’ять каденцій), Володимира Онищенка, Миколи Павлова, Валерія Лобановського, Олексія Михайличенка, Леоніда Буряка, Анатолія Дем’яненка, Олега Лужного (два строки), Юрія Сьоміна (також двійко пришесть), Валерія Газзаєва й (недовго) Олега Блохіна Валерій Леонідович завше був на кону! Два десятиріччя штормів, невдач, переворотів, а він — досі був незворушний. У мене є достовірна інформація, котра все це прояснює, проте не можу поділитись нею з читачами — не хочу додаткових проблем.
Утім, віддалився від теми, тому повертаюся до неї. Загалом в історії «Динамо» було чотири глобальні випадки, коли виникало своєрідне роздвоєння: один тренер був офіційно головним, інший — реально виконував його обов’язки. Почалося все 1976-го: на Монреальській Олімпіаді тодішню збірну СРСР очолював київський тандем Лобановський — Базилевич, відтак у весняному чемпіонаті СРСР «Динамо» в більшості (в десяти з п’ятнадцяти) матчів очолював Михайло Коман. За шість років настав чемпіонат світу в Іспанії, одним із трьох наставників радянської репрезентації був той же Лобановський, відтак ціле літо 1982-го фактично керував командою з Києва Анатолій Пузач. Цей сценарій повторився ще за шість років: на початку весни 1988-го Валерій Васильович лікував серце, відтак не міг очолювати ні збірну СРСР, ні динамівців, віддавши кермо тому ж Пузачеві. Ну, й нарешті, часовий період 1999–2002 рр.: тоді майже в усіх виїзних матчах Ліги чемпіонів очолював киян помічник Метра Михайличенко (подейкують, що хворий Лобановський навіть не дивився ті зустрічі, а його асистент телефонував йому після фінального свистка й повідомляв результат).
Із цього приводу я зв’язався з москвичем Андрієм Яковлєвим — провідним статистиком «Динамо», а той сказав, що подібних випадків (але в менших масштабах) було більше, проте він не вважає за потрібне акцентувати на них: мовляв, відповідальність усе одно несе «офіційний» наставник. Мені ж здається, що в нинішньому «Динамо» ситуація дещо інша: тут, нагадаю, — «колективна відповідальність». Іще передбачаю таке: якщо нинішній в. о. та його помічники завалять результати на всіх фронтах, нам «пояснять», що тут нічого не можна було зробити — адже «перехідний сезон», «травми», «хвороба тренера», «будуємо нову команду».
Гра, стиль і ґрунтовність у роботі
Головним лейтмотивом практично всіх коментарів за підсумком найпершого матчу нового «Динамо» — часів Блохіна — була фраза про «повернення до першооснов»: мовляв, кияни знову взяли на озброєння принципи футболу, що їх започаткував Віктор Маслов, а викристалізував Валерій Лобановський. Ідеться, звісно, про пресинг, активні фланги, забігання, енергійну участь у нападі всіх гравців, у т. ч. — захисної ланки.
Зустріч у Дніпропетровську стала шоком: усе це кудись раптово зникло, а постава киян виразно нагадала недавню епоху Юрія Сьоміна. У певних колах осіб, де наявна антипатія до Олексія Михайличенка, виникли навіть думки про якийсь саботаж із його боку…
Якщо серйозно: що ж трапилося? Чому «синьо-білі» знічев’я повернулися в минуле, від якого самі ж гравці відхрещувалися? Найпростіший варіант — пояснити все тим, що Блохін елементарно не встиг переставити київський потяг на нові рейки. Цілком імовірно, що ця версія — схожа на істину.
А може, й ні. Вочевидь, як висловив припущення в минулому номері «УФ» екс-динамівець Роман Максимюк, така ігрова фактура столичних була, до певної міри, «ініціативою» футболістів, до яких не достукався чинний в. о. головного тренера…
«ФК Голлівуд»
Цей термін виник майже півтора десятиліття тому в Німеччині, коли якийсь із тамтешніх дотепників-журналістів саме таким чином охарактеризував ситуацію в мюнхенській «Баварії»: тоді в лавах цього величного клубу зібралося аж троє футболістів надзвичайного таланту й не менш складного характеру — Маріо Баслер, Штефан Еффенберг і Лотар Маттеус. Вони, вкупі з іншими, менш «характерними», баварцями, довели обстановку в колективі до стану розпеченого заліза, влаштовуючи регулярні сварки, інтриги, пліткарство й навіть бійки — безпосередньо на тренуваннях.
Безумовно, в усіх клубах світу, які претендують на щось по-справжньому значуще, непроста система взаємостосунків усередині футбольного колективу. Таке, даруйте за пафос, життя: сильну команду формують сильні особистості, а тримати таких людей воєдино — то питання великої майстерності. Отож для мене очевидно, що від часу кончини Валерія Лобановського жодному наставникові києводинамівської дружини не вдалося здійснити цей складний маневр.
…Трохи відійду від теми. Наша газета, вочевидь, найпершою в Україні стала, грубо кажучи, «піарити» молодого білоруського тренера Віктора Гончаренка: почали робити це ще 2010-го, з абсолютно щирих і безкорисливих міркувань, будучи переконаними в тому, що фахівець такого рівня й такого юного (для своєї професії) віку став би справжньою знахідкою для вітчизняної ПЛ. З того часу коуч борисівського БАТЕ постійно зростає творчо, виграє купу всього вдома, досягає серйозних показників у Європі, проте з боку України інтересу до його персони немає й досі. Недавно, після того, як його підопічні «розірвали» в Лізі чемпіонів ту ж «Баварію» з Мюнхена — 3:1, автор цих рядків поділився враженнями про звітний матч із колегою, знову висловивши думку, що за умови запрошення Гончаренка в Київ, виникла би надія на зародження нової епохи столичного «Динамо».
Натомість колега заперечив мені: в білоруса нічого не вийде. То в нього в Борисові під рукою — люди, скромні футболісти зі скромним обдаруванням, які представляють майже село. А в «Динамо» — не прості смертні, а «зірки», які легко зможуть «сплавити» будь-якого наставника, котрий їм «не до душі». Легко. Тому наразі в Києві потрібен саме Блохін — тренер, який зможе поставити на місце будь-якого підопічного, який посмів «зарватися», уявити себе великим, незамінним і геніальним.
Хоч як прикро, але це — правда! Не хочу глибоко розбиратися, хто допустив появу києводинамівських авгієвих стаєнь і синьо-білого «ФК Голлівуд». Бо втомився від цього — й, зокрема, від постійної десятирічної брехні, що «в нас усе — добре». Адже бачу натомість, як Артем Мілевський і Андрій Ярмоленко під час заміни не тиснуть руку Олексієві Михайличенку, а форвард — той узагалі говорить щось дуже неприємне на адресу наставника.
Загалом, утомився од відчуття, що київський клуб рухається ніби в замкненому колі, повторюючи одні й ті ж, неприпустимі, помилки. Без шансів вирватися звідти…
Володимир БАНЯС, "Український футбол".
Мне очень интересны подобные публикации. Хотя бы потому, что следующая игра именно с киевлянами. И у них проблемы также существуют, правда, иного рода. Мы постоянно акцентируем свое внимание на своих "домашних" проблемах.
Но... . Тогда, простите, а кто играть будет?
Судя по публикациям - сборная проблем Динамо и сборная проблем Металлиста.
Киевское «Динамо» готовит мегатрансфер!
Как сообщило сегодня издание Gong.bg, руководство киевского «Динамо», только недавно сменившего главного тренера, зимой собирается провести супертрансфер по меркам украинского рынка. Речь идет об интересе киевлян к полузащитнику «Манчестер Юнайтед» и сборной Шотландии Даррену Флетчеру.
28-летний полузащитник манкунианцев только недавно оправился от язвенного колита, который не позволял игроку выходить на поле c декабря 2011 года. Одно время даже гуляли слухи, что Даррену придется проститься с футболом, но сам полузащитник сделал все, чтобы вернуться.
Трансферная стоимость Флетчера оценивается в 10 млн. евро. Сообщается, что «Динамо» попробует приобрести игрока уже в зимнее трансферное окно.
источник: Шахта
Київське «Динамо»: рух у замкненому колі
Коли тренер у лікарні: хто відповідає за результати?
Однією з головних бід києводинамівського клубу останнього десятиріччя є «колективна відповідальність», яка насправді перетворюється на колективну безвідповідальність. Ось і після зустрічі в Дніпропетровську, програної столичними вчисту, в. о. наставника Михайличенко сказав, що чинний тренерський штаб звітуватиме перед керівництвом за стан справ і результати в команді. Саме так: не Олексій Олександрович особисто, а певна група людей.
Абсурдність такої ситуації підсилюється й тим, що серед отієї «групи відповідальних» були неоднозначні персони. Зокрема колишній помічник тренера Валерій Зуєв. Цей добродій працює на згаданій посаді, переживши 12 (!!!) наставників «синьо-білих». Просто неймовірно: під час роботи Михайла Фоменка, Йожефа Сабо (п’ять каденцій), Володимира Онищенка, Миколи Павлова, Валерія Лобановського, Олексія Михайличенка, Леоніда Буряка, Анатолія Дем’яненка, Олега Лужного (два строки), Юрія Сьоміна (також двійко пришесть), Валерія Газзаєва й (недовго) Олега Блохіна Валерій Леонідович завше був на кону! Два десятиріччя штормів, невдач, переворотів, а він — досі був незворушний. У мене є достовірна інформація, котра все це прояснює, проте не можу поділитись нею з читачами — не хочу додаткових проблем.
Утім, віддалився від теми, тому повертаюся до неї. Загалом в історії «Динамо» було чотири глобальні випадки, коли виникало своєрідне роздвоєння: один тренер був офіційно головним, інший — реально виконував його обов’язки. Почалося все 1976-го: на Монреальській Олімпіаді тодішню збірну СРСР очолював київський тандем Лобановський — Базилевич, відтак у весняному чемпіонаті СРСР «Динамо» в більшості (в десяти з п’ятнадцяти) матчів очолював Михайло Коман. За шість років настав чемпіонат світу в Іспанії, одним із трьох наставників радянської репрезентації був той же Лобановський, відтак ціле літо 1982-го фактично керував командою з Києва Анатолій Пузач. Цей сценарій повторився ще за шість років: на початку весни 1988-го Валерій Васильович лікував серце, відтак не міг очолювати ні збірну СРСР, ні динамівців, віддавши кермо тому ж Пузачеві. Ну, й нарешті, часовий період 1999–2002 рр.: тоді майже в усіх виїзних матчах Ліги чемпіонів очолював киян помічник Метра Михайличенко (подейкують, що хворий Лобановський навіть не дивився ті зустрічі, а його асистент телефонував йому після фінального свистка й повідомляв результат).
Із цього приводу я зв’язався з москвичем Андрієм Яковлєвим — провідним статистиком «Динамо», а той сказав, що подібних випадків (але в менших масштабах) було більше, проте він не вважає за потрібне акцентувати на них: мовляв, відповідальність усе одно несе «офіційний» наставник. Мені ж здається, що в нинішньому «Динамо» ситуація дещо інша: тут, нагадаю, — «колективна відповідальність». Іще передбачаю таке: якщо нинішній в. о. та його помічники завалять результати на всіх фронтах, нам «пояснять», що тут нічого не можна було зробити — адже «перехідний сезон», «травми», «хвороба тренера», «будуємо нову команду».
Гра, стиль і ґрунтовність у роботі
Головним лейтмотивом практично всіх коментарів за підсумком найпершого матчу нового «Динамо» — часів Блохіна — була фраза про «повернення до першооснов»: мовляв, кияни знову взяли на озброєння принципи футболу, що їх започаткував Віктор Маслов, а викристалізував Валерій Лобановський. Ідеться, звісно, про пресинг, активні фланги, забігання, енергійну участь у нападі всіх гравців, у т. ч. — захисної ланки.
Зустріч у Дніпропетровську стала шоком: усе це кудись раптово зникло, а постава киян виразно нагадала недавню епоху Юрія Сьоміна. У певних колах осіб, де наявна антипатія до Олексія Михайличенка, виникли навіть думки про якийсь саботаж із його боку…
Якщо серйозно: що ж трапилося? Чому «синьо-білі» знічев’я повернулися в минуле, від якого самі ж гравці відхрещувалися? Найпростіший варіант — пояснити все тим, що Блохін елементарно не встиг переставити київський потяг на нові рейки. Цілком імовірно, що ця версія — схожа на істину.
А може, й ні. Вочевидь, як висловив припущення в минулому номері «УФ» екс-динамівець Роман Максимюк, така ігрова фактура столичних була, до певної міри, «ініціативою» футболістів, до яких не достукався чинний в. о. головного тренера…
«ФК Голлівуд»
Цей термін виник майже півтора десятиліття тому в Німеччині, коли якийсь із тамтешніх дотепників-журналістів саме таким чином охарактеризував ситуацію в мюнхенській «Баварії»: тоді в лавах цього величного клубу зібралося аж троє футболістів надзвичайного таланту й не менш складного характеру — Маріо Баслер, Штефан Еффенберг і Лотар Маттеус. Вони, вкупі з іншими, менш «характерними», баварцями, довели обстановку в колективі до стану розпеченого заліза, влаштовуючи регулярні сварки, інтриги, пліткарство й навіть бійки — безпосередньо на тренуваннях.
Безумовно, в усіх клубах світу, які претендують на щось по-справжньому значуще, непроста система взаємостосунків усередині футбольного колективу. Таке, даруйте за пафос, життя: сильну команду формують сильні особистості, а тримати таких людей воєдино — то питання великої майстерності. Отож для мене очевидно, що від часу кончини Валерія Лобановського жодному наставникові києводинамівської дружини не вдалося здійснити цей складний маневр.
…Трохи відійду від теми. Наша газета, вочевидь, найпершою в Україні стала, грубо кажучи, «піарити» молодого білоруського тренера Віктора Гончаренка: почали робити це ще 2010-го, з абсолютно щирих і безкорисливих міркувань, будучи переконаними в тому, що фахівець такого рівня й такого юного (для своєї професії) віку став би справжньою знахідкою для вітчизняної ПЛ. З того часу коуч борисівського БАТЕ постійно зростає творчо, виграє купу всього вдома, досягає серйозних показників у Європі, проте з боку України інтересу до його персони немає й досі. Недавно, після того, як його підопічні «розірвали» в Лізі чемпіонів ту ж «Баварію» з Мюнхена — 3:1, автор цих рядків поділився враженнями про звітний матч із колегою, знову висловивши думку, що за умови запрошення Гончаренка в Київ, виникла би надія на зародження нової епохи столичного «Динамо».
Натомість колега заперечив мені: в білоруса нічого не вийде. То в нього в Борисові під рукою — люди, скромні футболісти зі скромним обдаруванням, які представляють майже село. А в «Динамо» — не прості смертні, а «зірки», які легко зможуть «сплавити» будь-якого наставника, котрий їм «не до душі». Легко. Тому наразі в Києві потрібен саме Блохін — тренер, який зможе поставити на місце будь-якого підопічного, який посмів «зарватися», уявити себе великим, незамінним і геніальним.
Хоч як прикро, але це — правда! Не хочу глибоко розбиратися, хто допустив появу києводинамівських авгієвих стаєнь і синьо-білого «ФК Голлівуд». Бо втомився від цього — й, зокрема, від постійної десятирічної брехні, що «в нас усе — добре». Адже бачу натомість, як Артем Мілевський і Андрій Ярмоленко під час заміни не тиснуть руку Олексієві Михайличенку, а форвард — той узагалі говорить щось дуже неприємне на адресу наставника.
Загалом, утомився од відчуття, що київський клуб рухається ніби в замкненому колі, повторюючи одні й ті ж, неприпустимі, помилки. Без шансів вирватися звідти…
Володимир БАНЯС, "Український футбол".
Мне очень интересны подобные публикации. Хотя бы потому, что следующая игра именно с киевлянами. И у них проблемы также существуют, правда, иного рода. Мы постоянно акцентируем свое внимание на своих "домашних" проблемах.
Но... . Тогда, простите, а кто играть будет?
Судя по публикациям - сборная проблем Динамо и сборная проблем Металлиста.