ФК "Металіст" Харків: Історико-статистичний розділ форуму
Библиотека клуба2012-11-13, 21:46
Газета "Вечірній Харків" від 23-11-1981 г.
![[Изображение: 1981-11-23_vh_Lemeshko-o-sezone.jpg]](http://forum.metalist-kh-stat.net.ua/uploads/old_pressa/1981-11-23_vh_Lemeshko-o-sezone.jpg)
"МЕТАЛІСТ - Золотий медаліст"
— Якщо повернутись до позаминулого року, то ви, напевне, пам’ятаєте, що майже до останнього туру «Дніпро» відчував гостру конкуренцію з нашого боку, і лише фінішний ривок допоміг дніпропетровцям завоювати одну з двох путівок до групи найсильніших. Скажу, що ми не впали духом. Навпаки. Перші кубкові ігри в' Єревані, де ми з п’яти зустрічей програли лише одну — «Араратові» — 1:2 (а перемогли армійців Одеси, спартаківців Костроми і торпедівців Москви з однаковим рахунком 1:0, волгоградський «Ротор» — 4:0) і врешті-решт посіли перше місце в зоні, ці ігри, як то кажуть, розпалили апетит у наших футболістів. І після цього ми дійшли висновку, що грати з командами вищої ліги можна, а відтак вирішили боротися за кришталевий Кубок. Перемігши «Локомотив» і динамівців Мінська, ми вийшли у півфінал, однак поступилися одній з найсильніших команд країни — столичному «Спартаку». І все ж нагородою команді було те, що футболісти одержали право на присвоєння їм звання майстрів спорту.
Під час кубкових ігор ми повірили, що зможемо боротися за одну із путівок до вищої ліги. А підстави для цього» ла мій погляд, були. Це, насамперед те, що стабілізувався колектив. А відтак у нас не було великих спадів, грали стабільно. Правда, починаючи з 36-го туру ми на виїзді програли підряд чотири, матчі і лише вдома, в 38-му, виграли в армійців Києва.
Що ж, досвід чемпіонатів свідчить: наприкінці сезону навіть найслабкіші суперники намагаються зіграти з лідером найкращий чином. Слід додати, що команда в цей час знизила й результативність. Однак фініш чемпіонату показав, що ми змогли відірватись від найближчих переслідувачів — торпедівців Кутаїсі і московського «Локомотива» відповідно на шість і вісім очок.
Нинішній сезон для більшості футболістів, на мій погляд, був вдалим. Усі робили посильний внесок у командну перемогу. Перш за все хочу відзначити відмінну гру капітана команди — Ростислава Поточняка, який заслуговує найвищої оцінки. Це відмінний спортсмен, для якого спортивний режим, ігрова дисципліна — справа свята. До «Металіста» Ростислав перейшов з «Карпат», бо вважав несправедливою свою «відставку» у Львові. Він прагнув довести, що здатний ще прислужитися футболові. Для нашої молоді він став гідним прикладом і дуже допоміг колективові піднятися на найвищий щабель турнірної таблиці.
Рівно, порівняно з минулим сезоном, зіграв у воротах Юрій Сивуха. Він однаково надійно зіграв як на лінії воріт, так і на виходах. Треба сказати, що у Юрія, крім трго, й відмінна реакція, особливо, коли у наші ворота призначалися пенальті. У більшості з них він не раз виходив переможцем. Та й пропустив він, порівняно з іншими клубами, найменше м’ячів. Думається, що у нього все ще попереду. Коли Юрій одержував травми, його заміняв у другому колі Микола Леонов, який перейшов до нас з московського «Локомотива». Зіграв він задовільно.
Валентин Крячко, комсорг команди, у захисті виступає на різних місцях. У свої роки вже досяг багато: виграв першість Європи, чемпіонат світу в Тунісі. Він дисциплінований, добре грає у відборі, а от у віддачі — ще слабкувато. Часто підключається до нападу, його сольні проходи неодноразово ставили захист і голкіперів суперників у скрутне становище. Його давнішня мрія — виступити у вищій лізі — нарешті збулася. Тому наступного сезону Валентин повинен зіграти, як то кажуть, «від усієї душі».
Стабільно зіграв у захисті і Геннадій Дегтярьов, який володіє сильними ударами і має хороші фізичні дані. У кожному матчі завжди активно грає як в обороні, так і у нападі. Добре виконує стандартні становища. Геннадій дружить з музикою, багато читає.
Переднім центральним захисником виступав Олександр Косолапов. Він дуже старанний, самовідданий у боротьбі за м'яч. Але йому треба ще багато працювати над собою, удосконалювати свою майстерність на тренуваннях, серйозно ставитись до кожної гри.
Чимало зробили для перемоги команди захисники Віктор Камарзаєв, Іван Лєдней, Сергій Сапешко. Усім цим спортсменам треба збільшувати атакуючий потенціал, вірно обирати рішення при атаці суперника, більше працювати над собою.
Вагомим є внесок середньої лінії: Сергія Малька, Леоніда Ткаченка, Станіслава Берникова, Віктора Сусли.
З них я б, перш за все, виділив Сергія. Особливо вдало провів він ігри у другому колі. Малько — спортсмен технічний, любить грати в комбінаційний футбол. Це штатний пенальтіст. До речі, Сергій єдйний у першій лізі, хто забив усі пенальті, призначені у ворота суперників — дев’ять з дев’яти. Взагалі ж грає кожен матч з великим бажанням. Його поважають, у колективі користується неабияким авторитетом.
Великий обсяг робіт на полі виконує Леонід Ткаченко — грамотний і технічний футболіст. Його дуже любить харківський глядач. Не раз визнавався кращим гравцем команди як вдома, так і на виїзді. І все ж Леонід цього сезону зіграв нижче своїх можливостей, ніж у попередні роки.
Станіслав Берников — цілеспрямований, настирливий, як би не складалася зустріч, завжди грає до кінця. Травми, які увесь час переслідували Станіслава, не дали йому повністю розкритися у чемпіонаті-81.
Віктор Сусла перейшов до нас з київського «Динамо». Футболіст він дуже старанний, володіє хорошою технікою і тактичним кругозором, непогано орієнтується на полі у складних ситуаціях. І як наслідок — на його рахунку вже чотири м'ячі, причому забиті вони всі красиво. У перспективі з нього вийде непоганий футболіст, якщо він щодня працюватиме над собою.
Нападаючий Нодар Бачіашвілі — найкращий бомбардир команди. За це йому вручено Кубок пам’яті Петра Паровишникова — одного з видатних форвардів в історії харківського, українського і вітчизняного футболу. У кожному матчі ставить перед собою завдання — обов’язково забити гол. Правда, не можна не відзначити той факт, що у грі Нодара ще замало різноманітності, інколи захоплюється індивідуальною грою у середині поля.
Стосовно Володимира Лінке, то він завжди націлений на ворота, гостро і небезпечно грає у штрафному майданчику суперника, володіє хорошим дріблингом. Йому в подальшому треба серйозно ставитись до футболу.
Посильний вклад зробили і решта форвардів — Юрій Цимбалюк, Олександр Довбій, Леонід Сааков, Олександр Горбик.
Не можна не відзначити і дублюючий склад «Металіста», який посів перше місце.
В цьому, чимала заслуга моїх помічників. — Володимира Булгакова і Миколи Альошина. За резервістів нашої команди виступали: М. Леонов, С. Кузнєцов, В. Лисак, A.Недяк, С. Свистун, В. Яловський, Б. Деркач, О. Іванов, І. Яворський, Г. Трунов, B. Худяков, брати Володимир і Ігор Сороцькі, Є. Золотницький, С. Шевченко, Ю. Дейнеко.
Думається, що наступного сезону глядачі в основному складі побачать Сергія Кузнецова, Андрія Недяка, Сергія Свистуна.
Мені хочеться також подякувати начальника команди Станіслава Костюка, який багато робить для клубу, тренера-селекціонера Романа Шподарунка, адміністратора Олександра Заславського, лікаря Анатолія Жданова і масажиста Юрія Чепелєва.
Цікаво, що нинішньою осінню разом з «Металістом» добився успіху ще один з підрозділів харківського футболу — «Маяк» (завод ім. Шевченка). Він повинен стати своєрідним випробним полігоном для кандидатів у команду вищої ліги.
У чемпіонаті перед нами стоїть складне завдання. На мій погляд, щоб гідно виступити у вищій лізі, нам потрібно набрати 35 очок. Завдання не з легких. Але ми робитимемо все можливе, щоб досягти цього рубежу, а відтак нам треба відмінно виступити, особливо в усіх домашніх іграх. Ну і, безперечно, не складати зброю на виїзді.
Користуючись нагодою, хочу висловити велику вдячність партійним, громадським організаціям нашого міста, облспорткомітетові, керівництву і дирекції заводу ім. Малишева, спортклубові і дирекції стадіону «Металіст», уболівальникам харківського футболу, всім тим хто надавав нам допомогу та підтримував команду протягом всього сезону.
Розмову записав А. КУЗНЕЦОВ.
"МЕТАЛІСТ - Золотий медаліст"
— Якщо повернутись до позаминулого року, то ви, напевне, пам’ятаєте, що майже до останнього туру «Дніпро» відчував гостру конкуренцію з нашого боку, і лише фінішний ривок допоміг дніпропетровцям завоювати одну з двох путівок до групи найсильніших. Скажу, що ми не впали духом. Навпаки. Перші кубкові ігри в' Єревані, де ми з п’яти зустрічей програли лише одну — «Араратові» — 1:2 (а перемогли армійців Одеси, спартаківців Костроми і торпедівців Москви з однаковим рахунком 1:0, волгоградський «Ротор» — 4:0) і врешті-решт посіли перше місце в зоні, ці ігри, як то кажуть, розпалили апетит у наших футболістів. І після цього ми дійшли висновку, що грати з командами вищої ліги можна, а відтак вирішили боротися за кришталевий Кубок. Перемігши «Локомотив» і динамівців Мінська, ми вийшли у півфінал, однак поступилися одній з найсильніших команд країни — столичному «Спартаку». І все ж нагородою команді було те, що футболісти одержали право на присвоєння їм звання майстрів спорту.
Під час кубкових ігор ми повірили, що зможемо боротися за одну із путівок до вищої ліги. А підстави для цього» ла мій погляд, були. Це, насамперед те, що стабілізувався колектив. А відтак у нас не було великих спадів, грали стабільно. Правда, починаючи з 36-го туру ми на виїзді програли підряд чотири, матчі і лише вдома, в 38-му, виграли в армійців Києва.
Що ж, досвід чемпіонатів свідчить: наприкінці сезону навіть найслабкіші суперники намагаються зіграти з лідером найкращий чином. Слід додати, що команда в цей час знизила й результативність. Однак фініш чемпіонату показав, що ми змогли відірватись від найближчих переслідувачів — торпедівців Кутаїсі і московського «Локомотива» відповідно на шість і вісім очок.
Нинішній сезон для більшості футболістів, на мій погляд, був вдалим. Усі робили посильний внесок у командну перемогу. Перш за все хочу відзначити відмінну гру капітана команди — Ростислава Поточняка, який заслуговує найвищої оцінки. Це відмінний спортсмен, для якого спортивний режим, ігрова дисципліна — справа свята. До «Металіста» Ростислав перейшов з «Карпат», бо вважав несправедливою свою «відставку» у Львові. Він прагнув довести, що здатний ще прислужитися футболові. Для нашої молоді він став гідним прикладом і дуже допоміг колективові піднятися на найвищий щабель турнірної таблиці.
Рівно, порівняно з минулим сезоном, зіграв у воротах Юрій Сивуха. Він однаково надійно зіграв як на лінії воріт, так і на виходах. Треба сказати, що у Юрія, крім трго, й відмінна реакція, особливо, коли у наші ворота призначалися пенальті. У більшості з них він не раз виходив переможцем. Та й пропустив він, порівняно з іншими клубами, найменше м’ячів. Думається, що у нього все ще попереду. Коли Юрій одержував травми, його заміняв у другому колі Микола Леонов, який перейшов до нас з московського «Локомотива». Зіграв він задовільно.
Валентин Крячко, комсорг команди, у захисті виступає на різних місцях. У свої роки вже досяг багато: виграв першість Європи, чемпіонат світу в Тунісі. Він дисциплінований, добре грає у відборі, а от у віддачі — ще слабкувато. Часто підключається до нападу, його сольні проходи неодноразово ставили захист і голкіперів суперників у скрутне становище. Його давнішня мрія — виступити у вищій лізі — нарешті збулася. Тому наступного сезону Валентин повинен зіграти, як то кажуть, «від усієї душі».
Стабільно зіграв у захисті і Геннадій Дегтярьов, який володіє сильними ударами і має хороші фізичні дані. У кожному матчі завжди активно грає як в обороні, так і у нападі. Добре виконує стандартні становища. Геннадій дружить з музикою, багато читає.
Переднім центральним захисником виступав Олександр Косолапов. Він дуже старанний, самовідданий у боротьбі за м'яч. Але йому треба ще багато працювати над собою, удосконалювати свою майстерність на тренуваннях, серйозно ставитись до кожної гри.
Чимало зробили для перемоги команди захисники Віктор Камарзаєв, Іван Лєдней, Сергій Сапешко. Усім цим спортсменам треба збільшувати атакуючий потенціал, вірно обирати рішення при атаці суперника, більше працювати над собою.
Вагомим є внесок середньої лінії: Сергія Малька, Леоніда Ткаченка, Станіслава Берникова, Віктора Сусли.
З них я б, перш за все, виділив Сергія. Особливо вдало провів він ігри у другому колі. Малько — спортсмен технічний, любить грати в комбінаційний футбол. Це штатний пенальтіст. До речі, Сергій єдйний у першій лізі, хто забив усі пенальті, призначені у ворота суперників — дев’ять з дев’яти. Взагалі ж грає кожен матч з великим бажанням. Його поважають, у колективі користується неабияким авторитетом.
Великий обсяг робіт на полі виконує Леонід Ткаченко — грамотний і технічний футболіст. Його дуже любить харківський глядач. Не раз визнавався кращим гравцем команди як вдома, так і на виїзді. І все ж Леонід цього сезону зіграв нижче своїх можливостей, ніж у попередні роки.
Станіслав Берников — цілеспрямований, настирливий, як би не складалася зустріч, завжди грає до кінця. Травми, які увесь час переслідували Станіслава, не дали йому повністю розкритися у чемпіонаті-81.
Віктор Сусла перейшов до нас з київського «Динамо». Футболіст він дуже старанний, володіє хорошою технікою і тактичним кругозором, непогано орієнтується на полі у складних ситуаціях. І як наслідок — на його рахунку вже чотири м'ячі, причому забиті вони всі красиво. У перспективі з нього вийде непоганий футболіст, якщо він щодня працюватиме над собою.
Нападаючий Нодар Бачіашвілі — найкращий бомбардир команди. За це йому вручено Кубок пам’яті Петра Паровишникова — одного з видатних форвардів в історії харківського, українського і вітчизняного футболу. У кожному матчі ставить перед собою завдання — обов’язково забити гол. Правда, не можна не відзначити той факт, що у грі Нодара ще замало різноманітності, інколи захоплюється індивідуальною грою у середині поля.
Стосовно Володимира Лінке, то він завжди націлений на ворота, гостро і небезпечно грає у штрафному майданчику суперника, володіє хорошим дріблингом. Йому в подальшому треба серйозно ставитись до футболу.
Посильний вклад зробили і решта форвардів — Юрій Цимбалюк, Олександр Довбій, Леонід Сааков, Олександр Горбик.
Не можна не відзначити і дублюючий склад «Металіста», який посів перше місце.
В цьому, чимала заслуга моїх помічників. — Володимира Булгакова і Миколи Альошина. За резервістів нашої команди виступали: М. Леонов, С. Кузнєцов, В. Лисак, A.Недяк, С. Свистун, В. Яловський, Б. Деркач, О. Іванов, І. Яворський, Г. Трунов, B. Худяков, брати Володимир і Ігор Сороцькі, Є. Золотницький, С. Шевченко, Ю. Дейнеко.
Думається, що наступного сезону глядачі в основному складі побачать Сергія Кузнецова, Андрія Недяка, Сергія Свистуна.
Мені хочеться також подякувати начальника команди Станіслава Костюка, який багато робить для клубу, тренера-селекціонера Романа Шподарунка, адміністратора Олександра Заславського, лікаря Анатолія Жданова і масажиста Юрія Чепелєва.
Цікаво, що нинішньою осінню разом з «Металістом» добився успіху ще один з підрозділів харківського футболу — «Маяк» (завод ім. Шевченка). Він повинен стати своєрідним випробним полігоном для кандидатів у команду вищої ліги.
У чемпіонаті перед нами стоїть складне завдання. На мій погляд, щоб гідно виступити у вищій лізі, нам потрібно набрати 35 очок. Завдання не з легких. Але ми робитимемо все можливе, щоб досягти цього рубежу, а відтак нам треба відмінно виступити, особливо в усіх домашніх іграх. Ну і, безперечно, не складати зброю на виїзді.
Користуючись нагодою, хочу висловити велику вдячність партійним, громадським організаціям нашого міста, облспорткомітетові, керівництву і дирекції заводу ім. Малишева, спортклубові і дирекції стадіону «Металіст», уболівальникам харківського футболу, всім тим хто надавав нам допомогу та підтримував команду протягом всього сезону.
Розмову записав А. КУЗНЕЦОВ.