2014-02-03, 13:55
З огляду на різний фізичний стан «Шахтаря» і «Металіста» фаворита даного матчу було досить легко спрогнозувати. Гірникам вже за два тижня стартувати в Лізі Європи, а харків’ян чекає ще один тренувальний збір, після якого вже можна бути окреслювати весняні перспективи команди. Тому цього разу ми спробуємо виділити деякі нові аспекти гри «Металіста», що стосується застосування пресингу, а також «Шахтаря», який повернувся до вже забутих комбінацій, що стало можливим завдяки новим виконавцям.
Мирон Маркевич продовжує шукати поєднання в центрі поля. Цього разу в середині з’явилась зв’язка Соуза - Богданов. Дієго працював правіше і в захисті нижче за Андрія, який більше орієнтувався на рух суперників. Маємо відразу зазначити, рух Богданова в цьому матчі може бути викликаний як тренерськими завданнями по більш щільній опіці Фреда, так і поганою взаємодією з партнерами і не достатнім розумінням зонного захисту, який використовується в «Металісті», що в принципі, зважаючи на короткий термін проведений Андрієм в команді, не є дивним. Як перший, так і другий варіант знаходять своє підтвердження на полі, і дати однозначно оцінку досить важко, адже особисті завдання для гравця від наставника нам невідомі.
Зліва в захисті отримав необхідний час на полі Азеведо, однак його фізичний стан не дозволяв покривати власну зону діяльності, більше того через простір в захисті, який не покривав Марсіо, дезорганізованим перебував весь захист «Металіста» в першому таймі.
Нижче приведено епізоди з рухом Богданова і втратами власної позиції від Азеведо. Під час спроби активного пресингу на чужій половині поля Богданов висувався вперед, щоб тиснути на Фреда, таких епізодів в першому таймі було не менше трьох, що може засвідчувати про системність такої роботи. Такий підхід збільшує кількість гравців, що активно вступають в пресинг на чужій половині поля, до п’яти. Як показує практика, саме так працюють провідні команди Європи, до прикладу «Манчестер Сіті», аналіз гри якого був нещодавно на сайті. Але в харків’ян виникали певні нюанси, пов’язані з колективним рухом. Перший - це досить широкі позиції від форвардів, в даному випадку мова йде про систему гри «4-4-2», в якій «Металіст» працює без м’яча. Основне завдання нападників в таких побудовах - обмежити початок атаки суперників через центр і змусити їх віддавати передачу в фланг, та в грі з Шахтарем ми цього не бачили. Іншим недоліком був рух Соузи, який залишався під Богдановим, але перебував в напів позиції, не покриваючи ні зону за спиною Андрія, ні власну зону правого-центрального півзахисника.
Через широкі позиції форвардів і неузгоджені дії від центральних півзахисників пресинг підопічних Маркевича не працював, адже в коридорах було достатньо простору, куди і слідували передачі. По перерві «Металіст» вів захисні дії високо на полі в звичній манері, коли форварди перекривають траєкторію передачі на опорного півзахисника, а четвірка півзахисників витримують власні зони, при цьому більше слідкуючи за компактністю між собою і захисниками.
На малюнках три і чотири приведено епізоди, які показують різницю між нинішньою готовністю команд. Чорною лінією показано лінію м’яча, і якщо на початку епізоду за лінією м’яча в «Металіста» перебуває п’ять гравців, які ведуть захист проти трьох суперників, за кадром на фланзі залишився Бернард, то через п’ять секунд атака розвивається шість на чотири з перевагою Гірників. Також варто знову звернути увагу на неузгодженість опорних півзахисників, які були відрізані від епізоду. Азеведо і не тільки в цьому моменті, а таких було до перерви не менше п’яти, не встигає покривати власну зону, утворюючи великий коридор, що тягне за собою зміщення трійки захисників до середини, а відповідно звільняє простір і на протилежному фланзі. Проблеми розривів між захисниками і витримування дистанції між ними були однією з основних проблем «Металіста» в першому таймі, які виникали в основному через позицію Азеведо, що постійно не встигав закривати власну зону, хоча і Павло Ксьонз в цій грі також погано розташовувався.
![[Изображение: htvwph90qgk1.jpg]](http://3.firepic.org/3/images/2014-02/03/htvwph90qgk1.jpg)
Мірча Луческу здивував появою Ярослава Ракицького в опорній зоні. Чесно кажучи, побачивши стартові склади, було сподівання спостерігати перебудову в атаках гірників на три захисника, з покриттям від Ярослава або центральної зони, або зони лівого захисника. Сподівання не справдились і Ракицький фактично працював в позиції Гюбшмана, дещо нижче від Фреда, та все це було місце опорного півзахисника в класичних побудовах Луческу, де є поділ на одного центрального півзахисника, який більше працює в атаку і іншого, що покриває простір між лінями.
Та все ж деякі новації наставник показав. Аналізуючи дії Бернарда в Лізі Чемпіонів, ми вже звертали увагу, що бразилець добре витримує ширину в атаці, працюючи по боковій лінії, що дозволяє гірникам використовувати всю ширину поля. Ще за часів Вілліана і Раца, такий підхід обумовлював звуження гри від Развана в атаках, коли захисник веде зміщення в середину, а вінгер витримує ширину, від чого наставник відмовився після трансферів Вілліана і Раца. Але зараз знову повернувся вже з новими виконавцями.
Нижче приведені епізоди таких комбінацій. Дуглас Коста з протилежного флангу веде зміщення на фланг Бернарда і шукає місце в позиції інсайда, власний фланг повністю віддаючи під Даріо Срну. Бернард в максимально широкий, а Ісмаілі звужує до середини, відволікаючи за собою правого захисника суперників. Комбінація в трійках на звільнення простору на фланзі в цій грі спрацьовувала достатньо часто. На другому малюнку цей же рух від Ісмаілі до середини в простішому варіанті двійки з Бернардом. Ксьонзу важко контролювати дії опонентів, адже йде загроза через дві зони - ширина від Бернарда і в коридор від Ісмаілі. Третій малюнок знову ж таки показує ширину атаки, яка витримується Бернардом, і проблемні місця в захисті «Металіста», які викликані розташуванням бразильця. І останній четвертій малюнок - це класичне використання центрфорварда в системі «4-2-3-1», який створює глибину в атаці, а за його спину ведуть зміщення вінгери. В даному випадку гравці «Шахтаря» забігли в положення поза грою, але тут варто звернути на кількість варіантів продовження атаки, окрім вибраного показаного стрілками, можна було переводити м’яч на протилежний край, де в гірників також була чисельна перевага.
![[Изображение: giqkoq0makag.jpg]](http://3.firepic.org/3/images/2014-02/03/giqkoq0makag.jpg)
Значна перевага в русі, використання всієї ширини поля, зміщення на один фланг двох вінгерів і вихід в позицію інсайда від Ісмаілі - це ті чинники, які дозволяли підопічним Луческу отримати значну перевагу до перерви. Хоча і фізичний стан харків’ян багато в чому сприяв такій грі, та все ж було занадто багато помилок при побудові захисту, навіть зважаючи на перевагу в готовності «Шахтаря».
![[Изображение: giy94fx6ph0z.jpg]](http://3.firepic.org/3/images/2014-02/03/giy94fx6ph0z.jpg)
З поновлення гри Мирон Маркевич провів дві заміни. Замість Азеведо, який вочевидь перебуває в поганому стані, вийшов Пшеничних, що більш надійно працював позаду, зберігаючи ширину в захисті і відстань між лінією захисників. Замість Бланко на полі з’явився Едмар, що дозволило «Металісту» краще покривати центральну зону, тоді як Соуза висунувся в позицію атакуючого півзахисника. Таким чином наставник повернув команду в звичну систему гри, яка приведена на другому малюнку вище.
Мірча Луческу замінив Ісмаілі на Шевчука, що змінило завдання для Бернарда, який тепер більше звужував, відкриваючи фланг під В’ячеслава, а замість Ракицького вийшов Фернандо. Другий тайм пройшов в більш повільному темпі, при звичних побудовах від наставників, хоча, як і до перерви, за певної переваги «Шахтаря», який і довів цей матч до закономірної перемоги.
Луческу отримав можливість награвати комбінації, які раніше були дуже дієвими в «Шахтарі» за часів Вілліана і Раца на лівому фланзі. З огляду на те, що «Вікторія» працює в схожому стилі, використовуючи в захисті формацію «4-4-2» або «4-4-1-1», це був хороший спаринг, в якому наставник зміг награти зв’язки в умовах близьких до тих, що можуть запропонувати чехи.
Маркевич, натомість, на супернику, який перебуває в кращому стані, отримав можливість побачити слабкі сторони своєї команди і недоліки при переході в пресинг, над якими потрібно працювати, за умови, що такий підхід - це саме тренерське рішення, а не рух самого гравця. Так чи інакше, ця гра дала більше матеріалу для аналізу наставникам, аніж попередні.
Іван Гук, UA-Футбол
Формації команд
![[Изображение: jprjojg56qt9.jpg]](http://3.firepic.org/3/images/2014-02/03/jprjojg56qt9.jpg)
Мирон Маркевич продовжує шукати поєднання в центрі поля. Цього разу в середині з’явилась зв’язка Соуза - Богданов. Дієго працював правіше і в захисті нижче за Андрія, який більше орієнтувався на рух суперників. Маємо відразу зазначити, рух Богданова в цьому матчі може бути викликаний як тренерськими завданнями по більш щільній опіці Фреда, так і поганою взаємодією з партнерами і не достатнім розумінням зонного захисту, який використовується в «Металісті», що в принципі, зважаючи на короткий термін проведений Андрієм в команді, не є дивним. Як перший, так і другий варіант знаходять своє підтвердження на полі, і дати однозначно оцінку досить важко, адже особисті завдання для гравця від наставника нам невідомі.
Зліва в захисті отримав необхідний час на полі Азеведо, однак його фізичний стан не дозволяв покривати власну зону діяльності, більше того через простір в захисті, який не покривав Марсіо, дезорганізованим перебував весь захист «Металіста» в першому таймі.
Нижче приведено епізоди з рухом Богданова і втратами власної позиції від Азеведо. Під час спроби активного пресингу на чужій половині поля Богданов висувався вперед, щоб тиснути на Фреда, таких епізодів в першому таймі було не менше трьох, що може засвідчувати про системність такої роботи. Такий підхід збільшує кількість гравців, що активно вступають в пресинг на чужій половині поля, до п’яти. Як показує практика, саме так працюють провідні команди Європи, до прикладу «Манчестер Сіті», аналіз гри якого був нещодавно на сайті. Але в харків’ян виникали певні нюанси, пов’язані з колективним рухом. Перший - це досить широкі позиції від форвардів, в даному випадку мова йде про систему гри «4-4-2», в якій «Металіст» працює без м’яча. Основне завдання нападників в таких побудовах - обмежити початок атаки суперників через центр і змусити їх віддавати передачу в фланг, та в грі з Шахтарем ми цього не бачили. Іншим недоліком був рух Соузи, який залишався під Богдановим, але перебував в напів позиції, не покриваючи ні зону за спиною Андрія, ні власну зону правого-центрального півзахисника.
Через широкі позиції форвардів і неузгоджені дії від центральних півзахисників пресинг підопічних Маркевича не працював, адже в коридорах було достатньо простору, куди і слідували передачі. По перерві «Металіст» вів захисні дії високо на полі в звичній манері, коли форварди перекривають траєкторію передачі на опорного півзахисника, а четвірка півзахисників витримують власні зони, при цьому більше слідкуючи за компактністю між собою і захисниками.
На малюнках три і чотири приведено епізоди, які показують різницю між нинішньою готовністю команд. Чорною лінією показано лінію м’яча, і якщо на початку епізоду за лінією м’яча в «Металіста» перебуває п’ять гравців, які ведуть захист проти трьох суперників, за кадром на фланзі залишився Бернард, то через п’ять секунд атака розвивається шість на чотири з перевагою Гірників. Також варто знову звернути увагу на неузгодженість опорних півзахисників, які були відрізані від епізоду. Азеведо і не тільки в цьому моменті, а таких було до перерви не менше п’яти, не встигає покривати власну зону, утворюючи великий коридор, що тягне за собою зміщення трійки захисників до середини, а відповідно звільняє простір і на протилежному фланзі. Проблеми розривів між захисниками і витримування дистанції між ними були однією з основних проблем «Металіста» в першому таймі, які виникали в основному через позицію Азеведо, що постійно не встигав закривати власну зону, хоча і Павло Ксьонз в цій грі також погано розташовувався.
Мірча Луческу здивував появою Ярослава Ракицького в опорній зоні. Чесно кажучи, побачивши стартові склади, було сподівання спостерігати перебудову в атаках гірників на три захисника, з покриттям від Ярослава або центральної зони, або зони лівого захисника. Сподівання не справдились і Ракицький фактично працював в позиції Гюбшмана, дещо нижче від Фреда, та все це було місце опорного півзахисника в класичних побудовах Луческу, де є поділ на одного центрального півзахисника, який більше працює в атаку і іншого, що покриває простір між лінями.
Та все ж деякі новації наставник показав. Аналізуючи дії Бернарда в Лізі Чемпіонів, ми вже звертали увагу, що бразилець добре витримує ширину в атаці, працюючи по боковій лінії, що дозволяє гірникам використовувати всю ширину поля. Ще за часів Вілліана і Раца, такий підхід обумовлював звуження гри від Развана в атаках, коли захисник веде зміщення в середину, а вінгер витримує ширину, від чого наставник відмовився після трансферів Вілліана і Раца. Але зараз знову повернувся вже з новими виконавцями.
Нижче приведені епізоди таких комбінацій. Дуглас Коста з протилежного флангу веде зміщення на фланг Бернарда і шукає місце в позиції інсайда, власний фланг повністю віддаючи під Даріо Срну. Бернард в максимально широкий, а Ісмаілі звужує до середини, відволікаючи за собою правого захисника суперників. Комбінація в трійках на звільнення простору на фланзі в цій грі спрацьовувала достатньо часто. На другому малюнку цей же рух від Ісмаілі до середини в простішому варіанті двійки з Бернардом. Ксьонзу важко контролювати дії опонентів, адже йде загроза через дві зони - ширина від Бернарда і в коридор від Ісмаілі. Третій малюнок знову ж таки показує ширину атаки, яка витримується Бернардом, і проблемні місця в захисті «Металіста», які викликані розташуванням бразильця. І останній четвертій малюнок - це класичне використання центрфорварда в системі «4-2-3-1», який створює глибину в атаці, а за його спину ведуть зміщення вінгери. В даному випадку гравці «Шахтаря» забігли в положення поза грою, але тут варто звернути на кількість варіантів продовження атаки, окрім вибраного показаного стрілками, можна було переводити м’яч на протилежний край, де в гірників також була чисельна перевага.
Значна перевага в русі, використання всієї ширини поля, зміщення на один фланг двох вінгерів і вихід в позицію інсайда від Ісмаілі - це ті чинники, які дозволяли підопічним Луческу отримати значну перевагу до перерви. Хоча і фізичний стан харків’ян багато в чому сприяв такій грі, та все ж було занадто багато помилок при побудові захисту, навіть зважаючи на перевагу в готовності «Шахтаря».
З поновлення гри Мирон Маркевич провів дві заміни. Замість Азеведо, який вочевидь перебуває в поганому стані, вийшов Пшеничних, що більш надійно працював позаду, зберігаючи ширину в захисті і відстань між лінією захисників. Замість Бланко на полі з’явився Едмар, що дозволило «Металісту» краще покривати центральну зону, тоді як Соуза висунувся в позицію атакуючого півзахисника. Таким чином наставник повернув команду в звичну систему гри, яка приведена на другому малюнку вище.
Мірча Луческу замінив Ісмаілі на Шевчука, що змінило завдання для Бернарда, який тепер більше звужував, відкриваючи фланг під В’ячеслава, а замість Ракицького вийшов Фернандо. Другий тайм пройшов в більш повільному темпі, при звичних побудовах від наставників, хоча, як і до перерви, за певної переваги «Шахтаря», який і довів цей матч до закономірної перемоги.
Підсумки
Луческу отримав можливість награвати комбінації, які раніше були дуже дієвими в «Шахтарі» за часів Вілліана і Раца на лівому фланзі. З огляду на те, що «Вікторія» працює в схожому стилі, використовуючи в захисті формацію «4-4-2» або «4-4-1-1», це був хороший спаринг, в якому наставник зміг награти зв’язки в умовах близьких до тих, що можуть запропонувати чехи.
Маркевич, натомість, на супернику, який перебуває в кращому стані, отримав можливість побачити слабкі сторони своєї команди і недоліки при переході в пресинг, над якими потрібно працювати, за умови, що такий підхід - це саме тренерське рішення, а не рух самого гравця. Так чи інакше, ця гра дала більше матеріалу для аналізу наставникам, аніж попередні.
Іван Гук, UA-Футбол
Я тоже полагаю, что Ксёнзу нужно было более предметно с Костой работать, т.е. ошибка всё-таки его. Но объясняю эту ошибку тем, что Паша вынужден был держать в поле зрения и другого свободного игрока, с которым никто из п/з не работал, т.е. ошибка не на пустом месте.