Форум болельщиков ФК Металлист Харьков

Полная версия: Лютневі побоювання Ігоря Циганика
Вы просматриваете yпpощеннyю веpсию форума. Пеpейти к полной веpсии.
Менше тижня залишилося до початку футбольного 2014 року в Україні. Наступного четверга квартет наших команд зіграє перші матчі 1/16 фіналу Ліги Європи. Зовсім скоро і поновлення внутрішнього чемпіонату, який у першому весняному турі подарує нам головне протистояння "Динамо" - "Шахтар". Від цього матчу залежатиме дуже багато, вважаэ ведучий телепрограми "Профутбол" і блогер MatchDay Ігор Циганик.

Разом із футболістами стартуємо й ми - "Профутболом", а також сателітами головних європейських турнірів - програмами "Про Лігу чемпіонів" та "Про Лігу Європи"... Хочу поділитися з Вами, шановні читачі, власними думками напередодні старту.

Перш за все, впіймав себе на думці, що останнім часом мене постійно переслідує досі незнайоме відчуття страху. Повірте, я не з лякливих людей. У собі я впевнений. Так само, як впевнений у команді "Профутболу"! Але за останні кілька років кожне повернення до ефіру стає все напруженішим і важчим психологічно. Я думаю, що вся футбольна Україна запам'ятала наш перший літній ефір. Скандал ще довго обсмоктувався вболівальниками, а один всім відомий футбольний експерт перейшов на інший канал. Розвивати цю тему не буду, але зізнаюся, довго аналізував, що спричинило вибух на ефірі. І прийшов до висновку: ситуація в нашому футболі загалом дуже наелектризована, і ця напруга передається практично кожному суб'єкту, який дотичний до футбольного процесу. Нерви витримують не у всіх. Як наслідок, інформаційні фальстарти, які ми бачимо вже у нинішнє зимове міжсезоння. Футболу ще нема, а інформаційні війни вже розпочалися...

Стартувати на такому тлі дуже небезпечно. Хочеться головним чином зосередитися безпосередньо на грі. Але багато факторів, які її супроводжують, змушують відволікатися. Занурившись, вже можна забути про сам футбол. Плітки, стосунки, гроші, судді, адміністратори останнім часом навколо цього набагато більше розмов, аніж безпосередньо про футбол. Це болото засмоктує, і важливо не стати заручником цього процесу... Як показує практика попередніх років, весняна частина чемпіонату завжди набагато скандальніша, ніж осіння. Якщо у першій частині чемпіонату майже всі команди розгойдуються, не вмикаючи усіх важелів для досягнення результату, то на фінішній прямій кожен з клубів не цурається вже ніяких засобів для того, щоб опинитися якомога вище у турнірній таблиці. Причому, всім клубам уявляється, що навколо них робиться все те саме. Починається суцільна загальноукраїнська ФУТБОЛЬНА ПАРАНОЙЯ... І це найстрашніше... Починають снитися жахи.

БОЮСЯ НАШИХ СУДДІВ... Один всім відомий клуб після тогорічного внутрішнього тріумфу свято повірив у свою винятковість для українського футболу. Насправді повірив він у це вже давно, і спричинили цю віру "люди в чорному". Але після минулого чемпіонату було вирішено відмовитися від "потойбічної" допомоги, мовляв, ми і так найсильніші! Як наслідок - кілька невдалих матчів, і винятковий статус та беззастережний авторитет поставлені під сумнів. Виявляється, що без допомоги "вищих сил" можна і не опинитися на вершині. Важелі увімкнули, і все стало на свої місця... Весна 2012-го навчила, що один суддівський свисток може розвернути хід чемпіонату в протилежний бік. Я дотепер вважаю, що чемпіонство "Шахтаря" у 2012-му є найсуперечливішим в історії українських чемпіонатів... Від березневого матчу "Динамо" - "Шахтар" дуже багато що залежатиме, і так хочеться, щоб ніяка "вища сила" не вплинула на футбольну складову цього матчу... Тим більше, що другий у цьому році випуск "Профутболу" вийде одразу по закінченні матчу. Я вже в передчутті нічних після ефірних розмов, коли так звані "футбольні люди" намагаються пояснити, що насправді ти нічого не розумієш у футболі, і ніякої правди не існує. Існує лише один бог - результат. А якими методами він досягається розбиратися у цьому справа слабих. За три роки моєї роботи у "Профутболі" доводилося витримувати різні нічні розмови. Іноді доводилося чути навіть погрози. І з кожним наступним роком ця тенденція зростає... На аргумент, що не можна на біле казати чорне... і навіть помаранчево-чорне, відповідь є такою: ти що, не знаєш, в якій країні живеш? У нас - хто при владі, той і сильний... Дуже хочеться уникнути таких розмов...

БОЮСЯ БЛОХІНА. Навіть не самого Олега Володимировича, а його післяматчевих істерик. Думаю, що нам їх не уникнути весною... Всі кажуть, ну от він такий є, і сприймайте його таким. Але до хамства звикнути неможливо. Всі повинні розуміти, що означає термін RESPEСT, і головний тренер "Динамо" - не виняток. А те, що напруга супроводжуватиме Блохіна, так це стовідсотково. Всі розуміють, що найближчі матчі стануть ключовими для нього як керманича киян. І самоконтроль має бути на найвищому рівні. І поразки, і перемоги необхідно приймати стримано. Чесно зізнаюся, мені б хотілося, щоб у Блохіна все вийшло. Його робота - це своєрідний РУБІКОН... На сьогодні він останній з колишніх динамівців, якому довірили керувати командою. Його провал означатиме, що вектор розвитку "Динамо" буде спрямований у зовсім інший, закордонний, бік. У мене немає сумнівів, що можливим наступником Блохіна буде умовний Б'єлса чи Магат. Особисто я цього не хочу. Відмовляюся вірити, що клуб з такою історією не може виховати власного кваліфікованого тренера... Не вірю, і все тут...

БОЮСЯ АРНЕСЕНА.
Вважаю його запрошення великою авантюрою. Як кажуть, те, що одна людина створила, інша завжди зламати легко зможе... Побудова клубного футбольного процесу є настільки крихкою справою, що введення у цей процес іншої людини (яка тим більше далека від наших реалій) може легко зруйнувати те, що будувалося роками... Посада спортивного директора в наших клубах передбачає набагато об'ємніші функції, аніж ця сама посада закордоном... У нас спортивний директор повинен на рівних із головним тренером команди нести відповідальність за загальний результат, і при цьому брати на себе функції буфера між різними ланками клубу. До цього в "Металісті" це вдавалося. Не вірю я, що данець буде готовий розділити відповідальність із Маркевичем... Тим більше, коли весняний бій за найвищі місця обіцяє бути не на життя, а на смерть. Та й всі кулуарні моменти він навряд чи розуміє... А тут необхідно бути докою. Тому виникає слушне запитання, а для чого платити іноземному зайді (за неофіційною інформацією) 1,5 мільйона американських президентів, якщо людина абсолютно стерильна в українському футболі? Чомусь, мені здається, що з цього буде великий "ПШИК".


БОЮСЯ "ДНІПРА". Ця дімка навіяна тогорічною весною. Без сумніву, що мали місце суб'єктивно-суддівські причини, які завадили "Дніпру" опинитися вище четвертого місця. Але головною причиною невдачі вважаю те, що перед фінішним відтинком чемпіонату футболісти "Дніпра" самі себе запрограмували, що їм не дадуть піднятися вище четвертого місця. Їхні післяматчеві коментарі були більше схожі на "ниття". Нам це не дали, це не дали... Знову ж таки є відома сентенція: владу не дають - владу беруть. А взяти її у власні руки дніпрянам виявилося не до снаги. І це проблема виключно самих футболістів разом із тренерським штабом. Провалити стільки матчів, скільки було провалено, і при цьому шукати проблему не в собі, а назовні - це, як мінімум, нечесно. До речі, симптоми цієї хвороби почали проявлятися вже восени і в цьому чемпіонаті. Це передалося навіть Хуанде Рамосу. Зараз це виглядає вже як виправдання нездатності перебороти себе і обставини... Не по-чоловічому виглядає. Якщо зараз у "Дніпрі" знову заведуть свою тогорічну пісню, можна буде напевне говорити про відсутність будь-якої потенції у команди Рамоса... Це моє абсолютне переконання!

Такі от побоювання у мене перед стартом. А як все відбуватиметься, Ви, шановні друзі, побачите у щотижневому серіалі під назвою "ПРОФУТБОЛ"! До зустрічі!
-------------------------------------------------------------------------------------------------
http://matchday.com.ua/news/2014-02-14-5918.html
URL ссылки