Форум болельщиков ФК Металлист Харьков

Відомий у минулому арбітр Ігор Горожанкін розповів, як "Динамо" впливало на суддівство в чемпіонаті 2000/2001.

"Коли їхав на матч "Динамо" - "Карпати", знав, що це мій кінець. Напередодні я відсудив "Шахтар" у Харкові, де призначив пенальті у ворота "Металіста". На щастя, Андрій Воробей 11-мет­ровий не реалізував. Насправді, я міг би давати три пенальті. Але завжди думаєш про наслідки.

Коли дізнався, що матч у Києві може стати для мене останнім? Я їхав із Кіровограда до столиці машиною. Олександр Чубаров зустрів мене, я ще не встиг сумку в готелі залишити, як він набирає номер, каже: "Я тут із Гаражем", і дає мені слухавку. Чую голос Ігоря Михайловича Суркіса. Тоді він був трохи іншим. Тепер мені Суркіс-молодший подобається: подорослішав і став справжнім президентом. "Ігорю, ти з ким, із нами?". Як ви думаєте, що я мав відповісти? "Михайловичу, ну що за запитання?". Ігор Михайлович відповів: "Тоді все - у силі".

Футболісти "Динамо" всю гру нагадували рибок - постійно пірнали у штрафному майданчику. До мене підходить Валентин Белькевич: "Юрійовичу, це ж наш останній шанс". Кажу: "Це - ваш шанс". Я свідомо йшов на це. Я дав свисток про завершення матчу, настала повна тиша: трибуни затихли, не було жодного звуку, всі розуміли, що чемпіонство "Динамо" накрилося. Ніхто ж не знав, що в останньому турі ЦСКА зіграє внічию з "Шахтарем".

Мою тишу перервав суперфан "Динамо" Парамон. Він підходить до мене й плює мені в обличчя. Я розумію, що це хвора людина й не маю права відповідати. Мені так хотілося засадити йому межи очі! Я стримався й іду з асистентами. Кажу до Володі Пет­рова: "Не знаю, як вам, а мені точно кінець". Якби я не дав пенальті в першому таймі у ворота "Карпат", то "Динамо" навіть не зрівняло би. У перерві я сказав хлопцям, що "Динамо" не виграє той матч.

Наскільки знаю, тоді футболістам "Карпат" мільйон занесли представники "Шахтаря". Вони молодці - билися й заслужили.

Ось ще приклад. На дворі 2000-й рік. Ігор Хіблін судить матч "Металурга" Д з "Динамо", який завершується нульовою нічиєю, а я наступного дня їду до Сімферополя на матч "Таврія" - "Шахтар". Лобановському здалося, що Хіблін не дав пенальті у ворота "Металурга". Привезли його до Києва, дали телефон і кажуть, аби мені телефонував. Чую на іншому кінці дроту пригнічений голос Ігоря: "Гараж, крок праворуч, крок ліворуч - нам обом кінець". Відпрацював я чудово. На бровці стоїть Прокопенко й нічого не розуміє. Я не даю "Шахтарю" перейти центр поля. Із трибун за цим спостерігає Рінат Ахметов. У перер­ві до нас у суддівську забігає начальник команди Євген Канана. "Я не зрозумів, що це таке…", - каже. "Женю, не сьогодні", - відповідаю. Я ж йому про шантаж не міг розповісти.

В результаті нульова нічия. У центральному колі перед початком другого тайму до мене підходять Геннадій Зубов і Анд­рій Воробей. "Юрійовичу, що сталося?", - питає Гена. "Хлопці, сьогодні забиваємо із центра поля. Пенальті сьогодні не буде", - відповідаю.

На цей матч прислали Володимира Веремєєва. Він розказував, що телефон у нього був червоний. Кожні п’ять хвилин дзвонив Суркіс і запитував одне й те ж: "Який рахунок?" - "0:0". "Як "Таврія?" - "Б’ється". "Як Горожанкін?" - "Тримається". Далі з такими ж запитаннями телефонував Лобановський. Окрім того, "Таврія" також отримала преміальні від киян", - розповів екс-арбітр.

Джерело: ukrfootball.ua