Так вот. Все это ложь от начала и до конца.

Мы не молодцы и не герои, и ничего особенно не отстояли. Мы не были в донецком аэропорту, мы не были под Иловайском, и даже в Мариуполе были не мы. Мы просто пышались в интернете тем, что мы такие же граждане Украины, как и те, кто все это сделал (кстати, это сделали не только граждане Украины). Героизма нам добавляло то, что время от времени мы подавали на армию по 100-200 гривен.

На днях мне позвонил из 28-й ОГМБ друг Саша Золотько, рассказал пару баек. Например, о том, что рекрутов села сейчас собирают по феодальному принципу: одного забрили в солдаты – все село скидывается и покупает ему снаряжение. Получается не очень, потому что в природе, оказывается, существуют какие-то такие продавцы снаряги, которым надо гвоздь в голову забить. Например, которые придумали парить ничего в этом не понимающим сельсоветам бронежилеты без пластин, потому что там люди просто не в курсе, что в бронежилетах должны быть пластины. А в нескольких жилетах, где пластины были, при отстреле пуля прошила обе плиты. Стали смотреть – а там вместо плиты – два слоя стали-полторушки, а между ними обычная керамическая плитка. В общем, помогает только ревматизм заработать.

И те, кто это всё продает наивным украинским поселянам – он тоже ведь не цыган и не негр из Румынии. Он такой же украинец, как и те солдаты, которых он буквально убивает, поставляя им такие штуки. Кстати, чтобы купить бесполезную смертельную херню, необязательно искать на черном рынке цыгана-кидалу. Плиту Темп-3000, которую я себе купил в Военторге Диси, пуля 5,45 прошибла насквозь. Спасибо, Темп, спасибо Военторг. Отечественные производители, патриоты, герои.

То есть речь о том, что да, некоторые граждане Украины – отличные люди, которые готовы отдавать последнюю рубаху, лишь бы нашим солдатам получше жилось. Но большинство украинцев – просто инертные равнодушные ребята, которые любят пышаться, а делать ничего не любят. Сейчас можно пышаться Украиной, поэтому они довольны. Они, в основном, кстати, и поучают окружающих, как правильно пышаться, на каком языке говорить, и каким цветом вверх вывешивать флаг.

А меньшинство граждан Украины – равнодушные мудаки, которые ради того, чтобы собственная жопа была в тепле, всех предадут и продадут. Они воруют пожертвования, они организуют фиктивные фонды помощи детям и ветеранам, продают броники без плит и так далее.

Они есть, эти люди, и их довольно много. В процентном отношении, я так думаю, ровно столько же, сколько и в других государствах. Просто Украина – это сейчас такое государство, в котором общий народный императив – волонтерство и самопожертвование. Поэтому они паразитируют на волонтерстве и самопожертвовании.

В ДНР и ЛНР другая история. Там сейчас другой императив. Там императив – поиск шпионов и вредителей. Такой императив не подразумевает, что честные и самоотверженные люди вообще будут им заниматься. Поэтому логично, что на верхушку ДНР и ЛНР всплыли такие люди, которым в обычной жизни руку не подают. И эти люди заняты тем, что организовали уже общий тренд «Новороссии», и уже в таком тренде вся эта срань как-то проживает.

Вы знаете, как в «Новороссии» называют рабов? Роботы.
То есть, у них не только есть рабы. У них еще и есть название для рабов. Знаете, кстати, почему они рабов не называют рабами? Потому что тогда нейтральному большинству, которое любит пышаться, будет нечем пышаться, им будет неприятно чувствовать себя рабовладельцами, это как-то неудобно. А роботы – ну, роботы. И люди там как-то привыкли постепенно к такому положению вещей. Люди вообще ко всему привыкают. Мы же как-то привыкли к тому, что должны платить налоги не в казну, а напрямую волонтерам. Хотя это тоже, скажем прямо, не вполне нормальное состояние вещей.

В общем, мы привыкли к тому, что факельные шествия и зиги – это не очень-то и плохо, пока лично тебя не касается, а вообще-то даже и хорошо. А они привыкли к тому, что рабский труд соотечественников – это тоже не очень плохо, пока лично тебя не касается, а вообще-то даже и хорошо – разминируют, убирают.

То есть месседж мой в том, что 90 человек из ста – не хороши и не плохи, они таковы, какое в данный момент в обществе царит настроение. Царит настроение рвать зубы «правосекам» и писать доносы на соседей – будут писать. Тю, а я шо? Все побежали, и я побежал. Будет царить настроение снабжать армию, петь гимн и гордиться Украиной – будут снабжать армию, да еще и соревноваться, кто больше добрых волонтерских дел сделал. Все сдавали – и я сдавал.

Поэтому извините, но не надо считать, что все жители Донбасса – злонамеренные сепаратисты, которые осознанно сделали свой выбор в пользу зла. Нет. Просто вокруг них было создано такое информационное течение, в рамках которого быть кем-то, кроме сепаратиста, буквально смертельно для здоровья. Течение, в котором норма – убивать велосипедистов. И они в нем живут.

При Януковиче, кстати, бизнес не жаловался на поборы, на жестокость ментов и несправедливость системы налогообложения. Он жаловался на «беспредел». Беспредел – это отсутствие четких правил игры. Бизнесмены ныли о том, что пускай отбирают, пускай сажают, пускай хоть расстреливают, но пускай будут четкие правила игры, по которым ты понимаешь, за что убивают, а за что – нет.

ДНР в общем случае старается выдать эти правила игры. Безлер, кстати, старается больше всех. Люди гордятся тем, что вот у него – порядок. Да, рабы, да, расстрелы. Но порядок. Четкие правила игры. Просто в рамках этих правил игры положено быть сепаратистом и поощряется стрельба в украинскую армию.

Зато порядок.

И обратите внимание, эти правила игры прижились меньше, чем за полгода.

Поэтому давайте воздержимся от пения осанны себе, замечательным, волонтерам и патриотам, потому что вот такие мы с деда-прадеда свободные люди. И давайте воздержимся от проклятий жителям Донбасса за то, что вот такие они с деда-прадеда рабы и предатели.

И мы, и они просто попали в такие информационные потоки, в которых правила игры установлены таким образом. В свое время жители Донбасса были в таких потоках, в которых было возможно работать козацким форпостом против татарских набегов, и никакого рабства в них тогда не замечалось. А потом они отлично приняли участие в махновщине, и тоже никто их тогда в недостатке свободомыслия не обвинял.

А потом они 50 лет кряду писали доносы на соседей, населяли собой ГУЛАГ и противостояли американскому империализму. Как и мы. Время было такое.

Вот и сейчас – время такое. Кончится время, сменятся правила игры, и вернут себе жители Донбасса человеческий облик легко и непринужденно.

ТОП-10 пісень українських та російських музикантів про війну в Україні

Журналісти Еспресо.TV зібрали музичні композиції, присвячені боротьбі українців на Сході України, що були створенні за останній час

Сучасні події давно переробили латинський вислів, тож, коли говорять гармати, музи їм підспівують. Війна на Сході України знайшла віддзеркалення у витворах мистецтва різних напрямків. Уже опубліковано чимало віршів та прозових творів, художники пишуть картини за мотивами АТО, а українські музиканти створюють нові пісні.

Таких музичних композицій вже чимало, небайдужими залишаються не лише українські митці, а й росіяни. Війна не залишила осторонь нікого.

Друга ріка «Я чую»

Нещодавно український гурт презентував кліп на пісню «Я чую», присвячену війні. Саму композицію «Друга ріка» представила в серпні. Режисером нового відео групи став Влад Разіховський, головну роль у кліпі виконала модель Алла Григор'єва.

«Сниться, як дістала та війна», - співає соліст Валерій Харчишин. Рефлексію війни музикантами передає й музика композиції «Я чую», зрештою, дивіться та слухайте самі.

Би-2 «Забрали в армию»

Місяць тому російський гурт «Би-2» вразив новою піснею «Забрали в армию». Композиція, присвячена війні України з Росією, розповідає про те, як тепер російським солдатам, які колись були товаришами з українцями, мають стріляти в своїх колишніх друзів.

Загалом, російський рок-гурт "Би-2" уникає у своїх коментарях теми України.

Єдине, що стало відомо шанувальникам гурту, що у березні цього року Шура, один з лідерів, під час концерту у Владивостоці зізнався, що йому би не дуже хотілося захищати Батьківщину від України. А бас-гітарист «Би-2» Максим Андрющенко та клавішник групи Ян Ніколенко брали участь у Марші Миру, який пройшов у Москві 17 вересня.

Сплін «Помолчим немного»

Трохи раніше за «Би-2» Гурт «Сплін» передав свої переживання про війну в пісні «Помолчим немного». Алегорична пісня, насичена символічними образами, передає враження та емоції музикантів, навіяні війною. «Сплін» не називає ані прізвищ, ані країн-учасниць, все зрозуміло без цього.

Хмурий, моторошний кліп доповнює низку асоціацій, яку створюють слова та музика пісні.

Утім, Олександр Васильєв дає слухачеві можливість самому вирішити, про кого йде мова:

«Одевайся, пойдем, чудовищно пахнет гарью.
Выводи свои обугленные войска.
Мы такого тут натворили и наломали,
Что от ужаса сгущаются облака.
Это раньше мы расходились с победной песней,
А теперь давай потише и поскромней»

Звичайно, деякі висловлюють думку щодо того, що чіткого вказування на Україну немає, утім, це не заперечує того, що йдеться саме про війну, про її жахи та смерть.

Гоша Куценко «Гражданин президент»

Після свого вірша, присвяченого українському президентові, у якому Куценко вимагав припинити війну українців «самих з собою», актор та лідер музичного гурту «ГК» представив публіці кліп на композицію пісні «Господин президент». Тепер, як каже він у перших рядках, ці слова адресовані президенту «неважливо якої країни».

Композиція, яка являє собою заклик припинити війну, за кілька днів встигла набрати майже 50 тисяч переглядів.

«Я родом із Запоріжжя, якраз звідти, зі Східної України. Я жив у Львові. І для мене це рана, війна йде зараз за моєї участі», - каже актор.

У своєму відео артист виконує пісню на тлі малюнків дітей, які своїми очима бачили військові дії, що розгортаються зараз в Україні.

Утім, кардинально думка пісні «Пан президент» не відрізняється від однойменного віршу: Куценко знову-таки звинувачує українців у братовбивчій війні. «Как пройти в библиотеку, но чтобы нас не убили металлоградом родины нашей сыны?», - співає він.

Тим не менш, ця пісня – віддзеркалення артистом його бачення страшних подій на Сході. На «Новій Хвилі» в Юрмалі Гоша Куценко розповів журналістам, що важко переживає ситуацію між Росією та Україною.

Арсен Мірзоян «Край землі»

Ще одну чуттєву пісню українською про війну на Сході написав Арсен Мірзоян. Як сам співак пояснив, у такий спосіб він звернувся до всіх своєю творчістю. «Це моя відповідь на те, що відбувається, оскільки так воно і є, я хочу пояснити людям що насправді коїться навколо. Я це роблю як звичайний громадянин країни, але думаю, що швидше мене почують, як музиканта», - каже артист.

Арсен Мірзоян у своїй композиції називає «умовним» розподіл в цій війні людей на «своїх» та «чужих».

«Без сумніву в прицілах, не свої, але і не чужі.
Умовно все, умовний навіть край землі».

Гайдамаки «Аркана!»

«Гайдамаки» неодноразово приїжджали в зону проведення АТО з концертами на підтримку українських військових, тож не дивно, що вони створили пісню, що відбиває події війни. До речі, пісня «Аркана» - не єдина пісня «Гайдамаків» про події на Сході.

«Аркан - бойовий танок опришків. «Аркана!» - месидж до того, хто приніс війну в Україну», - пояснюється на сайті українського рок-гурту.

«Сепаратисте! Смерть твоя близько!
Вона в тих кулях,
Що ще не трапили в тебе,
Але вже трапили у твоїх друзів -
І Боги їх забрали на небо.

Сепаратиста! Твоя столиця - не Москва,
А батько Київ!
У нас з тобою одна країна,
Ти помилився - смерть твоя близько!»

Такі рядки співає Олександр Ярмола.

Сама ж пісня «Аркана» та кліп на неї – це спільна праця гурту "Гайдамаки", польського діджея Кая Каславінієрі, Богдана Кутєпова, Тані Гаврилюк з гурту «Дах Дотерз».

Відео зробили журналісти Аня Цигима та Микита Мекензін.

Гайдамаки «Нашим пацанам»

Ще одна пісня «Гайдамаків», присвячена війні на Сході України. «Все туди, на фронт – нашим пацанам. Поможи їм, Бог, захисти їх там», - співають у своїй новій актуальній пісні музиканти.

«У нас зараз інтенсивний творчий період. Ми багато писали під впливом революції, а зараз пишемо під впливом війни, адже це те, про що ми зараз думаємо, чим ми зараз живемо. Ми створили багато нових пісень», – розповів вокаліст гурту Олександр Ярмола.

Ярмак «Білий птах»

Молодий український репер, що виконує свої пісні російською, теж створив композицію про війну на Сході.

Пісня «Білий птах» - про страждання матерів, дружин та сестер за своїми чоловіками, що пішли на війну, про прагнення українця захищати свою Батьківщину. Також репер наголошує і на політичному аспекті нинішньої ситуації, зазначаючи, що «не ми змінили свій прапор».

ШАБЛЯ Life «Браття Українці»

Український гурт, заснований восени минулого року, записав кілька пісень. Серед них – композиція, що є рефлексією музикантів на події війни.

Фронт-мен групи Володимир Ейгензеєр зазначив: «Я хотів би думати, говорити, а тим паче співати про щось світле і веселе. Але коли якісь, вибачте на слові, виродки вбивають людей, розриваючи мою країну на шмаття, ми всі, хто вважає Україну за свою Батьківщину, маємо робити все можливе, щоб вплинути на ситуацію заради нашого майбутнього».

Ascold та Dioniseva «Ми не Росія, ми – самостійні»

Зворушлива пісня українських виконавців з Луганська доводить: Луганськ – це Україна. Співаки Ascold та Dioniseva виконують пісню російською, а приспів композиції – українською.

«И когда слышу я вокруг, мол, Москва нам братья, я твердо знаю: братья в Киеве и в Закарпатье», співають у пісні.

Ця композиція спростовує поширену думку про те, що всі луганчани зрадили Україну.

Окрім зазначених пісень, ще чимало композицій присвячених війні на Сході України. Серед них «Об Тризуб золотий зламає кігті орел» Ярослава Ухача, «Україна – мати героїв» Бориса Севаст’янова та інші пісні українською та російською мовами. Адже війна, що нині триває на Сході, не залишає байдужими нікого.