Состоялась встреча президентов клубов Премьер-лиги и куратора судейского корпуса

[mymetall]

Емоційний, але не лютий Колліна

Автор: Іван Вербицький, UA-Футбол

Він – великий дипломат і оратор. Він – майже маг. Півтора місяці тому Він фактично зачарував тренерів українських елітних команд. Настільки, що всі вони після двох годин спілкування більше не згадували про катастрофічні помилки арбітрів, а говорили лише про харизму і миротворче начало. Усі, навіть емоційний Кварцяний. Він здатен повернути в свою віру ледь не кожного затятого «атеїста». Він – П’єрлуїджі Колліна.

Робочий день куратора суддівського корпусу в Україні в третій день зими був вельми насиченим. З 12-ї ранку і до сьомої вечора він займався ораторським мистецтвом. Спершу розмовляв з власниками елітних футбольних клубів, далі з журналістами, а після них впродовж двох з половиною годин проводив засідання суддівського комітету. Перед усіма треба бути переконливим, не допустити навіть натяку на слабинку. Він розуміє: в такому середовищі непереконливих з’їдають миттєво.

І все ж власники клубів – не тренери. Вони – олігархи, вони – самодостатні. Їм по вухах не поїздиш. Невдоволеність суддівством президенти команд Прем’єр-ліги висловлювали доволі часто. Тому сказати Колліні вони мали що. Не всі, але більшість. З того, що їхня зустріч з Куратором затягнулася майже на годину, можна було зробити висновок, що розмова була гарячою.

Аж ось з ліфта в холл на першому поверсі Дому футболу виходить власник луганської «Зорі» Євген Геллер. Торік луганчани писали відкриті листи через невдоволення суддівством двічі. Правда, тоді президентом ФФУ був ще Григорій Суркіс. Зараз часи змінилися. «Ми з президентами клубів зійшлися на думці, що пан Колліна й надалі має виконувати свою роботу, - сповіщає пан Геллер журналістам. – Чим більше ми будемо довіряти, тим якіснішим буде наше суддівство. Претензії були у представників «Говерли» і «Карпат», але нехай вони вам про них розповідають самі».

Фото - ФФУ

Власник полтавської «Ворскли» Костянтин Жеваго був більш багатослівним, але деталізувати суті розмови теж не став: «Ми культурно поговорили, про революцію мова не йшла. Колліна склав на мене дуже гарне враження. Він володіє всіма рисами, потрібними для того, аби покращити якість суддівства в Україні і підтягнути його до найкращих європейських стандартів. Але мене цікавить не тільки ситуація, яку ми маємо зараз, а й що буде після того, як Колліна залишить свій пост. Сподіваюся, що він вибудує вертикаль, завдяки якій ми матимемо чесне суддівство. Зараз відбувається процес еволюції і ми не здатні все змінити за один день. Щоб виправити ситуацію, потрібно пережити певний період, роки, чемпіонати. Але я переконаний, що ми на правильному шляху».

В той час, поки представники ЗМІ обступили пана Жеваго, з ліфта вийшов віце-президент ужгородської «Говерли» Олександр Шуфрич. Помітивши, що преса не сполошилася від його появи, Олександр Несторович витримав гросмейстерську паузу, дав змогу виговоритися полтавському колезі й побачив мікрофони й диктофони перед собою. Проте радість була завчасною. Щойно пан Шуфрич-молодший почав ділитися враженнями від Колліни, як в холлі з’явивився президент донецького «Шахтаря» Рінат Ахметов. Як і під час недавнього матчу з «Говерлою», в компанії власника «Іллічівця» Володимира Бойка. Різниця була лише в тому, що на цей раз Володимир Семенович був одягнений в куртку без емблеми українського чемпіона. Втім пан Бойко пресу майже не цікавив й скромно дочікувався поки Рінат Леонідович втихомирить інформаційний голод «акул пера і мікрофону». Журналіст телеканалу «Футбол», щойно задавши перше питання пану Шуфричу, при появі пана Ахметова побіг йому на зустріч. Кореспондент UA-Футболу в цю мить ледь не зробив те саме, але все ж проявив стійкість і продовжив участь в імпровізованому брифінгу з власником «Говерли».

«Зустріч була досить плідною, але, на жаль, в такому форматі обговорити всі нагальні теми важко, - каже пан Шуфрич-молодший. – Пан Колліна намагався пояснити нам свою позицію не лише стосовно тих моментів, котрі відбуваються на полі, але й відносно суддівського корпусу в цілому. З чимось погодитися можна, з чимось ні. Але ми зійшлися на думці, що Колліні треба довіряти. Бо це висококласний фахівець. Втім це не означає, що ми довіряємо українським футбольним арбітрам. Будемо сподіватися, що авторитет пана Колліни дозволить нашим суддям підвищити кваліфікацію. Дуже часто власники клубів є принциповими людьми, які не ведуть чорних справ. Але це не гарантує, що їхні підопічні на кшталт спортивних директорів, тренерів, гравців будуть вести себе так само. Розумієте, у нас деякі футболісти є багатшими, ніж окремі власники клубів першої ліги. Такі речі є в усьому світі. Футболісти мають достатньо важелів, щоб вирішувати свої питання самостійно. Я довіряю своїм колегам-власникам футбольних клубів, але не можу довіряти всі тим, хто нас оточує.

Я мав до Колліни два питання. Одне – про пенальті в Луцьку – куратор підняв сам. Друге – незарахований гол у ворота «Іллічівця», коли м’яч опустився від перекладини впав за лінію воріт на велику відстань. Я отримав достатньо вичерпні відповіді. Зрештою, по-іншому бути не могло, бо Колліна – це достатньо харизматична особистість. Пан Колліна настільки щиро і відверто про все говорить, що йому віриш і довіряєш. Якщо відверто, то ці ж питання хотів би задати Даньковському чи Арановському. Цікаво, що думають вони. Колліна не винен, що на нього працюють люди з такою кваліфікацією, як Даньковський чи Арановський. Італієць працює з тим матеріалом, який є під рукою. Колліна зможе навести лад в нашому суддівстві, якщо зрозуміє наш менталітет, бо в нас молода країна. В усіх аспектах, зокрема й у футбольному. І арбітри теж повинні багато чому навчитися і багато чого зрозуміти. Колліна має усвідомити, що не можна сліпо вірити в своїх підопічних. Вони у нього поки що навіть не «трієчники».

«Цікава та корисна дискусія, - каже пан Ахметов. – Колліна вміє налаштувати на позитивний лад в ставленні до себе. Він – професіонал. Ми говорили про якість суддівства. Керівники клубів висловили свою позицію. Але моя думка – кожен має займатися своєю справою. Ефективно управляти – означає не заважати працювати професіоналам. Приміром, моє завдання, аби в моєму клубі були кращий тренер, потрібні йому гравці, найкраща дитяча академія, кращі менеджери, найкращі селекіонери і скаути, краща медична служба. Прізвища судді мені знати не потрібно, я його можу дізнатися хіба що після скандалу. За тих 16 років, відколи я є власником «Шахтаря», імен суддів не знав майже ніколи, окрім тих, хто чимось запам’ятався.

На мою думку, Григорій Суркіс свого часу прийняв дуже мудре рішення, запросивши Колліну на посаду куратора українського суддівського корпусу. До того я не сварив суддів, але сварив суддівство – за конфлікт інтересів, за упередженість. Помилки бувають всюди. Щоб переконатися в цьому, достатньо подивитися матчі провідних європейських чемпіонатів. Головне, щоб не було упереджених помилок. У пана Колліни бездоганна міжнародна репутація. І те, що цей професіонал приїхав в Україну працювати, і те, що він хоче, щоб тут судили, як у Європі, для нашої країни дуже добре. В принципі, моя позиція стосовно пана Колліни не змінилася, більше того я переконався, що в нього є прекрасна риса – переконувати. Людина говорить відверто і переконливо».

Ось так. Для повноти інформації хотілося почути також думку від побаченого й почутого від генерального директора львівських «Карпат» Ігоря Дедишина. Але він до того часу, поки почалося засідання круглого столу з П’єрлуїджі Колліною, в кулуарах Дому футболу не з’явився. Шкода, бо трохи згодом пан Куратор сповістить, що єдиним ініціатором створення експертної ради з питань суддівства виступали ФК «Карпати». Решта клубів їх не підтримала.

Фото - ФФУ

«Бонджорно, - звернувся пан Колліна до журналістів. – Сьогодні вас мало, йде сніг, холодно. Але якби вас було багато, це б означало, що з нашим суддівством не все гаразд. Раз вас мало, то можу зробити висновок, що ми рухаємося в правильному напрямку. Сьогоднішня зустріч з власниками клів була потрібна для іншого, щоб вияснити, чи можемо ми працювати надалі. Я хотів пояснити, що в діях суддів нема упередженості і що в багатьох випадках приймалися вірні рішення».

Своїми першими відповідями Куратор підкреслював власну відкритість. Спершу він довго розповідав з відповідними жестикуляціями, що м’яч у виконанні маріупольця Федотова у ворота «Карпат» зарахований справедливо. Мовляв, руки гравець «Іллічівця» склав на грудях природньо і підіграти руками собі не міг, бо на відскок з метрової відстані не зреагує жодна людина. Потім Колліна відзначив, що суддя Труханов правильно відмінив показані за мить до того пенальті і червону картку в матчі «Таврія» - «Іллічівець». «З тієї сторони, в якій суддя знаходився, він прийняв неправильне рішення, - пояснює пан Колліна. - Але за суддівство відповідає чотири особи і правильне рішення таки було прийняте. Суддівська бригада продемонструвала хорошу взаємодію, хоча було б краще, якщо б Труханов зміг оцінити епізод сам».

«Якби мені треба було показати судді з крікету, що таке фол останньої надії, я б показав йому епізод з порушенням Ракицького проти Ковпака, - констатує пан Колліна. – Якби вартувало пояснити йому, що таке груба гра, я б продемонстрував момент, коли Антонов збивав Срну».

Коли Куратор почув, що дав задню увідповідь на погрозу Олександра Шуфрича зняти команду з чемпіонату після скандального матчу «Говерла» - «Волинь», то відповів. «Так, я визнав помилку Даньковського. Але я не виправдовувався, а відповідав на запитання, котрі задавав журналіст. Якби в той день був прес-клуб, то я сказав би те саме. Мені здається, що я ніколи нічого не приховую. Мова йшла про очевидну помилку і я не вважаю, що сказав щось несподіване. Сказав те, що кажу завжди. В тому інтерв’ю я говорив і про інші речі, зокрема про матч «Дніпро» - «Металіст», де відбувалися неприємні речі на трибунах».

Більше того, згодом П’єрлуїджі Колліна визнав помилку судді вдруге в своїй «українській біографії». «Я написав судді, що друге попередження Федецького в матчі «Дніпро» - «Металіст» було неправильним, оскільки цей епізод можна було оцінити як необережний, а такі речі не передбачають винесення попередження за виключенням моментів, які несуть в собі зрив атаки».

Загалом, пан Колліна похизувався, що цьогоріч двоє україських суддів – Бойко і Арановський – обслуговували матчі групового турніру Ліги Європи. Ще двоє – Жабченко і Козик – мають отримати статус арбітра ФІФА.

Теми ж іншого екс-рефері ФІФА не обминув кореспондент UA-Футболу. Подаємо цю частину дискусії дослівно.

- Минулого тижня Сергій Шебек в інтерв’ю нашому виданню в доволі гострій формі розкритикував Вашу діяльність на посаді куратора українського суддівського корпусу. З його твердженнями можна погоджуватися чи ні, але окремі питання справді потребують відповіді. Приміром, Ви справді особисто міняєте виставлені інспекторами оцінки? Якими критеріми керуєтеся, переводячи суддів з ліги в лігу? Які показники використовуєте, призначаючи інспекторів на матчі Прем’єр-ліги?

- Справді потрібно відповідати?

- Так.

- Я б не хотів відповідати. Не хотів би, бо коли ви щось публікуєте, потрібно іноді перевіряти достовірність отриманої інформації. Але якщо те, про що говориться, правда, то не потрібно залишати виключно маленький рядок в кінці статті з пропозицією до комітету арбітрів дати свою відповідь. Мені здається, ви могли повести себе по-іншому. Вже давно помер великий французський актор Марсель Марсо, котрий вважався кращим мімом світу. З інтерв’ю Шебека я дізнався, що я теж міг би бути кращим арбітром світу. Лише тому, що я – мім. У вас же опубліковано, що я став кращим арбітром світу, бо начебто ходив на курси з міміки? Коли таке читаєш, в це можна справді повірити. Не важливо, хто сказав, інформація ж ваша. Я б зробив все, що завгодно, лише б не говорити цих речей зараз. Я тут не для того, щоб витрачати час на такі речі. Невже в таке можна повірити? Ми що, жарти жартуємо? В цьому інтерв’ю, окрім інформації про курси з міміки, є й інші недостовірні моменти. Мені дуже шкода, бо є ті люди, які працюють, а є ті, які говорять. Я належу до тих, хто менше говорить і намагається працювати. Ті люди, які сьогодні говорять, вони чогось позбулися, чимось зараз не займаються.

Ми змінюємо оцінки? Ось поруч зі мною сидить Василь Мельничук. Він може розповісти, як і що відбувається. Звичайно, якщо інспектор допустив помилку, неправильно оцінив дії судді, ми повинні відновити справедливість, і ми це робимо на основі рішення всього комітету арбітрів.

Фото - Getty Images

Після цього емоційного монологу пан Колліна звернувся до перекладача: «Що там ще?» й почувши нагадування про призначення суддів і інспекторів відповів: «Давайте не будемо розвивати цю тему. Прошу». Проте відігруватися на представниках преси при цьому не перестав. Спробу кореспондента одного з провідних видань задати запитання італієць зустрів так:

- «Український футбол»? Спершу, ніж ви задасте своє питання, хочу оновити вашу інформацію про мій фізичний стан. Два роки тому мені в носі перепалили капіляр. Оскільки цей капіляр час від час розривався, в мене з носа текла кров. Це могло відбутися будь-коли. Не тільки на зібранні ПФЛ. Це в продовження теми перевірки інформації. Ви впродовж двох тижнів знаходилися на зборі в Анталії, правильно? Ви бачили, як ми працюємо, чим ми займаємося? Ви про це забули? Ми можемо запросити вас ще раз. Коли ви будете щось запитувати, то згадаєте про те, чим ми з арбітрами займаємося. Мені здається, що в своєму житті я зробив більш важливі речі, ніж зацитовані цим журналістом моменти з уст пана Бальчоса, через які в мене начебто пішла з носа кров.

Пан Колліна явно розійшовся й коли почув резонне зауваження, що вартувало б звикнути до критики з боку тих, кого він вже звільнив чи відлучив й відлучить згодом, відповів: «Це ще спокійна реакція. Коли я справді нервуюся, то виглядаю набагато емоційнішим». Цікаво, це констатація чи погроза?