Володимир Лозинський

[zlex40]

– Лемешко не пропонував повернутися? Він все ж при команді ще залишався.
– Залишався, але від серйозної тренерської діяльності вже відійшов. Пилипович уже на комплектацію не впливав. Повернувся до Києва. Сидів, грав у кабінеті тренера столичного СКА Фоміна з заслуженими ветеранами футболу Саркісовим, Богдановичем і Гончаренком преферанс. Коли прийшов додому, задзвонив телефон. По той бік слухавки почув голос Віктора Фоміна: "Лоза, приїжджай у Севастополь, готель "Крим", пограємо у преферанс. Ми тут на зборах". Тож приїхав і почав тренуватися зі СКА.

Фомін – хороший тренер і гарна людина, але довго під його керівництвом попрацювати не вдалося. Трапився скандал. Річ у тім, що Віктор Трохимович тоді брав у команду надто багато футболістів. То ж СКА, людей банально призивали в армію. Потім Фомін їх продавав у інші клуби. Віктор Трохимович полюбляв шампанське. Мабуть, проговорився перед кимось, ті кому треба доклали й тренера прибрали. Вочевидь лікар проговорився. А весело було. Особливо тим, хто тренувався у Севастополі цілий місяць. Я приїхав пізніше, коли на свіжому повітрі тренуватися було неможливо через снігопади. То бігали в залі "дир-дир". "Граємо на 50 рублів" – казав на початку Фомін. Для нас то була мотивація, бо особливих заробітків у СКА не було.

Коли ж Фомін пішов, я провів у другій лізі дві гри і пішов. Хоча начальник штабу викликав, пропонував залишитися і виховувати молодь. Проте ледь забрав документи, як підходить Сергій Татулян, котрий при Фоміні був начальником СКА. "Поїхали в Кривий ріг, – каже. – Там Міша Фоменко, кличе тебе до себе". Погодився. Там тоді уже й Мотуз виступав.

– Надовго ви там теж не затрималися.
– Не скажу, що футбол набрид, але після Динамо, після того рівня, де був колись, ставало не цікаво. Не стільки грав, скільки відпочивав. Коли закінчувалося перше коло, Фоменко обіцяв дати "дев’ятку". Але Міші поступила пропозиція з Грузії – очолити Ґурію з Ланчхуті. "Вово, поїхали зі мною, – каже Фоменко. – Тільки з однією умовою – кинь пити". "Я не можу, Михайле Івановичу" – відповів, як є.

– Але футболу ви й після Кривого Рогу не кинули.
– Бо Фомін прийняв Кремінь і покликав до себе. Мене привабив навіть не стільки футбол, скільки рибалка. В Кременчуці ж прекрасне водосховище, а я – заядлий рибалка. Після кожної гри рибінспектори забирали мене з собою. Якщо інших ганяли, то я сидів і рибалив у найжирніших місцях.

– Сильно треба любити рибалку, щоб затриматися у провінційній команді аж на три роки.
– Хотілося ще й завдання виконати. Кремінь мав мету – вийти з буферної зони у другу лігу. З першої спроби не вдалося – програли у фіналі. Після того Фоміна з посади наставника прибрали, а на його місце призначили Євгена Камінського, спеціаліста, звісно, слабшого, але керівникам клубу він пообіцяв, що знає, як питання виходу вирішити напевне. Також тренер притарабанив разом з собою цілу групу гравців з Західної України. Гравців хороших – Мішу Кутельмаха, Сергія Райка, звичайно, братів Івана та Адальберта Корпонаїв. Власне, грали ми теж добре. Показово, що до вищої ліги першого чемпіонату України тоді пробилася не команда обласного центру Ворскла, а саме Кремінь.