Інтерв’ю "Футбол 24" із хавбеком "Дармштадта"

[zlex40]

– Матч проти якого із голландських грандів був для вас особливим?
– Запам’яталося, як ми приймали “Аякс". Забили їм на 90-ій хвилині і перемогли – 1:0. "Вітесс" при Петері Босі грав дуже сильно. У тому сезоні клуб посів 4 місце. По грі ми були одними з найкращих у Голландії. У кожному матчі відсоток володіння м’ячем становив 60/40 на нашу користь. За кількістю ударів переважали суперників у 2-3 рази – навіть ПСВ та "Аякс". Спокійно могли посідати місце у трійці, але не вистачало фарту і стабільності.

– Чого нам варто повчитися у голландського футболу?
– Ми дуже далеко позаду. Я не знаю, скільки нам потрібно часу, щоб вийти на такий же рівень в плані менеджменту, організації, реклами, інфраструктури. Ми позаду на 20, 30, 50 років. Так, у нас є 2 сильні команди. Раніше було 4-5 клубів, які відповідали рівневі Голландії. У тій ситуації, в якій перебуває зараз наша економіка, це нереально. Потихеньку йшли до цього кілька років тому, але зараз знову повернулися далеко назад.

У Голландії зарплата не може прийти на день пізніше. Тобі не доводиться ставити якихось запитань. Все у тебе є – тільки виходь і тренуйся. Можливо там не такі божевільні гроші. Але все чітко і правильно побудовано. Твоя голова зайнята лише футболом. У "Вітессі" я отримував бонуси. Мені не потрібно було запитувати, коли їх виплатять. Надійшла зарплата – і автоматично надійшов бонус. Дрібниць у голландців не існує.

Ередивізі – це топ-чемпіонат для молодих футболістів. Дивилися матч "Аякса" проти "Шальке"? П’ять 18-річних футболістів грали! Середній вік чемпіонату – 22-23 роки. Рік-два пограли – і їх продають. У Голландії не купують футболістів – вони їх вирощують. Подивіться, скільки голландських футболістів грають у провідних чемпіонатах! Це країна, населення якої – 18 мільйонів. Можемо їм лише позаздрити і вчитися у них. Ми існуємо в різних світах.

– Ваш батько – Віктор Олійник – відомий у минулому хавбек "Буковини", "Зірки", запорізького "Металурга". Ви рівнялись на нього?
– Так. Батько багато чого мене навчив. Насамперед – передав мені свої гени, надихнув мене займатися футболом. Плюс – навчив ставитись до себе критично. Не звинувачувати у чомусь тренера чи партнера, а шукати причину в собі. Спершу мені було важко це осягнути. Я з ним сперечався, але батько не припиняв мені це повторювати: "Подумай, що ти зробив не так. Почни із себе".

Олег Бабий, „Футбол 24“