Мотуз Сергій: "Металіст" - знайомі обличчя (газета "Ленінська Зміна" 1984)

[Перехожий]

СЕРГІЙ МОТУЗ: ЩОБ ГРА РАДУВАЛА ГЛЯДАЧІВ

Його легко впізнати на полі. Рухливий, завжди націлений на ворота суперників, він хоча і грає у захисті, але охоче допомагає своїм нападаючим. Не одного разу після його точних передач з флангу гравці «Металіста» добивалися успіху. Як ви вже, мабуть, здогадалися, шановні любителі футболу, сьогоднішня наша розповідь— про правого захисника харківської футбольної команди Сергія Мотуза.

Цей матч на початку сезону з московським «Динамо» ще й досі згадують харківські вболівальники, особливо любителі гострих відчуттів. Пригадуєте, скільки було несподіваних поворотів у сюжеті цієї гри? «Металіст» протягом усього часу гостро й напористо атакував, але гола все не було. Гості ж дружно захищалися і... вигравали з рахунком 1:0. Невже один удар невгамовного Газзаєва вирішить долю перемоги? Ні, цього разу футбольна фортуна була справедливою, і атакуючі зрівняли рахунок. Більше того, як нагороду за активність, «Металіст» здобув перемогу. Для цього потрібно було лише реалізувати пенальті.

— Я ніколи не спеціалізувався на одинадцятиметрових, — згадує той драматичний епізод Сергій Мотуз. — А тут чую, як капітан команди Віктор Каплун після тривалої паузи передає остаточне рішення тренерів — бити мені. Це була повна несподіванка. На розгубленість просто не було часу. До м'яча я вже підходив упевнений в успіху. Тепер можу підтвердити, що тільки завдяки отакому настроєві я «не виключився» після першого невдалого удару і без зволікань добив м'яч у ворота.

До «Металіста» Мотуз прийшов на початку минулого сезону вже не новачком у великому футболі. Протягом кількох років його прізвище значилося в основному складі «Дніпра». Так, Сергій проходив свої перші футбольні університети на щедрій на футбольні таланти Дніпропетровщині. 20 липня Сергію виповниться 27 років — пора футбольної зрілості. А шістнадцять років тому він страшенно радів тому, що його було зараховано до групи підготовки команди майстрів. Спочатку він грав у півзахисті, спробував свої сили і в нападі. Потім був перший матч у вищій лізі, перший гол у ворота донецького «Шахтаря» і найвище досягнення — вихід до фіналу Кубка СРСР у складі харківської футбольної команди.

Харківські вболівальники вже звикли бачити швидку, добре відлагоджену гру зв'язки Крамаренко — Мотуз на правому фланзі атак «Металіста». Сергій та Олег не перший рік грають разом — добрі товариші, а взаєморозуміння прийшло під час напружених тренувань та спільної гри. Кілька років тому вони разом грали у «Дніпрі» на тому ж правому фланзі. Мабуть, найкраще футбольний талант Сергія Мотуза проявився у матчі минулого сезону з динамівцями Тбілісі. Тоді «Металіст» у напруженій боротьбі на своєму полі здобув красиву перемогу з рахунком 4:3. Ні, у тому матчі він не забив жодного гола. Але саме у цій драматичній грі, результат якої неможливо було назвати до останньої хвилини, проявилися бійцівські якості Сергія. Всі чотири голи харків'яни забили після відмінних флангових проходів і прицільних точних передач Мотуза.

Під час зустрічі із Сергієм ми попросили відповісти його на кілька запитань:

— Сергію, давай трішечки помріємо і уявимо, що ти став тренером команди вищої ліги. Якою б ти її хотів бачити? (До речі, Сергій зараз навчається у Дніпропетровському інституті фізкультури на відділенні спортивних ігор).

— Знаю, що це досить важко зробити, але одним дружним колективом, командою, яка грає практично без помилок. Щоб її гра радувала глядачів, була швидкою, технічною, напористою, результативною. Такою, як гра бразільців на останньому чемпіонаті світу.

— Кого з футболістів твого ігрового амплуа ти вважаєш одним з найкращих у нашій країні?

— Захисника київського «Динамо» Анатолія Дем'яненка. І не тому, що ми з ним товаришуємо ще з дитячих років, бо виросли на одній вулиці (посміхається), а перш за все за його величезну працездатність, уміння вести боротьбу до останньої хвилини, вчасно завершувати атаки своїх товаришів.

— Сергію, проти яких нападаючих грати важче?

— Перш за все проти тих, котрі думають на полі. Наприклад, такі, як Газзаєв, Грачов. Важко передбачити, що вони робитимуть у ту чи іншу хвилину атаки. Висока техніка дозволяє їм швидко міняти напрямок руху і завдавати ударів по воротах з будь-якої позиції.

Сергій любить футбол за радість перемог, за гомін трибун, за те, що кожна гра, кожне єдиноборство дається нелегко. Він просто любить цю гру і не уявляє себе без неї. Коли у напруженому марафоні футбольного чемпіонату настає перерва і можна перевести подих, відпочити, він усе одно сумує за отим «білим круглим магнітом» на зеленому чотирикутнику.

Футбол і його прихильники відповідають йому взаємністю. Сергій став одним з найпомітніших і найпопул ярніших гравців «Металіста». «Сьогодні грає Мотуз», — нерідко можна почути на трибуні перед початком зустрічі. І з інтонації вболівальників відчувається задоволення. Так, ми всі сподіваємося ще не раз побачити його стрімкі, сміливі рейди до воріт суперників, гострі передачі, влучні удари, голи. Другий номер команди пішов в атаку — чекай цікавої футбольної події.

С. ГАРБУЗОВ, О. АНДРОСОВ. ГАЗЕТА «ЛЕНІНСЬКА ЗМІНА»