ЧМ 2014. Отборочный раунд. Украина - Англия. Анонс

[mymetall]

Настав час переписати історію

Україна - Англія - 1:4

Футбол 24 пригадує всі поєдинки збірної України з родоначальниками. Не лякайтеся, матч на "Олімпійському" ще навіть не розпочався, а рахунок, винесений в заголовок, демонструє співвідношення перемог обох команд в матчах між собою.

Неприємна статистика, чи не так? Шість матчів, чотири перемоги "Трьох левів", лише одна вікторія "синьо-жовтих", а також одна нічия, яка поки що найсвіжіша у пам'яті. Вперше обидві збірні перетнулися за лічені дні до старту Євро-2000. Англійці на чолі з Кевіном Кіганом готувалися перемогти у квартеті з Німеччиною, Румунією та Португалією. А от українці досі зализували рани після холодного і жорстокого фіаско імені Словенії. На тренерському містку національної команди відбулися зміни: замість Йожефа Сабо прийшов Валерій Лобановський і здобув у дебютному матчі перемогу над болгарами. Проте родоначальники - це зовсім іншого рівня суперник.

Матч відбувся на старенького зразка арені "Вемблі", яку одразу ж після поєдинку закрили на тривалу реконструкцію. Господарі легендарного поля попрощалися з ним красиво. Першим забив скандальний форвард "Ліверпуля" Роббі Фаулер, який регулярно пресингував В'ячеслава Кернозенка, очікуючи на хоча б найдрібнішу помилку українського голкіпера. Тож коли Славко відбив перед собою м'яч після складного удару Ширера, Фаулер залюбки переправив його у сітку.

Ну а переможну крапку господарі поставили вже у другому таймі, знову після подачі кутового. Кернозенко невдало виніс м'яч кулаками, а на добивання встиг "старенький" Тоні Адамс - рикошетом від газону скерував сферу у дальній кут. А що українці? Кілька непоганих моментів для взяття англійських воріт мав Андрій Шевченко, але ними не скористався.

31 травня 2000 року. Лондон. Англія - Україна - 2:0 (Фаулер, 44, Адамс, 68)

Наступне побачення Англії та України відбулося аж через чотири роки - знову у спарингу. Для обох команд це була остання репетиція перед стартом відбіркового циклу ЧС-2006. "Синьо-жовтих" очолив Олег Блохін, проте у попередніх п'яти спарингах не зумів перемогти жодного разу. Шостий товарняк узагалі став провальним: на "Сент Джеймс Парку" англійці зуміли забити у ворота Шовковського аж тричі.

Всі три голи - на совісті нашого голкіпера, а також захисників. У першому випадку ніхто не перервав довжелезної подачі у воротарський, тож Бекхем замкнув її на дальній штанзі. Другий м'яч - суперпас Бекса, Оуен розстрілює СаШо впритул. Контрольний постріл в активі Шона Райта-Філіпса - він самотужки впорався із захисниками, які не поспішали відбирати м'яч, і пробив Шовковському у дальній кут.

У нашої команди могли відзначитися Шевченко і Воробей, але били якось непереконливо. Статус родоначальників тоді ще щось важив у футбольному світі. Виходячи на поле проти Бекхема, Оуена, Джеймса і Ко, коліна у багатьох суперників, як от у випадку зі збірною України, автоматично підгиналися.

18 серпня 2004 року. Ньюкасл. Англія - Україна - 3:0 (Бекхем, 27, Оуен, 50, Райт-Філіпс, 72)

У 2009-му все змінилося. Англія дещо втратила у силі, тоді як українці, пройшовши школу Мундіалю-2006, стали значно впевненішими у своїх можливостях. Жереб звів суперників у відбірковому циклі до ЧС-2010, і першу їх дуель прийняв вже оновлений "Вемблі".

Перший тайм пройшов за цілковитого домінування англійців. Завершували атаки, як правило, Джеррард і Руні, хоча забити вдалося Пітеру Краучу. Захисники не зуміли як слід прикрити довготелесого форварда, а той у дотик замкнув скидання від Террі. Українці огризнулися дальнім ударом Тимощука, а вирівняли становище вже після перерви. Алієв подав зі штрафного, а рикошетом скористався Шева - 1:1 - і радості численного синьо-жовтого сектора немає меж.

І все ж перемагає той, хто грає до кінця. Гол Террі був копією першого м'яча. Знову скидання в центральну зону, і знову П'ятов та захисники - лише статисти.

1 квітня 2009 року. Лондон. Англія - Україна - 2:1 (Крауч, 29, Террі, 85 - Шевченко, 74)

Перша і поки що єдина перемога над Англією прийшла до нас саме тоді, коли цього найбільше потребувала "синьо-жовта" дружина (лише матч Євро-2012, про який згадаємо трохи нижче, може конкурувати, а то й перевершити градус протистояння у тому дніпропетровському матчі). Торсида на "Дніпро Арені" прийняла гостей не хлібом-сіллю, а шаленим тиском і фаєр-шоу.

В дебюті матчу оборона англійців прогавила Мілевського, який вийшов на рандеву з Гріном і вже бачив м'яч у воротах, проте Роберт Грін, кіпер родоначальників, пішов на фол останньої надії. Червона картка і пенальті! Шева пробив так, як робив це десятки разів. Десятки разів удар у лівий від воротаря кут приносив форварду успіх. Але не цього разу - стійка! Вчасно нагодилася дальньобійна артилерія Сергія Назаренка, який завдяки міні-рикошету від Коула таки зняв павутинку з воріт Девіда Джеймса - 1:0.

Англійці могли навіть у меншості уникнути поразки - хороші моменти для цього мали Лампард і Руні. Та все ж довелося змиритися з фіаско. Це була єдина поразка команди Капелло на шляху в ПАР-2010.

10 жовтня 2009 року. Дніпропетровськ. Україна - Англія - 1:0 (Назаренко, 29)

Ну а про цей поєдинок розповідати з одного боку важко, адже розчарування після фінального свистка було тотальним. З іншого боку - це зайвий клопіт. Всі пам'ятають сліпоту рефері Віктора Кашшаї і незарахований гол Марко Девіча. Якщо ж Ви розпочали цікавитися футболом лише цьогоріч, звіт про поєдинок на "Донбас Арені" допоможе надолужити згаяне.

19 червня 2012 року. Донецьк. Англія - Україна - 1:0 (Руні, 48)

Ще свіжіша згадка про поєдинок на "Вемблі", яким, власне, стартував відбір на ЧС-2014. Українці зіграли у лігві "Трьох левів" з позиції сили, змусивши їх відігруватися після диво-голу Коноплянки. І якби не випадкова рука Хачеріді, виставлена в межах власного штрафного майданчика, ми могли б розраховувати на перемогу.

11 вересня 2012 року. Лондон. Англія - Україна - 1:1 (Лампард, 87, з пен. - Коноплянка, 39)

Що ж, всі перелічені Вашим автором матчі - це вже історія. Сьогодні маємо новий день і нові реалії. Як висловився один із колег: "Команда Фоменка - одна з небагатьох нагод порадіти за наш футбол". Настав час переписати історію.

Олег Бабій, Футбол 24