Весняні підсумки. Металіст. Нова реальність

[rokus]

Ти почему така довєрчива, тебе я зовсім не пойму
Ти поступила опромєтчиво же так довєрилась йому
Тебе просив по-человєческі спитай мене як шось тойво
Я від початку органіческі не переварював його

Навряд чи наприкінці 80-х учасники відомого українського гурту Брати Гадюкіни, створюючи композицію "Звьоздочка моя", підозрювали, що їхня пісня ледь не ідеально охарактеризує ту ситуацію, в яку потрапив "Металіст" в наші дні. Харківський клуб для багатьох був прикладом поступального руху та кропіткої роботи, яка дозволила кинути виклик кращим командам України та гучно заявити про себе на міжнародній арені. Однак, змінивши власника в кінці 2012-го, "Металіст" замість обіцяних золотих гір отримав руїну, подолати яку буде дуже не просто. Власне, сезон 2014/15 підвів риску під найуспішнішим періодом в історії харківської команди. Що буде далі, спрогнозувати неможливо. Зрозуміло одне – "жовто-сині" остаточно втратили свій статус третьої сили та найближчим часом навряд чи ставитимуть перед собою високі цілі. "Файна дівка була, як цвєток зав‘яла…" (с).

Трансферна діяльність

Минулої зими "Металіст" став головним ньюзмейкером українського трансферного ринку. Спочатку ЗМІ та вболівальники відзначали, хто та куди йде з харківського клубу, потім знайомились з гравцями, які, власне, і сформували нове обличчя команди. Про масштаби діяльності говорить хоча б той факт, що "Металіст" став лідером УПЛ за числом підписаних футболістів.

Розпочалось все з того, що усі легіонери команди відмовились приїжджати на збори команди в зв’язку з багатомісячною заборгованістю по зарплаті. Коли стало зрозуміло, що ситуація зайшла в глухий кут – повертати борги ніхто не планує, майже всі провідні футболісти розірвали контракти з клубом за власною ініціативою. Дії менеджменту "Металіста" виглядали щонайменше нелогічними, адже клуб, схоже, навіть не намагався заробити на продажу вже колишніх лідерів команди, які мають досить високу репутацію в Європі. Втім, аби розраховувати на прибуток, потрібно було вчасно платити зарплатню, що унеможливлювало б застосування норми про розірвання контракту за ініціативою футболістів. А так гравці отримали повне право пропонувати свої послуги іншим без будь-якої компенсації для "Металіста".

Можливо, кращий гравець харківської команди в її новій історії – Клейтон Хав‘єр вирішив повернутись на батьківщину, де його з розпростертими обіймами чекав "Палмейрас". Цікаво, що бразилець міг залишитись в Україні, якби погодився на пропозицію свого колишнього тренера переїхати до Дніпропетровська. Однак Клейтон вирішив, що український етап кар‘єри потрібно завершувати.

Натомість його колишній одноклубник, символ оборони "Металіста" Папа Гуйє від пропозиції Мирона Маркевича не відмовився та другу частину сезону вже провів у складі "Дніпра". До Аргентини повернулись Крістіан Вільягра та Марко Торсігльєрі. Перший обрав "Росаріо Сентраль", другий – "Бока Хуніорс". Вже втретє залишив "Металіст" Жажа Коєльо. Бразилець, який під кінець минулого року набрав непогану форму, відправився популяризувати футбол у Китаї. Не залишилися в команді і Чако Торрес з орендованим у "Динамо" Аїлою Юссуфом, який восени отримав важку травму.



Відхід легіонерів стався протягом січня, а вже в лютому/на початку березня їх справу продовжили українські виконавці, які оголосили бойкот. Едмар, Гоменюк, Горяїнов, Пшеничних, Шуст, Краснопьоров, Шарпар, Ребенок, Кобін, Березовчук, Давидов, Костюк, Болбат та Кулаков (а також кілька вже колишніх легіонерів) написали відкритого листа, у якому відмовились грати до тих пір, поки клуб не виплатить борги по заробітній платі. З цієї компанії нове місце роботи собі знайшли Богдан Шуст і В‘ячеслав Шарпар, які перейшли до луцької "Волині", а Василь Кобін, права на якого належать донецькому "Шахтарю", переїхав до Білорусі, де грає за солігорський "Шахтар".

Вже в квітні до команди повернулись Денис Кулаков та Сергій Болбат, а ось Едмар, який на початку конфлікту був налаштований на компроміс, так і залишився в Бразилії і вже зараз шукає собі інший клуб. Андрій Березовчук задумався про закінчення кар‘єри, Олександр Горяїнов також тренувався з основним складом, але в старті навесні не виходив. Володимир Гоменюк та Павло Ребенок дочекались офіційного закінчення контракту влітку, Олег Краснопьоров та Сергій Пшеничних самі припинили співпрацю з клубом, підписавши мирову угоду.

Таким чином, "Металіст" втратив 17 футболістів, яких можна було вважати основними в команді Ігоря Рахаєва. Тож перед клубом постало питання – або грати дублем, або будувати новий колектив. Враховуючи системну кризу українського футболу та перенасичення місцевого ринку вільними агентами, до того ж досить високого рівня, компенсувати втрати було не так складно. Головне – переконати гравців, що вони не повторять долі тих, хто команду покинув. Як показали подальші події, вітчизняні футболісти про перспективи думають рідко і готові піддатись спокусі миттєвої вигоди. З іншого боку для багатьох новачків "Металіст" став шансом знову заявити про себе на всю футбольну країну.

Найгучнішими придбаннями (щоправда, усі новачки прийшли в статусі вільних агентів) стали Кирило Ковальчук та Іван Бобко. Колишні лідери "Чорноморця" прийняли парадоксальне рішення – перейти з борту одного тонучого корабля на інший. При цьому обидва мали інші пропозиції, як з-за кордону, так і в Україні. Ковальчука кликав до Азербайджану Роман Григорчук, проте Кирило не захотів залишати Україну. А Іван Бобко міг поборотись за путівку в Лігу Європи в складі "Ворскли", проте вирішив, що Харків з точки зору турнірної боротьби виглядає перспективніше, аніж Полтава. З "Чорноморця" до "Металісту" також перейшов і Сергій Назаркно, який став найдосвідченішим новачком команди та встиг відзначитися сотим забитим голом на найвищому рівні.



Воротарську проблему вдалось вирішити за допомогою Сергія Погорілого, який довго не міг знайти себе після інциденту з Артемом Громовим. Голкіпер шукав собі нову команду з тих пір, як зникла сімферопольська "Таврія". Також з "Геліосу" повернувся вихованець клубної академії Денис Сидоренко. Центр захисту в "Металісті" закрили Миколою Іщенком та Юріцею Булятом, тоді як з флангами допомогло "Динамо", яке передало на правах оренди Євгена Селіна та Дмитра Рижука. З київського клубу також перейшов і нападник Артем Бєсєдін.

З "Іллічівця" окрім Іщенка також прийшов Олексій Довгий, а з запорізького "Металурга" підтягнувся Володимир Приймов. Додати варіантів в атаці мав Давид Каядо, який після "Таврії" трохи пограв за "Віторію" з Гімараєша.

Якщо судити по іменам, то в цілому "Металіст" провів широку трансферну кампанію, зібравши команду, яка за своїм потенціалом могла боротись за четверте-п‘яте місце. Щоправда, про вирішення більш серйозних завдань, якщо не в чемпіонаті, то хоча б в Кубку України, з таким радикальним оновленням не могло бути й мови.

Фізична готовність

Великою проблемою "Металіста" став той факт, що більшість новачків приєднались до клубу не на початку підготовки до весняної частини чемпіонату, а посередині, а то й під кінець зборів. Тож досягти ідеальної готовності та зіграності колективу, в принципі, можливості не було. Час від часу харків‘яни могли зіграти через не можу (а такі випадки траплялись завдяки стимулюванню третьою стороною), тоді "Металіст" достойно виглядав на фоні більш класного суперника і в підсумку здобував очки. Однак вже в наступних турах доводилось рятуватись від поразки в грі з "Говерлою" чи відбиватись на власному полі від зухвалих наскоків "Карпат". Показовим можна вважати поєдинок з полтавською "Ворсклою", де зіграна команда Василя Сачка, яка провела повноцінні зимові збори, здобула впевнену перемогу, забивши два м’ячі в другому таймі. Ні фізичних, ні моральних сил підопічним Рахаєва не вистачило на те, аби змінити перебіг подій на полі.

Тактична гнучкість

Повністю змінивши склад, Ігор Рахаєв не відмовився від тієї моделі гри, яка була притаманна "Металісту" протягом останніх семи років. Як і при Маркевичі, харків’яни діяли у формації 4-2-3-1. Втім, наповнення тактичної моделі відрізнялось. Одна справа, коли з флангів атакують Соса, Марлос чи Тайсон, а їм допомагають Вільягра та Азеведо, інша, коли Бобко та Болбат, а за спиною в них Селін та Рижук. Власне, роль флангових захисників в атаці "Металіста" помітно зменшилась, цього разу вони були зосередженні виключно на своїх прямих обов’язках, що пояснюється гіршою технічною оснащеністю (справа) та гіршими швидкісними даними (зліва).

Змінилися завдання і у центральних півзахисників. Якщо раніше Едмар і Клейтон Хав‘єр рівно успішно руйнували атаки суперника та будували свої, то за нинішньої ситуації опорні півзахисники набагато менше грали на чужій половині поля. Разом з тим, Ігор Рахаєв намагався використовувати універсалізм гравців групи атаки, які постійно мінялись позиціями. Періодично "Металіст" переходив на гру в два форварди, що дозволяло збільшити тиск на захист суперника.



Варто також відзначити, що "Металіст" став більше грати по супернику. Ідеальним з точки зору тактичного протистояння став матч проти "Дніпра", в якому Ігор Рахаєв нівелював усі сильні сторони опонента. Щоправда, зробив це тренер, пожертвувавши власною атакою. На піку команди Маркевича уявити, що харків’яни 90 хвилин гри майже всім складом захищатимуться, було важко. Навіть в протистоянні з сильнішими командами "Металіст" намагався діяти у власному стилі, що не рідко призводило до негативних наслідків.

Оптимальний склад

Навесні Ігор Рахаєв воротарську позицію довірив Сергію Погорілому. Після майже двох років забуття колись кандидат до національної збірної скористався своїм шансом і знову заявив про себе, як про надійного голкіпера. Звичайно, не обійшлось без помилок, однак динаміка була позитивною. Коли тренер застосовував ротацію, або ж Погорілий відбував дискваліфікацію, ворота "Металіста" доволі надійно захищав Денис Сидоренко. Центр захисту закривали Микола Іщенко та Юріца Булят, під кінець сезону в якості оборонця діяв і Довгий, втім значно більше поєдинків Олексій провів на позиції опорного півзахисника поруч з Кирилом Ковальчуком.

Справа в захисті в "Металісті" грав Дмитро Рижук, хоча сезон розпочинав вихованець клубної академії Богдан Бойчук, а вже під кінець чемпіонату на поле виходив і Денис Кулаков. Зліва майже завжди грав Євген Селін, який повернувся до Харкова після чотирирічної перерви.

Групу атаки харківської команди складали Володимир Приймов, Іван Бобко, Сергій Болбат та Давід Каядо. Поки Болбат бойкотував, зліва виходив молодий Чегурко. Альтернативою португальцю в нападі був Артем Бєсєдін, а для налагодження конструктиву в центрі поля використовувався Сергій Назаренко.

Кращий гравець - Володимир Прийомов

За свою кар‘єру Володимир Прийомов встиг змінити 11 клубів, однак найбільш успішним етапом став лише донецький "Металург", грою за який півзахисник/форвард привернув увагу "Шахтаря". В жодній зі своїх попередніх команд Прийомов не відзначався особливою результативністю. Найкращий показник – чотири голи за два сезони в "Металургу" та три точних удари в складі "Кривбассу" в його останній сезон в українському футболі.



До "Металіста" Володимир переходив після неоднозначного періоду в Запоріжжі, де він ніби і був гравцем основи, однак не відігравав вирішальної ролі. В Харкові все змінилось. В створеній з чистого листа команді Прийомов зумів стати лідером, якщо не всього колективу, то принаймні його атаки. Як і у всієї команди, у Володимира було вдосталь сірих, нічим не примітних матчів, однак якщо вже гра йшла, то результат неодмінно був позитивним. Без точних ударів Прийомова "Металіст" не мав би в своєму активі вольових нічиїх з "Шахтарем", "Говерлою" та "Волинню", а також перемоги над маріупольським "Іллічівцем". Хтозна, можливо він нарешті знайшов свій клуб, в якому зможе розкрити усі грані свого таланту.

Розчарування

Чи можна було очікувати кращого виступу від "Металіста" навесні 2015-го? Можна було, однак якби харків’янам вдалось фінішувати вище "Ворскли" та "Зорі", це була б найбільша несправедливість сезону, турнірні розклади абсолютно закономірні. Чи хтось з новачків провалився більше за інших? Теж ні, усі відіграли на приблизно однаковому середньому рівні. Можливо, десь помилявся Ігор Рахаєв? Не виключено, проте тренер став заручником обставин, на які він вплинути, мабуть, не міг. Виділити один негативний момент в "Металісті" цього разу надзвичайно складно. Разом з тим присутнє загальне розчарування від усвідомлення, що на наших очах за вкрай короткий період була зруйнована самобутня команда, яка створювалась вісім років.

Кращий матч

Чемпіонат України. 16-й тур. 7 березня

"Металіст" (Харків) – "Шахтар" (Донецьк) 2:2

Після розгрому від київського "Динамо" та абсолютно закономірної поразки від "Шахтаря" в кубковому матчі здавалось, що і в повторній зустрічі з гірниками, але вже в рамках чемпіонату, шансів у команди Ігоря Рахаєва немає. Ситуацію "Металісту" ускладнював і той факт, що харків’яни не могли грати домашній матч у рідному місті через проблеми з безпекою.

Вже на першій хвилині Сергій Погорілий двічі врятував свою команду від вірного голу. Цей епізод, схоже, окрилив голкіпера, який видав чи не найкращий матч у своїй кар’єрі, неодноразово виграючи дуелі у Адріано, Ілсіньо, Кости та інших гравців суперника. "Шахтар" атакував багато і розмаїто, проте усі спроби підопічних Луческу розбивали або злагоджені дії захисників, або неперевершена гра воротаря "Металіста". А ось на 16-й хвилині стало зрозуміло, що поєдинок пішов не за сценарієм фаворита - то Олексій Довгий завдав невідпорного удару в дев‘ятку з-за меж карного майданчика.

Номінальні господарі цілком могли піти на перерву ведучи у рахунку, проте вже в компенсований арбітром час Дмитро Рижук, намагаючись зупинити Ілсіньо, збив бразильця у власному штрафному. Вирок Анатолія Жабченка був занадто суворим – окрім пенальті ще й червона картка захиснику "Металіста". Одинадцятиметровий впевнено реалізував Даріо Срна, а в другому таймі "Шахтар", отримавши чисельну перевагу, методично розхитував захист суперника, поки Луїс Адріано не скористався прострілом Олександра Гладкого.



В час, що залишився, донеччани вирішили зекономити сили перед грою з "Баварією", тож не надто намагались забити третій м’яч, розраховуючи, що перемога від них нікуди вже не дінеться. Однак "Металіст" проявив характер і буквально на останніх секундах вирвав почесну нічию – Володимир Прийомов після подачі від Івана Бобка пробив головою під поперечку. Той поєдинок створив ілюзію, що харківська команда в своєму новому вигляді здатна вирішувати серйозні завдання, втім вже в наступних матчах стало зрозуміло, що "Металіст" відмовиться від боротьби за зону Ліги Європи.

Завдання та перспективи

Вдруге за останніх півроку "Металіст" розпочинає будівництво нової команди. Цього разу вже й з новим тренером – Ігоря Рахаєва, який перебував в структурі клубу з 2005-го року, на відповідальному посту замінив Олександр Севідов. Для колишнього тренера "Металурга", "Говерли" та "Карпат" не є дивиною працювати в екстремальних умовах. Прийнявши львівський клуб в 2013-му році, ситуація була де в чому схожа – зелено-білі якраз затіяли кадрову революцію, тож команду довелось будувати ледь не з нуля. Цього разу в активі Олександра Володимировича є надійний воротар, досвідчена півзахисна лінія та бомбардир-новачок, який вражав своєю результативністю на рівні нижчих дивізіонів. Власне, за Станіславом Кулішем буде особливо цікаво поспостерігати, чи зможе він так само ефективно діяти на вищому рівні. Втім, комплектування команди продовжується і можна не сумніватись, що до старту чемпіонату "Металіст" ще здивує кількома трансферами.

Але є одне але. Допоки не стане зрозумілою доля нинішнього власника клубу, якого, нагадаємо, розшукує українська влада, бути впевненим у майбутньому "Металіста" не можна. Ба більше, судячи з періодичних повідомлень про арешти українських активів Сергія Курченка, великі проблеми можуть наступити в будь-який момент. Що в такому випадку буде з клубом, сказати важко. Проте в історії "Металіста" вже були випадки болючих падінь, після чого харківська команду знову підіймалась і радувала своїх вболівальників.

Здесь

[valera_vvv]