Кирило Ковальчук "Було відчуття, що в Харкові нас люблять і в горі, і в радості"

[rokus]

Екс-гравець "Металіста" Кирило Ковальчук, котрий перебрався взимку до "Каршіяки", в ексклюзивному інтерв'ю для "Футбол 24" розповів про перехід у чемпіонат Туреччини та про його відмінності від УПЛ, а також про сюрпризи турецької першої ліги.

"Останнім часом клуб підписав багато нових футболістів, на даний момент 18 гравців"

- Кириле, ви вже досить довго перебуваєте у Туреччині, встигли освоїтися?

- Нормально почуваюся, звик уже до всього, зрозумів, які вимоги, зіграв 3 гри. Поки, можна сказати, адаптуюся. Нещодавно була перша перемога і вже з хорошим настроєм можна готуватися наступного тижня.

- З якого моменту відчули себе повноцінним членом команди?

- З першого дня, як приїхав. З першого тренування зрозумів, що на мене розраховують. Поспілкувався з директором, президентом, з тренером, мене добре зустріли, і я зрозумів, що всі серйозно налаштовані стосовно мене. Я подивився базу, умови, мене все влаштувало. Клуб останнім часом підписав багато нових футболістів, на даний момент 18 гравців. В останній грі вже нарешті вийшли на поле новачки, до цього були нюанси з заявкою, хтось був не в формі, а тепер вже всі були готові грати. Дуже добре, що вдалося домогтися перемоги. Був важкий матч на виїзді з хорошим суперником, у якого зіграна команда. Проте, ми вистояли, домоглися результату і піднялися з останнього місця.


Кирило Ковальчук освоюється у новому турецькому колективі

- Тобто, зараз у команді будується взаємодія?

- Гравці зараз притираються один до одного. Зібрали, по суті, новий колектив. Буквально недавно зібралися в Анталії, провели там міні-збір (5-6 тренувань, навіть не було ігор). І ось після цього відразу вийшли на гру новим складом і здобули перемогу. Підібралися дуже якісні, швидкісні футболісти. Думаю, що швидкі футболісти підбираються для побудови гри через фланги, щоб усі вибігали в атаку.

- Вам допомагали вирішувати побутові питання, коли прибули до Туреччини?

- Так, у мене є перекладач, який мені допомагає, якщо виникають якісь питання. З влаштуванням сім'ї у Туреччині допомагає директор. Поки з великими проблемами не стикався, все є для того, щоб спокійно грати і тренуватися. База розташована дуже зручно, практично в центрі міста. Від будинку 5 хвилин на таксі.

- Особистий транспорт дали?

- Поки я його ще не забрав, ми були в Анталії. Тільки недавно прилетіли з гри, думаю, на днях буду оформляти документи.

"До мене прилітав начальник команди, щоб поспілкуватися, обговорити можливість переходу"

- Чи розглядали можливість переходу в інші клуби?

- Були варіанти і в інші країни переїхати, в той же Ізраїль. Переговори велися довго. Але я вирішив перейти сюди, оскільки "Каршіяка" була найбільш наполегливою, мене хотів бачити в команді тренер. До мене прилітав начальник команди, щоб поспілкуватися, обговорити можливість переходу, пропонував варіанти за контрактом. Була велика зацікавленість, клуб повівся професійно - те, що обіцяли, все виконали. Не було жодних хитрощів, була конкретика. Спочатку була розмова про оренду, але потім порадилися і домовилися про повноцінний контракт. Добре, що "Металіст" теж пішов назустріч, не було жодних проблем. У клубі зрозуміли мою ситуацію і не перешкоджали переходу.

- "Металіст" має перед вами заборгованість по зарплаті?

- Так, заборгованості є, як і у всіх хлопців, але є діалог, спілкування. Ніхто не тисне на клуб, я готовий йти на поступки, чекати. Зараз така ситуація в країні, треба зважати на становище. Я в нормальних стосунках з керівництвом "Металіста", вони мені пішли назустріч, і я теж готовий на поступки. Тому, думаю, домовимося. Підписали папери, в принципі, все нормально.



- За який період є заборгованість?

- Про період зараз вже немає сенсу говорити, тому що залишилася одна фіксована сума, ми обговорили її, але я не збираюся тиснути на клуб, судитися. Я готовий чекати, розумію, в якій ситуації клуб.

"За весь рік було відчуття, що у Харкові нас люблять і в горі, і в радості"

- Чи задоволені фінансовими умовами контракту в "Каршіяці"?

- Так, цілком задоволений. Зараз мене все влаштовує. Клуб свої зобов'язання виконав, як і обіцяв. Поки всім задоволений. Більше того, в клубі навіть наперед платять гроші, тому про заборгованості і мови нема.

- Період, проведений у Харкові - цінний для вас у кар'єрному плані?

- Звісно. Мені дуже сподобалося в "Металісті", єдина проблема - не було фінансової стабільності. А так, місто хороше, сім'ї дуже подобалося. Була хороша команда, шкода, що не зрослося. Були у неї різкі злети і такі ж падіння, не було стабільності. А за потенціалом команда сильна. З Рахаєвом був хороший старт - нічия з "Дніпром", з "Шахтарем", обіграли "Металург" вдома, але потім пішов провал - 7 ігор без перемог.



Загалом, все було на хорошому рівні, хочу подякувати вболівальникам "Металіста", які нас підтримували. За весь рік було відчуття, що в Харкові нас люблять і в горі, і в радості, так би мовити. У важкий момент нас підтримували до кінця. Плюс був хороший колектив, ніхто не нив, не влаштовував нічого, все відпрацювали, і спасибі за це хлопцям. Керівництво клубу теж старається, той же генеральний директор, він постійно з нами на зв'язку, намагається щось зробити для клубу, що в його силах. Але ми розуміємо, що така ситуація зараз не лише в "Металісті", а й загалом у країні.

- З кимось із "Металіста" зараз підтримуєте зв'язок?

- Часто спілкуюся з Зубейко, з Бобко, з Довгим, іншими хлопцями. Найбільше, звичайно, з колишніми "одеситами".


Колишні партнери по "Металісту" (на передньому плані) - Іван Бобко (ліворуч) і Кирило Ковальчук

- Які настрої переважають у ваших колишніх партнерів по "Металісту": хочуть йти чи налаштовані продовжувати виступи в Харкові?

- Кожен для себе сам вирішує. Для себе я прийняв таке рішення, можливо, хтось буде говорити, що це правильно чи ні. Хтось вважає, що краще зробити крок назад, щоб потім зробити два кроки вперед.

Це нормальне явище, коли футболісти їдуть грати навіть не у вищих дивізіонах інших країн. Взяти того ж Девіча, не так давно він грав у Катарі в першій лізі, а зараз він один з кращих нападників у російському чемпіонаті. "Каршіяка" зараз йде на останніх місцях в чемпіонаті, але якщо ми виконаємо завдання і я допоможу команді залишитися в першій лізі на наступний сезон, то буде завдання виходити в Суперлігу. Клуб має стабільне фінансування, знаходиться у відмінному місті, Ізмірі. Умови хороші - тепло, красиво, море поруч. Так чому б сім'ї тут не пожити, тим більше, що клуб у мені зацікавлений. Мені було цікаво спробувати тут пограти.

"У цій лізі є гроші і сюди приїжджають дійсно хороші футболісти"

- Що можете сказати про рівень "Каршіяки" та взагалі турецької першої ліги?

- Тут дуже хороший рівень, виступає багато якісних футболістів, котрі пограли за європейські клуби. Я був навіть здивований, наскільки тут високий рівень. Спілкувався з Бобко, Зубейко, вони дивилися нашу гру і дуже здивувалися, який тут рівень. У цій лізі є гроші і сюди приїжджають справді хороші футболісти. Навіть є думка, що в першій лізі грати важче, ніж у Суперлізі. Тут команди показують силовий футбол, багато боротьби, всі викладаються на 100%. У Суперлізі більше контролю м'яча. А в першій лізі і боротьба, і контроль, все є для цікавого футболу. Зараз пристосувався, команда хороша, сподіваюся, ми виконаємо завдання, які перед нами стоять. Нічого страшного, що перша ліга, тут теж потрібно грати і здобувати результат.

- Які місцеві особливості тренувального процесу?

- Тут усі тренування ігрового плану. Вони люблять працювати з м'ячем. Не так, як в Україні, де є і бігові вправи, довгі вибігання. А тут робота на маленькому просторі, акцент на контроль м'яча, все дуже інтенсивно і швидко. І що мене здивувало - кожне тренування закінчується футболом на все поле. В Україні ми рідко грали на все поле, а тут в кінці тренувань грають 10-15-хвилинку на два боки. Ще трохи потрібно звикнути до їх місцевої дисципліни. Вона не дуже сувора (в Україні, мабуть, навіть суворіша), але у них є свій менталітет і особливості, потрібно звикнути.



- Є якісь відмінності між підготовкою до матчів в Україні та в Туреччині?

- Тут потрібно звикнути до особливостей місцевої підготовки перед іграми. Справді, тут все інакше. Начебто і футбол один, але відмінності з Україною є. Налаштування на гру проходить у більш емоційній манері. В Україні підготовка проходить більш спокійно. А у них в роздягальні і безпосередньо перед матчем усі дуже емоційно налаштовуються. Мені було цікаво - подивитися, як тренер, гравці готуються до матчу. Вже втягнувся, звик.

- Мовне питання як вирішуєте?

- Спілкуюся англійською і перекладач є. Тут усі хлопці розуміють і дуже добре володіють англійською, що теж мене здивувало. У цьому плані все нормально. У нас є боснієць Йосип Квесич, я з ним живу. Його взяли в оренду з "Антальяспору". Ми з ним добре один одного розуміємо, найбільше з ним наразі спілкуюся.

"Фанати всю дорогу співали, в аеропорту був шум-гам, я був приємно здивований такою підтримкою"

- Туреччина славиться своїми надзвичайно емоційними уболівальниками. Відчули вже на собі їх енергетику?

- Справді, на виїзну гру в Самсуні, щоб нас підтримати, прибули багато вболівальників з Ізміру. Коли після матчу добиралися назад, з нами в літаку летіла частина уболівальників (приблизно чоловік 100). Вони всю дорогу співали, в аеропорту був теж шум-гам, це було приємно, і я здивований такою підтримкою. Здавалося б, команда з першої ліги, а вболівальники їздять на виїзди, люблять, підтримують команду. Якось їхав у таксі, а таксист каже, що теж дивився гру "Каршіяки", тобто, люди справді стежать і я був здивований тому, настільки люблять місцевий футбол.


"Гарячі турецькі хлопці". Вболівальників "Каршіяки" вже точно не повернеться язик назвати тихими

- Вас уже впізнають як гравця "Каршіяки"?

- Не так, як в Україні впізнавали, але коли забирають з бази на машині, то розуміють, що футболіст, розпитують. А так, в місті поки не впізнають. Хоча ми гуляли з хлопцями і їх дійсно впізнають. Мені ще поки рано, треба своєю грою заслужити.

"Тут немає чіткої межі між тренером і футболістами, він дуже близько спілкується з гравцями, прямо як один з нас"

- Як вам місто Ізмір? Є вже місцеві улюблені пам'ятки?

- Ізмір - хороше курортне місто, майже як Анталія, тільки трохи більше. Воно знаходиться прямо в горах, дуже красиво. Мені подобається місце, де живу - це резиденція біля моря, щось на зразок готелю, тільки будинок. Є басейн, красива територія для прогулянок, в цьому плані все відмінно. Вже починає теплішати, можна буде виїжджати за місто, є хороші пляжі.


Ізмір - третє за чисельністю населення місто Туреччини (2,8 млн чол. у 2013 році)

Скоро приїде моя дружина з дітьми, дуже за ними скучив, вже будемо разом вивчати красиві місця, місто. Поки лише спілкувався з хлопцями, з перекладачем, вони розповідали про місто. Тут немає чіткої межі між тренером і футболістами. Тренер дуже близько спілкується з гравцями, прямо як один з нас. Він з нами тренується, ходить на обіди, все робить з командою. З ним можна поговорити на будь-яку тему. Ось він мені і розповідав теж, куди можна поїхати з сім'єю, що побачити.

- Місцева кухня вам підходить?

- Зараз 21-е століття, кухня всюди універсальна, є і італійські ресторани, суші і так далі. На будь-який смак, проблем жодних немає.

- Напевно, лише борщ ніде не можна знайти...

- Теж є. У готелі, буває, дають борщ (сміється).

- "Каршіяка" - це не лише футбольний клуб, це ціле спортивне товариство...

- Справді, "Каршіяка" - це спортивний клуб. Сюди входить і баскетбольна команда. Вони - минулорічні чемпіони Туреччини. Зараз грають в єврокубках, у них хороша команда і арена. Поки ми відстаємо від них у спортивних показниках, але поступово будемо піднімати рівень.


Емблема спортивного клубу "Каршіяка"

Нам арену лише будують. Зараз в центрі міста триває будівництво стадіону (невелика арена на 25 тисяч) і наступного року так вже заплановані ігри. Поки ми граємо на величезному стадіоні "Ататюрк", місткістю близько 60-ти тисяч, але скоро у "Каршіяки" буде своя затишна арена.

- Стадіон досить великий, на якому рівні у вас відвідуваність в домашніх іграх?

- По-різному буває. Якщо, наприклад, гра з "Гозтепом" (ще одна місцева команда, - прим. "Футбол 24"), то збирається повний стадіон, жодного місця вільного не залишається. Люди вибірково ходять на матчі. Припустимо, якщо є серія з трьох перемог поспіль, то приходить більше людей. Коли результати гірші - менше, як і в Україні. Але вірні вболівальники завжди приходять, в середньому - 5-7 тисяч кожного матчу.


Нинішня домашня арена "Каршіяки" - олімпійський стадіон "Ататюрк" в Ізмірі

- Як проводите вільний час після матчів, тренувань?

- Вільного часу багато, тут все так просто і швидко проходить, збори, тренування. Немає теорії, якихось додаткових зборів. Збираємося за годину до тренування, а після неї багато вільного часу. Проводив його на базі, займався собою, ходив в тренажерний зал. Поки я сам, без сім'ї, в основному на базі був. Скоро приїде сім'я, то вже буду з ними, не можу дочекатися, коли їх побачу.

Олександр Москаленко, Футбол 24

Здесь