Создать ответ 
 
Рейтинг темы:
  • Голосов: 0 - Средняя оценка: 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
Сергій КОВАЛЕЦЬ: "Була одна помилка, але арбітр підійшов і вибачився"
Автор Сообщение
rokus Не на форуме
Moderator
*****

Сообщений: 7018
У нас с: 2013 Jul
Рейтинг: 3482
Сообщение: #1
Сергій КОВАЛЕЦЬ: "Була одна помилка, але арбітр підійшов і вибачився"
Гостем Sport.ua став відомий український футбольний тренер

У середу, 18 січня, в гостях у редакції Sport.ua побував відомий український футбольний тренер Сергій КОВАЛЕЦЬ. Він відповів на запитання журналістів та читачів нашого сайту. До Вашої уваги — перша частина бесіди.

— Користувачі написали багато запитань, тож розпочнімо із них. Як Ви оцінюєте роботу Андрія Шевченка на посаді головного тренера збірної України? Чи може він вивести збірну до фінальної стадії чемпіонату світу 2018 року?
— По-перше, хочу привітати користувачів сайту Sport.ua з Новим роком, із Різдвом. Бажаю здоров'я, удачі, миру і Божого благословіння, щоб усе було на хорошому рівні, як і в Андрія Шевченка у національній збірній України. Це хороше призначення, досвідчений тренерський штаб. Маємо надію, що наша національна команда буде показувати хороші результати при хорошій грі, про що Андрій Миколайович говорить у своїх інтерв'ю.

— Які шанси, на Вашу думку?
— Шанси хороші. Як на мене, є порозуміння між тренерським штабом і футболістами. Є зміна поколінь, є багато молодих гравців, які підтримують ігрову динаміку. Звичайно, що матчі з хорватами будуть ключовими, від них залежить, на якому місці буде збірна України у кінці групового турніру.

— Хто більше керує збірною — Шевченко, Рауль або Тасотті? Чи варто натуралізувати легіонів?
— Сильний той тренер, який підбирає хороших помічників, авторитетних. Дуже важливо, що вони — професіонали своєї справи.
Щодо натуралізації, важливо, щоб сам гравець хотів прийняти громадянство України — і тоді вже за ігровими якостями будуть визначати, може він грати у збірній чи ні.

— Які шанси «Шахтаря» на перемогу у Лізі Європи?
— Ще два матчі плей-оф із «Сельтою». «Сельта», мабуть, є фаворитом у тому плані, що зараз проходить чемпіонат Іспанії, а «Шахтарю» не вистачатиме офіційних матчів. Але, як на мене, це буде одна із перших перевірок у Лізі Європи «Шахтаря» і Фонсеки.

— Як Ви ставитесь до того, що останнім часом більшість українських футболістів шукає щастя за кордоном? В чому позитив для українського футболу в цьому?
— Позитив у тому, що у молодих українських гравців зараз є шанс грати. Раніше, коли ми тренували молодіжну збірну, у них не було шансу навіть тренуватися із першою командою. Тому що були слабкі легіонери у тих командах, які боролися за виживання, по 16 легіонерів. Якщо говорити про команди, які представляють Україну в Європі — зрозуміло, що конкуренція і хороший рівень легіонерів. А те, що зараз є шанс у наших гравців — це дуже добре. Хотілося б побажати нашим уболівальникам підтримати їх. Не може відразу отримати шанс грати в українській Прем'єр-лізі гравець, який грав ще в молодіжному складі, і відразу показувати хороші результати. Зрозуміло, що з часом результати будуть кращі. Це краще для збірної України всіх рівнів: юнацької, молодіжної, національної. А те, що їдуть за кордон — теж дуже здорово. Можна оцінити себе на рівні європейського футболу. Гравці їдуть і представляють нашу державу в Європі. На їх місце у нас є багато молодих гравців. У цьому плані, думаю, все буде добре.

[Изображение: IMG_2798.JPG]

— Запитують, чи досяг дна наш чемпіонат? Наскільки ще впаде його рівень?
— Усе взаємопов'язано. Тут економіка. І ми говоримо про президентів клубів, які визначають стратегію розвитку того чи іншого клубу. Якщо ми бачимо, що зникають клуби... «Металіст» із якою історією, 1925 року був заснований. Якщо зникають такі клуби, зрозуміло, що керівники клубів мають визначати фінансову стратегію. Те, що проходить у матчах із фіксованим результатом, як говорять... Хоча має бути доказова база. Не просто ми подивилися матч і говоримо. Повинна бути доказова база, яка була в італійському чемпіонаті, де понизили ряд великих клубів, будь то «Мілан» чи «Ювентус». Тоді це буде правильно. Не просто на тлі того, що десь щось почули. Хоча ставки — один із варіантів. Тому те дно, про яке ми говоримо, ми можемо тільки разом зупинити, щоб потім помаленьку підніматись. Я маю на увазі керівників. Ми також зараз із Вами говоримо як футбольні люди, але керівники Федерації футболу, Українська Прем'єр-ліга мають розмовляти з президентами і розуміти, що вони мають виплачувати ті гроші, які можуть виплачувати. А не те, що рік не виплачують зарплатню у деяких клубах — це дуже важко для психології гравця і взагалі у повсякденному житті.

— Тобто власники клубів повинні брати на себе зобов'язання, які вони зможуть виконувати...
— Так, і це нормально. Навіть приклад «Чорноморця», ми пам'ятаємо: Григорчук, Ліга Європи, груповий турнір. Жодного скандалу не було. Високооплачувані футболісти пішли, грають молоді гравці, і це нормально. Я розумію керівників клубів, президентів, які вкладають душу у своє футбольне господарство. Але зараз такий час, коли ми маємо спокійно передивитися і стабільно виплачувати ті кошти, які можуть виплачувати керівники клубів.

— Наш користувач цікавиться, чи варто, на Вашу думку, проводити прощальний матч для легенд «Динамо»? Він має на увазі Шовковського та Гусєва...
— Це мають визначити самі гравці і футбольний клуб «Динамо». Хоча для вболівальника це було б цікаво.

— За п'ятибальною шкалою яку оцінку Ви дали би трансферній політиці київського «Динамо»? Чи не здається Вам, що Сергій Станіславович взагалі не бере участі в цьому?
— Мені здається, що навпаки — він приймає рішення, і це нормально. Інша справа — українізація складу. Мабуть, можна було зробити це раніше. Хоча, знову ж таки, це вирішувати Сергію Станіславовичу і керівникам футбольного клубу «Динамо». Те, що дається шанс молодим гравцям — це також нормально. Це те, про що ми із Вами говорили — визначити планку своїх можливостей. Все одно до цього прийдемо. Ми бачимо, що і «Шахтар», і «Динамо» і «Дніпро» — всі наші гранди — перейшли на те, що зараз більшість гравців українських. Ми розуміємо, що «Шахтар» з часом також, мабуть, перейде на це. Ми бачимо, скільки молодих футболістів зараз грає в «Шахтарі»: Коваленко, Малишев, Ордець, Кривцов. Якщо не стабілізується економічна ситуація у нашій державі — звичайно, що платити великі кошти ми не зможемо, тож легіонери високого рівня до нас не будуть приїжджати. Потрібен час.

— Чому Теодорчик, Мехмеді, Рафаель у «Динамо» не дуже грали, а як перейшли у сильний європейський чемпіонат — одразу стали лідерами у своїх командах?
— Це знову ж говорити про селекцію «Динамо». Футболісти, яких Ви назвали, хороші, грають в європейських клубах. Але не всі можуть заграти у київському «Динамо». Можемо згадати Де Брюйне, який був у «Челсі», Моуріньо його не бачив у складі, його продали, зараз він основний гравець «Манчестер Сіті» і збірної Бельгії. Так само Лукаку — він перейшов до «Евертона», став найкращим гравцем. Тож у кожного гравця є свій клуб, свій тренер. Те, що Теодорчик грає в Бельгії і забиває м'ячі — дуже здорово.

— На Ваш погляд, Сергій Ребров із Раулем Ріанчо та без нього — два різні тренери?
— Сергій — класний тренер. Ми це бачимо по титулам: два чемпіонства, Кубок, Суперкубок, вихід до плей-оф Ліги чемпіонів, куди команда не виходила 16 років. Тому його потрібно підтримати зараз і дати спокійно працювати. Команда грала в Лізі чемпіонів у цьому році, демонструвала хороший футбол, але, на жаль, не було везіння. У матчах з «Бенфікою» скільки могли забити м'ячів, але везіння, заключної стадії не було. Проте є команда, є напрямок. Головне — підтримати головного тренера, його штаб і дати спокійно працювати.

— Наступний користувач пригадує Вашу роботу в «Оболоні» і запитує, чому почалися проблеми, в результаті яких Ви пішли з команди? Проблеми фінансового характеру?
— «Оболонь» — це та команда, яка показала вектор українського футболу. Олександр В'ячеславович Слободян — президент клубу, який довіряв і довіряє українським гравцям. Ми можемо згадати такий склад: Пластун, Путраш, Шевчук, які запрошувались до молодіжних збірних. Те, що зараз команда є і грає в Першій лізі — це завдяки президенту клубу, який дуже любить футбол, і не тільки на словах. У нас є багато і президентів, і керівників, які тільки на словах люблять футбол. Ми бачимо інфраструктуру: база в Бучі, стадіон, де грають в такий непростий час для нашої країни «Шахтар», «Металург», «Сталь» (Кам'янське). Також багато тут проходить матчів Першої ліги. Те, що «Оболонь» була і буде — 100%. Хочеться побажати президенту терпіння. Він вкладає кошти і хоче, щоб команда розвивалася. До речі, я часто приходжу на затишний стадіон «Оболонь» і дивлюся матчі. Є хороша підтримка, і команда показує хороший футбол.

— Наступне запитання від користувача. Чого Ви постійно викликали до табору молодіжної команди такого гравця, як Барилко? Реально подобався як гравець?
— В перший рік ми запросили до лав молодіжної збірної 72 футболіста. Нам говорили, що це багато. В Італії 81 гравець за рік переглядають в молодіжній збірній. Для чого юнацькі та молодіжні збірні? Це селекція. Ми давали шанс гравцю вдягти футболку із національним гербом України, це на все життя. Ми завжди говорили, що національна збірна України — команда №1 в державі, яку підтримують уболівальники будь-якого клубу. Тому можна зараз сказати, що багато гравців ми викликали. Чому не запитати про Олексія Шевченка, якого ми викликали вперше на Кубок Співдружності у 2013 році, а зараз він викликається Андрієм Шевченком до національної команди? Так само і про Барилка, і про Очігаву — ми даємо шанс. Це чудово, що гравці розкриваються. Багато футболістів, яких ми викликали, грають у стартовому складі в клубах української Прем'єр-ліги.

— Перейдемо до теми Вашої роботи в «Тракаї». Чемпіонат Литви в чотири кола, і п'ятий — фінальна пулька. Як давно за цією системою проводиться чемпіонат? Чи вважаєте це найкращим варіантом?
— Перший рік чемпіонат проводиться за цією системою. Було десять клубів, два знялися через фінансові проблеми. Чотири кола, 28 матчів, потім одна команда вилітає, посідає восьме місце. Команда, яка на сьомому місці, грає два перехідні матчі з другою командою Першої ліги. А шістка грає в одне коло п'ять матчів між собою. Як відзначили фахівці у Литві, такий вид чемпіонату хороший. Він дає можливість командам зіграти ще матчі між собою. Крайній матч ми грали із «Жальгірісом». «Жальгіріс» вже був чемпіоном, ми посіли друге місце. Ця гра нічого не вирішувала, це був матч честі, матч хорошої професійної оцінки. Ми виграли 3:1. Грали в манежі, був повний стадіон, 3000 глядачів. Була хороша підтримка вболівальників як з нашого боку, так і «Жальгірісу».

— Деякі українські журналісти відстоюють свою точку зору, що в Україні чемпіонат повинен проводитися по системі весна-осінь. У Литві грають за цією системою. На Вашу думку, чи потрібно Україні повертатися до неї?
— До речі, цікаво. В Радянському Союзі так проводилось. Але потрібно проводити спілкування між тренерами, керівниками клубів і визначити, що краще для українського чемпіонату. Тоді виокремити плюси, мінуси. Може, плюс у тому, що навесні почали чемпіонат, а восени закінчили. Інше питання — що немає практики, команда виходить в плей-оф. Але зараз також немає офіційних матчів. Принаймні «Шахтар» зараз буде проводити тільки товариські матчі. Тому потрібно обговорювати і вирішувати, по якій системі грати — весна-осінь чи такій, яка зараз є.

— Тракай — невеличке містечко у 27-ми кілометрах від столиці Литви, там 30 000 мешканців. Ви мешкали у Вільнюсі чи у Тракаї?
— У Вільнюсі базується команда. У Тракаї є стадіон, на якому проводить матчі молодіжний склад. У Литві немає дублюючих складів. Є команди, які грають у Прем'єр-лізі і в Першій лізі. І це чудово, молоді футболісти грають із дорослими футболістами, відчувають психологічний і фізичний тиск. В Тракаї ми тренуємося, у нас натуральне поле там. Але для проведення матчів Прем'єр-ліги Литви воно не підходить. Тільки для матчів Першої ліги. Матчі чемпіонату ми граємо у Вільнюсі на штучному полі, де грає національна команда Литви. Якщо говорити про інфраструктуру, у Литві, на жаль, немає стадіону для національної команди. Збірна грає на шеститисячному стадіоні зі штучним покриттям. Хоча спорт №1 у Литві — баскетбол. Там є хороші, комфортабельні манежі, 15 000, ми ходили з командою. Кожен матч чемпіонату Литви по баскетболу — це аншлаг, видовище. В цьому плані футбол повинен підтягуватися до баскетболу, принаймні у побудові інфраструктури.

— Ви були єдиним українським тренером у литовській А-лізі?
— Ще Олег Бойчишин, він був спортивним директором клубу «Утеніс» два роки. Також там троє молодих українців. До речі, «Утеніс» якраз посів сьоме місце, грав перехідні матчі — і команда залишилася в Прем'єр-лізі.

— Ще якісь іноземні тренери працювали у командах А-ліги?
— Так, один іспанець, один португалець, один росіянин. Загалом шість іноземних тренерів і два литовських.

— Влітку в першому кваліфікаційному раунді Ліги Європи «Тракай» поступився естонському «Нимме Калью». 2:1 виграли вдома і 4:1 програли на виїзді. Ви тоді вже очолили команду. Невже естонська команда була вище класом за «Тракай»?
— Я очолив команду 26 серпня, залишилося п'ять матчів чемпіонату і п'ять матчів плей-оф. У команд, які посідали третє та четверте місце, було порівну очок. А від «Жальгіріса», по-моєму, 10 очок був відрив. У нас було завдання по ходу чемпіонату посісти друге місце, а також стабілізувати склад, атмосферу і щоб ми знали, з ким рухаємося до Ліги Європи наступного року. Нам із В'ячеславом Невинським вдалося посісти друге місце, побудувати хорошу тренерську систему, тактичну побудову. Ми говорили про те, що крайній матч із «Жальгірісом» був виставковим, тому що «Жальгіріс» — чемпіон, бренд, як раніше у нас київське «Динамо» було. Ми переграли їх 3:1, по грі, що важливо, по тим тактичним схемам, яким ми хотіли грати. Футболісти повірили у нас, це дуже важливо.

— Де більш кваліфіковані судді — у Литві чи в Україні? Чи виникали у Литві за час Вашої роботи суддівські скандали?
— За десять матчів, які ми там провели, жодної такої гри не було. Була одна помилка, але арбітр підійшов і вибачився. Арбітри такі ж люди, як футболісти, вони теж помиляються. Для того, щоб було менше помилок і був стабільний справедливий результат, потрібно вводити відеоповтори. Тоді ми будемо менше говорити про арбітрів і більше про футбол, гарні забиті м'ячі, передачі, відбори, пресинги — це буде здорово, і ми до цього прийдемо.

— Литовська А-ліга — це рівень нашої Першої ліги?
— Мабуть. «Жальгіріс» міг би боротися за п'ятірку в чемпіонаті України, бо у них все добре із інфраструктурою, фінансами, бюджет на хорошому рівні. «Тракай» також міг би грати в чемпіонаті України, але, найімовірніше, у нижній шістці.

[Изображение: IMG_2794(1).JPG]

— Які бюджети у клубів А-ліги? Чи всі команди А-ліги мали професійний статус?
— Так, усі мають професійний статус. Бюджети невеликі, але, що важливо, вони стабільні. Є зарплатня, всі знають, що гравці отримають кошти за свою роботу. Важливо знати, що стабільно вони є, це психологічно впливає на те, що гравці викладаються на футбольному полі. Якщо говорити про Литву, по-перше, потрібна Ліга Європи. «Тракай» вийшов у Лігу Європи — вже 200 000 євро він отримує, навіть до участі у першому кваліфікаційному матчі. Плюс гравці отримують статус професіонала. Якщо говорити про «Тракай», засвітити гравця і продати його. Є хороші литовські гравці, є статус Євросоюзу, вони спокійно спілкуються англійською мовою. Є великий стимул для футболістів розвиватися у європейських країнах. А клуб при продажі може заробити гроші і відновити свій бюджет, який президент вкладає у розвиток футболу.

— 200 000 євро — це навіть більше, ніж різний бюджет «середняків» А-ліги, так?
— Мабуть, так. 200 000 — це тільки та сума, яка надходить від УЄФА. Хоча є клуби... От посіла третє місце «Судува», у них дуже хороша інфраструктура: свій стадіон, база, манеж. Є хороші легіонери, і президент хоче розвивати клуб. Потрібно дати більше грошей для того, щоб подивитись, чи може команда боротись у Лізі Європи, пройти хоча б один-два етапи. Говорять, що краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Якщо говорити про литовський футбол, що ми знали? Нічого. Але ти розумієш, що футбол розвивається, є люди, яку хочуть вкладати кошти і бачити результат на футбольному полі.

— «Жальгіріс» має бюджет мільйон євро чи ні?
— Звичайно, навіть більший бюджет. Команда народна, є вболівальники. Мені незрозуміло, чому немає стадіону для «Жальгірісу». Мені здається, стадіон на тисяч 15-16 був би повний. Якби «Жальгіріс» мав свою арену, вони могли б у якійсь мірі конкурувати з баскетболом. Всі пам'ятають «Жальгіріс» союзний, коли ми його полюбили, футболістів Іванаускаса, Нарбековаса, які грали в німецький, дисциплінований футбол. Поспілкувавшись із керівниками футболу, розуміємо, що «Жальгіріс» хоче побудувати свою арену. Це буде чудово для розвитку литовського футболу.

— Гравці клубів-лідерів і «середнячків» які мають заробітні платні?
— Заробітні платні невеликі, але стабільні. Також футболісти отримують бонуси. Не хотілося б називати суми, це трохи неправильно. Важливо — все, що обговорюється, виплачується.

— Наприклад, тисяча євро є на місяць у «середнячків»?
— Так, десь до однієї-двох тисяч євро. Все залежить від кваліфікації гравця. Є багато легіонерів, є литовські футболісти. У «Тракаї» є багато хороших молодих гравців, є легіонери, у яких зарплатня може бути трошечки вище. Для того, щоб запросити легіонера у литовський чемпіонат, потрібно дати йому час, стартовий склад. Все ж таки грати у Лізі Європи, хоч і в кваліфікації, також хороший стимул. І ще стимул: засвітитися — і піти в інший клуб, європейський. На його місце клуб може запросити іншого гравця. Тим паче, що зараз проблем із гравцями немає. Якщо говорити про український ринок, багато хороших гравців, навчених, які пройшли академії «Шахтар», «Дніпро», «Динамо», «Металіст». Для українського чемпіонату потрібні команди Першої ліги, Другої ліги, стабільні, хороші команди, тому що гравців дуже багато. Важливо створити для них умови, щоб вони мали ігрову практику.

— Скільки у «Тракаї» було легіонерів? І чи є ліміт на легіонерів в А-лізі?
— Є ліміт на легіонерів, тільки не членів Євросоюзу. Шість легіонерів може бути в основному складі і три — в Першій лізі. Загалом дев'ять легіонерів. До речі, у клубі «Тракай» якраз дев'ять легіонерів.

— Українці були?
— Так. Міша Шишка. До речі, він увійшов до трійки найкращих гравців литовського чемпіонату. Вихованець донецького «Шахтаря», був у молодіжній збірній, він 1994 року народження. По ходу чемпіонату ми підписали контракт з воротарем Тимофієм Шереметом, який склав хорошу конкуренцію основному голкіперу. Литовський воротар дуже додав майстерності завдяки Шереметі. Тимофій також мав практику, він грав за другу команду в Першій лізі. Так що було два українських гравця.

Продовження інтерв'ю очікуйте завтра...

http://football.sport.ua/news/332004
(Последний раз сообщение было отредактировано 2017-01-20 в 11:50, отредактировал пользователь rokus.)
2017-01-20 11:50
Найти все сообщения Цитировать это сообщение
Создать ответ 


Переход:


Пользователи просматривают эту тему: 1 Гость(ей)