Володимир Лозинський

[zlex40]

– Але фіналу Кубка в 1998-му, мабуть, не здавав ніхто.
– Ні, звичайно. Динамо виграло, але ми поборолися. Гарно тоді команду підсилили запоріжці Олексій Олійник, Яків Кріпак, Сашко Олексієнко, Андрій Каряка. Лідером, звісно, був Едик Цихмейструк. А перед стартом у єврокубках ми просто неймовірно підсилилися – Серьогою Мізіним, Пашею Шкапенком, Серьогою Беженаром. А ще – Вітею Леоненком. Він – людина своєрідна. Хлопець хороший, ми спілкуємося й зараз. Що думає, то говорить. Мабуть, то йому трохи шкодить. Але футболіст Вітя від Бога. Якби він справді хотів чогось досягти, то досяг би. Але любив пивка попити. Вітю коробило, коли йому пити пиво забороняли. До нього потрібен підхід.

У нас у ЦСКА заїзд на базу був за день до гри. Не як у Динамо, де заїжджають за дві доби. Проте якось прибігає дружина Беженара: "Віддала вам чоловіка на виховання. Де він?!" Виявилося, що з дому вони за два дні до гри виїжджають.

Якось приходимо на сніданок – Леона немає. Підіймаюся в номер – порозкидані карти, цигарки, а Вітя спить. Забрав пачку "Мальборо". Приходить Вітя на обід і відразу до мене: "Федоровичу, у мене тисячу баксів на столі лежало. Ви не брали?" "Ні, Вітю, цигарки брав, а доларів ні" – сміюся.

На початку сезону-1998/1999, коли Леоненко прийшов у ЦСКА, він спершу забив два Карпатам у Києві, потім відзначився голом і віддав результативну передачу в матчі наступного туру в Івано-Франківську. "О, буде у нас найкращий бомбардир" – кажу. Заспокоїв Вітя Тертишний, наш вболівальник, головний даїшник Києва: "Лоза, зачекай, зараз він машину купить і закінчить". Я не вірив, ми навіть на ящик коньяку посперечалися. Але справді – пригнали Леоненку звідкись "Мерседес" і більше він майже не забивав. Став, як вкопаний. Я Тертишному досі ящик коньяку винен. Але як би там не було, коли Леоненко їздить з нами грати за ветеранів, його любить вся Україна. Аплодують Віті більше, ніж Безсонову чи Дем’яненку.

Збірна ветеранів України

– Тренером Леоненка ви були як помічник того ж Безсонова, а потім працювали в ЦСКА-2. Останнім же серйозним місцем роботи стала в сезоні-2003/2004 Ворскла.
– Мені там не дали попрацювати. Команду фінансувала компанія "Нафтогаз". Не знаю, мабуть, люди відмивали через футбол гроші. Нам зароблене привозили з Києва, валютою. Може, схеми б діяли, але прем’єр-міністром стала Юлія Тимошенко, керівників "Нафтогазу" змінили й відповідно зник спонсор у Ворскли. Зрештою, я з Полтави йти ще не збирався, але звідкись намалювався Володя Мунтян. Звідки – не збагну. Ми ж у Києві сусіди. У будинку на Янгеля він живе на десятому поверсі, я – на дев’ятому. Висловив тоді Володимиру Федоровичу, що думаю. "Що не міг зателефонувати і сказати про свої плани?" – питав. Чуткам звик не вірити, тому серйозно інформації, що Мунтян приймає Ворсклу, не сприймав. Але приходжу – а Володя в кабінеті сидить.