Форум болельщиков ФК Металлист Харьков

"
– Зоря не зуміла потрапити у чвертьфінал Кубка України, поступившись Шахтарю. Ви вели 2:0, в овертаймі зрівняли рахунок у меншості – 3:3, проте однаково програли. Наскільки великим і болючим розчаруванням це стало для вашої команди?
– Прикро так програвати… Але тренерський штаб нас підтримав – до гри претензій немає. Потрібно рухатися далі. Попереду – важливі матчі. Будемо готуватися до чемпіонату і Ліги Європи. Якоїсь катастрофи з цієї поразки не робимо.

– Вилучення Чечера стало ключовим у цьому протистоянні?
– Я не можу сказати, що ключовим. Там залишалося не так вже й багато часу. Потрібно було зіграти більш сконцентровано. Якщо чесно, то образливо пропускати зі стандарту на останніх хвилинах. Трішки більше концентрації – і все б закінчилося нашою перемогою.
– "Назвіть мені в цьому чемпіонаті гру, коли хоча б одна команда возила Шахтар так, як ми сьогодні", – сказав Юрій Вернидуб після матчу. Ви згідні зі словами свого наставника?
– Звичайно, що я буду згідний зі словами свого тренера. Я завжди буду згідний. Але не коментуватиму цього. Тренер сказав, отже, він так вважає. Можу сказати, що у нас були моменти, тож ми могли забити більше, ніж 3 голи.

– Ще одна цитата Вернидуба про Шахтар: "Шансів у них не було, нехай скажуть спасибі суддям". У яких моментах ви помітили неправильні рішення арбітра?
– Чесно кажучи, тему суддів узагалі не хочу зачіпати. Це не входить у мою компетенцію. Є люди, які повинні за цим слідкувати.

– Вже не в першому матчі Зоря демонструє неймовірний характер. Звідки він? Це – заслуга головного тренера?
– Великою мірою – так. Вернидуб налаштовує хлопців, постійно говорить про це. Але дуже важливо, щоб у самих футболістів був цей характер. Зараз у Зорі два чинники співпали.

– Зоря провалила старт сезону, що можна пояснити приходом нових футболістів, яким необхідний час, аби зігратися. Коли ви відчули, що все стало ОК?
– Конкретного моменту не було. Це відчувалося поступово. З кожною новою грою наша зіграність покращувалася.

– У 13 турі УПЛ Зоря розірвала Маріуполь – 5:2, а ви оформили перший у кар’єрі хет-трик. Кураж? Залетіло все, що могло?
– Більше й не згадаю настільки хороших моментів. Мої голи – не випадкові. Наприклад, в епізоді, коли зіграв на добиванні, відчув, що м'яч може відскочити саме туди. Усі три голи – заслужені.

– Дальні удари відпрацьовуєте регулярно?
– Треную їх, звичайно. Пам'ятаю, батько також змушував мене бити здалеку.

– З центру поля – також?
– Так. Бувало, бився об заклад із кимось, що влучу з центру поля у каркас воріт.
– Кілька порад від майстра для "чайників": як забити з центру поля?
– Не можу сказати, що я – майстер таких ударів. Але, на мою думку, найголовніше – щоб м'яч не зависав у повітрі. Адже тоді голкіпер може встигнути повернутися у ворота. Сильний, щільний і влучний удар потрібен.

– Зоря вже у топ-6. Вище вас – Олімпік, Ворскла та Верес. Яку команду вважаєте головним конкурентом за "бронзу"?
– Усі три суперники – по-своєму хороші. Хтось дуже якісно захищається, хтось – атакує. Наприклад, мені дуже імпонує, як Олімпік діє в атаці. Усі – гідні суперники. На кожного належить серйозно налаштовуватись і до кінця боротися за третє місце. Станом на зараз було завдання потрапити у першу шістку. А далі тренер поставить перед командою нові цілі.

– Ваша команда сотворила у Лізі Європи дві сенсації. Атлетік чи Герта – проти кого було важче?
– Як на мене, то з Атлетіком. Манера їхньої гри нагадує Шахтар. Баски добре контролюють м'яч, у них вистачає технічних футболістів, проти яких важко в плані оборони. Особливо я б виділив Ікера Муньяїна. Дуже хороший гравець. З ним довелося непросто.

– Муньяїн, а ще Аріц Адуріс – це багаторічні зірки Прімери. Чи відчувався мандраж перед виходом на поле? Як вас налаштовував Вернидуб?
– Юрій Миколайович казав, щоб ми налаштовувались на боротьбу. Мовляв, боятися не варто, нічого страшного в Атлетіку немає.

– Тобто, мандражу не було?
– Якщо я скажу, що мандражу не було зовсім – то злукавлю (Усміхається). Тим паче, стільки вболівальників прийшли підтримати Атлетік. Це відчувалося.
– Більбао встигли побачити?
– Я тільки трохи прогулявся поруч із нашим готелем – щоб не лежати увесь день. От і все. Не хотілося кудись їхати перед матчем.

– Перемога над Атлетіком стала для Зорі історичною – першою у груповому етапі Ліги Європи. Розумію, що в команди щільний графік, проте, можливо, кілька пляшок шампанського таки відкупорили?
– Та ні, обійшлося без пляшок (Усміхається).

– Після перемоги над Гертою головний тренер німецького клубу Паль Дардай сказав, що Зоря досягнула успіху завдяки настрою та вболівальникам. Це правда?
– У цьому матчі ми й справді відчували підтримку вболівальників. Дуже вдячні їм за це. Вони не шкодували сил упродовж всього матчу. Надзвичайно приємно грати в такій атмосфері. З'являється додаткова наснага.

– Вам ще приймати у Львові, як мінімум, Атлетік. Очікуєте на ще потужнішу підтримку?
– Звичайно, очікуємо на вболівальників. Запрошуємо їх – це дуже важливий для нас матч. Будемо раді бачити усіх.

– Скільки очок ще потрібно набрати, щоб вийти у плей-офф?
– От коли це діло розпочинається, підрахунок потрібних очок, то, як правило, усе закінчується невдачею. Потрібно працювати, грати, набирати очки, а там – побачимо.

– Ви отримали дебютний виклик у збірну України. Кого з партнерів по Зорі прихопили б із собою, якби у вас була така можливість?
– Не мені вирішувати, хто їде, а хто не їде. Мені комфортно грати абсолютно з усіма одноклубниками.

– Тобто, ви б запросили у збірну усіх, крім легіонерів?
– (Сміється) Можна й так сказати. Просто не хочеться нікого виділяти, щоб інших не образити.

– Ваше футбольне дитинство припало на період, коли головний тренер збірної України феєрив за Мілан. Чи рівнялися ви на нього? Чи хотіли грати, як Шева?
– Звичайно. У мене ще десь є футболка того Мілана. Коли СТБ транслював матчі Серії А, я не пропускав поєдинків за участю Шевченка. Українець виступав на такому високому рівні! Тому, звісно, я також мріяв про кар’єру у Європі.

– З Андрієм Миколайовичем наразі не знайомі особисто?
– Ні, ще ні.
– Часто звучать думки, мовляв, Юрій Вернидуб – хороша кандидатура, щоб очолити збірну України або київське Динамо. Писали про інтерес із Казахстану. Чи можете уявити собі Зорю без цього тренера?
– Для нашого чемпіонату Вернидуб – дуже цікава, непересічна особистість. Мені важко уявити УПЛ без нього. Не кажучи вже про команду Зоря.

– Розкажіть про цікавий епізод із роздягальні. Адже Юрій Миколайович – імпульсивний чоловік…
– Якихось курйозних моментів не можу пригадати. При потребі наш тренер може доносити свою думку на підвищених тонах, але ніхто з хлопців не ображається. Є у нашому футболі такі тренери, які кричать значно сильніше (Усміхається). Натомість у Вернидубі мене приємно здивувало те, що він, нагримавши, згодом може вибачитися перед підопічним, або всією командою.

– Правами на вас володіє Динамо. Своє майбутнє ще якось пов'язуєте із київським клубом?
– Звичайно, що пов'язую. Контракт – ще півтора роки. Але зараз я у Зорі, тут працюватиму над собою і доводитиму, що я чогось вартий, аби й надалі потрапляти в збірну України. А далі побачимо – що і як.

– Ваша найзаповітніша футбольна мрія, станом на сьогодні?
– Головною моєю мрією був виклик у національну команду. Це сталося. Я дуже щасливий, не очікував такого подарунка долі. Тепер потрібно загадувати нове бажання.