2013-01-14, 15:21
"Возможно, через некоторое время рубрика эта и возродится – с другим названием, в другом формате и на других перекрестках мирозданья. Рад буду снова встретиться. Я говорю вам "до свиданья", а прощанья не для нас". Так в вересні 2012-го мої "Футбольные седмицы", що більш ніж 2,5 роки виходили на iSport.ua, завершили своє існування. Точніше, перший період свого існування - я ж бо попереджав, що через деякий час повернусь.
І повернувся. Відтепер щотижневий огляд основних подій в українському футболі буде виходити тут і під такою назвою. І - українською мовою. Сподіваюсь, що це не дуже збентежить тих, хто читав старі "Седмиці". Врешті-решт, ми в Україні чи де? І про український футбол чи який? Отже, домовились і - поїхали.
Почнемо з традиційного "новорічно-різдвяного" тижня, подовженого купою свят і як наслідок вихідних днів. Основних подій у вітчизняному спорті номер один, на мою думку, сталось три - і вони між собою тою чи іншою мірою пов'язані. От про них і поговоримо. А про майбутнє Мілевського і Алієва, про Кожанова, який переходить, "куди скажуть", регулярно змінюючи свою позицію, про можливість купівлі сімферопольської Таврії, про трансфери Динамо - ще встигнемо поговорити. Отже, подія номер один.
Олександр Ярославський продав "Металіст". Основних версій цієї безперечно резонансної події (коли у нас востаннє продавали гранда?) існує дві, я також чув третю, менш поширену, але від того не менш цікаву. Перша - це, звісно ж, "віджали". Сергій Курченко є наближеним до Сім'ї, ледь не другом Олександра Януковича - тому, за наявності бажання стати футбольним олігархом, це можна було б досить легко втілити. А історія з Кернесом і стадіоном цілком могла бути вершиною айсбергу. Звісно, в такій ситуації Ярославському про вигоду думати було й годі, аби хоч якісь гроші вивести проекту "Металіст". До речі, які, ми офіційно і не знаємо - є неперевірена інформація про 300 мільйонів доларів, що за, знову-таки, чутками чи не вдвічі менше того, скільк ОВЯ вклав у ФК.
Версія друга - Ярославський сам вирішив вийти з гри, а тут якраз знайшовся вигідний (в сенсі суто суми продажу, а не вигоди всього проекту - бо хто зна, скільки у нас насправді коштують клуби, і що таке взагалі український клуб, що продається під його вивіскою...) покупець. В такому випадку ситуація для пана Олександра дещо змінюється - не так в фінансовому, як в морально-психологічному стані.
Версія третя дещо пов'язана з другою. В кінці літа 2012-го у Ярославського помер батько. Деякі знавці харківських реалій говорять про те, що саме для нього, завзятого вболівальника, ОВЯ і вкладав гроші у "Металіст". А після його смерті це просто перестало бути потрібним. В такому випадку говорити про якусь вигоду немає сенсу - емоції...
Який з варіантів відповіді є правильним, знає тільки Олександр Ярославський. І йому з нею жити далі - можливо, в якомусь іншому футбольному проекті. Принаймні, чутки про той же запорізький Металург з'явились чи не одразу. Втім, мені здається, що значно реальнішою є купівля якогось зарубіжного клубу. Не просто ж так пан Ярославський товаришує - і навіть запрошував в Харків на матчі - з Романом Абрамовичем. А якщо вже брати український ринок - то є значно вигідніші варіанти, наприклад, той же Арсенал. Але про нього пізніше. Бо ми переходимо до питання другого порядку денного.
Що буде з Металістом далі - і як сприймати у цьому контексті трансфер Тайсона? Я не розділяю песимізм тих, хто каже, що "все з ними ясно", що "Металіст" став фарм-клубом "Шахтаря" ітд. Подивіться хоча б на цифри. В 2010-му бразилець переїхав до Харкова за 6,3 мільйона євро. Зараз сума угоди склала (в європейській валюті) - 15,2 мільйони. Майже 10 мільйонів "Металіст" заробив на цьому гравцеві. Чи аж такий незамінний був Тайсон в останній час? 13 матчів, 3 голи в поточному чемпіонаті. Як для номінального нападника - то не дуже й багато. Плюс та не дуже приємна історія, про яку воліють не розповсюджуватись, але яка безперечно вдарила по командній атмосфері. Плюс немаленька сума, яку можна буде витратити на корисні трансфери (а слабкі місця у харків'ян, як не крути, є).
Тому поки що стороною, що виграла у цій історії, виглядає скоріше "Металіст". Але - тільки в цій історії. Як буде розвиватись клуб надалі - тайна сія велика є. Для початку подивимось на зимові трансфери. В тому числі і на те, хто цими трансферами займатиметься. Якщо Євген Красніков - це одна ситуація, якщо хтось інший - то це буде певним знаком. Далі - на роботу Мирона Маркевича, взагалі на його перебування в "Металісті". До літа треба буде орієнтуватись саме на ці два моменти. А далі життя покаже.
А от у інших клубів "життя показує" уже зараз. Пул Коломойського, схоже, починає втрачати бійців. Принаймні, чутки говорять про те, що відразу три клуби - Арсенал, Волинь і Кривбас - які живуть, за неофіційною звісно ж інформацією, на гроші Ігоря Коломойського, ці гроші можуть втратити. Власне, "Арсенал" в особі Вадима Рабіновича уже підтвердив - проблеми в клубі є, і проблеми ці серйозні. Що це має значити? Ігор Коломойський - фігура масштабна, тому тут обмежуватись футболом не варто. Скоріше, ситуація в УПЛ - це "эхо войны". Якщо ж говоримо про війну суто футбольну - то вона безперечно програна. В ФФУ вплив Коломойського закінчився, в УПЛ той пул, який він збирав для більшості на голосуваннях, схоже, теж зникає. І, як правильно зазначили колеги, наш футбол з біполярного починає перетворюватись на однополярний. Власне, на те, що було в 90-х - але уже під іншими прапорами. Цілком логічно в наших умовах - не прогрес, а перетікання впливу і сил з одного центру до іншого.
Навряд чи ситуація для вищезгаданої трійки буде аж такою критичною, що доведеться знятись з чемпіонату (це до того, що запорізькому "Металургу" немає сенсу чекати на таке от "чудесне спасіння"). Але падіння в другу половину таблиці, десь до зони вильоту - цілком реальне. Втім, з 5-го місця починаючи, український елітний дивізіон - це майже однорідне болото, в якому всі ці переміщення настільки перманентні і хаотичні, що навряд чи хтось, крім уболівальників цих конкретних команд, помітить зміни.
Отакий початок року видався в Україні. А де врешті бути грати кращий бомбардир чемпіонату України 2009/10 і хто придбає сімферопольську "Таврію" - поговоримо в наступних випусках.
Володимир Миленко, спеціально для uFootball.com.ua
І повернувся. Відтепер щотижневий огляд основних подій в українському футболі буде виходити тут і під такою назвою. І - українською мовою. Сподіваюсь, що це не дуже збентежить тих, хто читав старі "Седмиці". Врешті-решт, ми в Україні чи де? І про український футбол чи який? Отже, домовились і - поїхали.
Почнемо з традиційного "новорічно-різдвяного" тижня, подовженого купою свят і як наслідок вихідних днів. Основних подій у вітчизняному спорті номер один, на мою думку, сталось три - і вони між собою тою чи іншою мірою пов'язані. От про них і поговоримо. А про майбутнє Мілевського і Алієва, про Кожанова, який переходить, "куди скажуть", регулярно змінюючи свою позицію, про можливість купівлі сімферопольської Таврії, про трансфери Динамо - ще встигнемо поговорити. Отже, подія номер один.
Олександр Ярославський продав "Металіст". Основних версій цієї безперечно резонансної події (коли у нас востаннє продавали гранда?) існує дві, я також чув третю, менш поширену, але від того не менш цікаву. Перша - це, звісно ж, "віджали". Сергій Курченко є наближеним до Сім'ї, ледь не другом Олександра Януковича - тому, за наявності бажання стати футбольним олігархом, це можна було б досить легко втілити. А історія з Кернесом і стадіоном цілком могла бути вершиною айсбергу. Звісно, в такій ситуації Ярославському про вигоду думати було й годі, аби хоч якісь гроші вивести проекту "Металіст". До речі, які, ми офіційно і не знаємо - є неперевірена інформація про 300 мільйонів доларів, що за, знову-таки, чутками чи не вдвічі менше того, скільк ОВЯ вклав у ФК.
Версія друга - Ярославський сам вирішив вийти з гри, а тут якраз знайшовся вигідний (в сенсі суто суми продажу, а не вигоди всього проекту - бо хто зна, скільки у нас насправді коштують клуби, і що таке взагалі український клуб, що продається під його вивіскою...) покупець. В такому випадку ситуація для пана Олександра дещо змінюється - не так в фінансовому, як в морально-психологічному стані.
Версія третя дещо пов'язана з другою. В кінці літа 2012-го у Ярославського помер батько. Деякі знавці харківських реалій говорять про те, що саме для нього, завзятого вболівальника, ОВЯ і вкладав гроші у "Металіст". А після його смерті це просто перестало бути потрібним. В такому випадку говорити про якусь вигоду немає сенсу - емоції...
Який з варіантів відповіді є правильним, знає тільки Олександр Ярославський. І йому з нею жити далі - можливо, в якомусь іншому футбольному проекті. Принаймні, чутки про той же запорізький Металург з'явились чи не одразу. Втім, мені здається, що значно реальнішою є купівля якогось зарубіжного клубу. Не просто ж так пан Ярославський товаришує - і навіть запрошував в Харків на матчі - з Романом Абрамовичем. А якщо вже брати український ринок - то є значно вигідніші варіанти, наприклад, той же Арсенал. Але про нього пізніше. Бо ми переходимо до питання другого порядку денного.
Що буде з Металістом далі - і як сприймати у цьому контексті трансфер Тайсона? Я не розділяю песимізм тих, хто каже, що "все з ними ясно", що "Металіст" став фарм-клубом "Шахтаря" ітд. Подивіться хоча б на цифри. В 2010-му бразилець переїхав до Харкова за 6,3 мільйона євро. Зараз сума угоди склала (в європейській валюті) - 15,2 мільйони. Майже 10 мільйонів "Металіст" заробив на цьому гравцеві. Чи аж такий незамінний був Тайсон в останній час? 13 матчів, 3 голи в поточному чемпіонаті. Як для номінального нападника - то не дуже й багато. Плюс та не дуже приємна історія, про яку воліють не розповсюджуватись, але яка безперечно вдарила по командній атмосфері. Плюс немаленька сума, яку можна буде витратити на корисні трансфери (а слабкі місця у харків'ян, як не крути, є).
Тому поки що стороною, що виграла у цій історії, виглядає скоріше "Металіст". Але - тільки в цій історії. Як буде розвиватись клуб надалі - тайна сія велика є. Для початку подивимось на зимові трансфери. В тому числі і на те, хто цими трансферами займатиметься. Якщо Євген Красніков - це одна ситуація, якщо хтось інший - то це буде певним знаком. Далі - на роботу Мирона Маркевича, взагалі на його перебування в "Металісті". До літа треба буде орієнтуватись саме на ці два моменти. А далі життя покаже.
А от у інших клубів "життя показує" уже зараз. Пул Коломойського, схоже, починає втрачати бійців. Принаймні, чутки говорять про те, що відразу три клуби - Арсенал, Волинь і Кривбас - які живуть, за неофіційною звісно ж інформацією, на гроші Ігоря Коломойського, ці гроші можуть втратити. Власне, "Арсенал" в особі Вадима Рабіновича уже підтвердив - проблеми в клубі є, і проблеми ці серйозні. Що це має значити? Ігор Коломойський - фігура масштабна, тому тут обмежуватись футболом не варто. Скоріше, ситуація в УПЛ - це "эхо войны". Якщо ж говоримо про війну суто футбольну - то вона безперечно програна. В ФФУ вплив Коломойського закінчився, в УПЛ той пул, який він збирав для більшості на голосуваннях, схоже, теж зникає. І, як правильно зазначили колеги, наш футбол з біполярного починає перетворюватись на однополярний. Власне, на те, що було в 90-х - але уже під іншими прапорами. Цілком логічно в наших умовах - не прогрес, а перетікання впливу і сил з одного центру до іншого.
Навряд чи ситуація для вищезгаданої трійки буде аж такою критичною, що доведеться знятись з чемпіонату (це до того, що запорізькому "Металургу" немає сенсу чекати на таке от "чудесне спасіння"). Але падіння в другу половину таблиці, десь до зони вильоту - цілком реальне. Втім, з 5-го місця починаючи, український елітний дивізіон - це майже однорідне болото, в якому всі ці переміщення настільки перманентні і хаотичні, що навряд чи хтось, крім уболівальників цих конкретних команд, помітить зміни.
Отакий початок року видався в Україні. А де врешті бути грати кращий бомбардир чемпіонату України 2009/10 і хто придбає сімферопольську "Таврію" - поговоримо в наступних випусках.
Володимир Миленко, спеціально для uFootball.com.ua