Форум болельщиков ФК Металлист Харьков

Коли ми приїхали до Воронежа і зупинилися в готелі „Россия”, одразу відчули: місто живе наступним матчем між воронезьким „Факелом” і харківським „Металістом”. Саме тут остаточно стане відомо, хто ж із цих команд потрапить до першої ліги. Прогнозів було безліч.

Безперечно, шанувальники „Факела” не сумнівалися в перемозі своєї команди. Бо суперник харків`ян дуже іменитий. Судіть самі: з 46 ігор він виграв 36, 8 звів унічию і лише дві програв. Забив 105 м`ячів, а пропустив — 17.

Та у наших земляків настрій був відмінний. Мені довелося розмовляти як з керівництвом, так і майже з усіма футболістами „Металіста”. І всі вони було одностанні у думках: обов`язково переможемо. Інакше бути не може!

За годину до початку матчу ми вирушили до Центрального стадіону профспілок. Проїхати вулицями міста було майже неможливо. Тисячі воронежців поспішали на гру. А через кілька хвилин наші хлопці „опробували” поле, стан якого, відверто кажучи, був не з кращих. І, забігаючи наперед, скажу, грати на ньому було дуже важко. За пів-години до зустрічи уболівальники „Факела” вщерть заповнили трибуни стадіону і скандували „Фа-кел! Факел!

Рівно о 18.00 суддівська бригада на чолі з В. Липатовим запросила харків`ян і воронежців на поле. Перший удар по м`ячу зробили гості. І вже на другий хвилині С. Малько, зробивши сольний прохід правим краєм, прострелів у штрафний майданчик господарів поля, та голкіпер А. Ширяєв встиг перехопити м`яча. А через три хвилини в одній з контратак „Металіста” воронежці порушили правила, збили Н. Бачиашвілі. Г. Лихачов відкинув м`яча О. Косолапову — послідував удар, але м`яч рікошетом відскочивши від ніг центрального захисника Г. Матвєєва,. потравпив до Л.Ткаченка — м`яч у сітці воріт. Та боковий арбітр А. Хорлін несподівано підняв прапорця, враховуючи, що Л. Ткаченко був у положенні поза грою.

Через кілька хвилин В. Двурєченський рятує свою команду, здавалось б, від стопроцентного голу: майже з лінії воріт він парирує гарматний удар з трьох метрів О. Васина.

Темп гри наростає. Чітко грає у харків`ян лінія оборони, яку очолює Р. Поточняк. Він вміло підстраховує своїх товаришів по захисту — В. Журавчака, М. Альошина, О. Косолапова. Мокре від дождю поле забирає у футболістів багато фізичних сил. Харків`яни грають дуже обережно, особливо у штрафному майданчику. Футболісти середньої лінії С. Берніков, В. Шаленко, Л. Ткаченко більше відтягуються назад. На 11-й хвилині голкіперу „Факела” після подачі кутового Г. Лихачовим чудом вдається вибити м`яча з лівої „дев`ятки”.
Поступово ініціатива переходить до воронежців. Наші хлопці діють самовіддано, з повною віддачею. Йде уперта і напружена боротьба за кожний метр поля. Двічи небезпечно здалеку б`ють по воротах “Металіста” С. Крестиненко і В. Муханов, але пролітає в кількох сантиметрах від штанги.

Мабуть найбільша загроза біля воріт „Факела” у першому таймі склалася на 38-й хвилині, коли С.Малько вийшов сам на сам із Ширяєвим. Та наш центрфорвард пробив невдало. С. Малько, Н. Бачиашвілі і Г. Лихачов перебувають під постійним наглядом воронежців, які грають жорстко, припускаючись грубощів.
Другий тайм розпочався атаками гостей.І на 54 –й хвилині несподівний постріл найкращого бомбардира „Факела” В. Муханова застав Двурєченського зненацька. Саме в цей момент важку травму одержує Шаленко. До речі, у першому таймі у Л. Ткаченка стався перелом кісті лівої руки. Та він виявив справжню мужність: знаючи, що команді важко, не залишив поля до останньої хвилини матчу.
І знову в атаці воронежці. Кілька разів свою команду виручає В. Ддвурєченський (вісля небезпечних ударів С. Крестененка, В. Філіппова, В. Муханова). У свою чергу „Металіст” робить кілька контрвипадів. Та змінити рахунок харків`янам так і не вдається.
Згідно з Положенням призначаються два тайми по 15 хвилин. Відчувається, як втомилися обидві комади. Та наставники „Металіста” і „Факела” Є. Лемешко і Б. Яковлев настроюють своїх підопічних на бойовий лад, дають нові настанови.

І знову гудуть трибуни стадіону. Підтримують глядачі свою улюблену команду. Додаткові тайми воронежці і харків`яни провели в обапільних атаках, але й вони не визначили переможця. І тоді призначається серія пенальті.

Євген Лемешко і Володимир Булгаков визначають в нашій команді пенальтистів. Першим до м`яча підходить С. Малько. Удар — гол! Цим же відповідає суперник (В, Філіппов). Свою команду виводить вперед Г. Лихачов. Йому не поступається В. Муханов. М. Альошин забиває третій м`яч. Та удар Болховитіна парирує наш воротар. Н. Бачиашвілі збільшує рахунок, а О. Сухоруков скорочує розрив. Настає найвідповідальніша хвилина. Нервують гравці, тренери. Хто ж у нас битиме п`ятий 11-метровий? До м`яча підходить Двурєченський. Невеличкий розбіг — г-о-о-л!

Довгожданна і цілком заслужена перемога. Завойована путівка до першої ліги класу „А”. Наші хлопці обіймають один одного, поздоровляють, качають В. Двурєченського. У деяких футболістів сльози радості — сльози перемоги.

У роздягальні „Металіста” — свято. Футболісти тепер всією командою качають свого наставника — Євгена Лемешка. І знову обійми, поздоровлення...