ФК "Металіст" Харків - новини клубу, інтерв'ю, статті.2013-04-06, 18:16
Харківський коуч, як з’ясувалося, може гніватися, обвинувачувати й… швидко відходити
— Мироне Богдановичу, у світлі останніх подій слушно почати розмову з такого: чи матиме продовження умовна «суддівська справа» з боку вашого клубу?
— Це ви про ту заяву, опубліковану на нашому сайті?.. Ініціатором стало наше керівництво, є в них таке право. Мене, чесно кажучи, то не стосується, тому, якщо відверто, нічого з цього приводу не знаю й не скажу.
— Такий момент… Наскільки правильно мусолити тему з моральної (даруйте, що вживаю немодне слово) точки зору: хіба за останні кілька сезонів «Металіст» може бідкатися на нелюбов арбітрів? Ніби ж навпаки…
— …Як ви можете ставити питання таким чином?! Де у вас докази?! Є об’єктивна дійсність: у матчі в Кривому Розі рефері не дав пенальті, коли гравець суперника зіграв рукою, не давши м’ячу перетнути лінію воріт!!! Конкретний момент у конкретній грі!! А все інше — від лукавого! Хіба ми часто 11-метрові б’ємо, хіба з офсайдів забиваємо, часто мої підопічні безкарно грають руками у своєму штрафному майданчику?! (У цей момент виникла думка, що «всьо пропало, шеф», однак… автор цих рядків витримав паузу, співрозмовник охолонув, за що йому подяка, тож бесіда тривала далі. — В. Б.).
— Знаєте, ваш півоборонець Хосе Соса дав у неділю емоційне інтерв’ю…
— …Краще б він говорив менше, а більше користі приносив. Я не читав, що він наговорив.
— Там суть у тому, що нинішнє українське суддівство — то «бєспрєдєл». Утім, хтось мудро зауважив: визначальний «бєспрєдєл» весняного «Металіста» — якість гри. Вона відверто не радує.
— Погоджуся, бо нічим мені заперечити: поки не граємо так, як завжди, як звикли. Мені самому це не подобається. Просто футбольна команда — це живий організм, у нас сьогодні, як і в будь-якої людини, чорна смуга.
— Можливо, вся справа в якихось особливостях «виведення гравців на пік форми»? Може, ви минулої зими певні корективи у підготовку внесли?
— Ні; все робили, як завше. Повторюю: маємо тимчасовий спад, який незабаром припиниться. Плюс до того ми — даруйте мені цей сарказм — виглядаємо не гірше й не ліпше за конкурентів. Сьогодні в нас усі погано грають!
— Сильно сказано! І влучно… Якщо взяти власне ігрові моменти: скидається на те, що ваш лівий фланг, уособлений бразильцем Азеведо, має явно привабливіший вигляд за правий із аргентинцем Вільягрою. Виникає думка, що першому цікаво в Україні, бо все нове, натомість другий, мабуть, трохи «наївся» нашою з вами Батьківщиною.
— Знову-таки — правильне спостереження. Азеведо наразі й справді найкращий у нас, найяскравіший. Має набагато свіжіший вигляд за всіх інших… Може, тому, що, не знаючи мови, мало говорить і багато працює… Щодо Вільягри: не варто його на загальному тлі виокремлювати, то наша загальнокомандна проблема.
— Девич також іще не «в’їхав»?
— Так. По-перше, він у «Шахтарі» майже не грав, а це ж півроку, пропустив багато; по-друге, приїхав до нас останнього дня перед кінцем заявкового періоду. Йому потрібен час — як і всім нам.
— Іще про болячки: агент ФІФА Алібаєв висловив думку, що з відходом Тайсона «Металіст» цілком утратив швидкість.
— Та тут і великим спеціалістом не треба бути, щоби помітити таке! Безумовно, з його відсутністю ми й досі впоратися не можемо. Якщо ви хочете запитати, чому нікого не придбали взамін, то зрозумійте: такого плану виконавців, як бразилець, обмаль, а брати абикого не хотілося.
— Внутрішні резерви є?
— Складно з цим. Виступають ті, хто є і як можуть. Однак нікуди подітися — мусимо грати. Окрім того, ми й у попередні роки неодноразово виходили на поле без Тайсона, часто навіть не відчуваючи цього.
— Мироне Богдановичу, наступний ваш опонент — «Волинь», команда-антипод вашій.
— Лучани, на моїй пам’яті, завжди діяли так, як сьогодні, принаймні майже: високі футболісти, силова манера… Ми вже розпочали збір до зустрічі (розмова мала місце в середу. — В. Б.), намагаюся донести до футболістів головне: якщо гратимемо швидко, все буде гаразд, якщо повзатимемо — проблем не уникнути.
Володимир БАНЯС, «Український футбол».
— Мироне Богдановичу, у світлі останніх подій слушно почати розмову з такого: чи матиме продовження умовна «суддівська справа» з боку вашого клубу?— Це ви про ту заяву, опубліковану на нашому сайті?.. Ініціатором стало наше керівництво, є в них таке право. Мене, чесно кажучи, то не стосується, тому, якщо відверто, нічого з цього приводу не знаю й не скажу.
— Такий момент… Наскільки правильно мусолити тему з моральної (даруйте, що вживаю немодне слово) точки зору: хіба за останні кілька сезонів «Металіст» може бідкатися на нелюбов арбітрів? Ніби ж навпаки…
— …Як ви можете ставити питання таким чином?! Де у вас докази?! Є об’єктивна дійсність: у матчі в Кривому Розі рефері не дав пенальті, коли гравець суперника зіграв рукою, не давши м’ячу перетнути лінію воріт!!! Конкретний момент у конкретній грі!! А все інше — від лукавого! Хіба ми часто 11-метрові б’ємо, хіба з офсайдів забиваємо, часто мої підопічні безкарно грають руками у своєму штрафному майданчику?! (У цей момент виникла думка, що «всьо пропало, шеф», однак… автор цих рядків витримав паузу, співрозмовник охолонув, за що йому подяка, тож бесіда тривала далі. — В. Б.).
— Знаєте, ваш півоборонець Хосе Соса дав у неділю емоційне інтерв’ю…
— …Краще б він говорив менше, а більше користі приносив. Я не читав, що він наговорив.
— Там суть у тому, що нинішнє українське суддівство — то «бєспрєдєл». Утім, хтось мудро зауважив: визначальний «бєспрєдєл» весняного «Металіста» — якість гри. Вона відверто не радує.
— Погоджуся, бо нічим мені заперечити: поки не граємо так, як завжди, як звикли. Мені самому це не подобається. Просто футбольна команда — це живий організм, у нас сьогодні, як і в будь-якої людини, чорна смуга.
— Можливо, вся справа в якихось особливостях «виведення гравців на пік форми»? Може, ви минулої зими певні корективи у підготовку внесли?
— Ні; все робили, як завше. Повторюю: маємо тимчасовий спад, який незабаром припиниться. Плюс до того ми — даруйте мені цей сарказм — виглядаємо не гірше й не ліпше за конкурентів. Сьогодні в нас усі погано грають!
— Сильно сказано! І влучно… Якщо взяти власне ігрові моменти: скидається на те, що ваш лівий фланг, уособлений бразильцем Азеведо, має явно привабливіший вигляд за правий із аргентинцем Вільягрою. Виникає думка, що першому цікаво в Україні, бо все нове, натомість другий, мабуть, трохи «наївся» нашою з вами Батьківщиною.
— Знову-таки — правильне спостереження. Азеведо наразі й справді найкращий у нас, найяскравіший. Має набагато свіжіший вигляд за всіх інших… Може, тому, що, не знаючи мови, мало говорить і багато працює… Щодо Вільягри: не варто його на загальному тлі виокремлювати, то наша загальнокомандна проблема.
— Девич також іще не «в’їхав»?
— Так. По-перше, він у «Шахтарі» майже не грав, а це ж півроку, пропустив багато; по-друге, приїхав до нас останнього дня перед кінцем заявкового періоду. Йому потрібен час — як і всім нам.
— Іще про болячки: агент ФІФА Алібаєв висловив думку, що з відходом Тайсона «Металіст» цілком утратив швидкість.
— Та тут і великим спеціалістом не треба бути, щоби помітити таке! Безумовно, з його відсутністю ми й досі впоратися не можемо. Якщо ви хочете запитати, чому нікого не придбали взамін, то зрозумійте: такого плану виконавців, як бразилець, обмаль, а брати абикого не хотілося.
— Внутрішні резерви є?
— Складно з цим. Виступають ті, хто є і як можуть. Однак нікуди подітися — мусимо грати. Окрім того, ми й у попередні роки неодноразово виходили на поле без Тайсона, часто навіть не відчуваючи цього.
— Мироне Богдановичу, наступний ваш опонент — «Волинь», команда-антипод вашій.
— Лучани, на моїй пам’яті, завжди діяли так, як сьогодні, принаймні майже: високі футболісти, силова манера… Ми вже розпочали збір до зустрічі (розмова мала місце в середу. — В. Б.), намагаюся донести до футболістів головне: якщо гратимемо швидко, все буде гаразд, якщо повзатимемо — проблем не уникнути.
Володимир БАНЯС, «Український футбол».
