Форум болельщиков ФК Металлист Харьков

Артем Радченко народився 2 січня 1995 року, в місті Харків, Україна. Український футболіст, нападник команди харківського «Металісту». Виступає за юнацьку збірну України до 18 років.


Вихованець академії харківського «Металіста», у дитячо-юнацькій футбольній лізі України виступав з 2008 року по 2010 рік. У 2009 році став бронзовим призером ДЮФЛ, в цьому ж році був визнаний кращим нападником турніру.

Взимку 2011 року став гравцем дублю «Металіста». 4 березня 2011 року дебютував у молодіжному чемпіонаті України у виїзному матчі проти полтавської «Ворскли». 14 травня 2011 року забив перший гол у молодіжній першості в домашньому матчі проти маріупольського «Іллічівця». Тоді Радченко вийшов на заміну й наприкінці гри забив останній гол у поєдинку. У сезоні-2010/11 років провів 8 матчів і забив 1 гол у молодіжному чемпіонаті.

У складі основної команди «Металіста» дебютував у матчі 1/16 фіналу Кубка України проти «Берегвідейка», головний тренер Мирон Маркевич випустив хлопця на початку другого тайму замість Джонатана Крістальдо. Також він потрапив у заявку команди на участь в Лізі Європи сезону-2011/12 років. 30 листопада 2011 року дебютував у єврокубках у матчі групового етапу Ліги Європи проти віденської «Аустрії». Тоді Радченко вийшов наприкінці гри в доданий час замість Хосе Ернесто Соси.

Взимку 2012 року разом з основною командою вперше поїхав на збори в ОАЕ і Туреччину. У Прем'єр-лізі України дебютував 14 квітня 2012 року в домашньому матчі проти команди маріупольського «Іллічівця». Радченко вийшов на 78 хвилині замість Себастьяна Бланко. Таким чином форвард став наймолодшим гравцем сезону-2011/12 років і першим гравцем 1995 року народження у чемпіонатах України.

До складу юнацької збірної України до 17 років вперше був викликаний Олександром Петраковим влітку 2010 року в віці 15 років. 24 серпня 2010 року дебютував у збірній (U17) на 17-му міжнародному турнірі на призи Федерації футболу Литви в місті Паланга в матчі проти Латвії. Брав участь у кваліфікаційному раунді чемпіонату Європи-2012 серед збірних віком до 17 років, який проходив у Словенії.


Артем Радченко - невисокого росту гравець, має 167 сантиметрів та 57 кілограм ваги. Навіть з огляду на його антропометричні дані можна зробити висновок, що основною перевагою Артема має бути рухливість, швидкість, маневреність, вибуховість і вміння змінювати напрямок руху на швидкості завдяки низькому центру ваги.

Він добре складений, манера бігу м’яка. Оцінюючи швидкісні характеристики, в першу чергу потрібно звернути увагу на вибуховість Артема та вміння на короткому відрізку дистанції отримати перевагу над опонентом. При цьому в юного нападника на достатньому рівні перебуває і дистанційна швидкість. За рахунок бажання та рухливості він може нав’язати боротьбу опонента внизу.

Недоліками Артема є недостатня витривалість, що особливо помітно було в матчах за основну команду «Металіста». Наприклад - в останній грі цього сезону чи на підготовчих зборах взимку. З огляду на свій ріст Артем не веде верхових єдиноборств, загалом, мусимо визнати, що силова підготовка не входить до переваг вихованця клубної академії «Металіста».


Артем Радченко - достатньо технічний гравець, добре контролює м’яч з піднятою головою, що дозволяє помічати партнерів, здатний виконувати передачі врозріз. Переважно це короткі та середні передачі, але, зважаючи на те, що Артем - штатний виконавець стандартних положень в молодіжній команді «Металіста», можна зробити висновок, що він володіє і довгими передачами.


В нього поставлений удар з робочої правої ноги, але переважно користається ним при виконанні штрафних ударів. Перебуваючи на швидкості, йому все ж доводиться підбирати ногу для завдання удару. Не можна сказати, що ліва нога лише для бігу, але в більшості випадків він віддасть перевагу рідній нозі, це стосується і гри в один в один, що в певній мірі обмежує його атакуючий потенціал. Радченко добре застосовує дриблінг завдяки швидкості та зміні руху на швидкості, проте, варто зазначити, все це - в матчах за молодіжну команду.

Констатуємо, недоліки функціональної підготовки позначаються на його здібностях під кінець мату, коли настає накопичення фізичної втоми, збільшується брак в передачах і він практично випадає з гри.


Аналізуючи тактичну вишколеність і грамотність Радченка, маємо вести мову про те, що на даний час тренерський штаб «Металіста» все ще перебуває в пошуку оптимального місця на полі для Артема, адже його використовують практично на всіх позиціях в атаці: лівого вінгера, відтягнутого форварда і центрального форварда. Мирон Маркевич в тих матчах, коли надавав молодому таланту шанси проявити себе, використовував його в позиції правого вінгера. З однієї сторони це перевага, можливість розвиватись засвоюючи навики гри на різних позиціях, з іншої - певна невизначеність для самого хлопця.

Артем добре читає гру суперників і здатний діяти на випередження, передбачаючи наступний крок від опонентів, з м’ячем завжди шукає варіанти загострення, він - командний гравець, що переважно віддасть пас на партнера, якщо той перебуває в кращій позиції. Радченко достатньо добре реагує на зміну в володінні м’ячем, здатний обігравати суперників один в один, створюючи чисельну перевагу на окремих ділянках поля, добре використовує простір при швидких контратаках команди.


Форвард багато рухається по полю в пошуках вільних зон, але знову нам доведеться повторитись, всі ці навики він демонструє лише, виступаючи на молодіжну команду «Металіста», на більш конкурентному рівні Артему не вистачає часу для прийняття рішень, а під тиском суперників він переважно губиться. Звичайно йому ще бракує досвіду таких матчів, який можна отримати лише регулярно граючи в УПЛ.


Радченко - досить спокійний і врівноважений гравець, але, як вище було вказано, Артем втрачає багато своїх переваг у головній команді. Звичайно, це пов’язано з значно вищим рівнем суперників з однієї сторони, але й, припустимо, з психологією гравця - з іншої. Ці проблеми не дають змоги йому повністю реалізовувати свій великий потенціал.

Артем - один з лідерів молодіжної команди, там він відчуває себе розкуто й не боїться брати ініціативу та вести партнерів за собою, але зі старшими партнерами по команді вочевидь діє з великим острахом помилитись, віддаючи перевагу надійності перед бажання загострити гру, чого вимагає його позиція на полі. Психологічна стійкість - це той внутрішній резерв, над якими герою цього матеріалу доведеться ще багато працювати, щоб проявити себе в команді Мирона Маркевича. Артем з тих гравців, які можуть проявити себе лише в умовах максимальної довіри з боку тренера чого і хочеться йому побажати.


Поки що не можна вести мову про зацікавленість європейських клубів Артемом Радченком і цьому існує цілий ряд об’єктивних обставин, адже українські команди в переважній більшості не є бізнесовими проектами і стаття трансферних доходів ніяк не впливає на їх життєдіяльність. Ліміт на легіонерів підняв до небес контрактні умови українським футболістам, через що наші молоді таланти віддадуть перевагу залишитись в дублюючому складі команди перед можливістю заграти в європейських чемпіонатах. Немає сумніву, що гравець таланту Артема, виступаючи в чемпіонатах, приміром Хорватії чи Сербії, користувався б попитом, але в наших реаліях це наразі неможливо.



Випускник клубної академії «Металіста» вже встиг дебютувати на європейському рівні в Лізі Європи. Крім цього Артем викликався до всіх вікових категорій юнацьких збірних України. Молодий харків’янин наділений всіма необхідними якостями, щоб заграти в Українській Прем’єр-лізі. Він достатньо технічний гравець, добре працює з м’ячем на швидкості, здатний працювати на різних позиціях в атаці, головною перевагою Артема є стартова швидкість та вміння грати один в один, він володіє навиком завершення атак.

Але, зважаючи на конкуренцію в основному складі «Металіста» та обраний шлях харків’ян на велику кількість латиноамериканців в команді, що переважно формують атакуючий потенціал, перспективи Артема не виглядають радісними. Щоб отримати необхідну ігрову практику на вищому рівні, йому, мабуть, було б краще продовжити власну кар’єру в одному з клубів нижньої вісімки української ліги, де б він набув досвіду та адаптувався до дорослого футболу. Та чи погодиться керівництво «Металіста» відпустити гравця з огляду на ліміт власних вихованців?

ua-football