ФК "Металіст" Харків - новини клубу, інтерв'ю, статті.2015-02-03, 17:00
Колишній власник «Металіста» відповів на запитання «УФ»
— Олександре Владиленовичу, в Україні кажуть, що ви хочете повернути собі харківський ФК. Дехто навіть запевняє (особливо бісяться деякі телевізійні ЗМІ), що угода на стадії фіналізації.
— Якщо люди хочуть про щось говорити, вони говоритимуть за будь-яких умов, навіть якщо підстав для розмови не буде взагалі. Мене ж ця тема за останній рік уже встигла роздратувати. Ну, чому ні ви, ні решта журналістів, ані вболівальники футболу не розуміють простого стану справ?! «Металіст» має власника, тим власником я не є, над чим іще можна розмірковувати?! Не маю я стосунку до харківської команди й найближчим часом це навряд чи зміниться. Усе, що я можу, — бажати їй успіхів. Наприклад, аби «Металіст» сьогодні грав не гірше, ніж при мені. Хоча би не гірше. Й результати були на такому ж рівні. Тобто мої бажання схожі на бажання всіх прихильників «жовто-синіх», але ж ви їх не запитуєте те, що запитуєте в мене…
— А вам, як людині, котра за сім років зробила, даруйте мені, кулю із самі знаєте чого, не боляче дивитися за тим, що коїться? Бо наближається, по суті, катастрофа…
— Й ви туди! Та я вже тисячу разів про це говорив: і душа мене болить, і серце, а плачу — щодня й по кілька разів! Ви це хотіли почути?
— Добре, тоді про інше: де ви сьогодні мешкаєте?
— У Харкові, звичайно… Ну, тобто тепер (розмова мала місце у вівторок до обіду. — В.Б.) я в Англії, проте це суто бізнесові справи.
— Чому запитую: півтора роки тому ви сказали в інтерв’ю, мовляв, більше не вкладатимете грошей у розвиток своєї малої батьківщини. То я, грішним ділом, подумав, що ви й із України виїхали. До того ж таки Лондона…
— Ні, не дочекаєтеся! Справді, багато моїх друзів та «друзів» сплять і бачать, як я звідси втікаю. Не буде такого! У мене в Харкові дім, бізнес, тут мій готель — найкращий в Україні, аеропорт — найкращий в Україні. Зрештою, тут моя мама, брат. Нікуди я не поїду. Більше того, я вас можу запевнити, що мої колишні слова — ті, які ви зацитували — були промовлені в зв’язку зі складним станом справ, але відтоді багато чого змінилося. Тому сьогодні можу сказати інше: я переконаний, що зумію для мого рідного міста зробити ще чимало хорошого!
— Наприклад?
— Наприклад, була би моя воля, в України не забрали б Євробаскет! Бо як усе вийшло: мали ми проводити другий за значимістю спортивний турнір на континенті, але бездарно його втратили, а від т.зв. «підготовки» до нього залишився один розритий котлован! Це я про Харків говорю… Що було раніше, при мені? Ми реконструювали великий міський стадіон, теж саме проробили з аеропортом, довели всі об’єкти до світового рівня й провели футбольний Євро. Президент УЄФА назвав його найкращим в історії! От як я працюю. А те, як працюють деякі добродії, ви самі бачите. Головний їхній наслідок у моєму місті — фактичне знищення ФК «Металіст».
— Жорстко.
— А ви би могли назвати інакше те, що пережив іще недавно один із найсильніших клубів Європи буквально за останній рік?
— Олександре Владиленовичу, а можна задати кілька запитань не про футбол? Наприклад, таке: відомо, що за часів Віктора Януковича у вас забрали — «віджали», за сучасною термінологією — значну частину бізнесу. Дехто навіть каже — більшу частину. Чи повернули хоч щось?
— Нічого не повернули. Ані банк, ані решту всього… Тут хочу вточнити: я би не став вживати слово «віджали» в контексті того, що зі мною трапилось у 2011–2013 роках. «Віджали», це коли забирають усе, а нічого не дають навзамін (навзамін можуть зробити гірше — наприклад, застосувати фізичну силу). У моєму випадку я продав усі об’єкти, саме продав. Не без вигоди для себе, визнаю. Проте за сприятливого стану справ цього, звісно, не робив би. За попередньої влади я просто змушений був розпродавати власний бізнес. Інколи дивуюся, що залишили те, що залишили.
— І «Металіст» не продали б?
— Ви ж самі знаєте ситуацію не гірше за мене. Це ж ми з вами тоді, взимку 2012-го, обговорювали події. А потім вам телефонували з погрозами за «наводкою» деяких харківських хлопців — не називатиму їхніх імен… Так що поки ситуація така: «Металіст» сьогодні в руках людей, які його донищують. Це — єдиний факт, який поки можу підтвердити.
Володимир БАНЯС.
Здесь
— Олександре Владиленовичу, в Україні кажуть, що ви хочете повернути собі харківський ФК. Дехто навіть запевняє (особливо бісяться деякі телевізійні ЗМІ), що угода на стадії фіналізації.— Якщо люди хочуть про щось говорити, вони говоритимуть за будь-яких умов, навіть якщо підстав для розмови не буде взагалі. Мене ж ця тема за останній рік уже встигла роздратувати. Ну, чому ні ви, ні решта журналістів, ані вболівальники футболу не розуміють простого стану справ?! «Металіст» має власника, тим власником я не є, над чим іще можна розмірковувати?! Не маю я стосунку до харківської команди й найближчим часом це навряд чи зміниться. Усе, що я можу, — бажати їй успіхів. Наприклад, аби «Металіст» сьогодні грав не гірше, ніж при мені. Хоча би не гірше. Й результати були на такому ж рівні. Тобто мої бажання схожі на бажання всіх прихильників «жовто-синіх», але ж ви їх не запитуєте те, що запитуєте в мене…
— А вам, як людині, котра за сім років зробила, даруйте мені, кулю із самі знаєте чого, не боляче дивитися за тим, що коїться? Бо наближається, по суті, катастрофа…
— Й ви туди! Та я вже тисячу разів про це говорив: і душа мене болить, і серце, а плачу — щодня й по кілька разів! Ви це хотіли почути?
— Добре, тоді про інше: де ви сьогодні мешкаєте?
— У Харкові, звичайно… Ну, тобто тепер (розмова мала місце у вівторок до обіду. — В.Б.) я в Англії, проте це суто бізнесові справи.
— Чому запитую: півтора роки тому ви сказали в інтерв’ю, мовляв, більше не вкладатимете грошей у розвиток своєї малої батьківщини. То я, грішним ділом, подумав, що ви й із України виїхали. До того ж таки Лондона…
— Ні, не дочекаєтеся! Справді, багато моїх друзів та «друзів» сплять і бачать, як я звідси втікаю. Не буде такого! У мене в Харкові дім, бізнес, тут мій готель — найкращий в Україні, аеропорт — найкращий в Україні. Зрештою, тут моя мама, брат. Нікуди я не поїду. Більше того, я вас можу запевнити, що мої колишні слова — ті, які ви зацитували — були промовлені в зв’язку зі складним станом справ, але відтоді багато чого змінилося. Тому сьогодні можу сказати інше: я переконаний, що зумію для мого рідного міста зробити ще чимало хорошого!
— Наприклад?
— Наприклад, була би моя воля, в України не забрали б Євробаскет! Бо як усе вийшло: мали ми проводити другий за значимістю спортивний турнір на континенті, але бездарно його втратили, а від т.зв. «підготовки» до нього залишився один розритий котлован! Це я про Харків говорю… Що було раніше, при мені? Ми реконструювали великий міський стадіон, теж саме проробили з аеропортом, довели всі об’єкти до світового рівня й провели футбольний Євро. Президент УЄФА назвав його найкращим в історії! От як я працюю. А те, як працюють деякі добродії, ви самі бачите. Головний їхній наслідок у моєму місті — фактичне знищення ФК «Металіст».
— Жорстко.
— А ви би могли назвати інакше те, що пережив іще недавно один із найсильніших клубів Європи буквально за останній рік?
— Олександре Владиленовичу, а можна задати кілька запитань не про футбол? Наприклад, таке: відомо, що за часів Віктора Януковича у вас забрали — «віджали», за сучасною термінологією — значну частину бізнесу. Дехто навіть каже — більшу частину. Чи повернули хоч щось?
— Нічого не повернули. Ані банк, ані решту всього… Тут хочу вточнити: я би не став вживати слово «віджали» в контексті того, що зі мною трапилось у 2011–2013 роках. «Віджали», це коли забирають усе, а нічого не дають навзамін (навзамін можуть зробити гірше — наприклад, застосувати фізичну силу). У моєму випадку я продав усі об’єкти, саме продав. Не без вигоди для себе, визнаю. Проте за сприятливого стану справ цього, звісно, не робив би. За попередньої влади я просто змушений був розпродавати власний бізнес. Інколи дивуюся, що залишили те, що залишили.
— І «Металіст» не продали б?
— Ви ж самі знаєте ситуацію не гірше за мене. Це ж ми з вами тоді, взимку 2012-го, обговорювали події. А потім вам телефонували з погрозами за «наводкою» деяких харківських хлопців — не називатиму їхніх імен… Так що поки ситуація така: «Металіст» сьогодні в руках людей, які його донищують. Це — єдиний факт, який поки можу підтвердити.
Володимир БАНЯС.
Здесь
