Назарій Шевченко: "Можливо, Севiдов не злюбив нас, може ми щось не так робили" - Версия для печати +- Форум болельщиков ФК Металлист Харьков (https://forum.metalist-kh-stat.net.ua) +-- Форум: ФК "Металіст" Харків - новини клубу, інтерв'ю, статті. (/forumdisplay.php?fid=6) +--- Форум: Интервью с игроками клуба, статьи, обсуждение (/forumdisplay.php?fid=25) +---- Форум: Бывшие игроки (/forumdisplay.php?fid=497) +---- Тема: Назарій Шевченко: "Можливо, Севiдов не злюбив нас, може ми щось не так робили" (/showthread.php?tid=12474)

Назарій Шевченко: "Можливо, Севiдов не злюбив нас, може ми щось не так робили" - rokus - 2017-02-28 17:08 Безперечно, минулий рік ковалівський клуб може занести собі до активу. Колос упевнено виграв першість другої ліги, гідно виглядав в осінній частині чемпіонату вже першого дивізіону. На канікули пішов п’ятим, а повернувся, так відразу ж тріумфував на нещодавньому Меморіалі Макарова. До честі очільника команди Руслана Костишина він віддає перевагу не тільки досвідченим виконавцям (що було б цілком слушно у процесі становлення ще буквально вчора аматорської команди у професіональних змаганнях). Кольори Колосу захищають і молоді гравці, з одним із них і поспілкувався кореспондент нашого сайту. — У тебе красиве ім’я. Але щоб уникнути непорозумінь, відразу скажи, як до тебе краще звертатися? — Назарій я тільки у паспорті, а так всі називають Назар. — А мама як кликала у дитинстві, якщо не секрет? — Назар. А ще — Назік. До речі, так воно й приліпилося по життю, в усіх командах також називають Назік. — Назаре, рік для тебе й твоєї команди розпочався непогано: ви виграли Меморіал Макарова. Чи це сталося якось мимохіть? — Не було завдання: будь-якою ціною виграти. Але дуже хотілося. Колос до цього два роки назад вже вигравав цей турнір. Для нас важливо було виграти, хотіли. На жаль для мене він швидко закінчився: зіграв один матч, а у наступному травму отримав, і надалі вже збоку спостерігав. Надрив задньої поверхні м’яза, і ось найближчими днями тільки до тренувань приступив. Лікувався три тижні. — Назаре, ти вихованець Академії Металліста. Як потрапив до неї? Сам прийшов записався? — Взагалі навіть не збирався. Я родом із Харківської області, є таке селище Манченки, я звідти. Вдома грав у футбол за школу до 12-ти років. Потім поїхав на шкільні змагання під Харків, мене привозили туди в команду, місяць там пробув. І там тренер працював, а за сумісництвом був і в Металісті. От він і сказав, що можна приїхати туди, спробувати свої сили. І я приїхав в дитячу школу Металіста. У 12 років мене взяли туди, а через рік в чемпіонаті ДЮФЛУ почав грати. Потім інші тренери приходили, був відбір, але я залишився. — Хто був першим твоїм наставником? — Так вийшло, що їх було троє: Юрій Безуглий, Сергій Прокопов і Анатолій Сєрьогін. Вони втрьох тренували, це так повноцінно. Бо до цього там кожен місяць тренери мінялися, і я їх просто не запам’ятав. А коли чемпіонат ДЮФЛУ почався, то ось ці три тренери дали поштовх, навички, такий старт футбольний. — Що хорошого врізалося у пам’ять з часів виступів у ДЮФЛ? — Передусім те, що у нас гарна команда була, але нам постійно трішки не вистачало. Тричі ми в фінальну частину виходили, непогано виступали, та програвали матч за третє місце. Хоча запросто могли у фіналі грати. Я запам’ятав чемпіонство з командою U-19, коли виграли юніорський чемпіонат. Дуже добра команда тоді була. — Зараз хочуть реорганізувати чемпіонат ДЮФЛ, зробити Еліт-лгу. Як гадаєш, виправдає себе ця затія? — В принципі, з одного боку правильно. Зрозуміло, таким командам, як Шахтар, Динамо грати з трішки гіршими суперниками, можливо, не так цікаво. Гравці не дуже розвиваються, приїхали, набили мішок, і поїхали. Набагато цікавіше було б, якби більше матчів між собою грали, цікаво молодим хлопцям. Та й перша ліга також одного рівня, був би спортивний інтерес. А так команди слабші вони ще перед виходом на поле розуміють, що вже приречені. — Зараз тільки й чутно прізвища твоїх партнерів по дублю Металіста, то суд оштрафував Малика, Ковтка, Саламаху за договірні матчі, то КДК дискваліфікував 12 гравців. Ти не брав участі? Чи не пропонували? — Не пропонували, та я б, звичайно, відмовився. Як кажуть, не по цих справах. — Розкажи, чому тобі не вдалося дебютувати в УПЛ, коли чи не весь дубль за часів Севідова і Призетка за основу Металіста пограв? — Коли Севідов був, нас багато їхало на збори, але не прижилися до вимог, бачили по-іншому футбол. Можливо, він не злюбив нас, може ми щось не так робили. Коли ми вже перейшли дублем до Призетко, там був шанс, але у мене травма сталася. На тиждень вибув, а там чотири тури залишалося до кінця чемпіонату. Поки я набрав форму, за дубль зіграв, вже останній тур. Був шанс вийти, але вирішили мене не кидати відразу туди під танки. Нічого страшного, гадаю, ще буде шанс. — Прикро було? — Трішки засмутився, аякже. Особливо в останній грі проти Динамо. Там Каплієнко травмувався, і мене з Наполовим відправили розминатися, мене навіть першого. Ну, думаю, зараз вже вийду. Але я розім’явся, а випустили Наполова, мене ж посадили на лаву. Трохи образився, але це ж футбол, тренер так вирішив. Зараз вже ніякого засмучення немає, все нормально. — Зате саме Призетко порекомендував тебе Костишину влітку минулого року. Щоправда, він тоді ще не знав, що очолить Металіст 1925, інакше тебе б до себе взяв? — Напевне, так. Він і зараз хотів би бачити деяких хлопців у себе, можливо й мене. Але я тут, і все нормально, в Колосі мене все влаштовує. Але це футбол, можливо в подальшому… — Перед Новим роком ти тренувався з Металістом 1925. Збираються у другу лігу заявлятися, як гадаєш, потягнуть? — Ну, можливо не вся команда, але є гарні футболісти, можливо, просто лава запасних замала поки що. Але залишилися досвідчені хлопці — Пивоваров, Давидов, думаю, другу лігу сто відсотків потягнуть. Але посилюватися все одно потрібно. — Ти хоч і по дзвінку потрапив до Колоса, мусив гарувати на тренуваннях за двох? — Звичайно. Адже потрапив, як-то кажуть, в останній вагон, там два тижні до старту чемпіонату залишалося. Пахав, намагався себе з найкращого боку проявити. До того ж, я наймолодший в команді. Хоча тренери казали мені, не переживати з цього приводу. — Завдяки яким якостям сподобався Руслану Костишину? На перегляді минулого літа він тебе якось навіть похвалив. — Навіть не знаю, він не казав. Можливо, є в мені щось, але краще у нього спитати, а то я зараз набалакаю (сміється). — Переходячи до Колосу знав, що його тренер — відомий у минулому футболіст? — Так, читав. Знав, що в Дніпрі багато матчів зіграв, в Кривбасі, хороший футболіст був. І сина його знаю. — Обороною Колоса рулює Лисицький? Дістається від ветерана на тренуваннях чи в матчах? — Буває. Він нормально спілкується, може спокійно пояснити по роботі. Адже багато пограв, підказує, як краще зіграти. Хоча трапляється, що може й покричати. — У першій половині цього чемпіонату ти взяв участь у 9-ти матчах Колоса. Не замало? Чи для дебютного сезону нормально? — Звичайно, міг би й більше зіграти. Мабуть, сам винний, можливо збавив. Але я прийшов до команди не заплановано, і зіграти 9 матчів — теж не найгірший варіант. Можливо, тренери самі не очікували, що я так зможу. — До речі ти ж не один дебютував у першій лізі. Для всього клубу це також був перший подібний досвід. — Навіть не думав про це. Можливо, там у перших матчах команда і сама переживала, та потім все нормально пішло. Ніхто не думав, що ми слабші, навпаки, налаштовувалися на те, що повинні бути кращими за інших. Намагалися показувати свій футбол. — Який свій матч можеш вважати успішним? — Мабуть, із Сумами на виїзді (ковалівці перемогли 2:1. — Прим. ред.). Непогано, як на мене вийшло. І навіть більше з Десною, гарна гра була командна, і для мене особисто вдало склалася (Колос виграв 4:0). — А який згадати страшно? — Страшно? З Арсеналом (3:3). Після тієї зустрічі я й перестав грати (посміхається), мабуть, найгірша моя гра була. — Костишин каже, давав команді завдання бути у трійці. А ви п’ятими фінішували. Весною будете надолужувати? — Гадаю, можемо і навесні. Все для цього є, і команда у нас бойова. Просто потрібно помилки прибрати, і додати трохи. Там матчі із прямими конкурентами будуть, ми в першому колі показали, що можемо їх обігруватию Треба просто не втрачати очки, і можемо вирішити завдання. — Реально вибити із трійки Десну? Адже Маруполь та Рівне сильнішими виглядають, хоча ви Верес вдома й обіграли — 2:1? — У Маріуполя трішки підбір футболістів вище, аніж у інших команд. Десна і Верес також посиляться. Але все реально, чому б і ні. — Що особисто тобі сподобалося чи не сподобалося у першій частині чемпіонату? — В принципі, такого, що дуже не сподобалося б, такого немає. Чоловічий футбол, багато боротьби, стиків. Щоправда, багато команд закриваються, немає таких, щоб відкрито грали. Ми намагаємося комбінаційний футбол показувати, а багато команд на контратаках діють. — Ще починаючи з чемпіонатів ДЮФЛУ практично у кожному сезоні ти забивав один, а то й кілька голів. За Колос в офіційних матчах ще не відзначався. Коли думаєш виправлятися? — Там забивав тому, що на стандарти ходив. А тут я не ходжу, стою позаду, тому й не знаю, коли заб’ю. З цим тяжко. — Змалечку грав у захисті? — Ні, спочатку два роки у ДЮФЛУ центрального півзахисника грав. А потім крайнім захисником ставили. Іноді міг за U-19 зіграти у центрі оборони, міг лівого хава. А в Колосі зараз тільки лівого захисника граю. — У тебе контракт закінчувався влітку. Вочевидь Колос розраховує на тебе, якщо вирішив підстрахуватися й заздалегідь перепідписати тебе й Чегурко ще на два роки? — Так, контракт у мене був на один сезон. Сказали, що розраховують на нас, тому й продовжили угоду. Я сам розумію, що рипатися не потрібно нікуди: в команди є завдання, колектив гарний, гадаю, на нас розраховують. Чого ще треба? Тільки працюй. — Будеш із Колосом в УПЛ пробиватися? Там зараз такий рівень, що ви, Верес чи Іллічівець явно не загубилися б? — Думаю, так, перша шістка клубів першої ліги не загубилася б у Прем’єр-лізі. З усіма командами, ну, можливо, окрім Динамо, Шахтаря і Зорі, наша перша шістка може спокійно грати. — Слідкуєш за чемпіонатом УПЛ? Харкова немає, за кого вболіваєш? — Зараз більше за першою лігою дивлюся, аніж за УПЛ. Певна річ, за Колос вболіваю. — А у Європі? — Я давній фанат Челсі, вже давно слідкую за їхніми виступами. — Гру Мальдіні й Тюрама — як взірець творчості крайніх захисників — певне не пам’ятаєш. Хто для тебе еталон флангового оборонця? — Якщо брати сьогодення, то звичайно Аспілікуета з Челсі. Щоправда, зараз він центрального грає, а так він крайній. Подобаються його дії, такий чіпкий захисник. А зі стариків Роберто Карлос вражав: своїм ударом божевільним, швидкістю. — Повертаючись до результативності захисників, звертаєш увагу, що Серхіо Рамос витворяє? Особливо на останніх хвилинах, які голи? — Думаю, це від природи, якщо вже не в перший раз, така чуйка на голи, краща, ніж у нападника. — Ось зараз Гуцуляк із Іспанії повернувся, з Вачіберадзе ситуація некрасива вийшла. Як вважаєш, хлопці зарано поїхали туди, чи просто іспанці передусім своїх талантів будуть тягнути, а не наших? — Це потрібно у хлопців питати. Але, думаю, який сенс запрошувати, якщо не дають грати? — Зі своїм колишнім одноклубником Зотько спілкуєшся? — Практично щодня, адже кращий друг. Приживається, не надто задоволений. Мало грає, але вчить мову. — Судячи з усього, любиш футбол дивитися? — Так, дивлюся, але не весь підряд. Найбільше АПЛ подобається, дуже непередбачуваний чемпіонат, кожна команда може виграти у кожної. Ось ці їхні рубки подобаються, тому ретельніше саме за цим турніром слідкую. — А що ще дивишся? Кіно, мультики, гумористів? — Більше проводжу час із друзями, любимо погуляти. Але таких особливих розваг немає, або з друзями, або вдома відновлююся від тренувань. — Ти прийшов до Колоса влітку, а у Ковалівці, кажуть, в цей час краса неземна — річка, природа. — Ні, не купався, але Ковалівка — це справді диво. Навіть не повірив, коли приїхав, що таке може бути. Дуже красиво, рекомендую всім поїхати туди, подивитися. — Але ж ви у селі не постійно знаходитеся? Руслан Костишин казав мені, що тренуєтесь на столичному ЦСКА, тобто, живеш ти у Києві? — Так, ми в Києві тренуємося і живемо. Клуб знімає квартиру в столиці, ми разом із Цибульським і Задоєю мешкаємо. Хоча іноді бувають заїзди у Ковалівку. — На машині їздиш? Яка вона в тебе? — Так, на машині... Цибульського. Зазвичай нас забирає клубний автобус, а коли його немає, то на машинах. Ось у Сергія Цибульського є автомобіль, виходить, він мене підвозить, особистий водій (сміється). У мене ж авто немає. — Дівчину свою вже возив до Ковалівки на екскурсію? Чи може ти вже одружений? — Ні, холостяк. Та й дівчини немає, поки так сильно не думаю про це. На футболі зосереджений. http://goldtalant.com.ua/?p=20642