Черкаси. Центральний міський стадіон



Україна U-21 - Німеччина U-21 0:3

Паніка більшості з того приводу, що до Черкас їде німецька машина, досягла свого апогею якраз перед стартовим свистком. Хоча, досвід перегравати топові колективи як у наших збірних, так і клубів є. Чого лише вартий згадки прохід саме у плей-офф Нідерландів минулого разу, тому особливо посипати голову попелом ще до початку першого з двох матчів було завчасно.

Сергій Ковалець обрав на гру за великим рахунком доволі прогнозований склад. Так, у анонсі зустрічі нами не була вгадана лише позиція одного з центральних захисників, де замість Браткова у старті опинився Неплях. У іншому ж – особливих сюрпризів у схемі тренерський штаб українців суперникові не подарував. На останньому рубежі конкуренцію у Шевченка виграв Коваль. Зліва у захисті опинився Писко, а справа – Насонов, який виграв боротьбу за позицію у партнера по клубу Нойка. У парі ж з Непляхом у центрі захисту вийшов Дмитро Рижук. Фактично першим бастіоном оборони в українців були опорники, складені з капітану команди Бабенка та Малишева. Трішки вище розташувався Малиновський, а по краям разом із Русланом у центрі поля грали Калитвинцев та Караваєв. На вістрі ж українських атак опинився Кулач.

Дебют зустрічі підтвердив ці здогадки. Стартові хвилини відбувалися із сумбуром з боку обох суперників, що дозволило українцям створити декілька дуже небезпечних моментів. Як виявилося – саме перші атаки стали для гостей одними з найважчих як мінімум у першому таймі. Просто шикарну можливість відзначитись вже на шостій хвилині втратили наші футболісти. Калитвинцев подав кутовий на ближню стійку, м’яч був переправлений у центр штрафної, де Кулач мітив у лівий від голкіпера кут. По ходу слідування кулі знаходився Неплях, одначе підправити м’яч у ворота йому не вдалося. Майже одразу сам Калитвинцев вже у штрафній отримав передачу метрах у десяти від воріт дещо лівіше центру, проте підготувавшись до пострілу Владислав пробив потужно та, на жаль, повз ворота.

Німці на це відповіли своєї доволі перспективною контратакою. М’яч був доставлений правіше центру, звідки Фолланд від лицьової зробив передачу на лінію воротарського на Маллі. Той у свою чергу наносив постріл у дотик, однак точно у руки Ковалю. Це був перший удар у ствір воріт у зустрічі.

Згодом «Бундесманншафт» поступово гру перевели на половину поля господарів, змусивши команду Сергія Ковальця думати у першу чергу про оборону власних воріт. Запам’ятався момент Хофманна, який ледь не вискочив на побачення із Ковалем, проте Неплях встиг вибити м’яч з-під ніг німця на кутовий. Та, як виявилося, це було прев’ю перед пожежею у нашому штрафному. Саме після подачі від прапорця у воротарській господарів сталася справжня паніка. Українці ледь не під м’яч лягали, блокуючи можливість для удару, і з третьої спроби таки розрядили ситуацію. «Жовто-блакитні» ж відповіли перспективним шансом від Малиновського та Кулача: перший віддав відмінний розрізний пас через весь захист німців, одначе виявилась передача засильною.

Гра ставала все динамічнішою, через що провали у нашій обороні ставали дедалі більшими. І одна з таких спроб принесла «триколірним» результат. Насонов втратив м’яч перед штрафним майданчиком, Ляйтнер підхопив кулю і протягнув лівим флангом її ближче до лицьової. Пішла навісна передача на дальню стійку, де Писко в чисту програв боротьбу на другому поверсі Хофманну – 0:1.

Після зміни рахунку гості дещо «відкотилися» назад. Наші хавбеки простір, що з’явився у центрі поля, старалися використати із найбільшою користю, одначе руху українцям у порівнянні з суперником трохи не вистачало. Складалося враження, що гравці у жовтих футболках старалися буквально завести кулю у ворота, розігруючи кожну атаку до вірного. І як висновок із цього – один удар у ствір за першу 45-хвилинку.

Другу половину активніше розпочали господарі, які двічі навідувались у штрафний майданчик німців, проте нанести хоча б одного удару жодного разу не вдалося. Бажання «жовто-блакитних» щонайменше відігратися було помітно в очах, у діях, одначе одного «хочу» для перемоги недостатньо. Гості із холодною головою перекривали усі зони, не даючи змоги українцям хоча б змусити спітніти тер Штегена. Німці ж у свою чергу до воріт Коваля наближувались по великих святах. І саме у атаках українців нас спіткало друге нещастя. Подача зі штрафного до воріт гостей призвела до виносу «триколірних» і швидкому відриву Фоланда, який «продавив» Непляха, та переграв у ближньому бою нашого голкіпера – 0:2. Ще один пропущений гол однозначно не входив у плани господарів, які після зміни рахунку на табло дещо «попливли». Німецька збірна ледь не скористалася цим, створивши чудову нагоду забити втретє. На наше щастя, здається, той же Хофманн завозився на лінії штрафній, і українські захисники встигли його накрити.

Німецька збірна повністю контролювала гру. Українці ж не демонстрували і третину своїх істинних можливостей. Друге взяття воріт абсолютно вибило «жовто-блакитних» з колії. Заміни, які почав проводити Сергій Ковалець, не струсонули господарів у емоційному плані. Господарі були у справжньому ступорі, так і не зумівши отямитись до фінального свистка. Гості ж робили буквально все, що хотіли. А у завершальній чверті зустрічі відзначились ще двічі. Спочатку Майер двічі дав майстер-клас Нойку у боротьбі на правому фланзі нашого захисту та віддав передачу на Йонаса Хофманна, який у дотик переправив кулю у сітку. А за декілька хвилин хтось із українських захисників (здається, Неплях) записав до свого пасиву автогол, проте арбітри зафіксували за секунду до цього положення «поза грою» у Фолланда.

Сумно і прикро за підсумковий результат. Якщо після поєдинку із Швейцарією ми казали, що то був наш день, то сьогоднішній жовтневий вечір у Черкасах потрібно просто забути. Не завжди вдається знаходитися на коні. Такі поразки також дають потрібну їжу для роздумів.