Народ скаже, як зав’яже. Є така прекрасна українська приказка – «Чому би бідні – бо дурні, а дурні – бо бідні». В ній – вся суть нашого закільцьованого життя. Ходимо по колу, «как козлы за морковкою», навіть не намагаючись зрозуміти, що це коло треба розірвати.
І футбол – аж ніяк не виняток з цього порочного правила. Пам’ятаєте, як зі сторінок друкованої та вже й електронної спортивної преси час від часу лунало – після злету «Шахтаря» та відродження «Металіста» особливо гучно – от би нам ще олігархів на футбол підсадити, так буде не жизнь, а именины сердца. І воно дійсно було. Не всюди і не у всіх – згадайте всі випадки в нижчих лігах, та що казати, он уже навіть прем’єрлігові клуби зникають – але було. Були і Стамбул-2009, якому передували епічні півфіналі Кубку УЄФА, і постійні київські, а пізніше донецькі візити найсильніших команд Європи в форматі групового турніру ЛЧ.
Було. А тепер – алле-оп! – не стало. Як мінімум в одному клубі. Ні, «руководство» може скільки завгодно заявляти на офіційній інтернет-сторінці «Металіста» неповторним утьосовським тембром - все хорошо, прекрасная маркиза. Але – де Курченко? Чому пішов Маркевич, заявивши про 3-місячну затримку зарплати (в «Металісті», ви вдумайтесь! Ясно, що цей період – це не просто збіг з початком революції, та все ж)? От і я думаю, що віри цим словам про нормальный режим немає.
І от читаю я інтерв’ю «відомого футбольного експерта», а ще колишнього (може, й майбутнього) тренера Вадима Євтушенка. Розмова про «Металіст». І все ж нібито людина розуміє, але. Одна фраза, яка вбиває всю логіку і здоровий глузд.
Нам действительно не хватает людей, готовых вкладывать деньги в украинский футбол
Господи, та коли ж уже навіть до відомих футбольних експертів дійде ця проста, як двері, істина. Якщо футбол буде і далі існувати як утриманець – то й надалі з ним будуть траплятись такі самі речі. З політичних міркувань чи ще якихось інших, але будуть. 22 роки незалежному українському футболу, ціла купа прикладів, як клуби кидали, закривали, позбавлялись – і все з однієї простої причини. Бо це – забавка. Іграшка. Люди, які просто вкладають в нього гроші, тобто просто дають гравцям і тренерам, за великим рахунком – ні за що, в один прекрасний момент можуть взяти і перестати давати. І не треба розводити про революцію. «Кривбас» і «Арсенал» без ніякої революції загнулись. А скільки по нижчих лігах, ви рахували? Звісно ж ні, бо кому це цікаво, крім самих провінціалів, коли Ліга Чемпіонів на носі, а там «наш Шахтар».
Які ще потрібні уроки, аби люди, причетні до футбольного процесу, зрозуміли – на «папікових» грошах ніколи не побудувати нічого серйозного, міцного, довговічного? Що ще має статись, аби у одних розкрились очі, а інші перестали б тупо доїти власників, а задумались про розвиток і хоча б спробу самоокупності?
Я розумію – всіх все влаштовувало. Власники мали задоволення своєї пихи, фанати – «свято футболу», тренери, функціонери і гравці – дурні гроші, за які не треба було звітувати. Але, як показує ситуація з «Металістом» - це не вічно. Хто б ще влітку міг подумати, що харківський клуб стоятиме на межі не те що вильоту, а навіть зникнення? Срібло, участь в Лізі Чемпіонів, потужні фінансові обіцянки нового власника… І де воно все тепер? Хутко зникло у невідомому напрямку? Та навіть якщо Курченко і не зник, і повернеться – ви думаєте, йому дуже буде потрібен той «Металіст»? Футбол – це перше, від чого позбавляються у таких ситуаціях. Бо він неприбутковий. Для клубів, звісна річ – люди, які в цих клубах сидять (хотів написати «працюють», але рука не піднялась), мають зо-о-овсім іншу точку зору.
Звісно, «Металіст» шкода. Але з іншого боку – може, й добре, що так сталося. Може, хоч такий катаклізм змусить задуматись. І дасть нове життя українському футболу. Бо інакше залишиться тільки плюнути і забути. А ви й далі радійте черговому олігарху, якому захотілось побавитись у власника ФК. Це буде феєрично - але ненадовго.
http://www.ua-football.com/blogs/milenko/530cae45.html
Поиск
Пользователи
Календарь
Справка
