Андрiй Тлумак "Були моменти в матчах «Металіста», коли я стояв у воротах, робив якийсь сейв, а весь стадіон кричав: «Саня Горяїнов»."

[rokus]

Відомий український екс-воротар, а сьогодні тренер юнацької команди «Карпат» Андрій Тлумак розповів блогу «Из первых уст» про Мирона Маркевича та Олега Кононова, згадав початок своєї кар’єри і виступи в груповому етапі Ліги Європи, а також поділився спогадами про перебування в Луганську.

- За свою кар’єру ви конкурували з багатьма воротарями: від Стронціцького до Богатінова, від Шуста до Горяїнова. Хто був найсильнішим з них?

– Як я вже казав, Стронціцький був дуже сильним воротарем, з яким було складно боротися. Був у «Карпатах» Мацей Налєпа – дуже перспективний голкіпер, він був дуже хорошою людиною, але також був таким собі розбишакою. Горяїнов – дуже сильний воротар, він у Харкові легенда. Були моменти в матчах «Металіста», коли я стояв у воротах, робив якийсь сейв, а весь стадіон кричав: «Саня Горяїнов».

- Не важко було грати вам в такій ситуації?

– Звичайно що важко. Тому і не склалося там. У мене був ще контракт на рік, але я бачив, що мені майже неможливо його витіснити. Хоча мене тоді брав у команду Мирон Маркевич. А якщо він мене брав, то розраховував на мене як на повноцінну заміну Горяїнову, котрий був вже старшим за віком. Можливо, я не виправдав його надій.

- Які у вас залишилися спогади від роботи з Маркевичем? Ви спочатку працювали з ним у «Карпатах», а потім трохи у «Металісті». Як він змінився з роками?

– Мирон Богданович дуже змінився з того часу, коли мене запрошував до «Карпат», а саме він мене закликав до Львова свого часу. Я вважаю його одним з найкращих тренерів України на даний момент. Чому він зараз такий сильний? Тому що рухається в ногу з часом, він не стоїть на місці. Є багато хороших тренерів, з якими мені доводилося працювати, але вони, які були декілька років назад, такими й лишилися зараз. А футбол і люди змінилися, пішли вперед. Змінилася і підготовка. Ми дивимося на Європу, беремо багато іноземних гравців в команди, але ми не можемо їх тренувати як це робити в «совдєпі». Тоді були величезні навантаження, багато фізики. Зараз же президенти і вболівальники хочуть, аби команди грали цікавий, комбінаційний, атакувальний футбол. Просто бігати і бити вперед – нікому не потрібно. Так, можна зіграти на результат, але самі глядачі цього не хочуть. І Мирон Маркевич викрутився. Знаю, він їздив до Німеччини в один клуб на стажування, їздив у «Барселону», «Реал», в Англію їздив. Просто за свій кошт їздив, вчився. І тому він розвивається, він «Металіст» поставив на ноги. Та й «Карпати» колись за його керівництва добре грали, ну а зараз «Дніпро» непогано виглядає. З часом буде ще краще виглядати.

- Як його прогресивність проявлялась безпосередньо в тренувальному процесі, підході до футболістів?

– На початку його роботи, ще у «Карпатах», він теж застосовував багато фізичних вправ. А от перші мої збори у нього в «Металісті», якщо чесно, були найлегшими зборами в моєму житті. Тим не менше, в сезоні нас жодна команда не перебігала, фізично ніхто нас не переграв. Це при тому, що грали ми і в чемпіонаті, і в єврокубках.

- В роботі Маркевич такий же флегматичний, як і на прес-конференціях?

– Ні, коли щось не так, він може «напхати», може дуже серйозно поговорити з футболістами. В житті – так, він спокійний. Він успішний тренер, успішна людина, тому себе так і поводить.

- Вам діставалося колись від нього?

– Кожному футболісту дістається від кожного тренера. Люди не роботи. Коли були хороші моменти, він мене хвалив, коли щось було не так, то міг і накричати, аби я зрозумів, що потрібно робити інакше.

- Хто з тренерів, які вас тренували, був найбільш строгим, жорстким?

– Олександр Іщенко. В нього була дуже серйозна дисципліна, однак, при цьому, його всі футболісти дуже любили та поважали. Я й досі з ним спілкуюся та товаришую. Але він був дуже жорсткий як тренер.

Полностью здесь