1981-11-23 Р.Поточняк: "МЕТАЛІСТ - Золотий медаліст". ("Вечірній Харків")

[Перехожий]

Газета "Вечірній Харків" від 23-11-1981 г.

"МЕТАЛІСТ - Золотий медаліст"

Одним з ключових гравців «МеталІста» протягом останніх сезонів є капітан команди, захисник Ростислав Поточняк. До приходу в харківський клуб у Ростислава вже був солідний послужний список. Срібний призер молодіжного чемпіонату Європи, гравець олімпійської збірної СРСР, володар Кубка СРСР, двічі клуб «Карпати», у складі якого виступав Поточняк, посідав четверті місця в чемпіонатах країни. А ще були матчі майже в тридцяти країнах Європи, Південної Америки, Азії. І от — команда другої ліги. З цього і почалася наша розмова.

— Ростиславе, чи сподівалися ви, що тоді разом з «Металістом» так швидко знову здобудете право виступати у вищій лізі ?

— Спочатку було завдання перейти до першої ліги. А вже потім, звичайно, вища ліга. Могли ми це зробити і торік, але по справжньому настроїлися на перемогу вже в цьому сезоні. Взагалі, у такому місті, як Харків, команда майстрів повинна ставити завдання грати тільки у вищій лізі, і грати там добре.

— Ви один з найдосвідченіших гравців «Металіста», та й взагалі, років двадцять граєте у футбол. Чим вас приваблює ця гра, чи не втомлюєтесь від неї ?

— Втомитися від футболу? А як це? Можна бути в поганій формі, але щоб не хотіти грати взагалі — цього я не розумію. А приваблює футбол насамперед самою грою, азартом, можливістю імпровізацій, простором для мислення. Особисто я вважаю, що нині у футболіста після матчу повинні боліти не так ноги, як голова. Звичайно, не від ударів нею. Мені подобається розгадувати наступні ходи форвардів, перекривати їм шлях до воріт, причому, робити це не тільки за рахунок бігу.

— Але ж футбол без бігу не мислимий...

— Звичайно, у кожного своє амплуа. От Бачіашвілі бігає ніби й мало, але він завжди там, де «пахне» голом. Взагалі, Суарес якось сказав, що у футболі одні тягають піаніно, а інші на ньому грають. Кажучи простіше, всі повинні «тягати» піаніно, але ж без солістів команда не команда.

— Кого б ви могли у цьому плані виділити у своїй команді ?

— Спочатку треба сказати про те, що «Металіст» сильний насамперед колективною грою. Ми тому й перемогли, що кожен завжди грав у повну силу. Тому виділяти нікого не буду. Хороших слів заслуговують всі основні гравці. До речі, хай я повторююсь, але скажу: завдяки тому, що тренерам вдалося всіх нас об'єднати спільною метою, спільною грою, ми і досягли мети.

— Сезон завершився, які матчі — кращі і гірші — найбільше запам'яталися ?

— Що до гірших, то це, мабуть, зустріч з «Карпатами» у Харкові, взагалі усі поразки. Але, скажімо, програш одеситам на старті чемпіонату ми не сприйняли як катастрофу. До того ж позаду були вже кубкові поєдинки, які дуже додали нам сил. Кращі матчі? Їх було багато. Після перемог у Кемерово і Хабаровську ми вже просто не мали права поступатися лідерством, хоче б із поваги до самих себе.

— Уболівальники звикли бачити вас на останньому рубежі перед своїми воротами. А чи е на вашому рахунку забиті голи ?

— У «Карпатах» я забив шість голів. Взагалі, нині захисник повинен вміти атакувати. У той час, поки твої колеги з команди суперників надійно «розберуть» нападаючих, підключення до атаки захисника може бути дуже ефективним. Зараз так грають кращі футболісти лінії захисту. Правда, у «Металісті» в мої завдання не входили рейди до воріт суперника, тому й не забивав голів.

— Сьогодні всі — і уболівальники, і футболісти вже живуть наступним сезоном. Які ваші плани ?

— У січні 1982-го мені виповниться 34 роки. Вік, як на футболіста, солідний. Хотів би ще пограти і в вищій лізі. Але тут багато факторів: як пройде підготовка до сезону, як «поводитимуть» себе старі травми, в якій формі зустріну сезон. Як би там не склалося, хочу побажати своїм товаришам надійно виступати і у вищій лізі.

— І все ж футбольний вік колись закінчиться. Що далі ?

— Моя дружина, син і донька живуть у Львові. Мені їх дуже не вистачає. Сім'я є сім'я, хотілося б бути разом. Коли не зможу жити без них зовсім, коли не зможу грати в футбол, працюватиму, мабуть, економістом, я ж закінчив Львівський політехнічний.

— Віриться, що сезон, коли ви повісите бутси на гачок, настане не скоро. А нині хочеться ще раз поздоровити вас і всіх ваших товаришів по команді з перемогою, подякувати за ті хвилини насолоди, які «Металіст» подарував цього року багатотисячній армії уболівальників.

Інтерв'ю вів Р. ГНАТИШИН

[bodry]

Спасибо за интервью с одним из самых солидных капитанов нашего клуба! Когда то читал этот номер "Вечернего Харькова", и кажется вчерашняя тема с интервью Лемешко, тоже из этого же номера газеты?

[zlex40]

Хочется сказать только одно: Поточняк – наш капитан! (Хоть он и болеет теперь за Карпаты.) Та команда