Мотуз Сергій: "Металіст" - знайомі обличчя (газета "Ленінська Зміна" 1984)

[Перехожий]

СЕРГІЙ МОТУЗ: ЩОБ ГРА РАДУВАЛА ГЛЯДАЧІВ

Його легко впізнати на полі. Рухливий, завжди націлений на ворота суперників, він хоча і грає у захисті, але охоче допомагає своїм нападаючим. Не одного разу після його точних передач з флангу гравці «Металіста» добивалися успіху. Як ви вже, мабуть, здогадалися, шановні любителі футболу, сьогоднішня наша розповідь— про правого захисника харківської футбольної команди Сергія Мотуза.

Цей матч на початку сезону з московським «Динамо» ще й досі згадують харківські вболівальники, особливо любителі гострих відчуттів. Пригадуєте, скільки було несподіваних поворотів у сюжеті цієї гри? «Металіст» протягом усього часу гостро й напористо атакував, але гола все не було. Гості ж дружно захищалися і... вигравали з рахунком 1:0. Невже один удар невгамовного Газзаєва вирішить долю перемоги? Ні, цього разу футбольна фортуна була справедливою, і атакуючі зрівняли рахунок. Більше того, як нагороду за активність, «Металіст» здобув перемогу. Для цього потрібно було лише реалізувати пенальті.

— Я ніколи не спеціалізувався на одинадцятиметрових, — згадує той драматичний епізод Сергій Мотуз. — А тут чую, як капітан команди Віктор Каплун після тривалої паузи передає остаточне рішення тренерів — бити мені. Це була повна несподіванка. На розгубленість просто не було часу. До м'яча я вже підходив упевнений в успіху. Тепер можу підтвердити, що тільки завдяки отакому настроєві я «не виключився» після першого невдалого удару і без зволікань добив м'яч у ворота.

До «Металіста» Мотуз прийшов на початку минулого сезону вже не новачком у великому футболі. Протягом кількох років його прізвище значилося в основному складі «Дніпра». Так, Сергій проходив свої перші футбольні університети на щедрій на футбольні таланти Дніпропетровщині. 20 липня Сергію виповниться 27 років — пора футбольної зрілості. А шістнадцять років тому він страшенно радів тому, що його було зараховано до групи підготовки команди майстрів. Спочатку він грав у півзахисті, спробував свої сили і в нападі. Потім був перший матч у вищій лізі, перший гол у ворота донецького «Шахтаря» і найвище досягнення — вихід до фіналу Кубка СРСР у складі харківської футбольної команди.

Харківські вболівальники вже звикли бачити швидку, добре відлагоджену гру зв'язки Крамаренко — Мотуз на правому фланзі атак «Металіста». Сергій та Олег не перший рік грають разом — добрі товариші, а взаєморозуміння прийшло під час напружених тренувань та спільної гри. Кілька років тому вони разом грали у «Дніпрі» на тому ж правому фланзі. Мабуть, найкраще футбольний талант Сергія Мотуза проявився у матчі минулого сезону з динамівцями Тбілісі. Тоді «Металіст» у напруженій боротьбі на своєму полі здобув красиву перемогу з рахунком 4:3. Ні, у тому матчі він не забив жодного гола. Але саме у цій драматичній грі, результат якої неможливо було назвати до останньої хвилини, проявилися бійцівські якості Сергія. Всі чотири голи харків'яни забили після відмінних флангових проходів і прицільних точних передач Мотуза.

Під час зустрічі із Сергієм ми попросили відповісти його на кілька запитань:

— Сергію, давай трішечки помріємо і уявимо, що ти став тренером команди вищої ліги. Якою б ти її хотів бачити? (До речі, Сергій зараз навчається у Дніпропетровському інституті фізкультури на відділенні спортивних ігор).

— Знаю, що це досить важко зробити, але одним дружним колективом, командою, яка грає практично без помилок. Щоб її гра радувала глядачів, була швидкою, технічною, напористою, результативною. Такою, як гра бразільців на останньому чемпіонаті світу.

— Кого з футболістів твого ігрового амплуа ти вважаєш одним з найкращих у нашій країні?

— Захисника київського «Динамо» Анатолія Дем'яненка. І не тому, що ми з ним товаришуємо ще з дитячих років, бо виросли на одній вулиці (посміхається), а перш за все за його величезну працездатність, уміння вести боротьбу до останньої хвилини, вчасно завершувати атаки своїх товаришів.

— Сергію, проти яких нападаючих грати важче?

— Перш за все проти тих, котрі думають на полі. Наприклад, такі, як Газзаєв, Грачов. Важко передбачити, що вони робитимуть у ту чи іншу хвилину атаки. Висока техніка дозволяє їм швидко міняти напрямок руху і завдавати ударів по воротах з будь-якої позиції.

Сергій любить футбол за радість перемог, за гомін трибун, за те, що кожна гра, кожне єдиноборство дається нелегко. Він просто любить цю гру і не уявляє себе без неї. Коли у напруженому марафоні футбольного чемпіонату настає перерва і можна перевести подих, відпочити, він усе одно сумує за отим «білим круглим магнітом» на зеленому чотирикутнику.

Футбол і його прихильники відповідають йому взаємністю. Сергій став одним з найпомітніших і найпопул ярніших гравців «Металіста». «Сьогодні грає Мотуз», — нерідко можна почути на трибуні перед початком зустрічі. І з інтонації вболівальників відчувається задоволення. Так, ми всі сподіваємося ще не раз побачити його стрімкі, сміливі рейди до воріт суперників, гострі передачі, влучні удари, голи. Другий номер команди пішов в атаку — чекай цікавої футбольної події.

С. ГАРБУЗОВ, О. АНДРОСОВ. ГАЗЕТА «ЛЕНІНСЬКА ЗМІНА»

[bodry]

"Мотя" как его называли болельщики МХ, был одним из любимых моих футболистов тех лет! Помню как он пришел в МХ в 1983 году из команды, которая в том году стала нашими злейшими врагами (и является таковой по сей день), и которая в том же году стала чемпионом СССР! И вот совпадение: именно в матче, который и стал началом многолетнего конфликта, против своей бывшей команды, Сергей забил гол, который был единственным для МХ в том историческом матче!

Протокол и отчет о матче "Днепр"-"Металлист" 2:1 (10-08-1983)

"Днепр" (Днепропетровск) - "Металлист" (Харьков) 2:1 (0:1)
1983-08-10. Днепропетровск. Стадион "Метеор". Дождь. 22300 зрителей. 19°C.
Судьи: К.Доронин, Ю.Савченко, А.Спирин (все - Москва).
Голы:
0:1 - Мотуз Сергей, 10
1:1 - Протасов Олег, 54
2:1 - Протасов Олег, 85
"Днепр" (Днепропетровск): Краковский, Кутузов, Дилай, Багмут, Назаренко (Литовченко, 46), Павлов, Кузнецов, Пучков, Устимчик, Погорелов (Протасов, 46), Таран.
"Металлист" (Харьков): Сивуха Юрий; Каплун Виктор; Поточняк Ростислав; Кузнецов Сергей; Камарзаев Виктор; Мотуз Сергей; Ткаченко Леонид (Сааков Леонид, 65); Горбик Александр; Линке Владимир; Свистун Сергей; Крамаренко Олег (Федецкий Андрей, 46).

Цей матч викликав великий інтерес у любителів футболу і тому не випадково транслювався по другій загальносоюзній програмі Центрального телебачення. Додамо, що за грою спостерігав старший тренер збірної команди СРСР Валерій Лобановський. До речі, перед початком зустрічі він так висловився про «Дніпро»: «Це добре організована команда. Цього достатньо». Потім додав: «Навіть більше, ніж достатньо». Що ж, дніпропетровці, як ніколи, досить успішно виступають у чемпіонаті-83. Ось уже десять турів підряд вони не знають поразок. Крім того, для «Дніпра» зараз не існує фактора чужого поля. Та його результативній грі можуть позаздрити будь-яка команда.
Матч проходив у важких погодних умовах: два дні у Дніпропетровську йшов дощ. І треба віддати належне обом командам: вони швидко пристосувались до мокрого грунту. В дебюті активнішими були харків’яни. І на 9-й хвилині після розиграшу штрафного Мотуз головою спрямовує м’яч у ворота господарів. «Металіст» мав ще кілька нагод для взяття воріт, однак на підступах до штрафного майданчика він невміло розпоряджався м’ячем.
Поступово ініціатива переходить до дніпропетровців, які все частіше турбують голкіпера Сивуху, але той з честю виходив переможцем. А на 37-й хвилині «Дніпро» міг встановити рівновагу, та м’яч зі штрафного удару потрапив у перекладину. Опинившись у ролі відіграючи, господарі посилюють тиск на ворота гостей, але старанна гра «Металіста» в обороні і похибки атакуючих «Дніпра» дозволили деякий час харків’янам зберігати перевагу в рахунку.
Поява на полі по перерві молодих і здібних футболістів Литовченка і Протасова значно посилила атакуючий потенціал господарів. І невдовзі Протасов, одержавши відмінний пас від Павлова, робить рахунок нічийним. Тепер вже, порівняно з першим таймом, гру «Дніпра» не впізнати: він діє швидко, широко, точно в пас, вдало використовує фланги. Отож захисники харків’ян і Сивуха ледве встигають ліквідовувати небезпечні ситуації, що раз у ураз виникають у їх штрафному майданчику. Інколи ж гостям просто щастило: форварди «Дніпра» з вигідних позицій били мимо порожніх воріт.
Відчувається, що харків’яни втомилися. Дніпропетровці ж – навпаки. Вони продовжують атакувати ворота наших земляків. І за п’ять хвилин до фінального свистка всюдисущому Протасову вдається забити переможний гол.
Відверто кажучи, особливо у другом таймі форварди «Металіста» виглядали на полі просто безпомічними. Лінке приміром, протягом усього матчу не спромігся завдати жодного удару по воротах суперника. Крім того культура пасу в нього виявилася дуже низькою. Якимось непомітним був на полі Свистун (якщо не рахувати його єдиний удар головою, але Краковський був напоготові), а поява Федецького і Саакова, які вийшли на заміну, так і не принесла «Металісту» успіху. Хотілося б виділити у харків’ян, перш за все, Сергія Мотуза, який був найактивнішим гравцем у звітному матчі.

Вообще все те 3 сезона, которые Мотуз провел в составе МХ, он был любимцев харьковских болельщиков! Какие пасы он отдавал! И сколько из них были голевые! (Жаль, что нет статистики по таким пасам). Какие острые проходы по своему флангу он совершал!
Вообще то у нас все игроки, карьера которых была связана и с МХ и с ДД, были технарями и очень значимыми для команды (Мотуз, Малько, Рыкун, Шелаев, Мизин, Гецко, Паляница, Валяев...)!

Только совсем недавно узнал, что Сергея уже давно нет с нами (скончался в конце 90-х), я был шокирован этим известием. Он навсегда останется у меня в памяти как отличный футболист, и очень хороший человек!

[Перехожий]

Для меня тоже известие о смерти Сергея Мотуза, было настоящим шоком. Долго не мог поверить, что его больше нет!
Кто знает, что произошло?

Если сказать, что Мотуз был хорошим футболистом, то это значит не сказать ничего. Он был очень талантливым, трудолюбивым и очень грамотным игроком Когда он был на поле, то соперники должны были быть всегда начеку! Его фирменные проходы по флангу и точно выверенные передачи, были всегда опасны! Правильно пишут, что он отдал множество голевых пасов! Почти уверен, что в ассистах ему не было равным в команде тех лет!

Его гол в пердянске, в 1983, я видел из очень близкого расстояния!
Как я уже писал в теме о выезде в пердь в 1983-м, мы сидели тогда акурат за воротами ДД, на северной трибуне, которая была практически пустой, и когда мяч в начале игры влетел в ворота вражин, нашей радости не было предела! Удивительно как нас тогда не зарыли местные Ведь мы себя сразу выдали! Наверно сказалось то, что с нами был мой отец и младший брат, который был ещё ребенком.