С.Ковалець: Врятували Татран з Прешова, не давши команді понизитися у класі

[Eloy]

Після завершення чемпіонату у Словаччині до України повернувся Сергій Ковалець, який разом із помічниками Олегом Ратієм та В’ячеславом Мавровим врятували «Татран» з Прешова, не давши команді понизитися у класі. Український фахівець розповів про особливості футболу у новій для себе країні та поділився планами на майбутнє.

- Який досвід здобули у Словаччині?

- Хороше питання. Головне – це міжнародний досвід. Приємно, що за успіхами «Татрану» слідкували в Україні. Зокрема, у рубриці «Наші за кордоном» на сайті UA-Футбол, яку веде Володимир Пояснюк. Відзначу, що він провів значну і цікаву роботу. Приємно також бути тренером-легіонером з України, який працює в Європі. Я задоволений, що у мене, як у тренера, з’явився такий хороший виклик. Адже не тільки футболісти прагнуть спробувати свої сили за кордоном, але і тренера так само. Головне, що «Татран» разом із українськими спеціалістами змусив всіх себе поважати. І зробив це, перш за все, своєю грою на футбольному полі, останні сім турів команда взагалі не програвала. Ми виконали завдання, яке перед нами стояло і отримали гарні оцінки від журналістів та експертів словацького футболу.

- Що для вас стало найважчим у новій країні?

- Те, що команда знаходилася на передостанньому місці у турнірній таблиці. Ми мали попереду 15 турів і обмаль часу, аби познайомитися з командою, чемпіонатом, арбітражем, атмосферою, менталітетом… Але якщо боїшся, то нічого не вийде. Втім, для мене основним є те, що існує нагода працювати, а не сидіти без діла. «Татран» Прешов – найстаріший клуб країни зі своєю історією, а також своїми традиціями та вболівальниками. Все це зіграло важливу роль у прийняті рішення очолити команду. Де б ти не працював, всюди мають велике значення людські відносини та професіональні якості. Це стосується будь-якої країни. Вельми багато довелося попрацювати над психологією, адже коли ми прийшли у команду, вона на той момент не перемагала у десяти матчах поспіль. Футболісти просто вже не вірили у себе. Але у процесі чемпіонату гравців почали викликали у молодіжні та юнацькі збірні. А нещодавно Петер Катона отримав виклик до національної збірної. Тож попрацювали ми плідно і впевнено дивимося у майбутнє.

- Які можете відмітити особливості словацького футболу?

- Він більше захисного плану. Всі команди, лідери та аутсайдери, грають у захисний, тактичний футбол. Тут зазвичай зустрічають суперника на своїй половині поля. Дуже велика організація у футболістів на полі. Десь не вистачає креативу в атаках. Можливо, потрібні легіонери, які є в «Шахтарі», «Динамо» чи «Металісті». Але тут і фінансова підпитка не на такому рівні. Все ж таки це країна з лише п’ятьма мільйонами населення. І футбол тут знаходиться у стадії розвитку. Але організація самого чемпіонату вже на досить високому рівні.

- На які місця могли б претендувати команди Словаччини в чемпіонаті України?

- «Слован» Братислава, «Жиліна», «Кошице», «Спартак» Трнава займали б у нас місце у середині турнірної таблиці. Але загалом футбол в Україні суттєво сильніший. У Словаччині навіть по доброму заздрять нам. Тут є добрі гравці, проте тут є така відмінність, що вони не затримуються у національній першості, а перебираються в іншу країну, де більш сильний чемпіонат, де більше грошей і де вони можуть краще розвиватися професіонально. Це і Мартін Шкртел, і Марек Гамшик, і Томаш Губочан…

- Чому ви навчилися і що принесли свого?

- Повторюся, дуже приємно, що команду почали поважати. Від місцевої преси був такий аналіз, що прийшли незнайомі тренери, які навряд довго пропрацюють і чогось досягнуть, але вони у підсумку спокійно навіть перевиконали завдання. Як я вже сказав, гравців почали викликати до збірних. Ось це ми і принесли. Для мене також важливо, коли про мене говорять футболісти. Це важливий критерій. Всі знають, що футболісти добре відгукуються про Моуріньо, але іншу у той самий час його критикують, намагаються скинути з трону. Проте він сильний тренер. Саме тому оцінка футболістів дуже важлива. І дуже добре. Що ми набрали цей міжнародний досвід. Не треба боятися працювати за кордоном, наші тренери і футболісти хорошого рівня. Але якось ми самі себе не поважаємо. Проте є приклади, що працювати в Європі можна, це постійно доводять серби. Коли працюєш та вкладаєш у справу душу – то результат буде хороший.

- У Словаччині користувалися послугами перекладача чи вистачало знання англійської?

- Спершу вистачало англійської, але я відразу зрозумів, що треба вчитися розмовляти словацькою мовою, яка, до речі, трохи схожа на українську. Це журналісти також відзначили. На прес-конференціях, тлачовках, яка кажуть у Словаччині, зі мною був перекладач, проте коли я відповідав на питання і перепитував чи всі мене розуміли, то проблем не було. Відмічу також, що там на прес-конференція сидять відразу обидва тренери, в Україні ж прийнято спілкуватися з журналістами по черзі. Тож я вважаю, що якщо ти приїхав до нової країни працювати, то маєш вивчити місцеву мову.

- Чи будете підписувати новий контракт з клубом?

- Перед від’їздом до України я говорив з президентом і зазначив, що хочу залишитися тут працювати. Але все має залежати від власників клубу. Проте я задав таке питання, чому команда вже п’ять років бореться за виживання? При тому, що є належна інфраструктура… Думаю, це питання, у плані розвитку, найближчими днями вирішиться. Потрібно побудувати системність, хочеться боротися за більш високі місця, тим паче, що все для цього є. Тут гарна дитяча школа, вихованці якої стали чемпіонами країни. Тож є власна підпитка.

- Якщо продовжити працювати у Словаччині, чи будете ще запрошувати футболістів з України?

- Легіонер завжди має бути сильнішим за місцевого вихованця і тому ставка робиться саме на словацьких гравців. Але у команді вже є Антон Лисюк та Андрій Яковлев, які прийшлися до двору. Звичайно, підсилення потрібно, але якої національності будуть нові футболісти покаже час. Втім, поки що ми забігаємо вперед. Пропозиція була, але вона має бути конкретною. Я хочу там працювати, але мають вирішитися питання пов’язані з тим, що команда має боротися за місця у верхній частині турнірної таблиці, а не за виживання.

- На вулицях вас вже впізнають?

- Братислава – перше місце за кількістю населення, друге – Кошице, а третє – Прешов, 120 тисяч жителів. В останньому матчі ми обіграли багатократного чемпіона – братиславський «Слован». Звісно, після такого почали впізнавати ще частіше. Але все це лише аванс. Аби досягти значного результату ще треба багато працювати.

- Чим запам’яталися місцеві вболівальники?

- Стадіон у нас вміщує 14 тисяч. Приходить десь 6 тисяч, хоча до нас збиралося максимум дві тисячі. В команді багато футболістів саме з Прешова, це один з хороших моментів. Коли команда грає дуже здорово, з трибун постійно чути оплески. Кутовий – оплески, добра передача, комбінація чи контроль м’яча – оплески. Коли ж перші матчі нам не дуже вдавалися у плані зіграності та результату, звісно, була і критика. Але більше все ж позитивних моментів

- Ви зараз повністю у відпустці?

- Так, ось перебуваю на Хмельниччині у батьків. Відпочиваю разом з дітьми та онуком. За чотири місяці у Словаччині я жодного разу не був в Україні. Було багато роботи, але головне, що вона була цікавою. Боротьба за виживання має особливий присмак, але хочеться претендувати на щось більше.

- Плануєте відвідати матч «Миколаїв» - «Авангард»?

- Звичайно, вже здзвонилися з Мілетієм Володимировичем Бальчосом, президентом ПФЛ, будемо разом дивитися. День взагалі буде для мене насиченим, адже ще заплановано матч за ветеранів Красилова у чемпіонаті хмельницької області. Будемо грати у Кам’янець-Подільському, а вже звідти поїду до Хмельницького.
До речі, добре що почали проводити і матчі за звання переможця другої ліги. Тут окремі вітання «Сумам», які виграли у «Полтави» 2:0.

- На матчі Євро-2012 будете ходити?

- Так, вже отримав запрошення коментувати матч на одному з телеканалів. Хочеться побувати на всіх матчах збірної України, але загадувати не буду, адже можу поїхати назад до Словаччини.
Дуже приємно, що матчі Євро-2012 пройдуть в Україні, це свято для всієї Європи. Буде багато туристів, які познайомляться ближче з нашою країною.

- Які враження залишили два попередні матчі збірної України?

- Тренерський штаб ще знаходиться у пошуках оптимального складу. Але я думаю, що тренери знають у якому напрямку слід рухатися і поразка від Австрії дала багато інформації для аналізу. Головне, що є команда, яка буде старатися вигравати, і є вболівальники, які мають стати дванадцятим гравцем збірної.

- За виступами «Оболоні» слідкували?

- Звичайно. Дуже прикро, що команда не змогла зберегти місце у Прем’єр-лізі. Але тут можна взяти приклад з «Чорноморця», який зробив крок назад, щоб потім зробити два вперед. «Оболонь» зараз може добудувати базу, будиночок для відпочинку футболістів, додаткову трибуну на стадіоні. Це ті плани, які озвучував президент клубу в інтерв’ю. Олександр В’ячеславович завжди всіма силами підтримує команду і велику увагу приділяє дитячому футболу, що є не менш важливим. Тут важливо стабільно стати на ноги і рухатися вперед. А я вважаю, що в «Оболоні» є все для того, щоб стати солідною командою Прем’єр-ліги. Головне, що команда на правильному шляху, Александр Рибка пішов не кудись, а до «Шахтаря», Ігор Пластун та Ігор Березовський викликаються до лав молодіжної збірної України. Тож все буде добре.

ua-football.com

[Курасон66]

Когда МБМ уйдет на пенсию (а случится это, я надеюсь нескоро), то Ковалец может возглавить наш МХ, тем более, что он тогда будет опытным специалистом!

[KaaZaNova]

Уважал и уважаю этого человекп! Он был хорошим футболистом, а тренер похоже ещё лучше будет!