Голландці виїхали, а Харків залишився. Але вже інший

[bodry]

17 червня в Харкові закінчився останній з трьох матчів Євро-2012, і вже в понеділок, 18 червня, місто покинула більша частина іноземних гостей, здебільшого голландських футбольних уболівальників. Поїхали офіційні особи та технічний персонал, що обслуговував фанатів. Ще декілька днів піде на демонтаж Оранж Кемп — грандіозного поселення голландських уболівальників на Журавлівському острові, і Євро в Харкові стане історією. І приводом замислитися про те, що залишилося нам після нього?

...Ні організатори Євро, ні ті, хто збирався обслуговувати гостей, ні прості городяни — ніхто точно не знав, як усе відбуватиметься. Багато хто вважав, що Євро не принесе нічого, крім шуму, дорожніх заторів, фанатських п’яних безладів та інших неприємностей, і квапливо виїжджав з міста на дачу й південь напередодні запланованої дати. На початку червня потяги з Харкова до Криму їхали переповненими, незважаючи на прохолодну погоду й низький сезон. І коли Євро все-таки грянуло, в місті було цілком тихо. Як перед грозою або воєнними діями.

ПОМАРАНЧЕВА НАВАЛА

Про прибуття літаків з голландськими уболівальниками харків’яни дізналися з новин. Звідти ж усі дізналися про «Оранж камп» — загадковий голландський табір, зведений на острові посеред Журавлівського озера. Показували репортажі про намети у вигляді левів, обладнані всіма вигодами, та безтурботних незнайомців, які гуляють у нашій траві. До самого табору місцевих жителів не пускали, що одразу викликало підвищений інтерес до забороненого місця. Групки молодих і не дуже городян почали розміщатися на пляжах якраз напроти табору, нібито ненавмисно аборигени прогулювалися місцевим ліском, лежали й сиділи біля води, прислухаючись до звуків тамтешньої дискотеки — в таборі була сцена для культурних розваг. І проводжали очима помаранчевих чужоземців, які робили сміливі вилазки до довколишніх ларьків.

А потім високі й усміхнені люди в помаранчевому з’явилися в усьому місті. Найбільше їх було на Площі свободи, перетвореній на величезну, виблискуючу металом, пластиком і плазмовими екранами фан-зону. Помаранчеві бродили біля пивних стійок і розмовляли з барменами, радісно відкликалися на поки боязкі англійські вітання місцевих. Разом з помаранчевими людьми всюди у великих кількостях з’явилися й сині люди, звичайні міліціонери. Утім не зовсім звичайні, а незвично ввічливі. Побачивши добряче хмільних помаранчевих і своїх сірих громадян, міліціонери робили небачене — пропонували всіляку допомогу, давали себе фотографувати й — жартували! Інколи —англійською. Звісно, ламаною, але тому особливо зворушливою. Добрі й ласкаві обличчя людей у формі потрясли городян.

ДЕСЯТЬ ДНІВ, ЯКІ ЗБЕНТЕЖИЛИ МІСТО

По-справжньому Харків «відчув» голландців під час параду уболівальників у костюмах левів та інших дивовижних вбраннях, окулярах, масках, капелюхах, з розфарбованими усміхненими обличчями. Мальовничі гості фотографувалися абсолютно з усіма бажаючими, обнімалися, розповідали про себе, розпитували про нас. Голландці принесли до Харкова не лише всі відтінки помаранчевого, а й відкриту, щедру, якусь дитячу радість. І місто відповіло їм взаємністю. Городяни змінили звичний нудний одяг на різноколірний, часто — помаранчеві футболки, сукні й дивовижні розлітайки. На вулиці вийшли відомі місцеві диваки. Вони не збиралися заробляти на гостях. Просто хотіли показати, хто на що здатен, за давньою традицією — мовляв, і ми не ликом шиті! Був помічений чоловік, який ходив по воді у величезних надувних калошах і зібрав безліч цікавих. Вибралися на вулиці «мастодонти» на веломобілях і ретромашинах. Двічі перед парадом голландських уболівальників виїхали багаточисельним натовпом харківські велосипедисти-екстремали в помаранчевих і українських костюмах, вигукуючи прості гасла на підтримку голландської збірної. «Ми виявляємо гостинність таким чином, — пояснив незвичайну демонстрацію один з організаторів велопробігу Сергій Коловрат. — І, заразом, сподіваємося, що Харків, як і Амстердам, колись стане велосипедною столицею!»

Здивувала також невибагливість іноземців щодо побуту та їжі. Катерина Чезганова, менеджер одного з центральних готелів міста, розповідає: «Ми всі дуже боялися цього потоку іноземних гостей, сум’яття. Заздалегідь переклали меню англійською й кількома іншими мовами. Велику увагу приділяли кухні, розширювали меню, підбирали найрізноманітніші страви. А голландці замовляли здебільшого смажену картоплю з пивом!» А ще гості поводилися спокійно й розмірено, не висловлювали претензій, були всім задоволені. «Навіть у дні матчів і в буденні дні було відчуття, що у нас — вихідний!» — радіє менеджер.

Харків’яни дивувалися й добродушності іноземних уболівальників. Житель міста Валерій Гудзь із захватом розповідає про «братання» голландських і данських уболівальників у фан-зоні 7 червня після програшу Голландії: «Бачу, йдуть помаранчеві голландці, а назустріч — данці в червоному. Думаю, зараз почнеться! І тут голландці починають поздоровляти данців з перемогою, а ті вибачаються — сорі, це всього лише випадковість! Мовляв, не засмучуйтеся хлопці, виграєте наступного разу. Чесно, ніколи такого не бачив...» Євген Логвінов, викладач ХПІ, згадує мирні посиденьки голландських і португальських уболівальників після розгромного для Голландії матчу з Португалією.

Десятиденний карнавал безтурботності та любові, що тривав з 7 до 17 червня, здивував міліцію міста й області. МВС було готове до чого завгодно, але не до повної безконфліктності й відсутності агресії серед іноземних гостей. У місті до чемпіонату було приведено в бойову готовність близько чотирьох тисяч правоохоронців. Зараз МВС радісно рапортує про відсутність порушень за час Євро. Наталія Захарова з прес-служби МВС зауважує: «У міліції замість очікуваних важких буднів вийшло свято! Нам пощастило з гостями й уболівальниками».

Знайшовся привід здивуватися і самим голландцям. «Ми багато читали в інтернеті про ваше місто, — говорить Нік з Амстердама. — Ваші люди — це справжнє диво! Такі добрі, відкриті й гостинні. Ми вас полюбили й ніколи не забудемо!»

КОМУ НА ЄВРО БУЛО ЖИТИ ДОБРЕ

Ті, хто збирався заробити «на Євро», отримали менше за очікуване. Знайомий таксист Євген скаржиться, що замість планованих декількох тисяч європейських грошових одиниць, він заробив близько п’ятиста. Хоча й це стало доброю надбавкою до рутинних заробітків.

Гамлет Карапетян, власник приватного готелю, також вважає, що недоотримав прибутки: «У мене жили голландці-уболівальники, французькі пілоти й англійці. Зараз я розумію, що якби дав рекламу своїх послуг напередодні Євро, то міг би заробити більше. Але ніхто не знав, де і як повідомити про себе, як діяти? Зараз я роблю сайт свого готелю. Євро нас багато чого навчило».

Мабуть, найбільше виграли від грандіозної події, ті, хто не чекав фінансових вигод, а хотів позитивних емоцій. Дмитро, працівник однієї з приватних фірм, на час Євро влаштувався в компанію АВІС, яка займалася перевезеннями ВІП-гостей і команд. Йому пощастило, він возив самого Мішеля Платіні. «Я приготував для Платіні вітання французькою й поздоровався з ним, коли він сів до машини, — радіє Дмитро. — Я, на жаль, не зрозумів, що він мені відповів, але мені було приємно його возити, бути з ним поруч. Тепер усі на роботі ставляться до мене, ніби я «Леніна бачив», — сміється щасливчик. Йому вторить ще один водій АВІС, Андрій, він задоволений уже тим, що побував у гущавині подій, які більше ніколи не повторяться. «Ми возили команди данців, німців і португальців — і вони всі виграли. То хіба це не найкраща пам’ять на все життя?»

Інші європейці, які відвідали Харків, так само були привітними й доброзичливими. Але голландці затьмарили всіх, вони стали нашою власною Європою. Весь світ облетіли кадри, коли один з голландських уболівальників зіграв на трубі гімн України перед великим натовпом українців і голландців, які сиділи просто на землі неподалік від стадіону «Металіст». Усі хором підспівували, тримаючи руку на серці, й здавалося, настав час загального братерства. «Я вивчив ноти по ютьюбу ще в Голландії», — розповів уболівальник-музикант. Багато помаранчевих фанів під час ходів несли в руках листи з написами «Дякуємо, Харків!». Голландія, країна без штор на вікнах, оселилася не лише на наших вулицях, а й у наших серцях.

І, напевно, це головне, що залишиться у нас після Євро. Те, що важливіше за дороги, стадіони, готелі й кав’ярні. Що не можна помацати, але можна роздивитися на мільйонах помаранчевих знімків. Харків відчув себе частиною Європи та світу й непомітно змінився сам.

day.kiev.ua