Зал Славы Клуба: Тарасов Юрий Иванович - легендарный нападающий "Металлиста" 80-х

[Перехожий]

Больше всего мне запомнился вот этот матч с участием нашего ВЕЛИКОГО нападающего!

"Металлист" (Харьков) - "Нефтчи" (Баку) 4:0 (1:0)
1984-09-29. Харьков. Стадион "Металлист". 12200 зрителей.
Судья: B.Жук (Минск)
Голы:
1:0 - Тарасов Юрий - с пенальти, 31
2:0 - Тарасов Юрий, 66
3:0 - Тарасов Юрий, 80
4:0 - Тарасов Юрий, 84
"Металлист": Сивуха Юрий; Мотуз Сергей; Кузнецов Сергей; Сусло Виктор; Камарзаев Виктор; Братчиков Игорь (Иванов Александр, 46); Якубовский Игорь; Медвидь Вячеслав; Талько Игорь; Тарасов Юрий; Ярмак Валерий (Бондаренко Юрий, 46).
"Нефтчи": Жидков, Керимов, Абдуллаев, Хасанов, Вахаб-заде, Михайлевский, Черемисов, Сулейманов (Садыхов, 62), Пономарев, Ахмедов (Алексейчиков, 69), Джавадов.

Надо порыться в статистике, но по памяти - это единственный покер в истории выступлений нашего клуба на высшем уровне в чемпионатах!

"Вечерний Харьков" отчёт о матче

Як харків’яни, так і бакинці, як відомо, перебувають у небезпечній зоні, тому зустріч між ними мала велике значення: в разі успіху «Металіст» зміцнював свої позиції, у разі невдачі – ускладнював своє турнірне становище. Крім того, у керівництва нашої команди до початку гри виникло чимало проблем: через травми не змогли виступати Каплун і Овчинников, а Крамаренко, маючи друге попередження, пропускав матч. Тому весь тягар боротьби випав в основному на молодь. І, як показала зустріч, молоді спортсмени не підвели свого наставника.

Протягом усього матчу господарі мали відчутну ігрову перевагу. Харків’яни досить легко і швидко просувались до воріт «Нефтчі», часто ставили оборону гостей у безвихідь, вносячи в її лави розгубленість, і паніку. І якби харків’яни були більш точними у завершальних ударах, їх перевага у рахунку могла б бути значно більшою. Так, Ярмак, Тарасов (тричі) не змогли скористатися відмінними передачами з флангу активно граючого захисника Мотуза. І все ж невдовзі всюдисущому Тарасову, коли він увійшов у штрафний майданчик бакинців і ті збили його з ніг, з пенальті нарешті вдалося відкрити рахунок.

Розрізнені спроби гостей якось налагодити гру в атаці так ні до чого і не привели. Слабо зіграли півзахисники, які поступалися серединою поля харків’янам. Досвідчені Пономарьов, Ахмедов, Джавадов так і не змогли нанести по воротах Сивухи жодного прицільного удару. І лише за чотири хвилини до перерви під поперечину пробив здалеку Вахабзаде, однак голкіпер «Металіста» ліквідував небезпеку.

Й по перерві харків’яни продовжували вести масовані атаки на ворота Жидкова. А з виходом на поле Іванова гра у «Металіста» набула ще більшої гостроти. Невдовзі з'явився замість Талька і Бондаренко. Саме з його передачі Тарасов, опинившись віч-на-віч із Жидковим, забив другий м’яч у ворота «Нефтчі». Красивим виявився і третій гол у ворота гостей: Іванов, стрімко пройшовши правим краєм, переадресував м’яч на лівий, і найкращий бомбардир «Металіста» Юрій Тарасов із важкого становища не схибив. А за шість хвилин до фінального свистка все той же Тарасов ставить крапку над «і». Це, до речі, його чотирнадцятий м’яч у нинішньому чемпіонаті.

Отже, усі дев’яносто хвилин футболісти «Металіста» перебували в русі, запально боролись за кожний м’яч і тому були нагороджені за свої зусилля, здобувши переконливу перемогу над аутсайдером.

Самое большее, что врезалось в память - это мужик, который сидел рядом выше (север правый), и после четвертого гола Юрия, стал на четвереньки и лаял как собака, дико выпучив глаза Мне это тогда казалось обычным делом, т.к. весь стадион был в каком то экстазе, включая вашего покорного слугу :rolleyes:
В том же чемпионате Тарасов поднял планку клубного рекорда до 17 мячей в чемпионате (высший дивизион), лишь на 2 мяча уступив ростовчанину Сергею Андрееву!
Этот рекорд продержался до 2008 года (24 года), пока Марко Девич не поднял его до 19 мячей в чемпионате!