Дочекались, нарешті, матчу за участю "Металіста". На тижні харків’яни були в самому епіцентрі футбольної уваги не тільки в Україні, а й в Європі. Але обговорювалась не тема чергового календарного поєдинку, а ситуація набагато неприємніша і заплутана. Списи в неї вже давно всі обламали, тому сьогодні просто варто поговорити про футбол…
Великий футбол, який знову завітав до Закарпаття. Грандом тут уже нікого не здивувати, адже відносно недавно на "Авангарді" гостювало саме київське "Динамо" із Олегом Блохіним. Стадіон перевірку боєм пройшов, вболівальники теж показали, що енергії і завзяття підтримувати своїх улюбленців їм вистачає – гостинно зустрічали сьогодні в Ужгороді і харківський "Металіст". Не звичним був, до речі, час початку матчу – 21:30. Здається, вперше ужгородська команда приймала свого суперника саме в таку пізню пору. Когось це відштовхнуло, а когось – затятих оптимістів і шукачів пригод, - навпаки, підштовхнуло до походу на стадіон: мовляв, у сутінках нічних атмосфера мов на єврокубках; а коли ще й в суперниках така команда... Одним словом, Ужгород знову накрила футбольна лихоманка.
Лікувати від неї глядачів вийшли знайомі – і не зовсім - обличчя. В першу чергу варто відмітити дебют на закарпатській землі вихованця італійського "Мілану" Армоні Іканде. Новачок розмістився в середній лінії "Говерли", а у захисті вийшли Орос та Лисицький – в центрі; Люлька та Лазевскі – на флангах (правий і лівий відповідно). В опорній зоні, поруч із Балафасом, діяв універсал Дебатік Цуррі, якого В'ячеслав Вікторович відправив на цю позицію через вміння албанця якісно вести єдиноборства; вище них – крім Іканде, діяли Трухін та Лисенко. Номінальний нападник – Ле Таллек.
Мирон Маркевич, як і очікувалось, теж виставив найсильніших - з урахуванням, звичайно, травмованих і дискваліфікованих. Отже, Владімір Дішленковіч – у воротах; Азеведо, Моледо, Папа, Ксьонз – це лінія захисту зліва направо. Опорну зону тримали Дієго Соуза та Олег Красноперов; Соса, Гомес і Бланко – вище них, а на вістрі атаки – Марко Девіч.
Команди ще не з'явились на полі, а сектори з ультрас вже влаштували шоу з піротехнічними елементами. Над стадіоном вирувала напруга, яку тільки підсилив на стартових хвилинах матчу В’ячеслав Грозний. Наставник, напевно, вперше в цьому чемпіонаті так нервував – кричав до зриву голосу і без втоми носився по технічній зоні. Це все гра, в якій немає місця байдужості…
Відповідно, й футболісти не мали права грати погано. Матч почався на цілком пристойних швидкостях і господарі зовсім не нітились перед іменитими і майстерними гостями. Як і обіцяв Грозний – "говерляни" намагались позбавити швидкісних і технічних харків’ян простору. І поки гості звикались з обстановкою, ужгородці провели дві атаки, які мали високі шанси завершитись голом. Спочатку Лисенко замикав навіс з флангу Ороса – трибуни сприйняли промах Володимира дуже болісно. А от невдалу спробу Іканде вболівальники зустріли з теплотою – новачок "Говерли" старався і з першої ж хвилин почав заробляти симпатії…
"Металіст" діяв у традиційній для себе манері: зі швидким переходом від оборони до атаки, з мінімумом вертикальних передач, зате із цікавими комбінаційними ходами. Продуктивно співпрацювали на лівому фланзі Азеведо та Гомес – останній, як тільки випадала нагода, нісся у прорив. Люлька не завжди встигав закривати свою зону, але Алехандро, коли проривався, простріл - як правило - робив невдалий. Втім, на 16-ій хвилині небезпека для воріт Надя прийшла з протилежного краю. Бланко втік від всіх – от тільки голкіпер "Говерли" випередив Себастьяна.
З обережністю можна сказати, що господарі по грі як мінімум не поступались харків’янам. В середині тайму учасники дійства взяли перепочинок – як виявилось – не надовго. Заспокоїв гру, в першу чергу "Металіст", він же потім її і пожвавив. Втім, до небезпечних моментів з харківського боку доходило вкрай рідко. Соса навішував зі штрафного, після чого намагався відзначитись Папа – марно. А на 35-ій хвилині Девіч і Бланко втекли в контратаку – українець відпасував на аргентинця, але той втратив момент для удару.
На фоні таких атака "Металіста" випади "Говерли" виглядали куди більш цікавішими. Так, не вистачало завершення – але ж задуми то були хорошими. З лівого флангу Трухін, увійшовши на швидкості у володіння Дішленковича, в мить пробивав по воротах – потрапив у Моледо; другим темпом атаку підтримував Цуррі – динамічно – однак Дебатік наступив на ті же граблі, що й хвилиною раніше Трухін.
Тайм пройшов, якщо відверто, на одному диханні і нічия була логічним підсумком. Втім, логіка зламалась, коли гості наважились на останню контратаку в таймі… Соса з флангу віддав в центр на Бланко, а сам побіг відкриватись; відкрився так, що захисники "Говерли" загубились в просторі – пас у відповідь від Бланко – і гол. Зрозумілою була реакція трибун – хоча, більше глядачів турбував ніби то фол з боку харків’ян, який передував результативній атаці "Металіста". Втім, то, напевно, другорядне…
Маркевич після голу на мить дав волю емоціям і тут же пішов до підтрибунного приміщення. Коли туди прямував і Вільягра – перед ногами аргентинця вибухнула петарда – добре, що цей епізод тільки викликав у захисника усмішку. Але навряд чи посміхались футболісти і тренери у перерві – коли вносили у гру корективи. Матч був складним для обох команд – і думати було над чим.
Варто сказати, що в перерві продуктивніше попрацювали гості, так як гру в другому таймі "Металіст" уже контролював цілком і повністю. Очевидно, підопічні Маркевича витратили в першому таймі менше сил – чи то просто були краще підготовленими фізично. Вони тримали щільність і компактність, в той час як лінії "Говерли" "попливли". Подвоїти рахунок "Металіст" міг уже на 56-ій хвилині – Гомес пробивав низом після скидки Девіча – у справу втрутився Надь. Але в наступному епізоді уже й Олександр був безсилим: Марко протягнув м’яча по центру аж до штрафного майданчика і вчасно відкотив лівіше на Бланко – Себастьян, по суті, зняв всі питання по цьому матчу.
Варто сказати, що за час, що залишався до кінця поєдинку – господарі відзначились старанням. Але його одного було мало. Так, була класна атака на 75-ій хвилині, в ході якої господарі двічі пробивали з вбивчих позицій, але безрезультатно.
"Металіст", в цілому, впевнено тримався і варто сказати, оцінюючи гру "говерлян" зі всіма представниками "великої четвірки", – що саме в поєдинку із колективом Мирона Маркевича відчувалась найбільше різниця в класі. В першому таймі, коли були сили, підопічні Грозного ще стримували порив харків’ян і гра вдавалось, але після перерви дався в знаки саме клас "Металіста".
Мирон Маркевич на фоні "інформаційного терору" зумів налаштувати команду на бій. "Металіст" виглядав як лідер і вожак – в своїй колії. А "Говерлі" далі має бути простіше – матчі з грандами позаду і головна винагорода за них – здобута честь.
http://www.ua-football.com/ukrainian/high/520fd9cb.html
Поиск
Пользователи
Календарь
Справка
