"с нами не расплатились за весь чемпионат, не было ни одной зарплаты"
Це слова Олега Цимбаларя. Того самого, що грав в другому дивізіоні чемпіонату Росії за ялтинську "Жемчужину". Це - ключові слова. В них - вся суть як мінімум ялтинського (а то й усього кримського) футболу літа-осені 2014-го.
Там є й інше - наприклад, про те, що на 99% кримських клубів не існуватиме. Але це ми і без Цимбаларя знаємо, новину про рішення УЄФА (і реакцію на нього з штаб-квартири ФІФА) уже всі чули. Тому це не так важливо. А от про зарплату...
Дивіться, що відбувається. Пропускаємо втечу клубів із ненависного їм українського чемпіонату. Перший момент - пафосне створення нових, уже "російських" ФК. Повернення додому, ніяких перешкод з боку УЄФА-ФІФА, запаморочливі горизонти... "Прекрасний новий світ" (хай пробачить мене містер Гакслі, що згадав його шедевр в таких обставинах), та й годі.
От тільки гроші ніхто й не збирався платити, як виявилось. Чому? Та тому, любі мої, що чиновники РФС, може, й падлюки - але не дурні. І вони прекрасно розуміли, чим ця їх авантюра може скінчитись. І ті, хто створював клуби - теж усе чудово розуміли. А тепер, поставивши себе на місце цих людей - подумайте, ви витрачались би на клуби, які з величезною ймовірністю зникнуть, ледь розпочавши своє нещасне існування? Дякую за щиру відповідь.
То навіщо ж тоді все це було потрібно, якщо всі - крім наївних уболівальників та журналістів (ой, як гарно автор на ймення "Гарринальд Немировский." розписував перспективи кримського футболу в чемпіонаті Росії та відпльовувався від страшної минувшини під егідою ФФУ...) - чудово розуміли, якою буде фініта цієї ля комедії?
А це вже питання позафутбольної сфери. Вочевидь, комусь треба було показати, що в Криму все чудово і прекрасно, що там життя б'є ключом і футбол розвивається семимильними кроками. Іншим "комусь" здавалось, що під цим соусом можна буде набити свою кишеню новенькими купюрами - ні для кого ж не секрет, що в РФ (як і в СРСР, до речі) майже всі клуби живуть на державні гроші, а хто їх рахуватиме...
Отже, у підсумку маємо - точніше ви, кримські уболівальники маєте - велику мильну бульку, яка посвітилась трошки на кримському сонечку, а як тільки повіяло вітром і холодом з берегів Женевського озера, абсолютно прогнозовано (і тільки для вас - сенсаційно і несподівано) луснула, залишивши по собі мокру пляму.
У мене немає ні жалю, ні зловтіхи у цій ситуації. Сталося так, як і мало статися. Хіба що для вас це може стати наукою і уроком. Наступного разу думайте над наслідками, перш ніж бігати і галасувати.
http://www.ua-football.com/blogs/milenko/5481f75d.html
Поиск
Пользователи
Календарь
Справка
