"Металіст" - "Металург" Донецьк 1-0. Тактичний аналіз матчу

[domic]

Харківський «Металіст» у минулому сезоні здійснив, здавалось, майже неможливе - здобув друге місце в чемпіонаті України, яке дає право взяти участь в кваліфікації Ліги чемпіонів. Харків'яни багато років до цього йшли і нарешті домоглися успіху. Звичайно, перед стартом в головному європейському турнірі команда повинна посилюватися, щоб пробитися до групового етапу. Робота в цьому напрямку ведеться - крім центрального захисника Моледо до «Металіста» має приєднатись ще один бразилець - Дієго Соуза, який повинен збільшити конкуренцію на позиції атакуючого півзахисника в команді. Та й на внутрішній арені підопічні Мирона Маркевича мають намір, як мінімум, захистити позиції і зайняти місце не нижче другого. Що стосується донецького «Металурга», то команда виступила на звичному для себе рівні, вкотре завоювавши путівку в Лігу Європи.

Формації

Мирон Маркевич віддає перевагу тактичному розташування "4-2-3-1" - не стала винятком і гра проти донеччан. Місце в воротах посів Горяінов, пара центральних захисників - Папа Гуйє і Березовчук (новобранець команди Моледо все ще відновлюється від отриманої на зборах травми, тому участі в матчі на брав), зліва в захисті - Марсіо Азеведо, на протилежному фланзі – Віл'ягра. В центрі поля двійка опорних півзахисників - Торрес, що в атакуючих діях команди грав ближче до центральних захисників, і Краснопьоров, більше зорієнтований на атакуючі дії. Хоча при веденні захисних дій Олег виконував звичні для себе функції, а саме - звуження захисту відбувалось завдяки низькій грі від Олега, що посідав місце між Гуйє і Березовчуком. Соса - лівий вінгер, правий - Марлос, атакуючий півзахисник - Себастьян Бланко і на вістрі - єдиний форвард Марко Девіч.

Юрій Максимов не є прихильником якоїсь конкретної тактичної схеми розташування, дуже часто змінюючи її в залежності від суперника чи від наявних виконавців у команді. До прикладу, в весняній частині минулого сезону його «Металург» переважно використовував систему з двома форвардами "4-4-2", але літом клуб розірвав контракт з Драманом Траоре і, фактично, наразі в команді залишився один центральний нападник Жуніор Мораєс, тому перевага була віддана схемі "4-2-3-1". В рамці воріт - Юрій Паньків, в центрі захисту - В’ячеслав Чечер і Прийма, лівий захисник - Володимир Польовий, справа - Морозюк. Пара центральних півзахисників - Лазіч і Мкртчян, що зорієнтований на захист, над ними - Велізар Дімітров в якості атакуючого півзахисника, по флангах - правий Нельсон, зліва Даніло і центральний нападник - Мораєс.

Харків’яни розпочали гру в дуже високому темпі і вже до десятої хвилини могли вирішити долю протистояння. Так, Соса, Девіч і двічі Бланко не використали хороші нагоди для взяття воріт Юрія Паньківа. Особливо важко зрозуміти, яким чином Себа, перебуваючи в п’яти метрах від воріт, примудрився попасти в захисника суперників. Така перевага господарів поля досягалась завдяки швидкому переведенню м’яча з флангу на фланг, де захист донеччан не встигав перебудуватись, і переважно залишався в чисельній меншості.

Крім цього підопічні Максимова опускались надто глибоко до власних воріт, вибудовуючи п’ятірку захисників до чотирьох номінальних сідав у залежності від флангу дій Нельсон або Даніло. Мкртчян, що мав працювати між захисниками та півзахисниками, губив власну зону дій через постійні зміщення Бланко на фланг. «Металіст» володів територією і крайні захисники могли вільно підтримувати атакуючі дії команди, не побоюючись залишати власні зони дій.

Перевагу в атаці харків’яни віддавали правому флангу, де Марлос, зміщуючись ближче до центру, відкривав місце для Віл'ягри. З протилежного краю ширину атаки переважно підтримував Соса, працюючи практично по лицевій лінії, що однієї сторони максимально розтягувало оборонні редути суперників, але з другої дещо обмежувало атакуючий потенціал Азеведо.

Також варто відзначити Олега Краснопьорова, який у цьому матчі виконував функції, які переважно покладені на Едмара. Він розташовувався вище за свого партнера по опорній зоні, Торреса, і значно більше підтримував атаку команди, а у випадках зміщень Себи в фланги взагалі займав місце атакуючого півзахисника.

Починаючи з 15 хвилини першого тайму «Металіст» знизив темп гри, це дозволило супернику вирівняти гру, зменшення тиску на захисників дало їм необхідний простір та час для ведення позиційних атак, в захисті донеччани стали виглядати більш компактно та організовано, але загалом перший тайм пройшов за суттєвої територіальної переваги господарів поля, вони продовжували контролювати гру, хоча реальних нагод для взяття воріт більше не створили.

Другий тайм

По перерві наставники обох колективів не провели замін, це можна пояснити тим, що Максимова влаштовував рахунок і вносити зміни він не ризикнув, крім цього його підопічним вдалось добре організувати гру в захисті і з плином часу можна було розраховувати на збільшення простору для проведення швидкісних контратак. Мирона Маркевича, мабуть, теж влаштовував перебіг подій на полі, адже його команда мала відчутну перевагу. Можливо, за винятком останніх 15 хвилин першого тайму, коли гра загубила свій темп та динаміку, що дозволило супернику пристосуватись до нього.

Така інертність харків’ян була пов’язана в першу чергу з відсутністю необхідного маневру від Бланко, який не використовував простір перед захисниками суперників, здебільшого розташовуючись ближче до флангів, що відповідно полегшувало захисні дії для «Металурга». Важко сказати, з чим пов’язані такі зміни гри в цього безперечно талановитого аргентинця, але його недостатня агресивність в атаці призвела до першої заміни - на полі з’явився другий нападник Крістальдо.

Маркевич не став змінювати формацію, Девіч опустився нижче в позицію десятого номера під Джонатана, намагаючись вести дії з глибини поля та розганяючи атаки харків’ян. Зміни можна було спостерігати в фазі гри без м’яча, якщо в першому таймі це було "4-4-1-1", то з появою на полі Крістальдо стало "4-4-2". Це більш зручна система для пресингу як в середній частині поля, так і на половині поля суперників. Тепер Соса більше звужував гру і відповідно відкривав зону для підключень Марсіо Азеведо, який вдало підтримував атакуючі дії, витримуючи ширину та постійно загрожуючи своїми проходами з подальшими прострілами чи кросами в штрафний майданчик.

Варто зазначити, що це вже не перший матч, в якому Мирон Маркевич, змінює акценти атаки команди з лівого на правий чи навпаки. Саме по перерві, зберігаючи таким чином баланс між атакою та обороно команди, при цьому - надаючи двом фланговим захисникам однакові навантаження щодо атакуючих дій.

Відразу після заміни і відповідних перебудов господарі поля отримали необхідну перевагу, логічним завершенням чого став забитий м’яч Марко Девічем.

Підсумки

Юрій Максимов з огляду на виконавців, які нині є в його розпорядженні, та суперника обрав досить обережний план гру, метою якого було діяти максимально компактно в захисті, насичуючи центральну частину поля та не залишаючи простору для швидкісних суперників, і при можливості виходити в швидкісні контратаки. Але цей план працював тільки останні 30 хвилин першого тайму та перші 15 хвилин по перерві, і те що донеччани пропустили лише один м’яч - заслуга виключно Юрія Паньківа, якого, не зважаючи на поразку, можна назвати кращим гравцем матчу.

«Металіст» продемонстрував свій високий клас і вміння грати проти насиченої оборони, місцями на діях харків’ян позначалась відсутність лідера колективу Хав’єра, але і без нього підопічні Маркевича виглядали достатньо впевнено і не дали приводу сумніватись у власній перевазі.

Іван Гук, UA-Футбол