Тема с политическим подтекстом!

[nato]

Как органично!!!

[domic]

[nato]

Экс-министр образования Табачник выехал в Израиль, - СБУ

[nato]

Девять шагов вперед для украинцев
Евген Глибовицкий, член Несторовской группы, междисциплинарного экспертного объединения, созданного для разработки стратегического видения Украины
1 марта, 10:15

Украина на исторической развилке: или цивилизованность и прогресс, или потеря независимости и смерть государственности. Третьего пути нет

В огромной гостиной арендованной киевской квартиры в холодное и снежное субботнее утро зимы 2012 года собрались 17 разных людей. Янукович еще в зените власти, но для этих собравшихся он — фактор прошлого. Вопрос его падения уже тогда представлялся очевидным. Неочевидным было другое — как это произойдет и что будет после Януковича.

В 2004‑м активисты и оппозиционеры были настолько поглощены свержением Леонида Кучмы, что проспали его реинкарнацию в Виктора Ющенко, приведшую к выборам без выбора в 2010 году и последующей катастрофе с Януковичем.

“Если тебе все равно, куда попасть, то тебе все равно, в какую сторону идти”,— писал Льюис Кэрролл в Алисе в Стране чудес. Чтобы не оказаться в этом капкане, 17 человек приняли решение сделать максимум для того, чтобы украинцы имели возможность самостоятельно формировать свое будущее, а не становиться снова жертвами обстоятельств.

Три года работы ушло на то, чтобы дать уверенные ответы на казалось бы простые вопросы. Что такое Украина? Кто такие украинцы? Какие они? Что ими движет? Зачем нам нужна независимая страна? Какой смысл существования Украины? И что Украина может принести к столу — собственным гражданам и окружающему миру? При всей простоте вопросов ответы неочевидны. Десятки встреч, дискуссий, иногда даже ссор тем не менее привели к результату: документу, содержащему набор приоритетов и критериев для того, чтобы оценить, в правильную ли сторону движется страна.

Краткая выжимка такова. В Украине до сих пор существовал общественный договор коррупционного консенсуса: “Мы не трогаем их, они не трогают нас”. Год назад этот договор был разрушен Майданом — в обществе появилась активная группа, отказавшаяся признавать коррупционные правила, и многие украинцы согласились с активистами. Оппоненты оказались на маргинесе, хоть и со значительной поддержкой из России.

Новый общественный договор состоит из двух позиций, которые уже достигнуты:

1. Большинство жителей Украины и каждого региона желают видеть Украину независимым государством.

2. Вне зависимости от возраста, пола, этнического происхождения, региона, для жителей Украины критически важно достоинство в разных его проявлениях.

Однако эти позиции необходимо расширить новыми, которые пока не достигнуты:

3. Готовность гражданских и политических элит формировать конструктивную повестку: отделить то, что необходимо делать, от того, что хочется делать. В сегодняшних условиях это также вопрос выживания страны.

4. Перейти от подхода игры с нулевой суммой “или я, или они” к подходу игры с положительной суммой “и я, и они” — искать синергию, взаимную выгоду и думать не только о себе.

5. Признать, что Украина негомогенна, а общественные или региональные отличия — это потенциальное богатство страны, незаменимое для возникновения такой нужной для креативной экономики разницы видений.

6. Переосмысление связки государства и общества: государство не командует обществом, а является его инструментом, если угодно — сервисом.

7. Принцип персональной ответственности — за реформы и их внедрение ответственно не только абстрактное государство, но и каждый гражданин, обязанный вести себя соответственно принятым правилам. Это вызов субъектности для многих. Да, правила для всех. Да, каждый несет ответственность. Да, это верховенство права. Точка.

8. Открытость и прозрачность правил игры: и государство, и общество борются с серыми зонами и коррупцией. Все должны быть согласны с тем, что коррупция — это смертельная опасность для жизни страны.

9. Право на пассивность: граждане, не желающие быть активными, могут оставаться пассивными без поражения в своих правах, однако они не блокируют возможности для проактивной части общества.

Если Украина планирует стать частью развитого мира, любая политика или любые изменения должны быть готовыми пройти сквозь фильтр этих принципов.

Но все это не заработает без двух условий. Во-первых, обеспечение безопасности. Если враг у ворот, а в стране нет армии, если суды продажны, а милиция является угрозой — граждане, будучи в стрессе, не смогут принять новые правила игры. Во-вторых — реформы, несмотря на войну. Они необходимы, потому что запаса прочности больше нет.

Украина сейчас в состоянии Израиля или Южной Кореи: или цивилизованность и развитие, или потеря независимости и смерть государственности. Третьего пути нет.

НВ

[nato]

Юлій Мамчур: армія за рік навчилася вважати Росію агресором
03.02.2015


Юлій Мамчур працює в комітеті Ради з національної безпеки та оборони

Кавалер ордену "За честь і мужність" Юлій Мамчур, якого вважають героєм української оборони Криму весни 2014 року, розповів ВВС Україна, чому півострів здали росіянам та чому він не стріляв у ворога.

Полковник військово-повітряних військ і командир севастопольської бригади тактичної авіації Юлій Мамчур прославився 4 березня 2014 року, коли спробував відбити аеродром "Бельбек" у "зелених чоловічків" за допомогою гімну та прапора України.

Його частина майже місяць тримала облогу біля військового аеродрому "Бельбек", проте 22 березня російські військові полонили командира, 26 березня відпустили, а 28 березня третина складу передислокувалась до Миколаєва.

На дочасних виборах до Ради Юлій Мамчур став членом парламенту від Блоку Петра Порошенка. З часом він все менше критикує командування за події весни 2014 року, визнаючи, що тоді його підлеглі психологічно не були готові стріляти у російських солдатів.

ВВС Україна: В України була можливість зберегти Крим навесні 2014 року?

Юлій Мамчур: Час для захоплення Криму обрали дуже вдало – після подій на Майдані країна ще не оговталась, а російські військові тихенько зайшли.

Діяти треба було 26 лютого 2014 року, коли російський спецназ захопив Верховну Раду Криму. Тоді наші підрозділи могли змінити ситуацію, а можливо – ні.

Зараз ми розуміємо, яка кількість російських військ розташовувалась по периметру нашого кордону. Дестабілізація могла пройти всюди.


Юлій Мамчур 4 березня з підлеглими повернув під контроль частину аеродрому "Бельбек", відтіснивши озброєних російських солдатів

Треба йти далі й відпрацьовувати стратегію повернення Україні Криму. Тим більше, що дуже багато людей розчаровуються російською владою.

"Ставили спочатку дітей і жінок"

ВВС Україна: Коли "зелені чоловічки" почали оточувати військові бази, чому ви не відповідали силою?

Юлій Мамчур: Мені багато закидають щодо пасивності. Щоб командир мав право застосовувати зброю, треба оголошувати територію зоною бойових дій.

Ви ж бачили, як вони робили – ставили спочатку дітей і жінок, потім бабусь, за ними козаки якісь, а там - вже військові.

Якщо командир застосує зброю і випадкова куля вб’є дитину – він одразу стає злочинцем. Аби тоді оголосили АТО, можливо, ситуація б змінилась.

ВВС Україна: Натомість тодішні керівники країни та міноборони кажуть, що, відповідно до статуту, ви мали всі повноваження відкривати вогонь у разі штурму.

Юлій Мамчур: Я чув цю позицію колишнього в.о. адмірала Тенюха. На об’єктах, де люди стояли на варті, вони стріляли на попередження, а не ураження.

Але росіяни і не лізли на ці об’єкти – їх оточили і не давили підвозити воду та харчі.

Ми стояли з 27 лютого по 22 березня, коли нас штурмував спецназ РФ. 28 березня ми вже передислокувалась на материк.

"Нас би всіх розстріляли"

ВВС Україна: Відомі кадри, коли ви з прапорами і без зброї йшли на російських солдатів, які блокували аеродром. Чому не взяли автомати і не стріляли?

Юлій Мамчур: Ми думали над цим. У нас було близько 50 пістолетів та 100 автоматів. Мали п’ять радянських бронежилетів та старі залізні шоломи. У нас була рота охорони в тридцять чоловік.

З боку солдатів РФ ми бачили "Тигри", "Мухи", снайперські рушниці та кулемети "Утьос". Це спеціалізована зброя для батальйону спецназу. У нас такого і близько не було.

Керівництво нам казало, що йдуть розмови з РФ про врегулювання ситуації, не провокуйте. Але треба було щось робити, тому ухвалили рішення йти без зброї.

Зранку росіяни усунули підлеглих від виконання обов’язків на аеродромі, тому вирішили ось так їх туди повернути. Ми свого тоді досягли.

Тоді рівень довіри до збройних сил був нульовим. Наша акція дала можливість людям подивитись на армію з нового боку. Можливо, це дало поштовх для формування добровольчих батальйонів.

За місяць облоги в Криму люди зрозуміли, звідки загроза й агресія. До цього багато хто дійсно вірив, що це місцеві люди блокують. Розрахунок був, що ми всі за три дні триколори вивісимо, але цього не сталося.

ВВС Україна: Звинувачуєте тодішніх в.о. президента Олександра Турчинов та в.о. міністра оборони Ігоря Тенюха у здачі Криму?

Юлій Мамчур: Я нікого не звинувачую. Часто відтворюю ті події та свої вчинки. Що, якби я дійсно почав стріляти 4 березня? Нас би всіх розстріляли, а всіх собак повісили на мене.

Єдине що можу сказати - мені з 27 лютого не прийшло жодного паперового розпорядження. Зв'язок весь обрубали.

Частини, які мали нас охороняти, лишились у пунктах дислокації, бо так вирішило керівництво. Ці керівники - Ільїн, Єлісєєв, Шакуро, які мали керувати сектором, перейшли на бік Росії.


Юлій Мамчур після звільнення з полону й повернення з Криму 28 березня 2014 року зустрівся з в.о. президента Олександром Турчиновим

Я їм постійно намагався доповідати, зв’язувався, а мені або казали, що хворі, або просто не брали трубку.

Спілкувався зі мною тільки командир повітряних сил у Вінниці, але для ухвалення рішень керівництво мало бути в Криму, а тут воно перейшло до противника.

"Основну масу офіцерів переманили обіцянками кращого життя"

ВВС Україна: Ви бачили, щоб у вашій частині вже був підготовлений плацдарм, перекуплені офіцери чи щось подібне?

Юлій Мамчур: Шпигунів чи провокаторів у нас не було. Поки 22 березня мене не взяли у полон, я кожен день шикував частину, грав гімн і ми розповідали оперативну інформацію людям. Спілкування із сторонніми особами було обмежене.

З 22 березня, коли мене затримали, російські офіцери спілкувались з особовим складом і за кілька днів основну масу офіцерів переманили обіцянками кращого життя.

ВВС Україна: Скільки у вас людей перейшло на бік Росії?

Юлій Мамчур: 38% вийшло в Україну, інші – залишились.

ВВС Україна: Чому не вивели літаки в Україну, аби не дістались Росії?

Юлій Мамчур: Моя частина була на бойовому чергуванні. Щоб її зняти з нього, треба було розпорядження начальника генерального штабу. Ним тоді був адмірал Юрій Ільїн, який перейшов на бік Росії. Все.

Наші бойові літаки, які стояли зі зброєю та ракетами лишились у Криму. Після переговорів ми вивезли 50 одиниць, сім з них вже літають. Хоча вважалося, що це майже металобрухт, у Миколаєві ми їх відновили.

12 літаків, які були готовими до бою, так там і лишились. Офіцери, які перейшли на бік Росії, одразу видали про них інформацію і їх відставили у бік.

ВВС Україна: Була інформація, що залишені літаки Росія може використати для провокацій у зоні АТО. Таке допускаєте?

Юлій Мамчур: Такої інформації не маю. Знаю, що ці літаки стоять у чохлах на старому місці й ніхто їх не чіпає.

Якось показали розібраний Міг-29, який везли у Ростові. Я тоді поспілкувався з людьми, з якими підтримую контакт, й мене запевнили, що наші літаки стоять на місці.

ВВС Україна: Система розпізнавання "свій-чужий" дозволить відрізнити залишені у Криму літаки від наших у бою?

Юлій Мамчур: Звичайно, система така ж, як і у росіян. В неї періодично вбиваються нові ключі-коди. Тому ці літаки, які нібито можуть використати проти нас, ми одразу зафіксуємо.

"Вони одразу сказали, що є російськими офіцерами ФСБ"

ВВС Україна: Фактично вас взяли у полон 22 березня. Хто проводив допити?

Юлій Мамчур: Вони одразу сказали, що є російськими офіцерами ФСБ. Двоє були старшими, ще радянського випуску, ще четверо були молодими.

Всі були у балаклавах, хоча один з них показав обличчя, але його я не впізнав.

Вони доводили мені, що я закінчував радянське училище і давав присягу СРСР. Знали про українські злидні, але грошей не пропонували, давали переважно на ідеологію – велич Росії і її авіації.

Я в авіації 26 років і добре знаю її стан у Росії, тому чути їхні слова було смішно. Іноді навіть доводив їм, що насправді дещо не так, як вони розповідають.


Після анексії Криму Володимир Путін визнав, що "зеленими чоловічками", які блокували українські частини, були російські військові

ВВС Україна: До вас ставились коректно?

Юлій Мамчур: Так. Допити фільмувались. Вони хотіли переманити на свій бік. Після кількох годин допитів мене відправили у камеру і протягом крайніх двох діб не давали спати.

Мені погрожували, що їхня прокуратура висуне мені звинувачення у недозволених методах ведення війни. На третій день до камери прийшов офіцер Чорноморського флоту РФ й сказав, що йому доручено вивезти мене на Чонгар.

ВВС Україна: На час анексії наскільки різнилися зарплати українських та російських військових?

Юлій Мамчур: У 4-5 разів. Треба враховувати, що у російських військових у Криму був коефіцієнт 1,2 порівняно з тими, хто служив у самій Росії, адже у Криму була закордонна база.

Суттєве збільшення платні – у три рази - російським військовослужбовцям провели в 2012 році, коли Володимир Путін знову став президентом.

Вже зараз можна здогадуватись, що це була частина плану з підготовки усіх цих подій. Військові двох країн дружили, образ ворога не поширювався на російських колег.

ВВС Україна: Як змінились зарплати після анексії?

Юлій Мамчур: Російським військовим зменшили платню, адже вони ніби служать в Росії. Зростання цін на все суттєво знівелював різницю у зарплатах, які були ще рік тому.

ВВС Україна: Вам відома доля ваших колишніх підлеглих, які перейшли на бік Росії?

Юлій Мамчур: Потихеньку їх переводять на територію Росії. При цьому розводять по одному в частину, щоб не спілкуватись. З нашого льотного складу в Криму лишились 10 чоловік, їх спочатку в Ростов відправили, а звідти розводять у різні регіони.

При цьому в 2014 році жодного з них не допустили до польотів.


Авіаційну бригаду пана Мамчура передислокували до Миколаєва

ВВС Україна: Як ви з ними спілкуєтесь?

Юлій Мамчур: З ними ніяк – вони зрадники. Спілкуюсь через третіх осіб. У багатьох в Криму рожеві окуляри зникають, вони розуміють, що Крим жив на дотаціях.

Але відкрито про це мало говорять – ситуація там дуже важка, всі бояться шпигунів, прослуховування і наклепів.

"Систему керівництва сухопутних військ знищили у 2013 році"

ВВС Україна: Ви погоджуєтесь, що українська армія інтенсивно розвалювалась в 2010-2014 роках, чи виокремлювати період правління Віктора Януковича не варто?

Юлій Мамчур: Армія з 1992 року була в процесі реформування, а фінансування було мінімальне. Йшло скорочення складу та озброєнь.

Єдине, що на березень 2014 року прибиралися управлінські структури української авіації, а систему керівництва сухопутних військ майже повністю знищили у 2013 році.

Розформовували штаби і вибивали управлінські одиниці, які мали бути відповідальними за окремі сектори.

ВВС Україна: Ви бачите зміни у ставленні до армії з боку держави?

Юлій Мамчур: Змінилось ставлення суспільства, нас дуже добре зустріли у Миколаєві.

Також за останні 7-8 місяців на авіацію пішло фінансування, збільшилось навантаження на особовий склад, йде ремонт великої кількості техніки, є паливо і забезпечення для вильотів та тренувань.


Пан Мамчур у Києві з родиною живе на платню депутата у 6,5 тисяч гривень

ВВС Україна: Яка зарплатня у офіцерів авіачастин?

Юлій Мамчур: У середньому близько 6 тисяч гривень. Особливого підвищення немає, але учасникам АТО і тим, хто здійснювали розвідувальні польоти, доплачували.
"Образ ворога не асоціювався з росіянами"

ВВС Україна: На що здатна українська авіація у випадку відкритого конфлікту з Росією?

Юлій Мамчур: Військовослужбовці нашої частини та інших брали участь в АТО й вже морально готові до застосування зброї. Це найважливіше, адже дуже важко переступити Рубікон стрільби на ураження.

Образ ворога у нас не асоціювався з росіянами. Зараз бійці до цього готові, рік тому цього не розуміли і не сприймали. Армія не бачила в росіянах агресора, за рік ситуація змінилась кардинально.

ВВС Україна: Наскільки ефективно діє генштаб в умовах АТО?

Юлій Мамчур: Не буду про це говорити. Скажу так: системних помилок там немає. Йде війна, ми вчимося воювати. Росія за останні двадцять років провели багато військових операцій, їхня армія постійно воювала.

ВВС Україна: Ви командували авіаційною частиною, а зараз перейшли до Ради. Бачите сенс у цій роботі, не розчарувалися?

Юлій Мамчур: Кілька місяців ще не показові. У нас сформувався цікавий комітет з нацбезпеки та оборони: військові, комбати та аналітики.

Можу сказати, що комітет впливає на ситуацію, отримуємо всю інформацію. Тому сказати, що робота у нас беззмістовна, не можу.

ВВС Україна: Як вдається жити на зарплатню у 6,5 тисяч гривень?

Юлій Мамчур: Важко. Є компенсація на житло, що дає можливість існувати. Я переїхав до Києва з дружиною, тому знімаємо квартиру.

Як військовий я жив і на 20 доларів на місяць. Інколи навіть моя мама допомагає фінансово.

З Юлієм Мамчуром розмовляв Віталій Червоненко.

ВВС Україна

[дзофф]

Россия не должна гнаться за соблюдением прав человека, это не её ценности, — Пушков
14 часов ago14 Views
383840948РФ хочет создать свою ассамблею, придумав собственные ценности.

Глава комитета государственной думы России по международным делам Алексей Пушков считает, что страны БРИКС должны всеми силами противодействовать любой системе ценностей Евроатлантического альянса.

В частности Пушков заявил, что БРИКС (Россия, Индия, ЮАР, Китай и Бразилия) не должны продвигать нормы по соблюдению прав человека, о которых так заботятся на Западе. По мнению российского чиновника, основная цель России – противодействие «оранжевым революциям» ради недопущения свержения власти «извне».

«Чем это не ценность? В ПАСЕ эти вопросы серьезно обсуждать не дают. Там большинство заблокирует любой проект резолюции, в котором будет осуждаться вмешательство внешних сил в политические процессы на Украине. Потому что в ПАСЕ господствуют евро-атлантические подходы», — заявил Пушков.

[zlex40]

Березень
Колапс

Іноді слід змиритися з тим, що ціна, заплачена за владу, виглядає мізерною у порівнянні з тим, що мусово платити за свободу

Тиха, але вже передвиборча істерика

У середовищі, яке втілює українську владу, поділену на кілька таборів, почалася наразі тиха, але вже передвиборча істерика. Аргументи, які ще вчора здавалися залізобетонними, вичерпано, вони трансформувалися навіть не у слова, а якусь подобу кільканадцять разів витисненої макухи, якою вже не можна згодовувати деморалізоване стадо. Прем’єр-камікадзе рушив у відставку, вже буцімто схвалену президентом, але всі чудово розуміють, що це – квиток не у забуття, це – локація лідера політсили напередодні місцевих елекцій. А ще – спроба зістрибнути з відповідальності: за гривню, урізання пільг, нові суми у нових комунальних платіжках. Від такого вчинку учорашнього самурая, а нині – вже цілком меркантильного, майже цинічного політикана, а радше – від повної дезінформативності, традиційні говоруни не знаходять у собі сил для чергових месиджів, і лише на шустер-шоу, через звичку «базарити», штатні учасники йдуть на голгофу спілкування «з народом».

Політики вже не мріють про кар’єрне зростання, технічний прем’єр (як колись Кінах), мабуть, теж вмиє руки. Від анонсованих реформ залишиться тільки фантастичне видиво, яке відганятимуть зі спогадів натяками про недочасність змін під час війни. Насправді ж йтиметься про імітацію непричетності до «шокової терапії», про звичний для українського політичного класу передвиборчий популізм.

«Безвихідна ситуація – це ситуація, жоден вихід з якої нам не до смаку», – ну, хіба не провидець Станіслав Єжи Лєц? Але спробуйте-но уволити вишукані смаки українського істеблішменту! Вчора політики демонструють абсолютну публічність, затіявши «прання білизни» перед мільйонною аудиторією, сьогодні вони зачиняються за сімома замками, інтригою змушуючи співвітчизників підозрювати щось неладне.

А завтра?

А завтра? Таке враження, що завтра вони всім кагалом можуть виїхати з країни, і не мине й тижня, як пересічний мешканець колись довіреного їм терену довго чухатиме потилицю, намагаючись згадати, хто з них був ким.

Це не від аполітичності українського тубільця, це – вислід цілеспрямованої, тривалої і, головне, усвідомленої праці влади над поглибленням прірви між собою, безгрішною і безкарною, і тими, кого вона вряди-годи іменує народом.

І президент, і опозиція, і депутати, і урядовці не мають жодних підстав ображатися на електорат. За що, питається, – за те, що країна якось перебивається і не деградує тоді, коли обрана її мешканцями влада втрачає останні риси людської подоби? За те, що вкотре дала себе ошукати, повіривши в обіцянки, присмачені дармовими шоу? За те, що, на відміну від наділених повноваженнями осіб, живе за звичним календарним тижнем, а не за принципом «семи п’ятниць»?

Ви гадаєте, там, нагорі, хтось особливо переймається проблемою катастрофічного браку фахівців зі зведення мостів над цією прірвою? А чи переконані ви, що й тут, унизу, на майданах і ринках, у маршрутних таксі і прокурених кухнях, знайдуться охочі налагоджувати контакт? Я особисто не квапився б зі ствердною відповіддю. В країні щось слід змінювати, і то негайно. Не можна дозволяти «наполеончикам» відверто і цинічно повторювати свого кумира: «Моя коханка – влада. Я заплатив за неї надто велику ціну, щоб дозволити вкрасти її в мене,або ж допустити, щоб хто-небудь з хіттю позирав на неї».
Іноді слід змиритися з тим, що ціна, заплачена за владу, виглядає мізерною у порівнянні з тим, що мусово платити за свободу. Іноді варто втямити, що влада – не те мірило, яким зручно користатися, коли йдеться про долі мільйонів. Це усвідомлення – результат банального силогізму, у якому нема невідомих категорій. Та от біда, – маємо провідників, які воліють оперувати складнопідрядними конструкціями, для яких властиво вбачати у найнезначнішому природньому явищі, – до прикладу, – дощі, загрози вселенського масштабу. Тому й не реагують вони на очевидні речі, вважаючи їх надто дріб'язковими для їхньої уваги.

Ви запитаєте, що я пропоную? Нічого надзвичайного: дати народу шанс ще раз сказати своє слово. Після Майдану і революції, врахувавши всі за і проти. Інакше він сам знайде вихід з ситуації колапсу. Досвід є.

Ігор Гулик, «Еспресо.TV»

[valera_vvv]

ПОЗЫВНОЙ РАХМАН: "КОГДА МЕНЯ ЗАСЫПАЛО В АЭРОПОРТУ, ПОДУМАЛ: "ХОРОШО, ЧТО 2 АВТОМАТА РЯДОМ – СМОГУ ОТСТРЕЛИВАТЬСЯ!""

Я родом из Днепропетровской области. Учился в военном училище, потом армия, а в 2009 ушел на пенсию майором. Когда началась война – я сам призвался. Мне предлагали разные добровольческие батальоны, но это не мое. Хочешь воевать – иди в армейские части. Я армию люблю во всех ее проявлениях: и в плохих, и в хороших.

До войны мне было обидно, когда меня по должностям обходили, а потом стало все равно. Воевать можно хоть пулеметчиком. Когда мне предложили быть командиром взвода, я согласился, с условием того, что в войсковой части.



Повоевал в отдельном батальоне, потом начали формировать новую часть, предложили должность с повышением, тогда я ушел из батальона и пошел в 81-ую бригаду. Там были ребята, включая командира, с которыми я до войны был знаком.

Морально я был готов к этой войне и прекрасно знал, что меня там ждет, потому что любой военный понятие "война" прокручивает в голове, независимо от того, идет она сейчас или нет.

А вот молодые пацаны меня поразили. Когда раньше видел таких на гражданке, впечатление было, что клубящиеся тинейджеры и не больше. А оказалось, что они мощные воины, такой прыти и героизма я от них не ожидал.

И не ожидал в аэропорту такой подлости от противника, как во время эвакуации раненых и убитых. Мы им давали коридоры и возможность забрать свои потери, своих пацанов, а они такой возможности нам не давали. Они не просто не подпускали наши машины, а еще добивали те, которые стояли и уже были фактически нерабочими. Из принципа, злости, не знаю из-за чего, но стоит танк без гусениц, уже разбитый, без экипажа, а они все равно добивали его на#уй.

В аэропорту в общей сложности я пробыл суток 30 или 31.

Однажды не хватало человека на смене, убило пацана. Я предложил, что, если надо, я вместо погибшего Ильи туда пойду. Днем я на втором этаже, а ночью могу спускаться на первый этаж на смену. А мне один солдат в ответ говорит: "Конечно надо, так спокойно, когда офицер рядом". Так приятно стало, что начали ценить офицеров.

Третий раз я туда приехал 15 января, вместе с двумя офицерами. Заняли пожарку. Двое остались там, а я пошел в терминал. Но когда я туда пришел, наши удерживали только половину северного зала. На первом этаже шел бой. Он начался еще на рассвете, а закончился в два или три ночи. То есть, шел почти сутки. Посты там были разбиты по 2, по 3 и по 4 человека, и каждый имел название: "Тишина", "Калитка", "Позитив". Помню, прибежал 16 числа к "Калитке" солдат и говорит, что в глубине зала, на первом посту, остался всего один человек и что нужно к нему пробраться. Я сказал, что готов идти с ним. Набрали выстрелов для РПГшек и прибежали туда. Этот солдат из РПГшек отшмалял и ушел, а я остался с тем бойцом, который держал там оборону.

Говорю: "Братан, тебя как зовут?"

- Я - козак, Володимир Миколайович, - только переговорили, и тут РПГшка влетает в мешки: бух, такой разрыв перед мордой. Я говорю: "Нифига себе"

- Та це вже п'ята за день.

- Братан, надо отходить, потому что нас отрежут.

- Як? Ти шо? Залишити пост??

- По нам со второго этажа сейчас ушкварят, надо срочно уходить.

Тогда он все же собрал магазины и мы стали потихоньку прорываться к своим. Потому что там, в терминале, расстояние в 100 метров - это была огромная дистанция. Плотность гранатометного огня была очень большая. Сепары лезли и напирали со всех сторон. Но нам удалось отойти.

17 января наши пошли на прорыв. И ополченцы нас оставили в покое, но если бы мы не начали штурм, нас бы еще тогда выбили оттуда. А 19 случился первый подрыв. Очень мощный. Пацаны хоть и оглушенные были, но все равно в круговую стали, заняли оборону. Тогда я еще считал на себе осколки, но днем позже уже их просто не замечал. После второго подрыва там уже просто был кошмар какой-то: нас засыпало и все провалились в подвал. Многих оглушило, контузило, и первая мысль была, что сейчас сепары ломанутся или закидают нас гранатами, а потом будут добивать.

Страх был от беспомощности, потому что не можешь сдвинуться с места, полтела засыпано. Я лежал и думал, хорошо, что вокруг меня два автомата, как по заказу, мой и боевого товарища, хоть и лежа, но как-то отстреливаться можно.

Меня друг мой Игорь (Буля) откопал. Не знаю, как он сам выбрался, но он очень многих достал из-под завалов. Когда раненых повытаскивали, понимали, что от аэропорта не осталось почти ничего, но пацаны вцепились зубами, рогами, копытами - и стояли до последнего. Крутые они, ребята наши.

20 числа я с одним разведчиком Зеныком пешком вышли к своим. Сначала мы хотели выйти на метеостанцию, но я блуканул: мы вышли на сепарский секрет и нас обстреляли. Но Зенык - молодец, сориентировался на местности лучше меня и помог выбраться. Вот с ним, как говорят, я бы в разведку пошел. Вышли на взлетку и добрались в Пески. Там попали к ребятам из Правого сектора, попросили у них машину. Нам выделили машины, выделили людей. И я поехал в аэропорт, как проводник. Но не получилось пробраться к пацанам. Были очень мощные обстрелы. Мы пытались зайти с западной стороны рукава. Созвонился с нашим парнем, Севером (интервью с Севером на Цензор.НЕТ), который там был. Он пытался нам маяковать фонарем, но мы его не видели. По нам начали мощно сыпать или из "Утесов" (пулемет), или из ДШК (пулемет). А потом сожгли нашу первую машину, мне тогда еще и в глаз осколок попал. Мы из нее вылезли, нырнули за насыпь и нас тогда очень круто обстреляли. На моей голове, можно сказать, ВОГ разорвался. Сориентироваться, где мы находимся, в таком состоянии было трудно. Но как-то сориентировались. Увидели пожарку и побежали туда. Оттуда нас отправили на вышку, там мы просидели до темноты. На вышке оказалось всего 7 человек, а нас пришло трое. Стали помогать пацанам держать оборону. У меня уже и глаз и рука не работали, поэтому, в основном, ребята старались. С приходом темноты, 21-го, мы связались с нашими, потому что к нам машины уже подъехать не могли, их сжигали на подходе. Тогда нас прикрыла минометка, и мы тихонечко с вышки пошли на метеостанцию. Выходили мы все, 10 человек, потому что держаться на вышке было уже невозможно. Там нас целый день утюжили танками и из гранатометов посыпали, я думал, что мы и дня не продержимся. Повезло, что среди нас не было "трехсотых" и не пришлось их тащить. Из раненых я был один и шел своими ногами. Когда мы вышли на метеостанцию, там уже ждали наши.

Я когда сам с собой остаюсь, стараюсь о тех событиях не думать. Морально было тяжело, когда пускали дым, газом травили. Усталость была дикая, ноги подкашивались но приходилось подыматься и себе через силу говорить: надо стрелять!!

Но самое тяжелое - это потери. Там фонариками и телефонами пользоваться нельзя было. Идем однажды, как мышки, на ощупь. Я на что-то наткнулся, говорю: "Братан, прости ты спишь?". А он уже спит вечно. В спальном мешке замотанный. Пацаны в сторонку просто отложили. Извиняешься перед ним и идешь дальше.

А еще тяжело грузить мертвых пацанов на броню - иногда ими живые ребята, которые внутри не поместились, прикрываются. Братаны, хоть и мертвые но вот так помогали. Пусть нас простят за это.

Я оклемаюсь и собираюсь снова идти воевать. Мне хотелось бы вернуться живым и жениться на девушке Татьяне, которая меня ждет. Она - это лучшее сейчас, что есть в моей жизни.


П.С.

"Киборги" посетили в Харькове фотовыставку "Адский аэропорт". ФОТОрепортаж
Украинские герои, киборги, смогли оправиться после тяжелых ранений в донецком аэропорту и даже пришли на фотовыставку в Харькове, где в частности представлены и фото с ними.

1. Киборг, командир разведчиков Рахман (Андрей) возле своего портрета на выставке в Харькове. Рахман получил многочисленные ранения и 12 осколков в операции по эвакуации раненных из ДАПа. Правый глаз почти не видит.



2. Киборг-десантник Сергей Танасов рядом со своим портретом на выставке в Харькове. Сергей получил ранение в ногу при спасении товарищей из ДАПа.

[zlex40]

Главные слова про Россию последних двух лет написал и спел Борис Гребенщиков. И это был даже не первоклассный сольник «Соль», а стартовый трек начала нулевых – первая композиция альбома «Сестра Хаос»:

Цитата:По улицам провинции метет суховей,
Моя Родина, как свинья, жрет своих сыновей;
С неумолимостью сверхзвуковой дрели
Руки в перчатках качают колыбель.
Свечи запалены с обоих концов.
Мертвые хоронят своих мертвецов.

Пропасть какая-то: и музыка классная есть, и заметные писатели не перевелись, и режиссеры не все уехали или загнулись. Еще. Пока. Это не обобщенный чес, я знаю, о чем говорю. Тонких, штучных русских по-прежнему хватает – но все вопреки, тщетно и зазря. Потому что на каждого талантливого неравнодушного человека в России найдется по дюжине равнодушных, уставших от жизни людей – в лучшем случае. И готовых пойти на многое упырей – в худшем.

В ближайшие несколько лет у этой страны нет будущего, потому что править ей будут подлецы-подстрекатели с одной стороны и растленные телеящиком мракобесы – с другой. Свечи запалены с обоих концов.

Мне жаль эту страну. Но еще больше мне жаль мою родную Украину, которая обречена на соседство и вечную борьбу с этим уродцем в кокошнике.

Боже помоги всем нам!

Евгений Кузьменко, «FaceBook»

[zlex40]

План Фирташа

Модернизация Украины возможна только при отказе от олигархической модели экономики

Ожидающий экстрадиции в Соединенные Штаты бывший «олигарх» Дмитрий Фирташ разместил в украинских СМИ сообщение, из которого следует, что именно он – и никто другой – «возглавил процесс восстановления Украины». Что ж, стремление возглавить процесс восстановления того, что разрушал всю свою сознательную жизнь – похвальное занятие. Но на поверку оказывается что Фирташ вместе с другими украинскими «олигархами» – Ринатом Ахметовым и Виктором Пинчуком (о их участии пишут европейские СМИ, но не упоминается в пропагандистских материалах пиарщиков самого газотрейдера) решил профинансировать Агентство модернизации Украины, экспертами которого станет целый ряд отставных западных политиков и экспертов.

Специализироваться на «бывших» – это привычный прием украинской олигархии. В ситуации, когда с хозяевами украинского бизнеса опасаются иметь дело действующие политики, они заполняют недостающие места теми, кто после отставки превратил консультирование в выгодный бизнес. Впрочем, когда таких консультантов нанимает государство, они могут действовать в его интересах. А когда заказчик – олигархи? Когда то, что мы наблюдаем – бунт волков против мяса?

Агентство олигархической модернизации – хороший ход не только с точки зрения имиджевых приобретений Фирташа и его соратников (думаю, через пару дней мы имеем все шансы узнать, что процесс модернизации возглавил не Фирташ, а Ахметов – Пинчук благоразумно останется в стороне), но и отличный рычаг политического воздействия. Уже через несколько недель мы будем иметь набор рекомендаций, который наглядно покажет нам, как беспомощно и бездарно нынешнее правительство. А в парламенте сформируется группа «реформаторов» во главе то ли с Сергеем Левочкиным, то ли с еще более демократично настроенным восстановителем Украины. И – пойдем восстанавливать дружными рядами во главе с Фирташем-благодетелем, нашим будущим президентом. А разве плохая мысль? Разве тот, кто возглавляет процесс восстановления и предлагает стране новый «план Маршалла», не должен быть президентом? Тем более что если Фирташа экстрадируют в США, он сможет в перерыве между судебными заседаниями посещать Белый дом и конгресс – даже лететь никуда не нужно будет.

А если серьезно – любая модернизация Украины возможна только при отказе от олигархической модели экономики. И разворовавшие страну «олигархи» должны финансировать не какие-то там агентства, а сам процесс реформ. Задача же государства – не советоваться с ними, а позаботиться если не о возвращении приобретенной фактически за бесценок собственности, то о доплате по фактической цене предприятий и о их дальнейшем реформировании. Именно это – деньги на реформы, превращение собственных предприятий в современные производства, возвращение средств из офшорных кубышек и прекращение дестабилизирующего страну политического лоббирования – и могло бы стать реальным вкладом в реформы тех, кто довел Украину до Руины.

А с отставными чиновниками украинские журналисты могут пообщаться и без помощи Фирташа.

Виталий Портников, «NEWSru.ua»

[zlex40]

Лицензия на убийство
Почему Немцова застрелили у ворот Кремля?

В авторитарных странах вообще ничего не делается «просто так».

Накануне XIX партконференции КПСС я решил записать на Красной площади короткие интервью с москвичами и гостями советской столицы – о том, каких перемен они ждут. Не успел я выйти на площадь и достать даже не магнитофон, а самый обычный блокнот с ручкой, как половина туристов оказалась работниками госбезопасности. От привода в участок меня спасло только журналистское удостоверение – уже была перестройка, и работники КГБ решили, что в моих действиях нет ничего угрожающего. И такой режим тотального контроля над территорией, прилегающей к Кремлю, остается по сей день.

Вы можете провести простой эксперимент – попытаться навести на Кремль… нет, не оружие, а обычную телекамеру – и сами увидите, что будет, если у вас нет соответствующего разрешения Федеральной службы охраны. Поэтому нет в России более безопасной территории, чем территория, прилегающая к Кремлю. Если кто-то действительно хочет убить человека, он точно будет делать это не под камерами наблюдения и не рядом с прогуливающимися прохожими, которые запросто могут оказаться переодетыми офицерами ФСО. Лицензию на убийство у Кремля имеет только сама российская власть.

Поэтому мне смешны предложения «подождать результатов следствия» по убийству Немцова. Поэтому мне крайне странно слышать, что Путин «должен сделать все возможное, чтобы найти убийц». Путин, наверное, и тех, кто сбил «Боинг» должен найти? И тех, кто убил Литвиненко – благо искать долго не нужно, стоит только сходить в Государственную думу? Вообще, почему призывающие Путина к расследованию убийства одного из самых ярких оппозиционеров России считают, что он еще кому-то что-то должен? Путин живет в своем собственном мире, довольно сильно отличающемся от мира, в котором мы с вами находимся. И в этом мире все должны ему.

Но если призывы поскорее расследовать дело об убийстве Немцова в стране, в которой давно нет ни суда, ни следствия – просто глупость, то попытки списать это убийство на ЦРУ, «Правый сектор» или российскую оппозицию – откровенный идиотизм. Потому что если сегодня ЦРУ, «Правый сектор» или российские оппозиционеры могут запросто провести операцию по убийству человека в наиболее тщательно охраняемой зоне Москвы, то почему им завтра не устроить что-нибудь пострашнее? Почему они вообще решили стрелять в Немцова, чтобы ухудшить «репутацию» Путина, а не в самого российского президента или в кого-нибудь еще из представителей его администрации? Ведь если российские спецслужбы с их неимоверно раздутым бюджетом не контролируют даже пространство вокруг Кремля, то как они могут отвечать за безопасность главы государства? Мало ли что завтра придумает ЦРУ или «Правый сектор»?

Нет, в эффективности ФСБ и ФСО – по крайней мере, на кремлевском пятачке – я не сомневаюсь. И никогда не поверю, что Бориса могли убить у Кремля «просто так» – не могли. В авторитарных странах вообще ничего не делается «просто так». Маттеотти не убивали «просто так». Рейхстаг не поджигали «просто так». Все это было запланировано, осмысленно – и вне зависимости от ответственности первых лиц за эти провокации имело совершенно очевидные страшные последствия.

И убийство Немцова тоже будет их иметь.

Виталий Портников, «ГлавРед»

[domic]

Прокуратура Нидерландов: МН17 сбит российским Буком

Update по МН17

На днях следственная группа Прокуратуры Нидерландов закончила первую часть работы с обломками МН17. В связи с этим, в ангары с обломками была организована экскурсия для прессы и для родственников погибших – для тех из них, кто пожелал это увидеть своими глазами.
Фотографии из этого ангара можно посмотреть во вчерашней Daily Mail, и в твиттерах многих журналистов (например, Anna Holligan, Michael Niewold), но сейчас речь пойдёт не о них.
Сейчас – о материалах, переданных журналистам Пресс-службой Прокуратуры Нидерландов (например) о текущем состоянии расследования – на основе редакционной статьи NOS (NOS – Nederlandse Omroep Stichting – один из крупнейших новостных теле-, радио- и веб- порталов на голландском языке)

И поскольку статья на голландском, предупреждаю – гугл-транслейт при переводе на русский работает хреново с любого языка, но с голландского – особенно
Перевод с голландского на английский лучше, но тоже – с плюшками. А лучше всего гугл-транслейт переводит с голландского ... на немцкий (big surprise ). Так что для тех, кто знает немецкий – рекомендую прочитать статью целиком, с гуглом. А для остальных я здесь переведу (перескажу) два фрагмента – для меня наиболее важных.

ПЕРВОЕ:
Здесь речь идет об уголовном расследовании катастрофы, его проводит Международная Группа криминалистов (J.I.T.) под руководством Прокуратуры Голландии.
Задача перед ними двоякая:
1. Выявить истинную картину катастрофы (т.е., как, чем и откуда был сбит МН17);
2. Выявить виновных и привлечь из к суду.
По первой задаче:
Все собранные следствием факты, улики, свидетельства у казывают в одном и том же направлении:
МН17 был сбит ракетой Бук, запущенный с российской установки, и, скорее всего, с российским экипажем. Этот бук был привезён из России на Украину незадолго до трагедии. Выявлены многочисленные фото и видеозаписи, также найдены и опрошены свидетели.
Тут стоит отметить такую деталь:
Следователи J.I.T. собрали и обработали более миллиона документов, фото и видео. Из-за такого огромного объёма материала пришлось значительно увеличить состав аналитической группы.

Таким образом, первую часть задачи Прокуратура полагает выполненной.
Что же касается второй части – тут надо понимать, что это задача много сложнее. Тут надо не только выявить круг подозреваемых и собрать улики, но и представить суду факты и свидетельства, достаточные для вынесения обвинителного приговора. Именно над этим сейчас и работает прокурорская группа. Однако делать прогнозы о результатах ещё рано.

ВТОРОЕ:
Этот пункт касается вопроса «А принимает ли Россия участие в расследовании?»
Отсет примерно такой: «Увы, да...»
Dutch:
*Er zijn in ieder geval sterke aanwijzingen dat de Russische geheime dienst nog steeds probeert in te breken in de computersystemen van politie en OM.*
English:
*There are certainly strong evidences that the Russian secret service is still trying to break into the computer systems of the police and OM.*
Русский:
*Несомненно, имеются серьёзные свидетельства того, что секретная служба РФ постоянно пытаются взломать и проникнуть в компьютерные системы полиции и Прокуратуры (Нидерландов)*
Смартфоны и лаптопы, которые следователи использовали на Украине, и которые, таким образом, имели контакт с местными интернет-сетями – их пришлось уничтожить. Причина – инфицированность spyware. В некоторых случаях пришлось удалить домашние сети полицейских служащих, поскольку они подверглись атаке и могли быть инфицированы.

Вот такая – довольно скандальная – вторая новость.
Сами голландцы, похоже, не собираются поднимать из-за этого большой шум. Однако, интересно, что по этому поводу напишут в The Washington Post.
А особенно интересно, какие тут будут комментарии у этих идиотов политических обозревателей из "Bild". С их фирменным плюрализмом

http://smoliarm.livejournal.com/149796.html

[domic]

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=...270&type=1

[nato]

(2015-03-04 22:36)domic писал(а):  

Скрытый текст

Прокуратура Нидерландов: МН17 сбит российским Буком

Update по МН17

На днях следственная группа Прокуратуры Нидерландов закончила первую часть работы с обломками МН17. В связи с этим, в ангары с обломками была организована экскурсия для прессы и для родственников погибших – для тех из них, кто пожелал это увидеть своими глазами.
Фотографии из этого ангара можно посмотреть во вчерашней Daily Mail, и в твиттерах многих журналистов (например, Anna Holligan, Michael Niewold), но сейчас речь пойдёт не о них.
Сейчас – о материалах, переданных журналистам Пресс-службой Прокуратуры Нидерландов (например) о текущем состоянии расследования – на основе редакционной статьи NOS (NOS – Nederlandse Omroep Stichting – один из крупнейших новостных теле-, радио- и веб- порталов на голландском языке)

И поскольку статья на голландском, предупреждаю – гугл-транслейт при переводе на русский работает хреново с любого языка, но с голландского – особенно
Перевод с голландского на английский лучше, но тоже – с плюшками. А лучше всего гугл-транслейт переводит с голландского ... на немцкий (big surprise ). Так что для тех, кто знает немецкий – рекомендую прочитать статью целиком, с гуглом. А для остальных я здесь переведу (перескажу) два фрагмента – для меня наиболее важных.

ПЕРВОЕ:
Здесь речь идет об уголовном расследовании катастрофы, его проводит Международная Группа криминалистов (J.I.T.) под руководством Прокуратуры Голландии.
Задача перед ними двоякая:
1. Выявить истинную картину катастрофы (т.е., как, чем и откуда был сбит МН17);
2. Выявить виновных и привлечь из к суду.
По первой задаче:
Все собранные следствием факты, улики, свидетельства у казывают в одном и том же направлении:
МН17 был сбит ракетой Бук, запущенный с российской установки, и, скорее всего, с российским экипажем. Этот бук был привезён из России на Украину незадолго до трагедии. Выявлены многочисленные фото и видеозаписи, также найдены и опрошены свидетели.
Тут стоит отметить такую деталь:
Следователи J.I.T. собрали и обработали более миллиона документов, фото и видео. Из-за такого огромного объёма материала пришлось значительно увеличить состав аналитической группы.

Таким образом, первую часть задачи Прокуратура полагает выполненной.
Что же касается второй части – тут надо понимать, что это задача много сложнее. Тут надо не только выявить круг подозреваемых и собрать улики, но и представить суду факты и свидетельства, достаточные для вынесения обвинителного приговора. Именно над этим сейчас и работает прокурорская группа. Однако делать прогнозы о результатах ещё рано.

ВТОРОЕ:
Этот пункт касается вопроса «А принимает ли Россия участие в расследовании?»
Отсет примерно такой: «Увы, да...»
Dutch:
*Er zijn in ieder geval sterke aanwijzingen dat de Russische geheime dienst nog steeds probeert in te breken in de computersystemen van politie en OM.*
English:
*There are certainly strong evidences that the Russian secret service is still trying to break into the computer systems of the police and OM.*
Русский:
*Несомненно, имеются серьёзные свидетельства того, что секретная служба РФ постоянно пытаются взломать и проникнуть в компьютерные системы полиции и Прокуратуры (Нидерландов)*
Смартфоны и лаптопы, которые следователи использовали на Украине, и которые, таким образом, имели контакт с местными интернет-сетями – их пришлось уничтожить. Причина – инфицированность spyware. В некоторых случаях пришлось удалить домашние сети полицейских служащих, поскольку они подверглись атаке и могли быть инфицированы.

... Вот такая – довольно скандальная – вторая новость.
Сами голландцы, похоже, не собираются поднимать из-за этого большой шум. Однако, интересно, что по этому поводу напишут в The Washington Post.
А особенно интересно, какие тут будут комментарии у этих идиотов политических обозревателей из "Bild". С их фирменным плюрализмом

http://smoliarm.livejournal.com/149796.html

Перевод статьи Пять вопросов о расследовании MH17

Проблемы в совместной работе следователей голландской прокуратуры, занимающейся расследованием трагедии MH17 и спецслужбами РФ. У полиции и прокуратуры хорошее представлении о ходе событий, которые привели к катастрофе, но участвующие в расследовании представители голландской стороны говорят, что российские спецслужбы укрывают данные.

Что нам известно о результатах расследования?
У расследования 2 цели: поиск правды и наказание виновных. Из разговоров со следователями вырисовыватется следующая картина.

Первая задача расследования, ответ на вопрос, что произошло и кто несет за это ответственность, выполнена. По сути дела, это журналистское расследование на основе фотографий, видеозаписей и свидетельств очевидцев. Прокуратура обладает достаточным количеством материала, более миллиона документов, фотографий и видеозаписей. Для анализа всех полученных материалов команду недавно расширили.

Каким образом осуществляется сотрудничество между голландской прокуратурой и российскими спецслужбами (разведкой)?
Сотрудничество между голландской прокуратурой и российской разведкой проходит совсем негладко. Об этом сообщают источники, близкие к расследованию. В частности, российские спецслужбы крайне раздражены работой голландской прокуратуры. За последними даже была организована слежка, чтобы быть в курсе расследования, проводимого ими. Однако, в свою очередь, российские спецслужбы утаивали известную им информацию, прикрываясь законами и правилами.

Из-за сокрытия информации российскими спецслужбами, расследование давалось очень сложно, сообщили источники. Исследовательская группа не уверена, что российские чиновники заинтересованы в том, чтобы было заведено уголовное дело и виновные были наказаны.

Чем располагает полиция и что уже было обнаружено?
Все расследование ведет в одном направлении. МН17 сбит ракетой Бук, выпущенной из российской установки, с высокой долей вероятности непосредственно российскими военными. Незадолго до этой трагедии установка Бук была привезена в Украину из России. В пользу этого свидетельствует множество видеозаписей в интернете. Но голландские следователи также беседовали и с очевидцами в Украине.

Означает ли это, что виновные будут привлечены к ответственности?
Сомнительный вопрос, даст ли расследование достаточно весомых доказательств для успешного судебного преследования, поскольку улики должны будут подтвердить персональную вину каждого обвиняемого, представшего перед судом.

Так же нет ответа на вопрос, где сейчас находился экипаж системы Бук. Следователи примут во внимание тот факт, что российски спецслужбы сделали все, чтобы изолировать этих солдат - им могли сменить документы или даже ликвидировать, только для того, чтобы уничтожить доказательства причастности России к этой трагедии.

Россия пытается повлиять на расследование?
Существуют неоспоримые доказательства того, что российские спецслужбы до сих пор пытаются взломать компьютерную систему прокуратуры. Смартфоны и ноутбуки представителей голландской прокуратуры, которые использовались в Украине и подключались в локальные коммуникационные сети, пришлось уничтожить, так как на них было установлен "шпионский" софт. В качестве превентивной меры, даже домашние сетевые системы некоторых следователей пришлось уничтожить, поскольку они тоже могли потенциально быть инфицированными шпионским софтом.

Оригинал Vijf vragen over het MH17-onderzoek

[nato]

Законопроект про грошовий збір за відстрочку від війська викликав чималу критику
Галина Терещук
04.03.2015

«Мають усі захищати країну – і футболісти, і депутати, і трактористи» – учасник АТО


Українські військові у зоні АТО. Лютий 2015 року. Ілюстраційне фото

Парламентарі відправили на доопрацювання законопроект, яким пропонується ввести спеціальний збір за відтермінування призову під час мобілізації. Тобто, не хочеш йти до війська – плати гроші офіційно. Як сприймають таку ініціативу народного депутата від фракції «Самопоміч» Семена Семенченка у Львові? Це з’ясовувало Радіо Свобода.

У ці дні на Львівщині розпочався другий етап мобілізації. З попереднім, за словами військових комісарів, впорались. Більшість чоловіків ухилялись від повістки, особливо офіцери запасу. Тому на активність чоловіків під час мобілізації військові комісари не сподіваються і цього разу.

Семен Семенченко

Народний депутат від фракції «Самопоміч» Семен Семенченко минулого тижня зареєстрував законопроект №2251 «Про внесення змін до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»» (щодо спеціального збору за відстрочку призову на військову службу під час часткової мобілізації). Свою ініціативу пояснив власне проблемами з мобілізацією в Україні, тим, що воювати мають свідомі люди, в яких є бажання захищати країну. А ті, які не мають хисту до військової справи, можуть допомогти війську матеріально, інтелектуально. У законопроекті депутат запропонував ввести за відстрочку від мобілізації спеціальний збір. А гроші скерувати на допомогу військовослужбовцям і їхнім родинам, на закупівлю, ремонт, модернізацію військової техніки.

Відстрочка від війська на рік мала б коштувати – для різних вікових категорій – від 29 до 69 тисяч гривень.

Закон під багатіїв

Військовий експерт зі Львова Володимир Гулима вважає, що законопроект у такому вигляді не вирішить питання мобілізації. Не вказано, які саме особи можуть платити гроші за відстрочку від призову. А тому такий закон лише дасть можливість офіційно відкупитись від армії заможним громадянам.

«Я так розумію, що виконується замовлення корумпованих чиновників, які хочуть «відмазати» від армії своїх синів. Тому що у державі існує система бронювання, і всі фахівці, які потрібні економіці чи безпеці держави, можуть бути збережені через бронювання. Є процедури і щодо малого та середнього бізнесу. Ухвалення такого закону створить джерело соціального напруження у суспільстві. Бо й так маємо випадки соціальної несправедливості під час мобілізації. Хто раніше не міг відмазатись від армії, вдруге його призивають виконувати конституційний обов’язок – захищати країну», – наголосив Володимир Гулима.

Відтак заможні люди, згідно з проектом закону, заплатять 2-3 тисячі доларів і їхні діти у військо не підуть, натомість служитимуть юнаки з бідних родин. Закон лише дасть можливість грошовитим людям сховати своїх синів.

Не служиш – не балотуєшся?

Майор Владислав Назаркевич, який не раз побував у зоні бойових дій на Донбасі, вважає, що закон має бути змінений, щоб підприємства могли платити гроші за відстрочку від служби своїх працівників, яких потребують.

«Якщо є люди, які приносять багато грошей у бюджет, а це є економічний фронт, які хочуть далі працювати і ще готові поповнити бюджет Збройних сил, то ця ініціатива має право на існування», – говорить учасник АТО.

37-річний львів’янин Ігор називає безглуздям узаконення відкупу від служби. Він нагадує про конституційний обов’язок громадянина захищати свою країну.
Як на мене, мають усі нині захищати країну – і футболісти, і депутати, і трактористи
учасник АТО Ігор

«А хто зараз воює? Всі з бідних родин, свідомі люди. З багатих ніхто не воює. Багаті і так відкупились. А якщо у мене немає 2 тисяч доларів, то я маю воювати, ну так є в проекті закону. Як на мене, мають усі нині захищати країну – і футболісти, і депутати, і трактористи. Так, ми не хочемо воювати, але тоді танки будуть тут, і тут будуть знущатись з наших жінок і дітей», – каже львів’янин.

Якщо частина громадян не хоче захищати державу, то вона має вимагати від керівників країни створення професійної сучасної армії, наголошує експерт Володимир Гулима. Водночас громадяни мають сплачувати всі податки і постійно дбати про високий рівень забезпечення українського війська. На його думку, варто не грошові суми узаконювати, а – за законодавством – мають позбавляти громадянських прав тих, хто ухиляється від обов’язку захищати країну. Такі люди не мали б права працювати на державній службі, отримувати державні пільги, балотуватись в органи влади, навчатись за державні кошти, вважає експерт.

Народні депутати відкликали законопроект на доопрацювання, бо отримали чимало до нього зауважень від експертів і громадян. Семен Семенченко вже говорить про те, що, можливо, замість сплати грошей для тих, хто не бажає воювати, запровадять службу в тилу або на військових підприємствах, щоб люди не втікали в інші країни чи не платили хабарі у військкоматах. Однак і така пропозиція викликає неоднозначну оцінку у суспільстві.

Радіо Свобода

[nato]

Чи довго протримається режим Путіна після вбивства Нємцова?
Віктор Каспрук, незалежний політолог
02.03.2015

Путіна намагатиметься усунути його ж оточення. Може дійти і до фізичної ліквідації



Якщо підсумувати усі «надбання» Володимира Путіна з часу передачі йому влади над Росією Борисом Єльциним, то маємо констатувати, що в Російській Федерації за 15 років путінізму знищені всі демократичні перетворення і незалежні ЗМІ. Путінський режим не поважає і не дотримується чинного законодавства і конституції Росії та прав російських громадян.

Режим Путіна твердо впевнений, що демократія в Росії становить реальну загрозу діючій диктаторській владі. Він активно розправляється з опозицією в Росії, мета якої побудова вільної, цивілізованої держави, в котрій дотримання прав людини стоїть на першому місці. За режиму Путіна судова система є замовною системою влади і ФСБ Росії, коли судове рішення вже готове до початку суду, що саме по собі є нонсенсом і злочином.

Але одним із найбільших злочинів часів путінської влади є знищення знакових інакомислячих особистостей – Юрія Щекочихіна, Галини Старовойтової, Ганни Політковської, Олександра Литвиненка, Сергія Магницького, більш ніж дивна смерть Валерії Новодворської, котра сталася під час «лікування» лікарями в стилі 30-х років минулого століття.

Апофеозом низки політичних убивств (на жаль – цілком логічним) стало убивство головного російського опозиціонера Бориса Нємцова. Таким чином постає закономірне питання: чи довго ще протримається режим Путіна після вбивства Нємцова?

Для того, щоб спробувати відповісти на нього, потрібно, принаймні, коротко оглянути доступну інформацію зі ЗМІ про саме убивство. Хто за ним стоїть і які наслідки можуть бути в короткотерміновому, в середньотерміновому і довготерміновому проміжку часу.

Сліди ФСБ-КГБ

Якщо уважно переглянути плівку зі всепогодної камери спостереження, котра з’явилася в інтернеті наступного дня після вбивства Бориса Нємцова, то чітко видно, що саме вбивство було не лише посекундно сплановане, а й реалізоване за схемою, котра була відпрацьована ще КГБ і її наступницею ФСБ.

А також чітко видно, що той, хто реалізовував це вбивство, щонайменше, має дуже значний адміністративний ресурс у Москві. Оскільки рух автівок на час убивства, пересування самого вбивці і тих, хто його вивозили з місця скоєння злочину, чітко вказує на «роботу» багатьох осіб, кількість котрих перевищує тих, кого ми бачимо, на один-два порядки. І (що важливо) має чітку координацію за допомогою засобів зв’язку.

Організувати таке під силу лише владній еліті. Цебто: вбивство реалізоване, або на замовлення Путіна, або ж на замовлення його найближчого оточення.

Сам же «викид» цього запису наступного дня у відкритий доступ в інтернет говорить про те, що ті, хто це зробили, не бажали, щоб слідство встигло вибити показання у справжніх чи псевдосвідків та спромоглося «зліпити» версію, котра дуже далеко відходить від дійсного перебігу подій.

Наступне, що необхідно відмітити, це те, що ті поліцейські чини, які виступали у засобах масової інформації, були збентежені і також не мали бажання сильно відходити від реальності, що, як кажуть на сучасному кремлівському сленгу, показує, що вони «не при ділах».

Звідси випливають дві паралельні найбільш імовірні версії. Перша – це що вбивство було замовлене Путіним, а опозиційна група з його найближчого оточення зробила все, щоб воно було використане проти нього, що навіює паралелі з відомим «касетним скандалом» в Україні часів Леоніда Кучми.

Друга – що нагнітання політичної обстановки, коли Володимир Путін метав громи і блискавки на опозицію, було використане цим же оточенням для того, щоб створити цю ситуацію. Хоча, власне кажучи, все сходиться до одного. Що на сьогодні те найближче оточення, на яке весь час опирався Путін і всередині країни, і під час експансії назовні, ймовірно, готове не лише відмовитися від нього, а й «притиснути» його або й взагалі усунути з політичного Олімпу.

Оскільки останнім часом він замість очільника угруповання, котре грабувало Росію, перетворився на гальмо цього процесу й загрозу існуванню нинішніх представників владної еліти в цілому.

Чому корисно читати Кіплінга?

Склалася класична ситуація за «Книгою джунглів» Редьярда Кіплінга – «Акела промахнувся!» Якщо ж згадати правило, блискуче сформульоване Кіплінгом у цій книзі: «Коли вождь зграї промахується, його звуть Мертвим Вовком, хоча він ще живий, бо жити йому вже залишається недовго» – то все логічно.

Оскільки на сьогодні ті найближчі до Путіна еліти, які при ньому стали мільярдерами, або ж мультимільйонерами, прекрасно розуміють, що продовження путінського курсу останнього року призведе не лише до його падіння, а й до їх падіння та втрати всього накопиченого чи й життя.

Їхній інстинкт самозбереження, котрий, власне, і є основною складовою діяльності подібних угруповань, підказує, що Путіна треба або усунути, або зробити «лялькою» у своїх руках.

По якому напрямку піде розвиток ситуації, можна буде дізнатися найближчим часом, з того, які інформаційні «викиди» відбудуться, та які добре сплановані «випадковості» організують для Путіна його колеги.

Проте вже тепер впевнено можна сказати, що ситуація, говорячи термінами шахової гри, виглядає таким чином, що для Путіна може настати мат у два ходи.

Чи будуть ці ходи зроблені протягом днів або місяців, залежить від тих, хто грає у цю гру.

Якщо еліти захочуть зберегти Путіна, щоб не було великих заворушень, то вони його можуть покласти на певний час до лікарні, чи ще якимось іншим чином тимчасово формально усунути свого (уже тепер колишнього лідера) – відправити, наприклад, на тривалий відпочинок до резиденції у Сочі (згадаймо Форос для Горбачова).

Якщо ж це буде неможливим і він буде становити своїм поплічникам пряму й безпосередню загрозу, то шлях Чаушеску – це найближча аналогія до того, що може статися.



Путін несе відповідальність за все

Єдиний плюс для зовнішнього світу, і найбільше для України, у тому, що акценти боротьби із зовнішньої сцени переносяться на сцену внутрішню, російську. І, так звана, боротьба з Україною залишається в цьому разі на маргінесах і буде згортатися у будь-якому разі.

Росія сьогодні стала ізгоєм на світовій арені. То чи не спробує Путін або його оточення, за такої критичної для себе ситуації, перетворити Росію на повністю ізольовану від світу державу на зразок Північної Кореї?

По всьому, можна сказати, що Путін просто не встигне цього зробити. Бо в нього уже немає ані часу, ані ресурсів.

А оточення, хоча й може провадити якісь формальні кроки по затягуванню гайок, на кшталт того, що робив Андропов, коли прийшов до влади, теж не матиме ні часу, ні великого бажання реалізовувати направду подібний сценарій. Лише про людське око.

Подібне може лише стати перехідним періодом до повної здачі їх позицій демократичному світу. Наразі старі політичні еліти прекрасно розуміють, що відбувається насправді в Росії і усвідомлюють, що епоха їхнього дерибану закінчена.

Сам же факт, що вбивство сталося за правління Путіна, означає, що він несе за нього повну відповідальність (особливо враховуючи все інше, що він накоїв до цього), і тому йому гарантована міжнародна і внутрішня політична ізоляція.

Радіо Свобода

[nato]

Соратник Нємцова заявив про політичне переслідування
Середа, 04 березня 2015, 22:00

Соратник Бориса Нємцова по "Республіканській партії Росії - Партії народної свободи" і співавтор його доповідей про корупцію Леонід Мартинюк подав скаргу до Європейського суду з прав людини, заявивши про переслідування з політичних мотивів російськими спецслужбами.

Про це він сам розповів РБК.

Захист Мартинюка подав скаргу на порушення Росією статей Європейської конвенції про захист прав людини - "право на свободу та особисту недоторканність", "право на справедливий судовий розгляд", "свободу висловлення думки", а також "право на апеляцію у кримінальних справах".

У серпні Мартинюка затримали в Краснодарі за дрібне хуліганство і засудили до 10 діб арешту.

Через місяць він виїхав з Росії, побоюючись кримінального переслідування. Причиною, в тому числі, став арешт активістки Дар'ї Полюдової у справі про сепаратизм.

У скарзі вказано, що Мартинюка затримали після сутички з невідомим на краснодарському вокзалі. Мартинюк розповів, що на нього чинили тиск, зокрема, викликали на профілактичні бесіди в Центр Е. Після еміграції поліція приходила за місцем прописки, де проживає його мама.

УП

[nato]

The Times: Диссиденты опубликуют доклад о роли Путина в Украине
4 марта 2015 18:12


Илья Яшин

"Российские оппозиционные активисты планируют опубликовать важные элементы доклада с детальным описанием военного вмешательства в Украине", - пишет The Times. Речь идет о докладе, который готовил Борис Немцов перед смертью, поясняет журналист Ник Холдсуорт.

По данным газеты, полицейские, расследующие убийство Немцова, изъяли компьютер, на жестком диске которого, как считается, находится единственный экземпляр доклада.

"Илья Яшин, другой видный представитель оппозиции, сказал в интервью The Times, что доказательства, упорядоченные Немцовым, в том числе подробности, сообщенные родителями военнослужащих российской действующей армии, которые погибли в украинской территории, помещены на хранение в надежное место, и версия доклада будет опубликована", - говорится в статье.

"Немцов сказал мне, что начинает работу над докладом под названием "Путин и война", который докажет, что российские силы присутствовали в Украине [и] участвовали в стычках с украинскими силами", - сказал Яшин.

"Немцов сказал мне, что планировал поехать в Иваново, а также что через месяц планировал собрать материал в докладе, который намечалось распространить большим тиражом", - добавил Яшин.

"У меня есть кое-какие идеи насчет того, как собрать куски доклада, но за несколько дней такое не сделаешь", - отметил он.

Адвокат Немцова Вадим Прохоров тоже сказал, что политик готовился разоблачить роль России в украинском конфликте.

Главное

[nato]

"На вид - простой сельский поп" - 200 років тому народився композитор Михайло Вербицький
Середа, 04 березня 2015 21:12

200 років тому, 4 березня 1815 року у селі Явірник Руський народився видатний український композитор Михайло Вербицький, автор музики до національного гімну "Ще не вмерла Україна."

Народився на Надсянні у родині греко-католицького священика. Коли Михайлові виповнилося 10 років, помер батько. Ним і його молодшим братом Володиславом заопікувався їх далекий родич — перемишльський владика Іван Снігурський — один із найяскравіших діячів УГКЦ.

На Пасху 1829 року хор Перемишльської єпархії з великим успіхом дебютував в урочистому богослуженні, де Вербицький разом із Іваном Лаврівським виступили як солісти. Побачивши такий блискучий результат, І. Снігурський запросив із Чехії кваліфікованого диригента і композитора Алоїза Нанке. У Нанке Вербицький отримав ґрунтовну музичну освіту, зокрема, з композиції. Вчителями також були, зокрема, чехи Вінцентій Серсаві, Францішек Лоренц.

Згодом вступив до Львівської духовної семінарії. Михайла двічі виключали з семінарії через "веселі пісні, гру на гітарі, просипання ранкових молитв". Втретє облишив навчання через перший шлюб та необхідність утримувати сім'ю.

Коли наприкінці 1840-х років у Галичині налагодилося активне театральне життя, Вербицький одразу заходився писати музичні номери до українських театральних вистав. П'єси, що ставились на театральних сценах Львова і Галичини, здебільшого були перекладами як з української драматургії та літератури, так і з польської, французької та австро-німецької.

Складні життєві обставини відтягнули його висвячення на священика, тому щойно 1850 року отримав ієрейські свячення. Кілька років Вербицькому доводилося переїздити з однієї сільської парохії на іншу. 1856 року він осів у селі Млини (тоді Ярославського повіту), де прожив решту свого життя.

1860-ті роки — з відкриттям у Львові театру "Руська Бесіда" композитор знову звернувся до жанру співогри. Для цього театру Вербицький написав побутову мелодраму "Підгіряни", одну з найпопулярніших п'єс композитора, згодом "Сільські пленіпотенти", "Простачку", "В людях ангел, не жена, вдома з мужем сатана."

В останні роки життя композитор займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику. Серед його учнів були священики-композитори Віктор Матюк і Порфирій Бажанський. Помер у селі Млинах (тепер на території Підкарпатського воєводства Польщі).

Газета.ua

Цікаві факти про «Ще не вмерла Україна!»

*** Перший тиражований на грамплатівці запис гімну «Ще не вмерла Україна!» був здійснений на Студії Columbia, США, в 1916. Співає баритон Михайло Зазуляк.

*** Кубанський поет і краєзнавець Іван Варавва включив до виданої в 1966 році в СРСР збірки «Пісні козаків Кубані» текст пісні «Ще не вмерла Україна», а Кубанський козачий хор виконував її як давню козацьку пісню.

*** Текст Кубанської народної пісні надруковано в радянському виданні «Песни казаков Кубани» (Краснодар: Краснодарское книжное издательство, 1969) за редакцією Івана Варрави

*** 1963 р. до 100-річчя українського гімну «Ще не вмерла Україна» Відділ ООЛ видав серію марок, наліпок, франкотипів, поштових листівок із зображенням авторів гімну Павла Чубинського і Михайла Вербицького, роботи митця Миколи Бідняка.

*** 24 серпня 1991 року Гімн вільного українського народу «Ще не вмерла Україна» перед будівлею українського парламенту першою виконала тернопільська «Заграва».

Вікіпедія

[nato]

Сталин исчез из музея ГУЛАГа
Лоренс Питер
4 марта 2015



Директор российского музея политических репрессий "Пермь-36" заявляет, что местные власти взяли мемориал под свой контроль и ликвидировали упоминания о преступлениях советского диктатора Иосифа Сталина.

"Конечно, это политический шаг", - сказал Виктор Шмыров в телефонной беседе с ВВС.

Мемориальный музей "Пермь-36" основан на месте бывшей исправительно-трудовой колонии на Урале. Это единственный уцелевший лагерь, построенный во времена сталинского террора. Музеем управляла неправительственная организация, которая заявила о самоликвидации после конфликта с пермскими властями.



В ГУЛАГ (Главное управление исправительно-трудовых лагерей, трудовых поселений и мест заключений. - Ред.) ссылали миллионы граждан СССР во время правления Сталина. Наибольшего масштаба репрессии достигли в 1930-х годах. Портреты Сталина, которые были запрещены после раскрытия и обнародования масштабов преступлений, стали все чаще появляться после распада Советского Союза в 1991 году. Исследования показывают, что многие россияне считают Сталина героем.

Не о политзаключенных

Виктор Шмыров рассказал ВВС, что с приходом нового руководства в музее изменилась концепция.

"Мемориал не исчезнет, но музей захватили люди, которых назначила новая власть, и полностью изменили его ... Теперь это музей о лагерной системе, но не о политических заключенных. Они не говорят о репрессиях или о Сталине", - говорит Шмыров. На его взгляд, музей станет другим и утратит свое значение.

По словам Шмырова, наступление власти началось в 2013 году и вызвал протесты тысяч людей. Весной минувшего года в музее из-за долгов отключили воду и электричество.


Остатки исправительно-трудовой колонии в Сибири

"Пермь-36" размещен на 14 тыс. квадратных метрах и состоит из 20 зданий.

За время правления Иосифа Сталина более 3 тысяч политических заключенных прошли через этот лагерь, за время Леонида Брежнева - приблизительно одна тысяча, говорит Шмыров. Основной контингент составляли националисты Украины и Прибалтики, так называемые бандеровцы и лесные братья.

Лагерь закрыли в 1988 году, музей на его территории был создан в 1996.

Шмыров считает, что процесс поглощения музея властями происходит не столько с целью реабилитации Сталина, сколько "по политическим причинам".

"Мы уже наблюдаем создание государства сталинского типа - огромная власть сосредоточена в руках одного человека", - говорит Шмыров. На его взгляд, при президенте Путине "нет никакой необходимости для репрессий - люди стали покорными".

"Политическая система возвращается к тоталитаризму", - говорит Шмыров.

ВВС News