Тема с политическим подтекстом!

[Grafzhuk]

http://ru.tsn.ua/ukrayina/top-10-nevypol...vicha.html
подумайте что вы обещаете,если нет вас ждет та же участь,это к новым кандидатам,не надо врать ,и обещать невозможное, может вам поверят, если нет вынесут на руках ,как минимум или на ногах ,но это больнее

[Перехожий]

«Смоленская трагедия»: умышленное убийство руководства Польши Кремлем?

Теперь, после событий в Украине, в новом свете предстает гибель под Смоленском польского президента Качиньского.

Россия уничтожила вещественные доказательства трагедии и не отдает полякам «черный ящик».

Накануне четвертой годовщины Смоленской катастрофы, произошедшей 10 апреля 2010 года, физик д-р Казимеж Новачик прочитал лекцию (часть серии Intermarium) о текущем состоянии наших знаний об этой воздушной катастрофе. Лекция состоялась в Институте мировой политики в Вашингтоне, округ Колумбия.

В катастрофе погибли польский президент и его супруга вместе с почти ста членами политической и военной элиты страны в тот момент, когда они летели на траурные мероприятия по случаю 70-й годовщины советской резни польской элиты в Катыни, которая по зловещему совпадению произошла недалеко от места катастрофы.

Доктор Новачик напомнил собравшимся о роли российских авиадиспетчеров, которые ввели в заблуждение польских пилотов, говоря им, что они якобы были «на правильной глиссаде». Он также подчеркнул, что российские спасательные подразделения прибыли на место крушения очень поздно — через 27 минут после катастрофы, хотя их база находилась в 400 метрах от места катастрофы. В то же время элитные подразделения спецназа уже были на месте катастрофы с самого начала. Физик также отметил, что густой туман, ставший предметом интенсивных дискуссий о Смоленской катастрофе, присутствовал только в районе аэропорта Северный, но ненамного дальше, чем его окрестности.

Ключевой уликой, отметил он, является характер разрушения самолета советского производства Туполев-154 и разброс его деталей на большой площади. Польские археологи обнаружили около 60 тысяч таких фрагментов на месте крушения, что значительно больше, чем в других случаях авиационных происшествий, вызванных взрывами. В Смоленской катастрофе, как сообщил доктор Новачик, произошло, по крайней мере, «два взрыва внутри самолета» — в левом крыле и в фюзеляже Ту-154. Даже в докладе российского МАКа содержится утверждение: «средняя часть левого крыла была отделена в результате внутреннего мощного давления».

Кроме того, д-р Новачик напомнил, что российские власти загрязнили и осквернили место аварии и уничтожили многие улики. Обломки самолета были дополнительно разрушены с помощью инструментов и оборудования на более мелкие части. Окна самолета, являвшиеся хранителями информации доказательной базы, были намеренно разбиты (см. видео). Куски фюзеляжа были перемещены на шоссе у аэропорта Северный и подвержены воздействию погодных факторов. Другие части были перемещены по территории места аварии. Например, судя по спутниковым фотографиям, сделанным 11-12 апреля 2010 года, левый стабилизатор был передвинут на 20 метров. Верхний слой почвы был срезан, а окружающие деревья вырублены.

Кроме того, российские власти продолжают удерживать черный ящик, являющийся собственностью Республики Польша. Они также подделали записи регистраторов. Полякам были даны только копии записей, в которых, как выяснилось, исчезли без следа последние секунды записи. Тем не менее даже сохранившиеся копии свидетельствуют о резком силовом ударе накануне падения самолета.

Более того, следы самолета на земле не согласуются ни с российским докладом, подготовленым МАК, ни с официальным докладом Варшавы, оба они делают ставку на «ошибку пилота/вину березы». Тем не менее, как отметил д-р Новачик, печально известная т.н. «железная береза» — независимо от ее фактической максимальной высоты — была расположена ниже расположения самолета в то время, когда он пролетал над ней. Тем не менее даже если самолет, летевший со скоростью приблизительно 270 километров (168 миль) в час, на самом деле и задел бы березу, то в этом случае он бы срезал ее без проблем. Такие результаты были продемонстрированы с помощью знаменитого моделирования LS DYNA доктором Веславом Биньендой, который, как указал д-р Новачик, увеличил в этом моделировании твердость дерева в десять раз. Таким образом, береза не могла быть виновником катастрофы.

Кроме того, на ветвях самого дерева (на березе) были обнаружены несколько обломков самолета, что было бы физически невозможно, если самолет на самом деле ударил бы березу пролетая со скоростью 270 км в час. Наконец, несколько обломков самолета было обнаружено на траектории полета самолета за 40 метров до березы, что совершенно невозможно, если бы катастрофа была вызвана столкновением самолета с березой.

Презентация доктора Новачика показала, что имеются достаточные основания, чтобы вернуться к расследованию смоленской авиакатастрофы, особенно в нынешней геополитической обстановке.

Павел Стырна, Эхо России

Эхо россии писал(а):...Теперь, после событий в Украине, в новом свете предстает гибель под Смоленском польского президента Качиньского...

Я и тогда это представлял именно как "после событий в Украине"! Сколько раз спорил на этот счет с твердолобыми эмигрантами из рашки

[Grafzhuk]

эта трагедия уважаемый Перехожий еще тогда была почему то очень подозрительна для всего мира ,а для меня была явной,это не просто катастрофа ,тем более после высказывания Качинского ,а рус тв,рус оф говорят как обычно,т.е ком бек ссср

[Gektor]

(2014-04-11 20:17)Grafzhuk писал(а):  Альфа отказалась выполнять приказ из Киева?
http://lifenews.ru/news/131044

Цитата:

"Самое крупное частное информационное агентство — lifenews – тоже подключилось к информационной компании. А как же иначе, когда основной инвестор холдинга – олигарх Ковальчук, старинный приятель Путина?!"

[Перехожий]

(2014-04-11 22:32)Grafzhuk писал(а):  эта трагедия уважаемый Перехожий еще тогда была почему то очень подозрительна для всего мира ,а для меня была явной,это не просто катастрофа ,тем более после высказывания Качинского ,а рус тв,рус оф говорят как обычно,т.е ком бек ссср

Удивительное сходство мнений у нас вами, уважаемый Графжук!

[Gektor]

Минувшая неделя наглядно продемонстрировала: Путин не собирается реализовывать крымский сценарий в других областях Украины и всячески выказывает готовность к переговорам. Никакой реакции на происходящее в Донецке, Луганске, Харькове, Одессе — ни со стороны Путина, ни со стороны российского парламента. Не высаживается в Донецке российский «думский» или «культурный» десант, не слышно российских певцов и артистов на площадях украинских городов, не собираются депутаты в Москве на экстренные сессии.

Вместо этого Путин вдруг соглашается на четырехсторонние переговоры с участием представителей новых украинских властей, внезапно вспоминает о возможных экономических последствиях для России дальнейшей эскалации украинского кризиса, концентрируется на стремительно развивающемся газовом конфликте. Он пишет письмо европейским лидерам, где призывает к проведению срочных консультаций с целью принять «согласованные меры по стабилизации экономики Украины и обеспечения безопасности поставок и транзита российского газа в соответствии с заключенными договорами». В своем послании Путин утверждает, что все последние годы Россия фактически субсидировала украинскую экономику (полученные Киевом скидки на газ, по его словам, достигли цифры в 35 миллиардов долларов), и предупреждает, что вечно эта «щедрость» не продлится.

Путин практически ставит Европу перед фактом: если потребители российского газа не скинутся Украине на оплату счетов Газпрома, Россия перекроет вентиль, сняв с себя ответственность за возможные последствия энергетического кризиса.

Аргументы, высказанные на совещании Путина с кабинетом министров и изложенные позже в его послании европейским лидерам, возможно, могли бы кому-то показаться убедительными, если бы не одно маленькое новостное сообщение, появившееся за пару часов до путинской встречи с министрами. Власти Крыма передают в управление Газпрому углеводородные участки черноморского и азовского шельфа. Участки эти могут не стоить и сотой доли того, что Украина задолжала Газпрому за последние месяцы. Однако присоединение Крыма к России, не признанное ни одной из стран, лидерам которых Путин адресовал свое послание, участие Газпрома в «освоении» ресурсов, на которые, по мнению корреспондентов Путина, никто, кроме Украины, никаких прав не имеет, ставит действия Газпрома и саму корпорацию вне рамок закона. Заключенные с ней договоры и соглашения перестают быть обязательными к исполнению. И вот уже Словакия, которая до последнего времени отказывалась обсуждать реверсные поставки газа на Украину из-за договоренностей с Газпромом, начала техническую подготовку к реверсу.

Популярные еще совсем недавно разговоры о том, что Европа без российского газа не выживет, постепенно сменяются пониманием, что и Газпром без европейского рынка просто рухнет, да и Россия без денег европейских потребителей газа и без европейских товаров рискует окунуться в хаос конца 80-х — начала 90-х. Надежды на то, что Газпрому удастся достаточно быстро переориентироваться с европейского рынка на китайский, не слишком основательны. Состоявшийся на минувшей неделе визит главы Газпрома Миллера в Китай в очередной раз не принес результатов. Цену согласовать снова не удалось. А если учесть, что российско-китайские переговоры длятся уже 10 лет, можно не сомневаться, что условия для российской корпорации будут самые невыгодные. Хорошо, если Газпром в ближайшие 30 лет будет торговать газом с восточным стратегическим партнером не себе в убыток.

«Спонтанное» (как выяснилось на этой неделе) присоединение Крыма сыграло злую шутку не только с Газпромом, но и с самим Путиным. Выпустив джинна из бутылки, затолкать его обратно не так просто. До бесконечности игнорировать ситуацию на юге и востоке Украины невозможно. Совсем скоро Путин вынужден будет либо объяснить, чем Донецкая народная республика или Луганская республика принципиально отличаются от Крымской республики (причем объяснить не только жителям этих украинских городов, но и российским гражданам), либо присоединять к России и их.

А это уже абсолютно точно поставит Россию вне закона, приведет к международной изоляции, причем не только политической, но и экономической. Мир накроет волной экономического кризиса, который, впрочем, не будет смертельным. А вот для России этот сценарий способен стать фатальным.

Источник: http://www.ej.ru/?a=note&id=24913

[Перехожий]

Пермских «нацистов» наказывать не будут.

Пермских «нацистов» наказывать не будут. Силовики отказали в возбуждении уголовного дела по факту появления листовок с фашистской символикой

31.08.2011 17:44
Правоохранительные органы Перми отказали в возбуждении уголовного дела по факту появления в городе листовок с нацистской символикой. Как сообщает «Business Class», проверка не выявила в листовках призывов к разжиганию межнациональной розни, поэтому оснований для возбуждения дела нет.

Полиции не удалось установить лиц, причастных к изготовлению и распространению листовок.

В первый раз листовки с нацистской символикой появились в Перми в начале июля. На розовой бумаге крупным шрифтом напечатан следующий текст: «Achtung! Всем евреям Перми и представителям национальных диаспор следует собраться в помещении Музея современного искусства в день открытия выставки «Россия для всех». С собой взять продукты на два дня, золото и ценные вещи. Явка обязательна». И подпись: «Комендант комендатуры». В музее современного искусства, директором которого является Марат Гельман, тогда заявили, что о появлении эскпозиции «Россия для всех» в столице Прикамья ничего не знают – в это время выставка проходила в Перми. Гельман же заявлял, что акция связана с наступившей в Прикамье избирательной кампанией в Госдуму и Заксобрание.

Через месяц листовки появились снова. «Пермяки и пермячки! Сопротивление бесполезно, вы окружены! Предлагаем добровольно явиться в «Музей современного искусства», у нас не мучают и не убивают. Вас ждет хорошее обращение, курево, еда и развлечения. Приближаясь к нашим позициям, кричите внятно: «Я на выставку «Россия для всех». Эта листовка действительна как пропуск», - было написано в воззваниях.

В это время в Перми уже открылась выставка «Россия для всех». Авторы проекта - коллекционер Виктор Бондаренко и художник Дмитрий Гутов – своей выставкой представили художественный ответ национализму. Экспозиция представляет собой серию плакатов, на которых написаны имена и древних святых, и прославленных спортсменов, и звезд эстрады и кино – и все они обличаются в нечистоте крови. «Мария Богоматерь – еврейка», «Иисус Христос - еврей по матери», «Святой Пафнутий Боровский – татарин», «Владимир Высоцкий – еврей», «Александр Невский - внук осетинки» - такие надписи можно увидеть на выставке.

И это поборники справедливости? Такое у них повсеместно! Уроды хреновы

[Перехожий]

[Перехожий]

Написал естественно не я! Но до чего хорошо написано!
Единственное с чем не совсем согласен, то это с утверждением того, что сама рашка не больна! Патология на лицо!

Привет, фашистская Россия.
Послушай, путинская Русь.
В своей стране я не мессия,
Но и Иуды не боюсь.
Ко мне пришла ты с автоматом,
Закрыв чулком свое лицо.
Ты говоришь со мною матом,
Наполнив каждый звук свинцом.

Мои поля взрыхляя танком,
Ты сеешь мины вместо ржи,
Надев солдатские портянки,
Насквозь промокшие во лжи.
Да разве думал в сорок пятом
Мой дед, уставший от войны,
Что тот, кто был когда-то братом,
Сегодня враг моей страны.

Привет, фашистская Россия.
Зачем тебе моя страна?
У Путина - шизофрения!
Но ты же... Ты же... Не больна!

----------------------------------------------------
Эта картинка повеселила

[Gektor]

Азиопией назвал Россию Михаил Задорнов – государственный сатирик и мечтатель о "Великой России". Но попробуем спуститься на землю.

Чтобы лечить болезнь или, по меньшей мере, стремится к излечению, необходим точный диагноз. Многие задаются вопросом, почему страна управляемая Кремлёвскими вождями, по уровню жизни, по бытовой культуре всегда была и остаётся на задворках Европы. По своему хамскому отношению к среде обитания и природе в целом, сблизилась с некоторыми Африканскими странами. Ответ прост: потому что Россией управляет фашистский режим. Слово фашизм в России стало ругательным с 22 июня 1941 года. Ну, а до этой даты?...

По приказу Верховного Главнокомандующего Россией полковника Путина, история страны для школьников переписана красивым почерком; чтобы у молодого поколения не возникало сомнений в её безоблачном прошлом. Однако изредка находятся въедливые историки, которые так и норовят мазнуть дёгтем по нашим белоснежным одеждам. К примеру, поднимают подшивки газет за 1940 год. А в них, тогдашние киселёвы и мамонтовы, захлёбываясь от восторга, рассказывали о славных победах Гитлера над французскими буржуинами. Да и сам Сталин иногда произносил здравицы в честь Гитлера. Но чтобы костёр войны разгорался ярче, великий Вождь и Учитель страны советов, фельдмаршал Сталин щедро снабжал Германию стратегическим сырьём и продовольствием. Само собой гитлеровцы учились в русских военных училищах, тренировались на советских полигонах. Так продолжалось до 22 июня 41 года, когда верный друг и единомышленник Сталина товарищ Гитлер коварно напал на Россию.

Кремлёвская пропаганда сразу переключилась на лозунг – "Убей немца!". И с тех пор слово фашизм стали употреблять в привязке к слову "Гитлер". Что совершенно неоправданно. Гитлер ко всему был расистом. А это отдельная категория. Скажем, у фашиста Франко евреи спасались от Гитлера. А перебежавшие к фашисту Сталину перед войной, выдавались гестапо.

В Европейском политическом лексиконе термин фашизм появился в начале 20-го столетия в Италии. Если отбросить пафосную и витиеватую словесную эквилибристику, то все "измы": фашизм, абсолютизм, коммунизм, авторитаризм и прочие – означают одну суть. Какой-то человек, неважно каким путём дорвавшийся до власти, окружает себя, лично преданной группой "поддержки" (если использовать любимую Путиным уголовную лексику) и правит страной по своей прихоти. Срок правления ограничен лишь периодом активной человеческой жизни. Обычно это 20-40 лет. Если конечно правление Вертикала не прервёт какой-нибудь студент Гриневецкий с Софьей Перовской или же машина, самолёт не взорвутся. Либо свои друзья-соперники не отравят. В нынешней Российской реальности, Путина придётся терпеть лет 30, если не поможет случай.

В прошлом веке, фашистские режимы в Европе были в Италии, Болгарии, Испании, Югославии, Венгрии, Румынии, Португалии. Общее у любого фашистского режима одно – отсутствие выбора для народа. Различались эти режимы в зависимости от личных качеств "лидера". Самым жестоким фашистом был Сталин – соратник, а впоследствии соперник Гитлера. Причём, русский фашизм маскировался под именем коммунизма. Если сравнить с традиционным фашизмом, то коммунизм его высшая стадия. Так как подразумевает полную монополию не только на общественные институты, но и на всю экономическую деятельность. Образно выражаясь, при коммунизме человеку принадлежат кружка – ложка и другие предметы хозяйственного обихода, именуемые "личной собственностью". Самым "мягким" фашистом был Йосип Броз Тито. Известны очень редкие случаи, когда фашистские Вожди так правили подданными, что заслуживали уважение управляемых граждан. К примеру, образованный араб Хабиб Бургиба за 30 лет правления превратил средневековый Тунис, по качеству жизни равный среднеевропейской стране. К сожалению, "сменщики" его планку не удержали. Другой фашистский Вождь, образованный китаец Ли Куан Ю, также почти за 30 лет превратил бывшую колонию Сингапур, от которой даже Малайзия отказалась, в процветающее государство. По качеству жизни Сингапур входит в первую десятку мирового рейтинга. Но исключения не отменяют главного правила. А потому вернёмся к нашим баранам, российским, разумеется.

Раскроем главный политический миф, культивируемый в России. По окончанию Второй мировой войны и по сей день населению внушается откровенная ложь, что СССР якобы "победил" фашизм. На самом деле фашизм победила англо-американская коалиция, на занятых ею территориях. Там были сформированы демократические органы власти. На территориях же оккупированных Сталиным, гитлеровский фашизм заменили русским. На 40 с лишним лет эти страны, по сути, превратились в колонии; в которых правители менялись по капризу очередного вождя в Кремле. А чтобы народу не с чем было сравнивать, ввели жесточайшую цензуру, глушилки, запрет на выезд – всё то, что позже назвали "железным занавесом". Символ русского фашизма – чёрно-коричневая лента – реликт русского имперского самодержавия и крепостничества. Она равноценна гитлеровской красной тряпке со свастикой в центре. Именно так воспринимает этот государственный символ России всё большее число населения Украины, Прибалтики и других регионов вырвавшихся из "тюрьмы народов". Шантажируя мир атомным оружием, Путин совершенно не стесняется, что его "спецоперация" по аннексии Крыма абсолютно идентична действиям Гитлера. Ссылки его на проблему с Косово несостоятельны. Ведь сербский фашист Слободан Милошевич начал там этнические чистки и это вынудило НАТО остановить его силой. Причем, после неоднократных предупреждений. Но Косово стало независимым государством, признанным большинством стран мира. Параллели могут быть с Чечнёй, независимость которой Путин подавил всей мощью своей Армии, разве что без применения атомного оружия. Благодаря фашистской, реваншистской политике Путина, гипноз пропаганды рассеивается. Прозревают люди и в России. Пройдёт ещё время; вымрут последние, прикормленные и страдающие маразмом военные ветераны и эту "георгиевскую ленточку" стыдно будет повязывать, как красную тряпку с чёрной свастикой.

Русский фашизм тем опасен для мирового сообщества, что он агрессивно – имперский. По окончанию войны ни США, ни Великобритания не присваивали чужие земли. Они вернули пострадавшим странам территории, отторгнутые в своё время Гитлером. Сталин же аннексировал в свою пользу часть территорий у Финляндии, Прибалтики, Японии и Германии. Кроме того установил фашистский режим на половине Корейского полуострова; на трети Германии и во всех остальных оккупированных странах. Если бы не Соединённые Штаты, то русский фашизм захватил бы всю Европу. Но была бы от этого польза самому русскому народу? Абсолютно нет! Более 500 лет назад, небольшие русские государства – княжества были на периферии Европы по всем показателям. Жили в нищете и невежестве. Со времён царя Ивана Грозного русская империя завоевала десятки народов, простёршись от Атлантики до Тихого океана. Ко времени прихода к власти Горбачёва русский фашизм, подобно раковым метастазам, распространился на ряд территорий Латинской Америки, Африки, Юго-восточной Азии. И тем вверг эти страны в нищету и междоусобные конфликты. Да и в самой фашистской России народ продолжал жить в нищете, поглядывая со злобой и завистью на относительно процветающую Европу и Америку. Возглавив Русскую империю, Михаил Горбачёв попытался демонтировать фашизм и даже успел провести некоторые важные реформы. Однако, его "сменщик" Ельцин залпами танковых пушек по Парламенту возвестил о возврате к фашистскому режиму; правда, в более мягкой, европейской форме.

За время своего 14-летнего правления, очередной "Великий вождь" (или фюрер?) бывший шпион полковник Путин продолжил традиционную имперскую политику. Аннексировал часть территорий у Грузии, Молдавии. А недавно и Крым отторгнул от Украины и готовится к дальнейшим захватам. Фашист Путин удовлетворил своё тщеславие. Но станет ли народ России богаче от этих "приобретений"?! Вопрос чисто риторический. В сегодняшней Европе, фашизм, мягко говоря, не популярен. И потому Путину неудобно править как Франко или тот же Брежнев. Он хочет выглядеть "респектабельным" в глазах мировых политиков. Поэтому Путин вынужден имитировать то "суверенную демократию", то разные "фронты"; имитировать "многопартийность". Чтобы усилить контроль над населением, Путин не стесняется, привлекать религиозное мракобесие. Он поощряет произвол "ряженых", так называемых "казаков" которые, не стесняясь, нагайками избивают девушек. То есть насаждают средневековую мораль средневековыми методами. Свой произвол фашист Путин выдаёт за реакцию общественности, приверженной якобы русским "традициям". Наблюдая за действиями всех этих холуйствующих "моралистов" поневоле думаешь; видно недостаточно перевешали и перестреляли во времена Ленина всего этого поповского и казачьего отродья. Ведь это с их помощью расстреливали, разгоняли бастующих рабочих и восставших крестьян. Жаль, что память у "ряженых" коротка!

Многолетний опыт показал, что фашистский режим эффективен как разрушительная сила, как инструмент завоевания и порабощения. К созиданию фашизм не способен; и потому паразитирует за счёт грабежа и воровства чужих достижений в науке инженерии, искусстве. Всё что нас окружает, украдено либо скопировано у демократических соседей. Даже сам Фюрер (или "лидер"?) "Великой России" полковник Путин ездит на чужих машинах и летает на чужих самолётах. Пользуется чужими телефонами и айфонами. А чай г-н Путин, готовит себе с помощью китайского электрочайника. Свой, у него лишь автомат Калашникова, слизанный в своё время у немецкого шмайстера. Причем воровство и контрабанда в фашистской России – это "бизнес" на государственном уровне.

Для наглядности процитирую кусочек из давнего Приговора Валерия Смирнова, кандидата технических наук, ныне жителя Голландии: "...В СВЯЗИ С ЭТИМ ПО РОДУ СВОЕЙ РАБОТЫ СМИРНОВ ОБЛАДАЛ СВЕДЕНИЯМИ, КАСАЮЩИМИСЯ ВОПРОСОВ ВНЕШНЕЙ ТОРГОВЛИ И МЕЖДУНАРОДНЫХ НАУЧНО-ТЕХНИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ СССР, В ТОМ ЧИСЛЕ СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНЫМИ, СОСТАВЛЯЮЩИМИ ГОСУДАРСТВЕННУЮ ТАЙНУ СВЕДЕНИЯ О ПУТЯХ ПРИОБРЕТЕНИЯ СОВЕТСКИМИ ГОСУДАРСТВЕННЫМИ КОМПЕТЕНТНЫМИ ОРГАНАМИ ОБОРУДОВАНИЯ И ТЕХНИЧЕСКОЙ ДОКУМЕНТАЦИИ, ЗАПРЕЩЁННЫХ ПРАВИТЕЛЬСТВАМИ КАПИТАЛИСТИЧЕСКИХ СТРАН ДЛЯ ПРОДАЖИ СССР". Ссылка на "перечень главных сведений составляющих государственную тайну. П.133 №1121-387, утверждённых Советом министров СССР от 3.12.1980 г." Обвинение – "измена родине". Санкция, от 10 лет и до вышки. Проще говоря, изменил фашистам Брежневу или Путину; раскрыл их воровские тайны – изменил "родине". Такая вот у нас страна и такие Фюреры. Совершать пакости как своему народу, так и соседям; к примеру, тем же молдаванам, грузинам, украинцам – их хобби. Как отучить Кремлёвских фашистов от этого <хобби> я не знаю. Может, знаете Вы?!

Автор статьи – Михась Кукобака, пострадавший от Гитлеровского и Русского фашизма. Москва, 2014 г

[Grafzhuk]

краем уха слушаю Савика, кандидаты говорят- мы постоянно встречаемся с людьми ,блин интересно с какими и где я?,я с 9-до 18 на работе,с кем они встречаются и где,эти кандидаты? и таких как я сотни тысяч в Харькове

[zlex40]

Владимир Высоцкий писал(а):И словно мухи тут и там
Ходят слухи по домам,
А беззубые старухи
Их разносят по умам,
Их разносят по умам.

Луганские сплетни

[domic]

Соловьев писал(а):Вы меня, конечно, простите, но если мы говорили о безобразии, когда "Правый сектор" взял оружие, то почему не безобразие, что пророссийские активисты или которые за Федерацию - вооружились? Ну, если там безобразие, то и это безобразие. Если мы говорим, что плохо, что там от мирного протеста перешли к вооруженному противостоянию. Почему, когда здесь это происходит, мы должны сказать, что здесь это нормально. Если уж плохо, то и так, и так плохо. "А нас же будут убивать". Ну, знаете ли, это гениальный мотив, поэтому давайте начнем сразу убивать мы.

Надоели вопли такие страстные: "Россия, помоги!". То есть, 23 года Россия не нужна была, а теперь - помоги, 23 года все, кому ни лень, вытирали ноги о Россию, в том числе граждане Украины, которые не вспоминали о том, что они русские и не просили помочь, а теперь вдруг "Россия, помоги!". Притом, ладно, я понимаю, когда это происходит в Крыму, где подавляющее большинство граждан организовались сами, провели все необходимые демократические процедуры, референдум, проголосовали. Местная власть, напомню, назначила референдум. То есть, мы говорим о волеизлиянии миллионов с лишним людей.

Здесь - 5 тысяч человек, 10 тысяч человек в миллионном регионе. Говорят: "Все! Россия, помогай!" А почему? А потому что мы захватили здание. Офигеть! То есть, если сейчас украинцы захватят какое-то здание в центре Москвы, они будут требовать, чтобы Украина ввела войска? Их здесь 3,5 миллиона. Но не в Москве - в России. Это только граждан Украины, а если еще возьмем тех, кто хоть чуть-чуть украинцы, вот сейчас Шафран у меня захватит студию и будет кричать: "Украина, помоги, введите войска!". Это уровень шизофрении. Понимаете? А мы объявим себя сейчас Донецкой республикой. Мы - это кто? Демократические процедуры либо есть, либо нет. Есть ли у людей право бороться за свою свободу? Есть. Но, когда ты, не начиная бороться за свою свободу, только ворвался в здание и тут же кричишь иностранному государству "Помоги!", это выглядит странно.

http://radiovesti.ru/episode/show/episode_id/26430

[domic]

Соловьев писал(а):Притом, ладно, я понимаю, когда это происходит в Крыму, где подавляющее большинство граждан организовались сами, провели все необходимые демократические процедуры, референдум, проголосовали. Местная власть, напомню, назначила референдум...

А ведь прекрасно подлец понимает, что успей и в Донецк с Луганском ввести "марсиан", тут бы тоже "подавляющее большинство граждан организовались сами". Тем показательнее смена риторики. Донецко/луганские сепарасты нужны тут чтобы лодку качать.

[domic]

Для разрядки.

В Крыму открыли курортный сезон

[Перехожий]

(2014-04-12 01:47)domic писал(а):  Для разрядки.

В Крыму открыли курортный сезон

Ну спасибо партнер! Разрядил

[Перехожий]

Янголи Інститутської: Історія п’ятьох сміливців, які під кулями снайперів рятували поранених (Частина 1)

Ця історія про п’ятьох друзів, які 20 лютого відчайдушно кинулись на передову, аби з-під куль снайперів витягти поранених та забрати полеглих активістів Майдану. П’ятеро львів’ян вже назвали «янголами Інститутської». Хлопці не просто рятували людські життя, але, самі того не усвідомлюючи, здійснили подвиг гідності. Ризикуючи власним життям та здоров’ям, вони знову і знову поверталися на передову - кулі снайперів їх оминули.
Хлопці – студенти львівських вишів. Усі вони львів’яни: Ігор Фльорко (18 років), Павло Дьокін (19 років), Андрій Седлер (20 років), Микола Притула (20 років), Ігор Галушка (18 років). Хлопці дружать давно, вони сусіди, навчалися в одній школі, разом поїхали на Майдан, разом пішли на Інститутську і разом вижили!

Хлопці перед подіями на Інститутській. Фото з Фейсбуку.


У тому ж складі у Львові.

Хлопці дивом лишилися живими та неушкодженими. Поруч із ними вибухали гранати, у них влучали гумові кулі, навіть осколок влучив Ігорю Галушці в брову, але ока не пошкодив. Було навіть таке, що дехто з них під час вогняного протистояння спалахував як суха трава, але нічого. Максимум від чого постраждали – від газу і від вибухів, пригадують хлопці, тоді трохи дзвеніло у вухах. Кажуть, що їм було психологічно важко, а фізично вони готові до нового бою.

«Так завжди було, щось ставалось біля мене, але не зі мною», - пригадує Ігор Галушка.

На Майдан їздили кілька разів. 18-річний Ігор Галушка був одним із тих, хто починав Революцію. Був на Майдані під час першого розгону. Здавалося, що більшої жорстокості бути вже не може.

«У ту ніч «Беркут» кожні дві години показувався і зникав. Насторожило те, що забрали тоді усю дорогу апаратуру. Тим, хто намагався про щось попередити, вимикали мікрофон», - пригадує хлопець.

Ігор разом із друзями дрімали в кафе на Майдані, коли туди увірвався «Беркут» і почав їх виганяти та бити: «Коли ми вийшли на вулицю, то Майдану вже не було. Все було загороджено щитами. Стояло три швидкі, які були битком забиті, а ДАІвці виписували їм штраф за неправильне паркування. Це повний абсурд!».

Ігор Галушка пригадує, що тих, хто лишився, заштовхали в підземний перехід, де на кожному виході стояли «беркутівці».

На питання, чому хлопці поїхали на Майдан, Ігор відповідає: «Я взагалі не є фанат ЄС. Але народ висловив свою думку, і я хотів підтримати свій народ. Думав, краще я отримаю, чим хтось із жінок. Після побиття і розгону – це вже була справа честі».

Ігор також розповідає, що хлопцям було образливо за події на Банковій 1 грудня. За його словами, те що там відбулося, – це був вияв народного гніву, натомість опозиція назвала усіх провокаторами.

«Можливо, і були провокатори, але люди цього хотіли. Вони хотіли справедливості! Людей жорстоко побили. Якби їхні друзів та родичів були серед побитих, то я думаю, що вони б зробили теж саме. Однак тоді Порошенко та інші політики заявили, що люди на Банковій – провокатори, яким платять по 200 грн. Я був шокований. Виходило так, що я приїхав своїм коштом зі Львова для того, щоб за 200 грн підставляти свою голову під кийки? Мене це обурило!», – ділиться спогадами Ігор.

Хлопець каже, що всіх, хто був у масках, тоді почали називати провокаторами. Він пояснює, що ходив у масці, бо переживав за свою сім’ю, щоб у них не було проблем, але провокатором ні він, ні його друзі не були.

«Потім і на Грушевського нас знову назвали провокаторами. Тепер вже Кличко. Але ж люди пішли, бо опозиція говорила два місяці і нічого. Люди стояли, а нічого не відбувалось. Опозиція хотіла, щоб ми стояли до 2015 року? Хто буде стояти? У кожного сім’ї, кожному потрібно їх годувати. Потім опозиція все підписала все під себе», - каже Ігор Галушка.

Запитуємо про Дмитра Яроша.

«Я уявлення не маю, хто такий Ярош. На самому початку Майдану там була купка націоналістів. Але я уявлення не маю, хто він такий і звідки взявся. Окрім «Правого сектору», там були активісти з інших організацій», – розповів Ігор.

Його товариш Павло Дьокін наголошує, що самі хлопці до жодної з організацій не належали, які і багато інших: «Мені здається, що більшість на Майдані - це були звичайні люди».

Як зазначив Микола Притула, багато людей просто приходили на Грушевського як туристи, щоб зробити фото на згадку. Але потім усі почали казати: «Правий сектор»! Молодці!».

Микола зазначив, що зазвичай активну участь у протистояннях брало від 200 до 400 людей, а решта просто знімали це все на камери.

«Нікого не треба змушувати. Це добра воля кожного», - наголошує Микола.

Ігор Фльорко дивується: «Не розумію, чого усі інші просто стояли на Майдані… Я розумію, що потрібно було охороняти барикади на випадок штурму «Беркуту», але пощо стояти на Майдані і танцювати з Русланою, коли на Грушевського ідуть бої? Якщо ти вже стоїш, то просто підійди на Грушевського, допоможи хоча б з бруківкою. Коли ми прибігали на Майдан, то там на екрані навіть не показували трансляцію з Грушевського, бо там начебто самі провокатори зібралися. Показували старі концерти, новини, але не показували того, що відбувалося поруч».

Ігор Галушка те, що відбувалося на Грушевського, пояснив просто: «Людям просто набридло».

Павло Дьокін додає: «Люди хотіли лідера. Людям остогидло просто стояти».

Янголами Інститутської хлопців нарекли після їхнього самовідданого і неймовірно сміливого вчинку. 20 лютого вони п’ятеро прийшли на Інститутську, коли снайпери почали розстрілювати людей.

Слава героїв до хлопців прийшла тоді, коли знайома Миколи Притули написала про них у соцмережі: «Треба було з кимось поговорити. Я їй розказав, а вона написала це з моїх слів. Я казав, що це зайве, бо ми не зробили чогось надзвичайного».

«Ми робили те, що зробив би кожен на нашому місці. Якби не пішли, то совість замучила б. Знаючи, що там людей розстрілюють, просто сидіти і дивитись… Я би собі не пробачив», – каже 19-річний Павло Дьокін.

Ігор Фльорко, якого розшукувала сім’я пораненого Сергія Трапезуна (хлопець витягнув його з під куль снайпера, врятувавши життя), розповів, що того разу друзі приїхали на Майдан зранку 19 лютого.

«Ми прийшли на Майдан. Вже горіли Профспілки, горів і сам Майдан. Ряди «Беркуту» стояли за 50 м. від стели, били водомети. Все було монотонно. Час від часу перекидувались коктейлями чи гранатами, але на це вже ніхто не зважав. Активних дій не було», – пригадує Ігор Фльорко.

«Все почалося 20 лютого. Близько 9.00 прибігли хлопці і розказали, що з боку Жовтневого «Беркут» відступає», – розповідає Павло Дьокін.

На запитання, чому «Беркут» почав відходити, хлопці припускають, що це була така тактика, щоб заманити найбільш активних у пастку.

«Люди бачили, що дорога порожня, барикада порожня і кинулись вперед. Вийшло так, що вони зайшли у цей квадрат, який обстрілювався із Жовтневого, з готелю «Україна» та Інститутської. Там їх і почали розстрілювати», – каже Павло.

Ігор Галушка пригадує: «Нам напевно пощастило, бо ми бігли з боку Жовтневого. Брати висоту ми не хотіли. Ми бігли до барикади».

На питання про екіпіровку хлопці сміються, адже у Павла була лише маска, в Андрія хокейний шолом, решта хлопців мали на собі каски та наколінники. Бронежилет був лише у Ігоря Фльорка. Був і щит, але один на усіх.

«Ми думали, що ситуація не така критична», - пригадує Ігор Фльорко.

Побратим Ігор Галушка додає: «Ми відвойовували свої барикади, адреналін зашкалював. Потім емоції змішались, коли побачили, що поруч розстрілюють людей. Ми сп’яніли від страху і нервів. Хотілося відійти, бо страшно, але далі від нас лежали люди і кричали: «Хлопці, потрібна допомога».

У цей момент Ігор Галушка разом із Павлом Дьокіним намагалися підпалити шини на барикаді.

«На Інститутську ми побігли усі п’ятеро, поряд інші люди, коли поранили чоловіка, який ішов поруч, усі люди в страху почали втікати назад. Ігор і Павло лишилися попереду. Решту як течією віднесло», - пригадує Ігор Фльорко.

Павло Дьокін додає: «Коли підпалили шини і озирнулись, а позаду нас порожньо. Всі екіпіровані відступили».

Натовп розділив друзів. Андрій Седлер і Микола Питула опинилися позаду.

«Я рвався до своїх. Підійшов до одного чоловіка із Самооборони. Поросив: «Дайте мені щит, там мої друзі, я піду до них». Але мені всі відказували, щоб я сидів і не рипався, бо там снайпери. Я так не міг, хотів піти, щоб хоч якось їм допомогти», - пригадує Микола.

Павло Дьокін розповідає, що у момент, коли їм вдалося підпалили барикаду, поруч через дорогу вже розстріляли «черепашку»: «Ми почали переходити дорогу, тоді Фльорко саме відтягував Сергія Трапезуна. На відео це добре видно, як він тягне цього чоловіка, а ми перебігаємо дорогу. Я своїх не бачив. Я бачив тільки Ігоря (Галушка, - ред.), бо були разом».

Андрій Седлер залишався біля сходів, допомагав заносити до готелю перших поранених і вбитих: «Я не міг знайти щит. Щось перемкнуло, що я не можу піти без щита… хоч до того вільно ходив».

Ігор Галушка, який був разом із Павлом Дьокіном, пригадує: «Там був земляний горб, поруч люди кричали про допомогу. Ми там лягли перечекати. Як мине обстріл».

Павло зазначив: «У той момент прийшло розуміння, що це війна… і ми можемо померти».

«Поруч нас був хлопець. Десь за 2-3 метри від нас, він присів, і в ту мить снайпер прострілив йому голову. В цей момент ми дивилися на нього… Це був просто «бум!» і йому рознесло голову… Повністю. Я цього ніколи не забуду!», – пригадує Ігор Галушка.

«Ми дивилися просто на нього, коли снайпер вистрелив і бризнула кров. Я озирнувся, а навколо тільки ми двоє з Ігорем… і 7-8 мертвих хлопців. Ігор мав із собою щит, зовсім маленький, він повернувся назад, щоб прикрити медика. З наших тоді я тільки й Ігоря бачив. Я не знав, що з іншими», – розповідає Павло.

Після перших поранених і вбитих до готелю «Україну» повернулися усі, окрім Ігоря Фльорка.

«Просто так сталося, що я перейшов дорогу і почав тягнути Сергія (Трапезуна, - ред.). Він був один із перших в «черепашці» у нього було три кульові поранення ніг. Він подавав знак, що йому потрібен медик, але коли іншого хлопця, що був поруч і ще рухався, снайпер добив, він перестав махати рукою. Я дотягнув його до готелю «Україна», тому і затримався. Я не бачив своїх. Повернувся на Інститутську шукати. Коли біг назад, то тоді їх і побачив», - пояснює Ігор.

«Таке враження, що ми бігали там як сп’янілі… ми не розуміли, де ми були. Все переплуталось. Про себе не думав, думав тільки про рідних», - пригадує Павло Дьокін.

«Минуло десь зо три години, а нам здавалося, що лише 15 хвилин», - зазначає Микола Притула.

Скільки разів хлопці повертались від готелю «Україна» на Інститутську вони не знають.

Ігор Галушка розповідає: «Було страшно, але форма страху була незвична».

«Було страшно, але думав, що не поважатимеш себе, якщо цей страх не перебореш. Коли матимеш дітей, вони запитають: «Де ти був, тато?», а що їм скажеш, що сховався?», – розмірковує Павло.

«Я радий, що у тій ситуації ми вчинили саме так. Я просто мушу це розказати, коли усі відступали, я пережив цей момент розгубленості. Я відступав разом із Самообороною. Перебіг через одну барикаду і тоді зрозумів, усвідомив, що нікого з моїх нема. Обернувся, а вони усі були попереду. Я подумав: «Ну як так?» Пішов до них, бо навіть якби вижив, то хлопці б не зрозуміли», - сміється Ігор Фльорко.

Він додає: «Це вже тепер ми жартуємо, але тоді було не до жартів. Тоді були якісь надможливості. Коли втікали, то я з легкістю перестрибнув через залізний стіл, на якому їли «беркутівці» і навіть стрибнув вище на півметра від стола. Не знаю, як мені це вдалося».

Про те, що вони зробили, хлопці усвідомили вже коли повернулися до Львова.

«Коли на Майдані ховали людей, ми плакали як малі діти. Ми просто не могли стримати сліз. Там плакали усі… Напевно, вся країна плакала. Сльози просто самі текли, коли дивився на батьків, а ще усвідомлення, що ти там був і вижив і що це могли б бути твої батьки…», – пригадує Микола Притула.

«Коли дивилися відео, то не вірили, що ми там стільки разів бігали і лишилися цілими та не ушкодженими. Ми навіть думали, що в Бога на нас, напевно, є інші плани…», – каже Павло Дьокін.

«Коли там на Інститутській сидів з тим крихітним щитом, то розумів, що від нього, як і від каски, не буде жодної користі. Ти чуєш і бачиш, як кулі пробивають землю, чуєш їхній свист, чуєш крики та істерику. Багато про що задумуєшся…», – пригадує Ігор Галушка.

Поки хлопці були по один бік вулиці, їхній побратим Микола Притула був на іншому: «Там стояли два біотуалети. Я заховався за ними. Хтось відступав і дав мені щит. Інші хлопці запропонував зібратися «черепахою» і йти за пораненими. Було лячно. Я думав: «Іду заберу пораненого і назад повертатися не буду». Але знову повертався. Не знаю чому».

Микола Притула пригадує: «Коли Ігор Фльорко відтягнув Сергія Трапезуна, що лежав ближче… Там ще був хлопець, якого, напевно, вбили першим, він був у камуфляжі та распіраторній масці. Він вже був вбитий, коли ми прийшли… Нас було троє. Я був посередині, а поруч – двоє незнайомих мені хлопці. Я так розумію, що ці два хлопці, які пішли зі мною, були друзями. Однин трішки затримався. Я тягнув цього вбитого хлопця, щит заважав, я дивився під ноги. Той хлопець, що був біля мене закричав: «Ростик!». Я підвів голову і побачив, як одна куля, а потім друга… і Ростик більше не рухався. Я зрозумів, що Ростика вже нема. В цей момент тому іншому хлопцю в ногу влучила куля. Біля нас більше нікого не було. Він поранений, а вбитий хлопець реально не легкий… я не розумів, як ми це зробимо, до готелю лишалося десь 60 метрів, але ми впорались. Вийшло так, що на очах цього хлопця вбили його друга… Ростика.

Ми дотягнули хлопця до перших сходів. Я подивився в його очі… він був мертвий… я закрив йому очі. Коли зайшов в готель, то був шокований. Хтось тримався за руку, хтось за голову, у когось не було ока і все було в крові, всі кричали… це було пекло».

Янголи Інститутської: Історія п’ятьох сміливців, які під кулями снайперів рятували поранених (Частина 2)

За словами Миколи Притули, іноземна преса була добре екіпірована, натомість українські журналісти бігали без бронежилетів.

«Вибігаю із-за готелю, щоб далі на Інститутську за пораненими, а мене за плече хтось вхопив, напевно польській журналіст. Сказав мені: «Не біжи туди! Там снайпер». Я сказав, що знаю. Далі все в тумані», - пригадує Микола.

Скільки вони винесли людей з під куль снайперів, хлопці не знають, хтось прикривав щитом медиків, хтось тягнув вбитих, хтось виносив поранених.

Андрій Седлер, який допомагав біля сходів доносити людей у готель, пригадує, що навіть перестав рахувати: «Людей приносили і йшли далі. Я заніс десь чотирьох. На моїх очах занесли п’ятьох таких, які не подавали ознак життя, і десь трьох, які були ще живі».

«На якійсь дерев’яній дошці ми несли чоловіка. У нього поранений живіт. Було дуже багато крові. Я взяв за дошку, а вона слизька і липка, руки в крові, а тут мама дзвонить: «Де ти є?». Сказав, що біля сцени чи в КМДА, вже не пригадую. Вона бачила новини і бачила, як у швидку вантажили пораненого, який був дуже на мене схожий, тому переживала», - пригадує Ігор Фльорко.

Хлопці кажуть, що навіть не запам’ятовували облич тих, кого виносили з під куль. Дивом самі залишилися живі та не ушкоджені.

«Цей мій маленький щит був цілий, коли я його брав. Вибігли на Інститутську, шикуємося «черепашкою». Навіть цей маленький щит давав надію, що може куля зрикошетить. Коли вже повернувся, то побачив, що в щиті дірка. Його куля пробила, але я не знаю куди вона поділася...», - розповідає Ігор Галушка.

Хлопці кажуть, що біля Жовтневого було багато щитів, усі в крові, тому їх не дуже хотілося брати.

Друзі не засуджують тих, хто того дня не пішов на передову, і тих, хто втікав, теж не засуджують, «бо боятися – це нормально».

Запитуємо, чому на їхню думку кулі їх не зачепили?

«Кажуть, що куля - дура, а ми, напевно, теж дурні, тому мінуси відштовхуються», - сміється Ігор Галушка.

Хлопець пригадує, що мама дзвонила і плакала, просила сказати, що все буде добре: «Але ти знаєш, що не можеш їй нічого обіцяти».

«Часто люди питали: «А що без тебе революції не буде?». Але якщо кожен так скаже, то хто тоді піде? Хочеш щось довести? Почни із себе! Я стояв на Майдані і пішов на Інститутську, щоб собі довести, що вартую більшого, чим просто стояти на кухні і кричати: «Давайте, хлопці! Ви зможете!». Наша совість чиста», - каже Ігор Галушка.

Поговорили і про геополітику. Хлопці вважають, що нова влада «як була дурна, така й лишилася», адже агресію Росії треба було присікти ще на початку.

«Їм мало Небесної Сотні. Вони хочуть небесний батальйон», - каже Микола Притула.

Хлопці впевнені, що на Банковій, ще 1 грудня, можна було вирішити долю Революції.

«Ми зробили не ту революцію, яку хотіли політики. Вони хотіли «чесні вибори» у 2015 році і продовжити красти далі, а ми зробили Національну Революцію Гідності. Напевно, вони на нас злі і можливо будуть продовжуватись репресії», – каже Ігор Галушка.

Питаємо, якою хлопці хочуть бачити Україну? Кажуть, що прагнуть повного перезавантаження, як це було у країнах Прибалтики, хочуть зміни політиків, хочуть люстрації тих, хто співпрацював з режимом, хочуть чесності і покарання винних.

Ігор Фльорко переконаний: «До влади в Україні повинні прийти патріоти. Іншого виходу нема».

Хлопці пояснюють, що «на Майдані не були тупі гопніки, як в Маріїнському парку», а були освічені люди, які знають по кілька іноземних мов. До речі, самі хлопці теж володіють кількома мовами.

Запитуємо, що вони думають про своїх однолітків, яким платили по 500 грн в Маріїнському парку? Намагаємося довідатись від хлопців, у чому різниця між ними?

«Менталітет інший, першооснова – це виховання. Який би не був вплив оточення чи пропаганда, але ти мусиш мати власну думку», - каже Павло Дьокін.

На питання, чи пишаються ними батьки, хлопці, сміючись, відповідають: «Мабуть».

«З батьками про це говорити не хочеться», – каже Микола Притула, якого через світлу куртку мама впізнала на усіх жахливих відео з Інститутської.

На питання, чому не хочуть визнати, що вони герої – сміються.

«А що ми такого зробили? Просто допомогли людям!», – каже Ігор Фльорко.

Питаємо, що ж тоді у їхньому трактуванні «героїзм»?

«Героїзм - це просто надто гучне слово. Для мене це був більше особистий подвиг. Значить, я не даремно народився і в житті зробив добру справу. Але так голосно не наважусь сказати, що це героїзм. Те, що ми зробили, – це не погано, а значить це добре», - сміється Ігор Фльорко.

«Мені не дуже хочеться, щоб люди про то розпитували. Постійно згадую того хлопця, якому прострелили голову на наших з Павлом очах. Ця картинка не йде з голови», – каже Ігор Галушка.

Ігор Фльорко переконаний: «Говорити про це все ж треба. Є стереотипи, що молодь тільки п’є, курить і лається. Ми не такі. Є серед молоді і люди небайдужі».

Хлопці кажуть, що навіть не зручно стає інколи від надмірної уваги. Єдина винагорода, яку вони хочуть, – це щоб влада на колінах благала прощення в матерів тих, хто загинув.

«Це все, що я хочу, – єдина винагорода», – каже Микола Притула.

Пригадують, що під час прощання із загиблими на Майдані, приїхала Тимошенко. Запитуємо, що вони про неї думають?

Павло Дьокін сміється: «Випустили і добре».

«Вона приїхала, коли були похоронні процесії. Її охоронці розштовхували людей. Кому вона взагалі у той момент була потрібна?», - обурився Микола Притула.

Микола додав: «Це стосується і Європи. Що вона для нас зробила? Ми усього добилися самі. Те ж і нова влада. Вони мали одразу перекрити кордон, затримати «Беркут», але нічого не зробили. Тепер нереально щось довести. Ми все бачили на власні очі. Нема кому вірити. Ми це все пережили і тепер у нас реально нема страху».

Ці молоді чоловіки, які хрещені у вогні та кулях, позбулися своїх страхів, але в бою здобули щось значно більше і значно цінніше за всі нагороди і гроші – це братерство.

«Під час цих подій я здобув чотирьох ні не друзів, а братів, бо те, що ми пережили, я впевнений на 100%, що в будь-якій ситуації, яка б не склалася в моєму житті, вони мені допоможуть, закриють собою, якщо треба. Навіть якщо буде щось з боку Росії, то зі мною, там десь на передовій, будуть ці четверо моїх братів. Ми будемо там разом!», - каже Андрій Седлер.

Дуже хочеться подякувати цим п’ятьом відчайдушним хлопцям та їхнім батькам. Хочеться подякувати за те, що їхні сини – справжні Герої, навіть якщо вони активно це заперечують. Саме ці хлопці і сотні інших сміливців триматимуть наше майбутнє на своїх плечах.

Анна Новик.

Павло Дьокін


Андрій Седлер


Ігор Фльорко


Микола Притула


Ігор Галушка



galinfo.com.ua

[sweden]

Жень,вот настоящий герой Украины))"И тупо палим,палим..."В цитатник

[Перехожий]

(2014-04-12 08:22)sweden писал(а):  Жень,вот настоящий герой Украины))"И тупо палим,палим..."В цитатник

Вова, да такие они эти "герои"! Самое интересное, что у всех этих дебилов, такие "интеллектуальные" лица! Радует, то, что у них там 99,9% вот таких И есть большая надежда, что все же очень скоро победят люди со здравым смыслом, которых в лагере любящих свою Родину - Украину, тоже 99,9%

[Перехожий]

Саммит стран G-7 пройдет в июне в Брюсселе вместо Сочи и без России

Европейский совет сообщил, что лидеры «Группы семи» промышленно развитых государств мира встретятся в Брюсселе 4-5 июня.

Как сообщает Радио Свобода, изначально планировалось, что саммит состоится в российском городе Сочи, но место и формат встречи изменились после того, как лидеры западных стран через аннексию Крыма решили исключить Россию из «восьмерки».

В саммите в Брюсселе примут участие лидеры США, Канады, Франции, Великобритании, Германии, Италии и Японии.

Президент ЕС Херман ван Ромпей и председатель Еврокомиссии Жозе Мануэль Баррозу также планируют принять участие в этой встрече.

«Аргумент»