Ми тут всі дорослі люди, тому давайте без попередніх ласк, відразу до суті перейдемо. У Суркіса (до речі, а чого це він на стадіоні палить, не знаєте?) є рівно три варіанти наступного тренера «Динамо», серед яких він може вибирати. Підкреслюю – не три кандидатури, а три варіанти. Три схеми, якщо хочте. Отже.
1. «Человек с динамовским сердцем»
Не варіант? Для вас – особливо якщо ви фанат «Динамо» – звісно. А для Суркіса – цілком може бути. Наприклад, Сергій Ребров. Це ж про нього було сказано в 2008-му році те, що я виніс в назву варіанту. А якщо ще й зуміє справити враження у тих матчах, що залишились… І не впасти нижче третього місця… І виграти Кубок (а чом би й ні, згадайте «Челсі»-2012)…
А ще є давно безробітний Лужний. А ще є недавно безробітний Калітвінцев. Тут у декого з вас можуть виникнути шкідливі галюцинації, мовляв, а що він з «Волгою» натренував. Ну так по-перше там з фінансами проблеми конкретні, а по-друге той же Блохін в чемпіонаті Росії теж не зірок з неба хапав, а на 9-е місце «Москву» опустив. Ну і по-найголовніше – у варіанті «Динамівське серце» головне не результати деінде.
Продовжуючи «ащекати», можу нагадати наприклад про Андрія Шевченка. Це більше фантасмагорія, розумію (як і його політична діяльність) – та все ж. А от до кандидатури Шовковського як граючого тренера можна й серйозніше поставитись. Або неграючого – що йому завадить улітку перейти з одної іпостасі в іншу?
Одним словом, варіант 1 я б не відкидав. Хоч багатьом і хочеться вірити, що Суркіс з Блохіним дійсно востаннє експериментував на «своїх».
2. «Менталитет»
Тобто – не динамівці, але українці. Так, за часів незалежної України в «Динамо» не було жодного тренера, який би підпадав під цю категорію. Є один виняток – Микола Павлов (він киянин, але ніколи не грав в «Динамо»). Але там особлива історія: він приходив на іншу посаду і з інших, абсолютно не тренерських причин – а до керма став тимчасово і вимушено. Більше «українців не з Динамо» там не було.
Але і ситуації такої досі не було. «Динамо» впало на третє місце – і якщо минулого сезону це була невдача у боротьбі за срібло, то зараз це буде успіх у боротьбі з четвертою командою чемпіонату. Тут вже нібито й не до сентиментів. Але проблема в іншому. Quod licet Iovi, non licet bovi. Що дозволено своїм – наприклад, прийти із середняка РФПЛ або взагалі нікого не тренувати, - те не пройде з чужими. Так, я про Григорчука – якого чутки вже почали сватати до столиці. Його результати, як на «імперське» (хоч і не таке гонорове, як раніше – роки без трофеїв даються взнаки) мислення Києва, досить скромні. «Що він може дати нам, якщо «Чорноморець» навіть в четвірку не пробився?» Звісно, логіка може бути й геть іншою, але – аргумент.
Маркевич. Це чи не єдиний реальний кандидат з українців. По-перше, тому що їх в принципі дуже мало. Ну кого ви ще назвете? Може, вищезгаданого Павлова. А ще? Отож. По-друге, він зараз вільний – однією проблемою менше. По-друге-з-половиною, МБМ може мати зуб на нинішній «Металіст» в особі його невловимого керівництва – що спрацює як додатковий стимул. Правда, такий же зуб у нього може бути і на прізвище «Суркіс» - не треба ж нагадувати, через що він пішов з посади головного тренера збірної?
Отже, варіант 2 з одного боку дуже скромний і по персоналіях, і по досягненнях цих персоналій. А з іншого – це все-таки зміна у порівнянні з тим, що було досі.
3. «Иностранец»
Головний аргумент прихильників цього варіанту – сам Суркіс у свій час сказав, що у випадку з невдачею Блохіна він буде шукати іноземця. Так, приймається, але з двома уточненнями.
Уточнення перше. Як відомо, «Динамо» і раніше розглядало цей варіант і навіть вело переговори – з тим же Ульє. Тоді переговори не увінчались успіхом. Але це був 2007-й рік. Часи, коли «Динамо» вигравало чемпіонства (причому могло це робити ще досить впевнено, як і належить гранду), регулярно грало в Лізі чемпіонів. Але навіть такі стартові умови нікого з іноземців не спокусили. Що ми маємо зараз? Другий рік поспіль «Динамо» не потрапляє навіть до кваліфікації ЛЧ – відповідно, в чемпіонаті перестало вести боротьбу за чемпіонство і програє боротьбу за срібло. Фінансова складова нинішнього ФК ДК нам невідома в принципі – але якщо правда, що головним грошедавцем «Динамо» був Фірташ, то навряд чи там зараз веселі часи. Хто піде на такі хліби?
І уточнення друге, яке частково випливає з першого. На такі хліби підуть або ті, хто вже не просто їде з ярмарки, а майже доїхав. Тобто ветерани із давніми успіхами. На кшталт Ерікссона. Або молодь, для якої «Динамо» може стати трампліном (куди, правда, незрозуміло, та нехай). Від «старперів» одномоментної користі може бути й більше – але в цілому це тупиковий хід. Думаю, навіть Суркіс це розуміє. З молоддю перспективніше, але й складніше. До Києва уже не поїдуть навіть умовні «Аллегрі часів Кальярі», тобто про спеціалістів з топ-чемпіонатів можна забути.
Так, згоден, в чемпіонатах нижче португальського і нідерландського теж є перспективна тренерська молодь. Але тут ми повертаємось до контраргументу з варіанту 2 – «хто він такий, що він вигравав». Знов-таки, логіка Суркіса може бути діаметрально протилежною – але які тому підстави? От і я не бачу.
Ще є варіант 3,5 – іноземець із Росії. Але й там не розбіжишся. Навіщо, наприклад, Слуцкому міняти ЦСКА на «Динамо»? От Бєрдиєв – це більш реально. Якщо він захоче, бо хто зна, що на умі у цього непростого туркменського дядька…
Висновок із вищесказаного? Скидається на те, що жоден з трьох варіантів не є аж так домінуючим, аби на нього уже зараз була зроблена однозначна ставка. Думаю, Суркіс, якщо він реально буде шукати тренера (а не «продовжувати динамівські традиції» і т. ін.), до останнього вибиратиме між Ребровим/Лужним/Шовковським, Маркевичем/Григорчуком та Бєрдиєвим/містером Х із середнячкової Європи. Часи, коли у «Динамо» були можливості, або як мінімум залізобетонний варіант – закінчились. І навряд чи хтось зараз всерйоз може спрогнозувати прізвище наступника Блохіна. Що ж, тим цікавіше буде спостерігати за Суркісом в найближчі тижні. Може, хоч тепер в ДК почнеться якийсь рух – і клуб прокинеться від тої сплячки, в якій він знаходиться вже занадто довго.
отсюда