Шахтар - Металіст 1:1. Тактичний аналіз матчу

[domic]

Зустріч між харківським «Металістом» і донецьким «Шахтарем», без сумніву, була центральною у восьмому турі. Посилював інтерес до гри і той факт , що саме «Жовто-сині» розташувався на вершині турнірної таблиці , випереджаючи «Гірників» на одне очко. Наставник харків'ян Мирон Маркевич зазначив, що виключення з єврокубків зайвий раз мотивує його команду на вдалий виступ в поточному чемпіонаті країни: «Наша мета - пробитися в Лігу Чемпіонів наступного сезону».

Цікавим фактом було і те, що в двох останніх матчах на «Донбас-Арені» харків’яни не поступались господарям поля. Щодо кадрової ситуації, то потрібно відзначити повернення до складу харків’ян Родріго Моледо і Едмара, що відбули дискваліфікацію, а також відновлення після отриманої травми Клейтона Шав’єра. В «Шахтаря» звертає на себе увагу поява в команді найдорожчого футболіста чемпіонату України - Бернарда.

Формації команд

Мірча Луческу продовжує покладатись на виконавців з минулорічного складу, дуже повільно підпускаючи до основного складу новобранців. В домашньому матчі проти «Металіста» наставник «Гірників» фактично випустив ідентичний склад до гри проти команди київського «Динамо», провівши в ньому лише одну зміну - замість Томаша Гюбшмана вийшов Дмитро Гречишкін, що розташувався в позиції шостого номера з акцентом на захисні дії. Пару в опорній зоні йому склав – Тарас Степаненко, здебільшого виконуючи ці ж функції на полі. В воротах – Антон Каніболоцький, в центрі захисту – Ярослав Ракицький та Сергій Кривцов, що замінив травмованого Олександра Кучера. На флангах – В’ячеслав Шевчук та Даріо Срна. Алекс Тейшейра продовжує переміщатись по полю в пошуках оптимальної позиції для себе, цього разу він розташувався під нападником – Луїсом Адріано, в позиції десятого номера, і два вінгери: Тайсон - зліва, Дуглас Коста - справа.

Знову звертає на себе увагу надмірна обережність наставника «Шахтаря» при виборі стартового складу: гра з двома опорними півзахисниками, сильною стороною яких є вміння вести захисні дії, з поділом гравців шість на чотири в сторону захисту. Фактично на протязі всієї гри мінімум п’ять футболістів «Шахтаря» перебували за лінією м’яча, не підтримуючи активно атакуючі дії команди.

Мирон Маркевич, так само, як і Мірча Луческу віддав перевагу захисному варіанту. Місце в воротах посів Дішленкович, в центрі захисту пара – Папа Гуйє і Родріго Моледо, зліва – Марсіо Азеведо, що вимушений був залишити поле в середині першого тайму через рецидив старої травми, а на його місце вийшов Сергій Пшеничних, правий латераль - Крістіан Вільягра. В опорній зоні – Едмар і Олег Краснопьоров, та четвірка гравців групи атаки, зліва направо - Алехандро Гомес, Бланко і Хосе Соса, над ними - єдиний форвард Марко Девіч.

Чим викликано бажання наступити на горло власній пісні від Мирона Богдановича, пояснити також важко, випускаючи в опорну зону двох гравців, що більше уваги приділяли захисним діям, і головне - не в стані були притримати м’яч, щоб надати час партнерам по команді вийти в атаку, харків’яни самостійно залишили себе без власних козирів. Таких як контроль м’яча і створення тиску на суперника в позиційних атаках, варіативності розвитку атак.

«Шахтар» розпочав гру активніше, намагаючись надавити на лівий край захисту харків’ян завдяки здебільшого індивідуальним діям Дугласа Кости та підключенням до атак Даріо Срни, але як і в попередній грі проблеми «Гірників» полягали в доставці м’яча в небезпечні зони перед воротами суперника, тому переважно атаки отримували своє продовження тільки за допомогою довгих передач від Ярослава Ракицького. Тейшейра, що цього разу діяв між лініями захисту «Металіста», переважав опорних півзахисників суперника, а особливо Краснопьорова в швидкості, та в пошуках м’яча змушений був досить часто відходити назад для початку розвитку атаки. Розвиток швидкісних атак через центральну зону, яким донеччани завойовували собі європейську славу, наразі виходить лише періодично.

При втратах господарям поля вдавалось швидко перебудовуватись на захисні дії, позначаючи пресинг в центральній частині поля, для застосування якого «Шахтар» перебудовувався в формацію «4-1-4-1». Зазначимо, що високий пресинг донеччани використовували лише ситуативно й в окремих зонах футбольного поля, при умові кількісної переваги гравців, наприклад, при втраті м’яча в атакуючих діях на фланзі. Цей тактичний засіб в застосуванні «Гірниками» радше слугує можливістю отримати час на перебудову захисних порядків.

«Металіст» діяв виключно на контратаках, в захисті низько вибудовуючи дві лінії, над якими працювали Бланко і Девіч, що і мали розвивати швидкі атаки. В захисних діях «Жовто-сині» розташовувались в формації «4-4-2»: Хосе Соса багато уваги приділяв персональній роботі по Срні, при зміщеннях захисту на протилежний фланг опускаючись низько в позицію лівого захисника. Дві лінії захисту працювали максимально компактно одна від одної, залишаючи простір між собою та двійкою з гравців над ними, утворюючи між собою простір, який в перспективі можна було б використати при перехопленнях м’яча.

До перерви «Шахтар» володів територією та мав перевагу в грі, але не зміг з неї скористатись. Загалом гра тримала в напрузі завдяки своєму внутрішньому нерву, але якість виконання бажала бути кращою з обох боків.

Відразу по перерві ні Мірча Луческу ні Мирон Маркевич не наважились вносити зміни в гру, тому перших десять хвилин другого тайму пройшли за тим же сценаріям, як і перші 45 хвилин. Команди обмінялись двома швидкісними атаками, які майже були дзеркальним відтворенням одна однієї: крайній вінгер відтягував за собою крайнього захисника суперників до центру, звільняючи зону дій для підключення Даріо Срни в донеччан і Крістіана Вільягри в харків’ян, далі слідував рух нападників на ближню штангу з звільненням зони за спинами центральних захисників, куди на швидкості вривались Гречишкін і Соса відповідно, але результату це не принесло. Луческу першим провів заміну: замість Гречишкіна вийшов Фред, що розташувався в позиції Тейшейри, який опустився на крок нижче, і перша ж дія Фреда призвела до стандартного положення, яке закінчилось взяттям воріт Дішленковича.

Маркевич відповів заміною Алехандро Гомеса на Дієго Соузу - ця заміна повністю змінили хід зустрічі. Соуза хоча і до появи Шав’єра грав на місці атакуючого півзахисника, відходив в глибину поля, та завдяки власній індивідуальній майстерності притримував м’яча, надаючи час партнерам по команді виходити в атакуючі дії, а після появи Клейтона, Дієго опустився в опорну зону направляючи та розганяючи атаки «Металіста». Поява двох бразильців змінила хід гри і стала ключем до домінації «Жовто-синіх» в останній третині матчу.

Підсумки

«Шахтар» добре розпочав гру, активніше використовуючи фланги, але цього було недостатньо щоб розраховувати на перемогу. Команда надалі виглядає залежною від Фернандіньо, адекватної заміни якому поки що Мірча Луческу не знайшов. А, зважаючи на час, що залишився до старту в Лізі Чемпіонів та суперників по групі, перспективи «Гірників» в головному турнірі Європи виглядають не надто яскравими.

Мирон Маркевич вніс необхідні корективи в гру та повернув її на власну користь. Важко зараз ствердно говорити, але, можливо, харків’яни могли б розраховувати на кращий результат, якщо б не відмовились від свого футболу зі стартових хвилин гри. Як показав перебіг подій на полі, потенціал «Металіста» достатній, щоб грати з позиції сили проти «Шахтаря» та диктувати йому свої умови, але і нічийним результатом, напевне, більше задоволені в Харкові.

UA-Футбол