https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/ Fri, 24 Apr 2026 07:25:08 +0000 MyBB https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=13324 Sun, 24 Oct 2021 19:28:55 +0000 https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=13324

]]>

]]> https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=13311 Mon, 04 Oct 2021 08:40:35 +0000 https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=13311

]]>

]]> https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=13280 Fri, 20 Aug 2021 15:02:32 +0000 https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=13280
Ряди жовто-синіх поповнив правий захисник Юрій Романюк.

24-річний вихованець луцького футболу з осені минулого року грав за «Агробізнес». У нинішньому сезоні Першої ліги провів 3 матчі та зробив 1 гольову передачу.

Раніше Романюк виступав за «Волинь», «Чорноморець» і «Дніпро-1».

У «Металісті» Юрій обрав ігровий номер 47.

ФК Металiст]]>
Ряди жовто-синіх поповнив правий захисник Юрій Романюк.

24-річний вихованець луцького футболу з осені минулого року грав за «Агробізнес». У нинішньому сезоні Першої ліги провів 3 матчі та зробив 1 гольову передачу.

Раніше Романюк виступав за «Волинь», «Чорноморець» і «Дніпро-1».

У «Металісті» Юрій обрав ігровий номер 47.

ФК Металiст]]> https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=13279 Thu, 19 Aug 2021 14:33:52 +0000 https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=13279
Черговим новачком нашого клубу став центральний півзахисник Вячеслав Танковський.

26-річний уродженець Новомосковська вже підписав контракт з «Металістом» і внесений до заявки жовто-синіх на сезон.

Раніше Танковський виступав за «Шахтар», «Зорю», київський «Арсенал» і «Маріуполь».

У «Металісті» півзахисник гратиме під номером 29.

https://ua.metalist.ua/news/8350.html]]>
Черговим новачком нашого клубу став центральний півзахисник Вячеслав Танковський.

26-річний уродженець Новомосковська вже підписав контракт з «Металістом» і внесений до заявки жовто-синіх на сезон.

Раніше Танковський виступав за «Шахтар», «Зорю», київський «Арсенал» і «Маріуполь».

У «Металісті» півзахисник гратиме під номером 29.

https://ua.metalist.ua/news/8350.html]]> https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=13092 Thu, 12 Apr 2018 18:27:11 +0000 https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=13092 Звезды украинского футбола сыграют в Прощальном матче Горяинова

23 мая в Харькове на стадионе "Металлист" состоится уникальный матч, в котором Сборная Александра Горяинова встретится со Сборной футбольных звезд Украины. Товарищеский поединок приурочен к завершению Горяиновым карьеры игрока. Легендарный вратарь провел за харьковский "Металлист" более 500 поединков, став обладателем самой продолжительной "сухой" серии в чемпионатах Украины – 943 минуты.
В этом матче на футбольном поле сойдутся кумиры болельщиков "Металлиста" 2000-х со звездами украинского футбола. Организаторы матча обещают, что любители футбола будут приятно удивлены составами обеих команд, которые будут опубликованы в ближайшее время. Билеты на матч уже доступны на сайте - metalist1925.club.

Источник: https://www.footboom.com/ukrainian/news/...inova.html]]> Звезды украинского футбола сыграют в Прощальном матче Горяинова

23 мая в Харькове на стадионе "Металлист" состоится уникальный матч, в котором Сборная Александра Горяинова встретится со Сборной футбольных звезд Украины. Товарищеский поединок приурочен к завершению Горяиновым карьеры игрока. Легендарный вратарь провел за харьковский "Металлист" более 500 поединков, став обладателем самой продолжительной "сухой" серии в чемпионатах Украины – 943 минуты.
В этом матче на футбольном поле сойдутся кумиры болельщиков "Металлиста" 2000-х со звездами украинского футбола. Организаторы матча обещают, что любители футбола будут приятно удивлены составами обеих команд, которые будут опубликованы в ближайшее время. Билеты на матч уже доступны на сайте - metalist1925.club.

Источник: https://www.footboom.com/ukrainian/news/...inova.html]]> https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=12997 Tue, 26 Dec 2017 15:11:39 +0000 https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=12997 "Лобановський казав: "Харків купив якогось німця. Будьте з ним уважні". Володимир Лінке – про участь Металіста у виборах президента Бурунді та піар Дасаєва



Інтерв'ю Любомира Кузьмяка із легендарним форвардом Металіста 70-90-х.

Лінке – один з найавторитетніших гравців "Металіста" в історії. Він пройшов шлях із слобожанами з Другої союзної ліги до Вищої. Встиг пограти за провідну команду Харкова і у Першій українській лізі. Загалом – понад 10 сезонів. Якби не конфлікти наприкінці 80-х, міг би спокійно стати "One-club man".

Нині Володимир Іванович продовжує працювати на благо харківського футболу. Його робочий кабінет розташований на відстані витягнутої руки від стадіону "Металіст". На стінах кілька фотографій, що нагадують про новітні успіхи клубу. Тут і Клейтон Шав’єр, і Едмар, а поруч на будинку великий постер із зображенням Папа Гуйє. Харків живе лише спогадами. А ще надіями на "Металіст 1925".

"Хотів би, щоб "Шахтар" не забував, що перебуває в гостях"

– Не кожен екс-футболіст може займатися адміністративною діяльністю. Наскільки близькою для вас є робота на посту генерального директора "Металіст 1925"?

– Спочатку я взагалі з розуму сходив! Раніше ніколи таким не займався, тому постійно нервувався і кричав. А зараз навіть цікаво стало. По-перше, багато спілкуюся з людьми, маю багато нових контактів. Словом, вчитися ніколи не пізно. Тяжко, але цікаво.

– Не було думок піти з футболу і шукати себе в іншій сфері?

– Я прийшов на цей стадіон у 1966-му році. Крім футболу і сім’ї у моєму житті більше нічого не було. Грати я вже не міг, але просто хотів бути з футболом. Скажу відверто – в житті я більше нічого не вмію.

– Ви колись сказали, що з владою дуже важко спілкуватися. Зараз значна частина вашої роботи – якраз діалог з чиновниками.

– Залежно, про яку владу йде мова. Зараз у Харкові підтримують футбол, особливо обласне керівництво. Я вів мову про ФФУ і державну владу. У всіх країнах про футбол думають, а у нас – ні. Тільки у нас можуть побудувати дитячі майданчики у тих місцях, де їх не потребують.



– Кілька місяців тому футбольну Україну сколихнула відставка головного тренера "Металіст 1925" Олександра Призетка. Команда йшла у лідерах своєї групи. Чому було прийнято таке рішення?

– Я не думаю, що Україну сколихнуло. Це ми з мухи робимо слона. Ми з ним розійшлися по-доброму. Багато говорити не треба. Точніше, взагалі нічого говорити не треба.

– Призетко дав відверте інтерв’ю.

– Це він собі зробив мінус. Не впевнений, чи візьмуть на роботу людину, яка виносить сміття з хати. Багато дурниць там було. Він розказує про форму, яка швидко порвалася. Де вона? Чому ти її не здав? Вважаю, що він вчинив неправильно.

З приводу лідерства команди можу нагадати, коли з "Баварії" Юпп Хайнкес пішов. Вони тоді теж все виграли і тренер залишив свій пост.

– У "Баварії" була трохи інша ситуація.

– Розумієте, тренер повинен зростати разом з командою. Навіть випереджати її. Якщо команда зростає у класі, а тренер цього не робить?

– Ви бачите прогрес у відродженні харківського футболу?

– Не можу сказати, що футбол відроджується. Поки в країні ситуація не налагодиться, нічого не зміниться на краще. Колись були іноземці високого рівня, поруч з якими зростали наші футболісти. Ми мали імідж в Європі. У Харкові хочемо відродити футбол, адже майже 2 мільйони населення (включно з переселенцями з Донбасу) залишити без улюбленої команди – це неправильно.

– До міста великий футбол прийшов і завдяки "Шахтарю". Як ви ставитеся до сусідства на "Металісті" з "гірниками"?

– Харків’яни засумували за хорошим футболом. Це непогано. Добре, що "Шахтар" тут грає, але я б хотів, щоб вони не забували, що перебувають в гостях.

"Випадок змінив життя Балтачі"

– Стадіон "Металіст" – ваше улюблене місце в Харкові?

– Моє улюблене місце – це озеро, де навіть немає інших рибалок, лише я з вудкою. Це місце, де співають птахи і гуляють звірі. А стадіон – моє робоче місце. Скажу чесно, я не завжди на тренування зараз ходжу. Я трохи по-іншому бачу тренувальний процес. А я такий, що не мовчатиму. Тому краще не влазитиму у процес. Від футболу не змучуюся. Двічі на тиждень збираємося з ветеранами – там отримую задоволення.

– Свої дитячі роки ви провели поруч зі стадіоном?

– Народився я на Плеханівській відразу біля "Металіста" і прожив там до трьох років. Згодом сім’я переїхала, а батько і старший брат познайомили мене з футболом. Тоді всі діти займалися якимось видом спорту. Я прийшов у футбольну секцію у 8-річному віці, здав нормативи і мене прийняли в колектив до 9-річних хлопців.

– Вас не назвеш високим гравцем. У дитинстві поступалися одноліткам зростом?

– Тут я з тобою не погоджуся. Є довгі, а є високі. Для Харкова – я футболіст високий. А росту невеликого (посміхається).



– За "Металіст" ви дебютували унікально – на матч Другої ліги вас забрали зі школи?

– Безпосередньо Олег Ошенков з уроку взяв мене і Сергія Балтачу. Наш клас майже повністю пропускав заняття через змагання і шкільну програму ми не проходили. Практично всі учні написали заяву з проханням залишитися на другий рік. Тоді 11 класу не було, тому ми залишилися ще на рік в 10-му.

– Віктор Каплун, який перейшов з "Металіста" в "Динамо", як і Балтача, розповідав про Сергія: "Ніхто не вірив, що він заграє в Києві. У нас, у Харкові, він не завжди у склад потрапляв. А потім як заграв!"

– Балтача у нас справді не грав. У футбол він теж випадково потрапив. Почав з центрального нападника, хоча мав нижчій зріст за мене. Якось грали на турнірі в Гаграх на турнірі Шоти Яманідзе. За нас виступав Валерій Пивоваров, правий півзахисник, який травмувався. Балтача не міг його замінити. А я раніше грав на цій позиції. Порадилися з хлопцями і вирішили – я зіграю справа, а Сергій зміститься в центр півзахисту.

– Зіграв вдало?

– Ми обіграли тбіліське "Динамо" 2:0 і це при тому, що вони на два роки старшими були. На трибунах був присутній тренер молодіжної збірної. Не пригадую тільки хто: Мосягін чи Ігнатьєв. Балтача себе проявив добре і кар’єра стрімко пішла вгору. Випадок змінив життя.

– Схожою була історія Юрія Суслопарова?

– В Харкові він нічим не виділявся. Просто поїхав на турнір спортивного товариства "Зеніт" і його запримітили в "Карпатах". Потрапив туди і став класним гравцем. Юра навіть не виділявся на фоні ровесників. Олександров, Рудов і Бакуменко виглядали набагато цікавіше. Останній, до речі, знайшов себе у політиці, став народним депутатом і фахівцем в аграрній сфері.

"Написав заяву у "Динамо", але розумів, що не витримаю"

– З Олегом Ошенковим, який з "Динамо" і "Шахтарем" вигравав Кубок СРСР, ви попрацювали буквально місяць. У травні 1976-го тренер пішов з цього світу. Шок?

– Ситуація була складною. Тренер поїхав до Києва у федерацію і у нього не витримало серце. Дуже шкода, що так сталося. Згадую про Ошенкова – неперевершена людина. Приїхали на гру в Миколаїв чи Хмельницький і маємо по плану зарядку. Злива страшна! Тренер дав команду в холі готелю дві хвилини порозминатися і не дозволив нікому виходити під дощ. Ошенков не побоявся випустити мене і Балтачу у юному віці з Полтавою, коли "Металіст" програвав 0:1.

– І ви забили гол.

– В підсумку перемогли 2:1. Ошенков був комунікабельним і говорив з молоддю. Той місяць ми провели дуже плідно.

– Одним з найстарших у тому "Металісті" був Василь Лябик. У кількох інтерв’ю ви згадували про нього, як про найсильнішого свого партнера. Це при тому , що в Харкові він затримався ненадовго.

– Лябик не просто навчив нас, а заклав фундамент. Виходили на зарядку, а Лябик казав: "Молодь, граємо у квадраті 4 на 2 лише лівою ногою". Валентин Крячко взагалі лівою не вмів грати. Але завдяки цьому навчився. Лябик на 8 років старший за нас, але у мене вдома збереглося фото – він біжить з м’ячем, а я позаду наздоганяю. У мене на обличчі напруга, а Лябик біжить з посмішкою. Це людина, яка вміла робити у футболі все.



– Однак міг досягти більшого.

– Пограв у "Дніпрі", отримував запрошення від Валерія Лобановського в "Динамо". Можливо, дозволяв собі зайве, як і всі талановиті. Це зараз він серйозний, коли ми зустрічаємося, а тоді різне було. У футболі зустрічав чимало любителів "вогнища і гітари".

– Декілька гравців друголігового "Металіста" отримували запрошення у більш серйозні клуби. Ви не виняток?

– Після першого року я і Балтача написали заяви в "Динамо". Я знав, що там серйозні навантаження, а у мене вроджений порок серця. Розумів, що не витримаю. Мені навіть фізкультурою забороняли займатися. Не пішов до кінця… Згодом, коли "Металіст" виходив у "вишку", а я забив 16 голів за сезон, запрошував Костянтин Бєсков у "Спартак". Може, зараз теж трохи шкодую, що не пішов. Принаймні, в цій команді мені було б цікавіше спробувати себе.

"Образився на Лемешка і поїхав до Біби у "Дніпро"

– Більшість успіхів "Металіста" пов’язані з іменем Євгена Лемешка. Ваші відносини з ним – особлива сторінка життя. Як ви познайомилися?

– Коли Євген Пилипович прийняв "Металіст", я відразу пішов у "Дніпро". 20 листопада я відгуляв весілля, а наступного дня мав грати у Золочеві з районною командою. На матч не приїхав і почув претензії від тренера. Я образився і поїхав до Андрія Біби в Дніпро. Згодом у федерації помітили, що "Металіст" порушує правило – більше трьох гравців не можуть переходити у вищий дивізіон. А на той момент Юра Цимбалюк став гравцем "Карпат", Лисенко переїхав у "Дніпро", а Балтача – в "Динамо". Я повернувся у Харків.

– Лемешко як вас прийняв?

– Це не завадило спільній роботі. Моя образа зникла і він теж зрозумів, що це неправильно. Про Лемешка згадую особливу історію. Грали з "Карпатами" у Львові, повечеряли і наступного ранку мали вилітати додому. Вирішили пройтися. Поруч з готелем бачимо бабцю з букетом квітів. Я підходжу, запитую вартість і купую. Даю Леоніду Саакову букет, а сам протягую бабусі гроші. У цей момент проходить Лемешко: "Ах ти наречений…такий-сякий!" (сміється). Виручав бабцю, а підставив Саакова. Зрештою, про Лемешка було безліч історій.

– Крилаті фрази Євгена Пилиповича ввійшли в історію.

– У рейтингу висловлювань однієї з газет лідирував Валерій Овчінніков на прізвисько "Борман". Його якось запитали про гострий язик і він щиро відповів: "В Україні працює тренер Лемешко. У порівнянні з ним – я слабак".

Якось від’їжджали ми з готелю у Краснодарі о 8-ій ранку, а два наші гравці ледве йдуть, "втомлені". Тільки заскочили у задні двері, годинник "пропікав" 8-му. Лемешко на весь автобус прокоментував: "Оце у нас футболісти! У будь-якому стані, зате вчасно".

– Колись ви зізналися – Лемешко виганяв вас з "Металіста" "двісті разів".

– Якщо не більше! У мене було багато "останніх 200-х китайських попереджень". Лемешко усіх виганяв. Були такі хлопці, що ображалися і речі збирали. Тренер був сильним психологом і наказував помічнику: "Кажи, щоб готувалися завтра до гри". Євген Пилипович полюбляв з нами у більярд грати, постійно був з командою.

– Хто був головним жартівником у колективі?

– Сергій Мотуз і я. Жартували по-різному. Пригадую, як у 1980-му, коли "Динамо" грало у Харкові через підготовку стадіону до Олімпіади, кияни приїхали на базу до нас. Ми якраз тренувалися, а гравці "Динамо" приїхали швидше і спостерігали за нашим тренуванням. Тут як на зло мені пас віддали, а я не влучив у ворота. Згодом Лемешко, який бігав з нами, викотив мені на порожні ворота, а я знову повз ціль пробив. Тут Пилипович зривається: "Або грай, або…" Словом, забирайся звідси.

– Розізлилися?

– Настала черга тренера помилятися. Я йому класний пас дав, а він не забив. Потім знову… Ну і я тоді жартома повторив його фразу. Лемешко не витримав і давай за мною гнатися. Кияни зайшлися реготом. Потім згадували той момент з Андрійком Балем: "Я сміявся, бо на мить уявив собі у цій ролі Лобановського і себе. Це нереально!" (усміхається).

"Поточняк не дозволяв собі порушувати режим"

– У 1977-му ви їздили на Мадагаскар. Найбільш екзотична країна, де ви були?

– Мадагаскар запам’ятався лише бідністю. А взагалі нас далі Африки не відпускали. Найбільше запам’яталися Руанда і Бурунді. Там навіть брали участь у виборах президента країни. Особливо вразило озеро Танганьїка, друге за розмірами у світі після Байкалу. Покупалися з бегемотами, з насолодою слідкували, як мавпи навколо бігають.

– Як виглядали вибори президента?

– Безпосередньо на стадіоні. Зібралися племена, нас урочисто вишикували і "Металіст" голосував за президента Бурунді.

– За кого віддали свій голос?

– (сміється) За чинного президента. Коли ми виходили з готелю, то діти підбігали і щипали за шкіру. Тоді уважно дивилися в очі – чи боляче нам. Не могли звикнути до білої шкіри.

– Кухня в Африці особлива?

– Їжа місцева не була унікальною – лише багато тертих супів. Я обожнюю гостре – а там якраз кухня з акцентом на це. Не пригадую, де саме, але в якійсь африканській країні було жахливе харчування. Начальник команди Роман Шподарунок кликав місцевого офіціанта: "Іване, дай вже нарешті щось смачне" (посміхається). Коли летіли в Мадагаскар, то на добу зупинялися в Кенії через конфлікт між Сомалі та Ефіопією. Там довелося помучитися з харчуванням.

– Наприкінці 70-х до Харкова приїжджає десант зі Львова, де раніше працював Лемешко: Лихачов, Давид, Журавчак, Хижак, Поточняк, Бачіашвілі. Останній згодом утворить з вами і Сергієм Мальком незабутнє тріо в "Металісті".

– На Бачіашвілі я часто сварився – йому передачу віддаю, а назад не отримую. Нодар міг тільки головою скинути. Якщо м’яч у ногах, то спрацьовує жадібність. У мене задоволення з’являлося, коли я віддавав передачі. На щастя, Бачіашвілі забивав і мав хороші якості бомбардира. Сергій Малько був гравцем іншого стилю і казав: "Та ну тебе з твоїми "стіночками". Я так не вмію". Дистанція, простір – це його. Наша трійця була різноплановою.



– Роман Хижак більшість кар’єри провів у "Карпатах", але останній сезон у великому футболі віддав "Металісту".

– До Харкові приїхав із зайвою вагою. Не особливо дружив з режимом, але з м’ячем робив все, що завгодно. Шалений футбольний інтелект. Не футболіст, а "футболістище". Взагалі не хвилювався – йде виконувати пенальті, бере м’яч, кусає травинку і спокійно виконує удар. Те саме скажу про Лихачова – гравець нереального класу.

– Євген Пилипович не раз зізнавався, що Поточняк був його улюбленцем. Тоді могли подумати, що згодом Ростислав стане капітаном команди?

– Ростик – стриманий, досвідчений. Якщо в команді хтось міг собі дозволити порушити режим, то Поточняк такого ніколи не допускав. Він був помічником Лемешка на полі.

– У середині 70-х добре себе зарекомендував у Житомирі Леонід Ткаченко. У "Металісті" він розкрився ще більше.

– Це мотор команди, людина з шаленою працездатністю. Він міг 10 разів м’яч забрати у суперника, 12 разів віддати "чужому" і знову відібрати. Ткаченко під водою міг перебувати протягом 3 хвилин! Переважно вболівальники люблять або рудих, або біловолосих. Леонід якраз був біловолосим і його в Харкові любили. У плані футбольного інтелекту його не порівняєш з тим же Берніковим, зате об’єм роботи Ткаченко виконував величезний.

– Берніков після завершення кар’єри потрапив у не найприємнішу історію з побиттям власних футболістів.

– Там, скоріше, син був фігурантом справи. Станіслав – хороша людина і класний футболіст. З ним пов’язана ще одна непроста історія, коли в боротьбі він травмував Леоніда Буряка. Що тоді почалося! Скільки було розмов, що Берніков навмисне "зламав" Буряка. Це футбол – значить не треба було займатися цією справою.

– З-поміж досвідчених партнерів виділявся молодий Сергій Кузнецов. Лемешко йому довіряв особливо і згодом хлопець виріс у класного захисника. Бачили передумови?

– Відповім словами Віктора Камарзаєва: "Коли я грав з Поточняком, то завис у повітрі, головою не зіграв, але не переживаю – позаду ж Ростик підстрахує. Коли грав з Кузнецовим, то завис у повітрі, головою не зіграв, значить вже в повітрі розвертаюся і біжу назад".

"Хіба Дасаєва можна вважати видатним воротарем?"

– У 1982-му до Харкова приїхало тбіліське "Динамо" і без шансів поступилося 0:3. Однак та гра запам’яталася не стільки поразкою тріумфатора Кубка володарів Кубків від дебютанта Вищої союзної ліги, як двома травмами. Спочатку вашою, а тоді Сергія Малька. Якщо ви у великий футбол повернулися, то для партнера цей день став трагічним. Пам’ятаєте деталі того матчу?

– На той момент в СРСР був наказ для суддів і суперників – оберігати збірників. Їм дозволялося все. Тим більше, попереду був чемпіонат світу. Тенгіз Сулаквелідзе стрибнув мені у спину двома ногами, коли я м’яч зупиняв. Грузин навіть жовтої картки не отримав. Щодо Малька, то мені здається, умислу не було. Слизьке поле, Сергій прикривав м’яч корпусом, а Хізанішвілі просто зрізав суперника.

– Кривдник Малька перед ним не вибачився. А як склалися ваші відносини з Сулаквелідзе?

– Краще розкажу тобі анекдот про Кіпіані і Сулаквелідзе, які вступають в партію. Першим на розмову з керівництвом пішов Кіпіані. Коли Давід вийшов, то Тенгіз відразу із запитаннями до нього: "Про що говорили?" Той відповідає: "Вказали на портрет Карла Маркса на стіні. Запитали, що за чоловік. Я й відповів, що це батько рідний". Тоді зайшов на розмову Сулаквелідзе і на аналогічне запитання комісії відповів: "Батько Кіпіані".

– Ви зараз багато палите і колись зізнавалися, що робили це під час кар’єри. Хіба Лемешко за це не сварив?

– У нас була спеціальна масажна кімната на базі, де ми грали у карти. Тренер ніколи за цим не слідкував, а одного разу якось зайшов. Відкрив двері, а в обличчя густий дим. "Балкон поруч, вийдіть туди. Навіщо цим дихати?", – скомандував Євген Пилипович. Коли мені було 18, то я ховався у лісі від старших товаришів з цигаркою. Микола Альошин мені прикурював і, як на зло, почав палити у 27 чи 28 років. Жахливо!



– Кинути не намагалися?

– Одного разу так і зробив – стрімко почав набирати вагу. Більшість гравців того часу палила, хоча була й такі, що не любили цигарок.

– У серпні 1982-го ви забили гол у ворота Ріната Дасаєва. Кажуть, вийшов він надзвичайно красивим. Той гол "Спартаку" – один з найбільш пам’ятних?

– Та ні, ми ж програли 1:3. Я згадую з приємністю хет-трик у ворота Кемерово, коли "Металіст" виграв 3:2. "Арарату" і "Кайрату" забивав зі штрафних наприкінці матчів. Потім Анатолій Дем’яненко розповідав: "Лобановський на установці каже: "Харків купив якогось німця. Будьте з ним уважні". До речі, хіба Дасаєва можна вважати видатним воротарем?

– Це щось особисте у вас проти нього?

– Зовсім ні. До епохи Дасаєва воротарі стрибали на суперника лицем, головою вперед. А Дасаєв запровадив новий стиль – стрибати ногами вперед. Не вважаю його видатним воротарем. Я все футбольне життя в одній кімнаті мешкав з Юрою Сивухою. Він мені багато про воротарську кухню розповів. І Сивуха, і Віктор Чанов були воротарями вищого рівня. Це все звичайний піар.

– У вас був особливий стиль виконання штрафних – без розбігу. Щось схоже у 90-х практикував Джузеппе Сіньйорі.

– Без замаху пробивав і Юрій Тарасов, наш нападник, але через відсутність футбольної освіти. Я по м’ячу бив правильно, просто не потребував великого розбігу. У мене не було сильного удару, а Тарасов пробивав пристойно. Ніхто з воротарів цього не очікував.

– Як вам вдалося забити гол у ворота тбіліського "Динамо" прямим ударом зі штрафного з 35 метрів, який, зрештою, не зарахували?

– Тривають останні хвилини гри. Грузинська стінка не відходить на належну відстань, вони затягують час. Судив той поєдинок Володимир Кузнецов з Омська. Компенсованого часу тоді не було, тому хтось з наших виконав удар без свистка. Суддя просить повторити. З другої спроби мені відкочують м’яч, я б’ю… Гол? Якби ж там. М’яч в сітку залетів, але ще у повітрі арбітр сповістив про завершення гри. В цьому турі, до речі, трапився ще один такий епізод. Харківський суддя Юрій Сергієнко аналогічним чином не зарахував гол одесита Володимира Плоскіни у ворота "Спартака".

"Переконав Красникова взяти в "Металіст" Олійника"

– Одного разу ви сказали, що Тарасов перестав бути зіркою, коли знизив до себе вимоги.

– Не в цьому річ. Поки він грав на вістрі, то забивав. А потім придумав собі, що може розігрувати і все закінчилось. Коли Юра незадовго до смерті приїхав з Ізраїлю, то ми зустрілися в кафе і поговорили про життя. Розповідав про особисті проблеми. Я пояснював – життя на цьому не закінчується. "Батько в тебе один, мама – одна, дочку маєш хорошу. А жінок може бути багато". Процитував йому Лемешка, який жартував, що дружину треба змінювати кожних 10 років. Близькі намагалися допомогти Юрі, але все даремно. Може, скажу некрасиво, але значить ти слабкий чоловік, якщо з таким впоратися не можеш. До речі, донька Тарасова приїжджала до Харкова, відслужила в ізраїльській армії, одружилася. Періодично з нею спілкуюся.

– Тарасова Лемешко знайшов у матчі любительського рівня. У селі ви знайшли і Сергія Давидова, лідера нинішнього "Металіст 1925", який є найкращим бомбардиром Другої ліги з 22 голами в 22 матчах.

– Давидова помітили в Есхарі, селищі на Харківщині. Хлопцю тоді було 16 років, а його команда грала з куп’янським "Локомотивом". Сергій поганяв їх добряче. Я був інспектором на тій грі і побачив двох хлопців, одним з яких був якраз Давидов. Вважаю що потенціал у нього був більшим і у футболі Сергій міг досягти кращих результатів. Зараз він багато забиває, оскільки багато працює. Давидов серйозно ставиться до футболу.



– Ще одне ваше відкриття, як селекціонера – Євген Селін. Його ви в Алчевську помітили вперше?

– Так, було таке. Не скажу, що відкривав таланти, але переконав Євгена Красникова взяти в "Металіст" Дениса Олійника. Красников хотів бачити в команді інших, але я наполіг, що Денис нам підійде. Це талановитий гравець, який суттєво допоміг "Металісту".

– З "Металістом" ви кілька разів були за крок від завоювання Кубка СРСР. Найкращий шанс – фінал з "Шахтарем" у 1983-му. Гру вирішив один забитий гол "гірників". Справедливо?

– Гра була жахливою з обох сторін. А Ященко взагалі забив гол рукою. Ми ж не зрівняли – Сааков обіграв Єлінскаса, віддав поперечну передачу на порожні ворота. Тарасов не зробив крок назустріч і втратив нагоду закотити м’яч у сітку – Варнавський невідомо звідки взявся у рамці і вибив м’яч подалі. Якби забили, то не випустили б їх. Другий тайм був повністю за нами.

– Вам було лише 26, коли ви залишили "Металіст". Ви зізнавалися, що йшли з команди через довгий язик і небажання миритися з несправедливістю.

– Було помітно, як в клубі відбувалися нездорові процеси, пов’язані з дефіцитом товарів. Я бачив це і не мовчав. Я був єдиним харків’янином, адже Сивуха, наприклад, з Малої Данилівки, Малько – з Пісочина. Моя персона була невигідною Лемешку. На той момент я підготував Ігоря Якубовського, який міг мене замінити. А ще я відмовився співпрацювати з КДБ.

– Як саме це мало виглядати?

– Ми ж їздили за кордон. Одного разу викликали на допит, почали застосовувати різні методи. Запропонували бути в команді "стукачком". Я повідомив про це старшим хлопцям в команді. Вони сказали: "Дзвони і погоджуйся. Принаймні, будемо знати, що ти свій і ніяка інформація не вийде з колективу". В КДБ навіть хотіли мені псевдонім придумати. Я відмовився і це стало однією з причин прощання з "Металістом".

– Далі у вашій кар’єрі був "Нафтовик" з Андрієм Бібою на чолі.

– Там я отримував задоволення від футболу. Особливі спогади про воротаря Олексія Швойницького, який з "Карпат" прийшов. Ловив м’яч, не падаючи при цьому. Глиба! А який захист: брати Єрмаки, Віктор Попович. До мене, центрального захисника, м’яч вже порваним доходив. А ще Костя Антоненко з "Карпат", Віктор Климюк з Івано-Франківська.

– На початку 90-х кілька матчів ви провели за харківський "Олімпік", команду, звідки вийшло багато класних гравців: Прудіус, Савченко, Горяїнов, Шищенко, Карабута.

– Микола Кольцов попросив мене допомогти пацанам. Найстаршим в команді був 20-річний хлопець. А мені вже 34, такий собі дядько на полі. А молодих гравців було справді багато. Додам до твого списку ще Степанова, Моргунова, Проценка.

– Після цього ви повернулися у "Металіст". Вам було 36, а харківська команда вважалася середняком Першої української ліги. Не найкращі часи?

– На підмогу приїхав Гурам Аджоєв, ми трохи молодь поганяли. Навіть тоді футбол приносив задоволення. Мене в Росію запрошували ще у 42-річному віці. Однак мені доводилося напрягатися, тому відмовився.



– У тому "Металісті" грав Сергій Зайцев, екс-тренер "Карпат". Яким він був футболістом?

– Через Сергія я й пішов з команди (усміхається). На старті сезону президенту клубу Дмитро Дродзник попередив – жовті і червоні картки каратимуться. Офіційно у федерацію потрібно було сплачувати 200 доларів за вилучення. Ми грали в Чорткові (насправді у Красилові проти команди "Темп-АДВІС"). Зайцев помилився, втратив м’яч і довелося наздоганяти. Летів Сергій, летів я, але братів Капанадзе важко було втримати. Капанадзе було 22, а мені 37, однак я наздогнав.

– Забрали м’яч?

– Перед штрафним майданчиком збив – фол останньої надії. Отримав червону, а Дроздник каже: "Ти повинен платити". Нам з цього штрафного ще й гол Таріел Капанадзе забив. Запитую: "В чому моя вина?" Я відмовився платити і ось так провів прощальну гру за команду всього свого життя.

– Колись ви сказали, що ваша мрія здійсниться тоді, коли внук зіграє за "Металіст". Які шанси на це?

– У мене два внуки. Один грає за 2002 рік у дитячій команді, а іншому лише 4 роки. Сподіваюся, що таки зіграють за головну команду Харкова. Один носить батькове прізвище – Глушко, а в іншого – Лінке. Мій син помер, тому продовження роду не було. Донька з чоловіком прийшли і запитали: "Можна ми залишимо прізвище Лінке?" Так і зробили. Вдячний їм – це їхнє рішення, а не моє.

https://football24.ua/intervyu_tag16]]> "Лобановський казав: "Харків купив якогось німця. Будьте з ним уважні". Володимир Лінке – про участь Металіста у виборах президента Бурунді та піар Дасаєва



Інтерв'ю Любомира Кузьмяка із легендарним форвардом Металіста 70-90-х.

Лінке – один з найавторитетніших гравців "Металіста" в історії. Він пройшов шлях із слобожанами з Другої союзної ліги до Вищої. Встиг пограти за провідну команду Харкова і у Першій українській лізі. Загалом – понад 10 сезонів. Якби не конфлікти наприкінці 80-х, міг би спокійно стати "One-club man".

Нині Володимир Іванович продовжує працювати на благо харківського футболу. Його робочий кабінет розташований на відстані витягнутої руки від стадіону "Металіст". На стінах кілька фотографій, що нагадують про новітні успіхи клубу. Тут і Клейтон Шав’єр, і Едмар, а поруч на будинку великий постер із зображенням Папа Гуйє. Харків живе лише спогадами. А ще надіями на "Металіст 1925".

"Хотів би, щоб "Шахтар" не забував, що перебуває в гостях"

– Не кожен екс-футболіст може займатися адміністративною діяльністю. Наскільки близькою для вас є робота на посту генерального директора "Металіст 1925"?

– Спочатку я взагалі з розуму сходив! Раніше ніколи таким не займався, тому постійно нервувався і кричав. А зараз навіть цікаво стало. По-перше, багато спілкуюся з людьми, маю багато нових контактів. Словом, вчитися ніколи не пізно. Тяжко, але цікаво.

– Не було думок піти з футболу і шукати себе в іншій сфері?

– Я прийшов на цей стадіон у 1966-му році. Крім футболу і сім’ї у моєму житті більше нічого не було. Грати я вже не міг, але просто хотів бути з футболом. Скажу відверто – в житті я більше нічого не вмію.

– Ви колись сказали, що з владою дуже важко спілкуватися. Зараз значна частина вашої роботи – якраз діалог з чиновниками.

– Залежно, про яку владу йде мова. Зараз у Харкові підтримують футбол, особливо обласне керівництво. Я вів мову про ФФУ і державну владу. У всіх країнах про футбол думають, а у нас – ні. Тільки у нас можуть побудувати дитячі майданчики у тих місцях, де їх не потребують.



– Кілька місяців тому футбольну Україну сколихнула відставка головного тренера "Металіст 1925" Олександра Призетка. Команда йшла у лідерах своєї групи. Чому було прийнято таке рішення?

– Я не думаю, що Україну сколихнуло. Це ми з мухи робимо слона. Ми з ним розійшлися по-доброму. Багато говорити не треба. Точніше, взагалі нічого говорити не треба.

– Призетко дав відверте інтерв’ю.

– Це він собі зробив мінус. Не впевнений, чи візьмуть на роботу людину, яка виносить сміття з хати. Багато дурниць там було. Він розказує про форму, яка швидко порвалася. Де вона? Чому ти її не здав? Вважаю, що він вчинив неправильно.

З приводу лідерства команди можу нагадати, коли з "Баварії" Юпп Хайнкес пішов. Вони тоді теж все виграли і тренер залишив свій пост.

– У "Баварії" була трохи інша ситуація.

– Розумієте, тренер повинен зростати разом з командою. Навіть випереджати її. Якщо команда зростає у класі, а тренер цього не робить?

– Ви бачите прогрес у відродженні харківського футболу?

– Не можу сказати, що футбол відроджується. Поки в країні ситуація не налагодиться, нічого не зміниться на краще. Колись були іноземці високого рівня, поруч з якими зростали наші футболісти. Ми мали імідж в Європі. У Харкові хочемо відродити футбол, адже майже 2 мільйони населення (включно з переселенцями з Донбасу) залишити без улюбленої команди – це неправильно.

– До міста великий футбол прийшов і завдяки "Шахтарю". Як ви ставитеся до сусідства на "Металісті" з "гірниками"?

– Харків’яни засумували за хорошим футболом. Це непогано. Добре, що "Шахтар" тут грає, але я б хотів, щоб вони не забували, що перебувають в гостях.

"Випадок змінив життя Балтачі"

– Стадіон "Металіст" – ваше улюблене місце в Харкові?

– Моє улюблене місце – це озеро, де навіть немає інших рибалок, лише я з вудкою. Це місце, де співають птахи і гуляють звірі. А стадіон – моє робоче місце. Скажу чесно, я не завжди на тренування зараз ходжу. Я трохи по-іншому бачу тренувальний процес. А я такий, що не мовчатиму. Тому краще не влазитиму у процес. Від футболу не змучуюся. Двічі на тиждень збираємося з ветеранами – там отримую задоволення.

– Свої дитячі роки ви провели поруч зі стадіоном?

– Народився я на Плеханівській відразу біля "Металіста" і прожив там до трьох років. Згодом сім’я переїхала, а батько і старший брат познайомили мене з футболом. Тоді всі діти займалися якимось видом спорту. Я прийшов у футбольну секцію у 8-річному віці, здав нормативи і мене прийняли в колектив до 9-річних хлопців.

– Вас не назвеш високим гравцем. У дитинстві поступалися одноліткам зростом?

– Тут я з тобою не погоджуся. Є довгі, а є високі. Для Харкова – я футболіст високий. А росту невеликого (посміхається).



– За "Металіст" ви дебютували унікально – на матч Другої ліги вас забрали зі школи?

– Безпосередньо Олег Ошенков з уроку взяв мене і Сергія Балтачу. Наш клас майже повністю пропускав заняття через змагання і шкільну програму ми не проходили. Практично всі учні написали заяву з проханням залишитися на другий рік. Тоді 11 класу не було, тому ми залишилися ще на рік в 10-му.

– Віктор Каплун, який перейшов з "Металіста" в "Динамо", як і Балтача, розповідав про Сергія: "Ніхто не вірив, що він заграє в Києві. У нас, у Харкові, він не завжди у склад потрапляв. А потім як заграв!"

– Балтача у нас справді не грав. У футбол він теж випадково потрапив. Почав з центрального нападника, хоча мав нижчій зріст за мене. Якось грали на турнірі в Гаграх на турнірі Шоти Яманідзе. За нас виступав Валерій Пивоваров, правий півзахисник, який травмувався. Балтача не міг його замінити. А я раніше грав на цій позиції. Порадилися з хлопцями і вирішили – я зіграю справа, а Сергій зміститься в центр півзахисту.

– Зіграв вдало?

– Ми обіграли тбіліське "Динамо" 2:0 і це при тому, що вони на два роки старшими були. На трибунах був присутній тренер молодіжної збірної. Не пригадую тільки хто: Мосягін чи Ігнатьєв. Балтача себе проявив добре і кар’єра стрімко пішла вгору. Випадок змінив життя.

– Схожою була історія Юрія Суслопарова?

– В Харкові він нічим не виділявся. Просто поїхав на турнір спортивного товариства "Зеніт" і його запримітили в "Карпатах". Потрапив туди і став класним гравцем. Юра навіть не виділявся на фоні ровесників. Олександров, Рудов і Бакуменко виглядали набагато цікавіше. Останній, до речі, знайшов себе у політиці, став народним депутатом і фахівцем в аграрній сфері.

"Написав заяву у "Динамо", але розумів, що не витримаю"

– З Олегом Ошенковим, який з "Динамо" і "Шахтарем" вигравав Кубок СРСР, ви попрацювали буквально місяць. У травні 1976-го тренер пішов з цього світу. Шок?

– Ситуація була складною. Тренер поїхав до Києва у федерацію і у нього не витримало серце. Дуже шкода, що так сталося. Згадую про Ошенкова – неперевершена людина. Приїхали на гру в Миколаїв чи Хмельницький і маємо по плану зарядку. Злива страшна! Тренер дав команду в холі готелю дві хвилини порозминатися і не дозволив нікому виходити під дощ. Ошенков не побоявся випустити мене і Балтачу у юному віці з Полтавою, коли "Металіст" програвав 0:1.

– І ви забили гол.

– В підсумку перемогли 2:1. Ошенков був комунікабельним і говорив з молоддю. Той місяць ми провели дуже плідно.

– Одним з найстарших у тому "Металісті" був Василь Лябик. У кількох інтерв’ю ви згадували про нього, як про найсильнішого свого партнера. Це при тому , що в Харкові він затримався ненадовго.

– Лябик не просто навчив нас, а заклав фундамент. Виходили на зарядку, а Лябик казав: "Молодь, граємо у квадраті 4 на 2 лише лівою ногою". Валентин Крячко взагалі лівою не вмів грати. Але завдяки цьому навчився. Лябик на 8 років старший за нас, але у мене вдома збереглося фото – він біжить з м’ячем, а я позаду наздоганяю. У мене на обличчі напруга, а Лябик біжить з посмішкою. Це людина, яка вміла робити у футболі все.



– Однак міг досягти більшого.

– Пограв у "Дніпрі", отримував запрошення від Валерія Лобановського в "Динамо". Можливо, дозволяв собі зайве, як і всі талановиті. Це зараз він серйозний, коли ми зустрічаємося, а тоді різне було. У футболі зустрічав чимало любителів "вогнища і гітари".

– Декілька гравців друголігового "Металіста" отримували запрошення у більш серйозні клуби. Ви не виняток?

– Після першого року я і Балтача написали заяви в "Динамо". Я знав, що там серйозні навантаження, а у мене вроджений порок серця. Розумів, що не витримаю. Мені навіть фізкультурою забороняли займатися. Не пішов до кінця… Згодом, коли "Металіст" виходив у "вишку", а я забив 16 голів за сезон, запрошував Костянтин Бєсков у "Спартак". Може, зараз теж трохи шкодую, що не пішов. Принаймні, в цій команді мені було б цікавіше спробувати себе.

"Образився на Лемешка і поїхав до Біби у "Дніпро"

– Більшість успіхів "Металіста" пов’язані з іменем Євгена Лемешка. Ваші відносини з ним – особлива сторінка життя. Як ви познайомилися?

– Коли Євген Пилипович прийняв "Металіст", я відразу пішов у "Дніпро". 20 листопада я відгуляв весілля, а наступного дня мав грати у Золочеві з районною командою. На матч не приїхав і почув претензії від тренера. Я образився і поїхав до Андрія Біби в Дніпро. Згодом у федерації помітили, що "Металіст" порушує правило – більше трьох гравців не можуть переходити у вищий дивізіон. А на той момент Юра Цимбалюк став гравцем "Карпат", Лисенко переїхав у "Дніпро", а Балтача – в "Динамо". Я повернувся у Харків.

– Лемешко як вас прийняв?

– Це не завадило спільній роботі. Моя образа зникла і він теж зрозумів, що це неправильно. Про Лемешка згадую особливу історію. Грали з "Карпатами" у Львові, повечеряли і наступного ранку мали вилітати додому. Вирішили пройтися. Поруч з готелем бачимо бабцю з букетом квітів. Я підходжу, запитую вартість і купую. Даю Леоніду Саакову букет, а сам протягую бабусі гроші. У цей момент проходить Лемешко: "Ах ти наречений…такий-сякий!" (сміється). Виручав бабцю, а підставив Саакова. Зрештою, про Лемешка було безліч історій.

– Крилаті фрази Євгена Пилиповича ввійшли в історію.

– У рейтингу висловлювань однієї з газет лідирував Валерій Овчінніков на прізвисько "Борман". Його якось запитали про гострий язик і він щиро відповів: "В Україні працює тренер Лемешко. У порівнянні з ним – я слабак".

Якось від’їжджали ми з готелю у Краснодарі о 8-ій ранку, а два наші гравці ледве йдуть, "втомлені". Тільки заскочили у задні двері, годинник "пропікав" 8-му. Лемешко на весь автобус прокоментував: "Оце у нас футболісти! У будь-якому стані, зате вчасно".

– Колись ви зізналися – Лемешко виганяв вас з "Металіста" "двісті разів".

– Якщо не більше! У мене було багато "останніх 200-х китайських попереджень". Лемешко усіх виганяв. Були такі хлопці, що ображалися і речі збирали. Тренер був сильним психологом і наказував помічнику: "Кажи, щоб готувалися завтра до гри". Євген Пилипович полюбляв з нами у більярд грати, постійно був з командою.

– Хто був головним жартівником у колективі?

– Сергій Мотуз і я. Жартували по-різному. Пригадую, як у 1980-му, коли "Динамо" грало у Харкові через підготовку стадіону до Олімпіади, кияни приїхали на базу до нас. Ми якраз тренувалися, а гравці "Динамо" приїхали швидше і спостерігали за нашим тренуванням. Тут як на зло мені пас віддали, а я не влучив у ворота. Згодом Лемешко, який бігав з нами, викотив мені на порожні ворота, а я знову повз ціль пробив. Тут Пилипович зривається: "Або грай, або…" Словом, забирайся звідси.

– Розізлилися?

– Настала черга тренера помилятися. Я йому класний пас дав, а він не забив. Потім знову… Ну і я тоді жартома повторив його фразу. Лемешко не витримав і давай за мною гнатися. Кияни зайшлися реготом. Потім згадували той момент з Андрійком Балем: "Я сміявся, бо на мить уявив собі у цій ролі Лобановського і себе. Це нереально!" (усміхається).

"Поточняк не дозволяв собі порушувати режим"

– У 1977-му ви їздили на Мадагаскар. Найбільш екзотична країна, де ви були?

– Мадагаскар запам’ятався лише бідністю. А взагалі нас далі Африки не відпускали. Найбільше запам’яталися Руанда і Бурунді. Там навіть брали участь у виборах президента країни. Особливо вразило озеро Танганьїка, друге за розмірами у світі після Байкалу. Покупалися з бегемотами, з насолодою слідкували, як мавпи навколо бігають.

– Як виглядали вибори президента?

– Безпосередньо на стадіоні. Зібралися племена, нас урочисто вишикували і "Металіст" голосував за президента Бурунді.

– За кого віддали свій голос?

– (сміється) За чинного президента. Коли ми виходили з готелю, то діти підбігали і щипали за шкіру. Тоді уважно дивилися в очі – чи боляче нам. Не могли звикнути до білої шкіри.

– Кухня в Африці особлива?

– Їжа місцева не була унікальною – лише багато тертих супів. Я обожнюю гостре – а там якраз кухня з акцентом на це. Не пригадую, де саме, але в якійсь африканській країні було жахливе харчування. Начальник команди Роман Шподарунок кликав місцевого офіціанта: "Іване, дай вже нарешті щось смачне" (посміхається). Коли летіли в Мадагаскар, то на добу зупинялися в Кенії через конфлікт між Сомалі та Ефіопією. Там довелося помучитися з харчуванням.

– Наприкінці 70-х до Харкова приїжджає десант зі Львова, де раніше працював Лемешко: Лихачов, Давид, Журавчак, Хижак, Поточняк, Бачіашвілі. Останній згодом утворить з вами і Сергієм Мальком незабутнє тріо в "Металісті".

– На Бачіашвілі я часто сварився – йому передачу віддаю, а назад не отримую. Нодар міг тільки головою скинути. Якщо м’яч у ногах, то спрацьовує жадібність. У мене задоволення з’являлося, коли я віддавав передачі. На щастя, Бачіашвілі забивав і мав хороші якості бомбардира. Сергій Малько був гравцем іншого стилю і казав: "Та ну тебе з твоїми "стіночками". Я так не вмію". Дистанція, простір – це його. Наша трійця була різноплановою.



– Роман Хижак більшість кар’єри провів у "Карпатах", але останній сезон у великому футболі віддав "Металісту".

– До Харкові приїхав із зайвою вагою. Не особливо дружив з режимом, але з м’ячем робив все, що завгодно. Шалений футбольний інтелект. Не футболіст, а "футболістище". Взагалі не хвилювався – йде виконувати пенальті, бере м’яч, кусає травинку і спокійно виконує удар. Те саме скажу про Лихачова – гравець нереального класу.

– Євген Пилипович не раз зізнавався, що Поточняк був його улюбленцем. Тоді могли подумати, що згодом Ростислав стане капітаном команди?

– Ростик – стриманий, досвідчений. Якщо в команді хтось міг собі дозволити порушити режим, то Поточняк такого ніколи не допускав. Він був помічником Лемешка на полі.

– У середині 70-х добре себе зарекомендував у Житомирі Леонід Ткаченко. У "Металісті" він розкрився ще більше.

– Це мотор команди, людина з шаленою працездатністю. Він міг 10 разів м’яч забрати у суперника, 12 разів віддати "чужому" і знову відібрати. Ткаченко під водою міг перебувати протягом 3 хвилин! Переважно вболівальники люблять або рудих, або біловолосих. Леонід якраз був біловолосим і його в Харкові любили. У плані футбольного інтелекту його не порівняєш з тим же Берніковим, зате об’єм роботи Ткаченко виконував величезний.

– Берніков після завершення кар’єри потрапив у не найприємнішу історію з побиттям власних футболістів.

– Там, скоріше, син був фігурантом справи. Станіслав – хороша людина і класний футболіст. З ним пов’язана ще одна непроста історія, коли в боротьбі він травмував Леоніда Буряка. Що тоді почалося! Скільки було розмов, що Берніков навмисне "зламав" Буряка. Це футбол – значить не треба було займатися цією справою.

– З-поміж досвідчених партнерів виділявся молодий Сергій Кузнецов. Лемешко йому довіряв особливо і згодом хлопець виріс у класного захисника. Бачили передумови?

– Відповім словами Віктора Камарзаєва: "Коли я грав з Поточняком, то завис у повітрі, головою не зіграв, але не переживаю – позаду ж Ростик підстрахує. Коли грав з Кузнецовим, то завис у повітрі, головою не зіграв, значить вже в повітрі розвертаюся і біжу назад".

"Хіба Дасаєва можна вважати видатним воротарем?"

– У 1982-му до Харкова приїхало тбіліське "Динамо" і без шансів поступилося 0:3. Однак та гра запам’яталася не стільки поразкою тріумфатора Кубка володарів Кубків від дебютанта Вищої союзної ліги, як двома травмами. Спочатку вашою, а тоді Сергія Малька. Якщо ви у великий футбол повернулися, то для партнера цей день став трагічним. Пам’ятаєте деталі того матчу?

– На той момент в СРСР був наказ для суддів і суперників – оберігати збірників. Їм дозволялося все. Тим більше, попереду був чемпіонат світу. Тенгіз Сулаквелідзе стрибнув мені у спину двома ногами, коли я м’яч зупиняв. Грузин навіть жовтої картки не отримав. Щодо Малька, то мені здається, умислу не було. Слизьке поле, Сергій прикривав м’яч корпусом, а Хізанішвілі просто зрізав суперника.

– Кривдник Малька перед ним не вибачився. А як склалися ваші відносини з Сулаквелідзе?

– Краще розкажу тобі анекдот про Кіпіані і Сулаквелідзе, які вступають в партію. Першим на розмову з керівництвом пішов Кіпіані. Коли Давід вийшов, то Тенгіз відразу із запитаннями до нього: "Про що говорили?" Той відповідає: "Вказали на портрет Карла Маркса на стіні. Запитали, що за чоловік. Я й відповів, що це батько рідний". Тоді зайшов на розмову Сулаквелідзе і на аналогічне запитання комісії відповів: "Батько Кіпіані".

– Ви зараз багато палите і колись зізнавалися, що робили це під час кар’єри. Хіба Лемешко за це не сварив?

– У нас була спеціальна масажна кімната на базі, де ми грали у карти. Тренер ніколи за цим не слідкував, а одного разу якось зайшов. Відкрив двері, а в обличчя густий дим. "Балкон поруч, вийдіть туди. Навіщо цим дихати?", – скомандував Євген Пилипович. Коли мені було 18, то я ховався у лісі від старших товаришів з цигаркою. Микола Альошин мені прикурював і, як на зло, почав палити у 27 чи 28 років. Жахливо!



– Кинути не намагалися?

– Одного разу так і зробив – стрімко почав набирати вагу. Більшість гравців того часу палила, хоча була й такі, що не любили цигарок.

– У серпні 1982-го ви забили гол у ворота Ріната Дасаєва. Кажуть, вийшов він надзвичайно красивим. Той гол "Спартаку" – один з найбільш пам’ятних?

– Та ні, ми ж програли 1:3. Я згадую з приємністю хет-трик у ворота Кемерово, коли "Металіст" виграв 3:2. "Арарату" і "Кайрату" забивав зі штрафних наприкінці матчів. Потім Анатолій Дем’яненко розповідав: "Лобановський на установці каже: "Харків купив якогось німця. Будьте з ним уважні". До речі, хіба Дасаєва можна вважати видатним воротарем?

– Це щось особисте у вас проти нього?

– Зовсім ні. До епохи Дасаєва воротарі стрибали на суперника лицем, головою вперед. А Дасаєв запровадив новий стиль – стрибати ногами вперед. Не вважаю його видатним воротарем. Я все футбольне життя в одній кімнаті мешкав з Юрою Сивухою. Він мені багато про воротарську кухню розповів. І Сивуха, і Віктор Чанов були воротарями вищого рівня. Це все звичайний піар.

– У вас був особливий стиль виконання штрафних – без розбігу. Щось схоже у 90-х практикував Джузеппе Сіньйорі.

– Без замаху пробивав і Юрій Тарасов, наш нападник, але через відсутність футбольної освіти. Я по м’ячу бив правильно, просто не потребував великого розбігу. У мене не було сильного удару, а Тарасов пробивав пристойно. Ніхто з воротарів цього не очікував.

– Як вам вдалося забити гол у ворота тбіліського "Динамо" прямим ударом зі штрафного з 35 метрів, який, зрештою, не зарахували?

– Тривають останні хвилини гри. Грузинська стінка не відходить на належну відстань, вони затягують час. Судив той поєдинок Володимир Кузнецов з Омська. Компенсованого часу тоді не було, тому хтось з наших виконав удар без свистка. Суддя просить повторити. З другої спроби мені відкочують м’яч, я б’ю… Гол? Якби ж там. М’яч в сітку залетів, але ще у повітрі арбітр сповістив про завершення гри. В цьому турі, до речі, трапився ще один такий епізод. Харківський суддя Юрій Сергієнко аналогічним чином не зарахував гол одесита Володимира Плоскіни у ворота "Спартака".

"Переконав Красникова взяти в "Металіст" Олійника"

– Одного разу ви сказали, що Тарасов перестав бути зіркою, коли знизив до себе вимоги.

– Не в цьому річ. Поки він грав на вістрі, то забивав. А потім придумав собі, що може розігрувати і все закінчилось. Коли Юра незадовго до смерті приїхав з Ізраїлю, то ми зустрілися в кафе і поговорили про життя. Розповідав про особисті проблеми. Я пояснював – життя на цьому не закінчується. "Батько в тебе один, мама – одна, дочку маєш хорошу. А жінок може бути багато". Процитував йому Лемешка, який жартував, що дружину треба змінювати кожних 10 років. Близькі намагалися допомогти Юрі, але все даремно. Може, скажу некрасиво, але значить ти слабкий чоловік, якщо з таким впоратися не можеш. До речі, донька Тарасова приїжджала до Харкова, відслужила в ізраїльській армії, одружилася. Періодично з нею спілкуюся.

– Тарасова Лемешко знайшов у матчі любительського рівня. У селі ви знайшли і Сергія Давидова, лідера нинішнього "Металіст 1925", який є найкращим бомбардиром Другої ліги з 22 голами в 22 матчах.

– Давидова помітили в Есхарі, селищі на Харківщині. Хлопцю тоді було 16 років, а його команда грала з куп’янським "Локомотивом". Сергій поганяв їх добряче. Я був інспектором на тій грі і побачив двох хлопців, одним з яких був якраз Давидов. Вважаю що потенціал у нього був більшим і у футболі Сергій міг досягти кращих результатів. Зараз він багато забиває, оскільки багато працює. Давидов серйозно ставиться до футболу.



– Ще одне ваше відкриття, як селекціонера – Євген Селін. Його ви в Алчевську помітили вперше?

– Так, було таке. Не скажу, що відкривав таланти, але переконав Євгена Красникова взяти в "Металіст" Дениса Олійника. Красников хотів бачити в команді інших, але я наполіг, що Денис нам підійде. Це талановитий гравець, який суттєво допоміг "Металісту".

– З "Металістом" ви кілька разів були за крок від завоювання Кубка СРСР. Найкращий шанс – фінал з "Шахтарем" у 1983-му. Гру вирішив один забитий гол "гірників". Справедливо?

– Гра була жахливою з обох сторін. А Ященко взагалі забив гол рукою. Ми ж не зрівняли – Сааков обіграв Єлінскаса, віддав поперечну передачу на порожні ворота. Тарасов не зробив крок назустріч і втратив нагоду закотити м’яч у сітку – Варнавський невідомо звідки взявся у рамці і вибив м’яч подалі. Якби забили, то не випустили б їх. Другий тайм був повністю за нами.

– Вам було лише 26, коли ви залишили "Металіст". Ви зізнавалися, що йшли з команди через довгий язик і небажання миритися з несправедливістю.

– Було помітно, як в клубі відбувалися нездорові процеси, пов’язані з дефіцитом товарів. Я бачив це і не мовчав. Я був єдиним харків’янином, адже Сивуха, наприклад, з Малої Данилівки, Малько – з Пісочина. Моя персона була невигідною Лемешку. На той момент я підготував Ігоря Якубовського, який міг мене замінити. А ще я відмовився співпрацювати з КДБ.

– Як саме це мало виглядати?

– Ми ж їздили за кордон. Одного разу викликали на допит, почали застосовувати різні методи. Запропонували бути в команді "стукачком". Я повідомив про це старшим хлопцям в команді. Вони сказали: "Дзвони і погоджуйся. Принаймні, будемо знати, що ти свій і ніяка інформація не вийде з колективу". В КДБ навіть хотіли мені псевдонім придумати. Я відмовився і це стало однією з причин прощання з "Металістом".

– Далі у вашій кар’єрі був "Нафтовик" з Андрієм Бібою на чолі.

– Там я отримував задоволення від футболу. Особливі спогади про воротаря Олексія Швойницького, який з "Карпат" прийшов. Ловив м’яч, не падаючи при цьому. Глиба! А який захист: брати Єрмаки, Віктор Попович. До мене, центрального захисника, м’яч вже порваним доходив. А ще Костя Антоненко з "Карпат", Віктор Климюк з Івано-Франківська.

– На початку 90-х кілька матчів ви провели за харківський "Олімпік", команду, звідки вийшло багато класних гравців: Прудіус, Савченко, Горяїнов, Шищенко, Карабута.

– Микола Кольцов попросив мене допомогти пацанам. Найстаршим в команді був 20-річний хлопець. А мені вже 34, такий собі дядько на полі. А молодих гравців було справді багато. Додам до твого списку ще Степанова, Моргунова, Проценка.

– Після цього ви повернулися у "Металіст". Вам було 36, а харківська команда вважалася середняком Першої української ліги. Не найкращі часи?

– На підмогу приїхав Гурам Аджоєв, ми трохи молодь поганяли. Навіть тоді футбол приносив задоволення. Мене в Росію запрошували ще у 42-річному віці. Однак мені доводилося напрягатися, тому відмовився.



– У тому "Металісті" грав Сергій Зайцев, екс-тренер "Карпат". Яким він був футболістом?

– Через Сергія я й пішов з команди (усміхається). На старті сезону президенту клубу Дмитро Дродзник попередив – жовті і червоні картки каратимуться. Офіційно у федерацію потрібно було сплачувати 200 доларів за вилучення. Ми грали в Чорткові (насправді у Красилові проти команди "Темп-АДВІС"). Зайцев помилився, втратив м’яч і довелося наздоганяти. Летів Сергій, летів я, але братів Капанадзе важко було втримати. Капанадзе було 22, а мені 37, однак я наздогнав.

– Забрали м’яч?

– Перед штрафним майданчиком збив – фол останньої надії. Отримав червону, а Дроздник каже: "Ти повинен платити". Нам з цього штрафного ще й гол Таріел Капанадзе забив. Запитую: "В чому моя вина?" Я відмовився платити і ось так провів прощальну гру за команду всього свого життя.

– Колись ви сказали, що ваша мрія здійсниться тоді, коли внук зіграє за "Металіст". Які шанси на це?

– У мене два внуки. Один грає за 2002 рік у дитячій команді, а іншому лише 4 роки. Сподіваюся, що таки зіграють за головну команду Харкова. Один носить батькове прізвище – Глушко, а в іншого – Лінке. Мій син помер, тому продовження роду не було. Донька з чоловіком прийшли і запитали: "Можна ми залишимо прізвище Лінке?" Так і зробили. Вдячний їм – це їхнє рішення, а не моє.

https://football24.ua/intervyu_tag16]]> https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=12402 Fri, 20 Jan 2017 08:50:06 +0000 https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=12402 Гостем Sport.ua став відомий український футбольний тренер

У середу, 18 січня, в гостях у редакції Sport.ua побував відомий український футбольний тренер Сергій КОВАЛЕЦЬ. Він відповів на запитання журналістів та читачів нашого сайту. До Вашої уваги — перша частина бесіди.

— Користувачі написали багато запитань, тож розпочнімо із них. Як Ви оцінюєте роботу Андрія Шевченка на посаді головного тренера збірної України? Чи може він вивести збірну до фінальної стадії чемпіонату світу 2018 року?
— По-перше, хочу привітати користувачів сайту Sport.ua з Новим роком, із Різдвом. Бажаю здоров'я, удачі, миру і Божого благословіння, щоб усе було на хорошому рівні, як і в Андрія Шевченка у національній збірній України. Це хороше призначення, досвідчений тренерський штаб. Маємо надію, що наша національна команда буде показувати хороші результати при хорошій грі, про що Андрій Миколайович говорить у своїх інтерв'ю.

— Які шанси, на Вашу думку?
— Шанси хороші. Як на мене, є порозуміння між тренерським штабом і футболістами. Є зміна поколінь, є багато молодих гравців, які підтримують ігрову динаміку. Звичайно, що матчі з хорватами будуть ключовими, від них залежить, на якому місці буде збірна України у кінці групового турніру.

— Хто більше керує збірною — Шевченко, Рауль або Тасотті? Чи варто натуралізувати легіонів?
— Сильний той тренер, який підбирає хороших помічників, авторитетних. Дуже важливо, що вони — професіонали своєї справи.
Щодо натуралізації, важливо, щоб сам гравець хотів прийняти громадянство України — і тоді вже за ігровими якостями будуть визначати, може він грати у збірній чи ні.

— Які шанси «Шахтаря» на перемогу у Лізі Європи?
— Ще два матчі плей-оф із «Сельтою». «Сельта», мабуть, є фаворитом у тому плані, що зараз проходить чемпіонат Іспанії, а «Шахтарю» не вистачатиме офіційних матчів. Але, як на мене, це буде одна із перших перевірок у Лізі Європи «Шахтаря» і Фонсеки.

— Як Ви ставитесь до того, що останнім часом більшість українських футболістів шукає щастя за кордоном? В чому позитив для українського футболу в цьому?
— Позитив у тому, що у молодих українських гравців зараз є шанс грати. Раніше, коли ми тренували молодіжну збірну, у них не було шансу навіть тренуватися із першою командою. Тому що були слабкі легіонери у тих командах, які боролися за виживання, по 16 легіонерів. Якщо говорити про команди, які представляють Україну в Європі — зрозуміло, що конкуренція і хороший рівень легіонерів. А те, що зараз є шанс у наших гравців — це дуже добре. Хотілося б побажати нашим уболівальникам підтримати їх. Не може відразу отримати шанс грати в українській Прем'єр-лізі гравець, який грав ще в молодіжному складі, і відразу показувати хороші результати. Зрозуміло, що з часом результати будуть кращі. Це краще для збірної України всіх рівнів: юнацької, молодіжної, національної. А те, що їдуть за кордон — теж дуже здорово. Можна оцінити себе на рівні європейського футболу. Гравці їдуть і представляють нашу державу в Європі. На їх місце у нас є багато молодих гравців. У цьому плані, думаю, все буде добре.



— Запитують, чи досяг дна наш чемпіонат? Наскільки ще впаде його рівень?
— Усе взаємопов'язано. Тут економіка. І ми говоримо про президентів клубів, які визначають стратегію розвитку того чи іншого клубу. Якщо ми бачимо, що зникають клуби... «Металіст» із якою історією, 1925 року був заснований. Якщо зникають такі клуби, зрозуміло, що керівники клубів мають визначати фінансову стратегію. Те, що проходить у матчах із фіксованим результатом, як говорять... Хоча має бути доказова база. Не просто ми подивилися матч і говоримо. Повинна бути доказова база, яка була в італійському чемпіонаті, де понизили ряд великих клубів, будь то «Мілан» чи «Ювентус». Тоді це буде правильно. Не просто на тлі того, що десь щось почули. Хоча ставки — один із варіантів. Тому те дно, про яке ми говоримо, ми можемо тільки разом зупинити, щоб потім помаленьку підніматись. Я маю на увазі керівників. Ми також зараз із Вами говоримо як футбольні люди, але керівники Федерації футболу, Українська Прем'єр-ліга мають розмовляти з президентами і розуміти, що вони мають виплачувати ті гроші, які можуть виплачувати. А не те, що рік не виплачують зарплатню у деяких клубах — це дуже важко для психології гравця і взагалі у повсякденному житті.

— Тобто власники клубів повинні брати на себе зобов'язання, які вони зможуть виконувати...
— Так, і це нормально. Навіть приклад «Чорноморця», ми пам'ятаємо: Григорчук, Ліга Європи, груповий турнір. Жодного скандалу не було. Високооплачувані футболісти пішли, грають молоді гравці, і це нормально. Я розумію керівників клубів, президентів, які вкладають душу у своє футбольне господарство. Але зараз такий час, коли ми маємо спокійно передивитися і стабільно виплачувати ті кошти, які можуть виплачувати керівники клубів.

— Наш користувач цікавиться, чи варто, на Вашу думку, проводити прощальний матч для легенд «Динамо»? Він має на увазі Шовковського та Гусєва...
— Це мають визначити самі гравці і футбольний клуб «Динамо». Хоча для вболівальника це було б цікаво.

— За п'ятибальною шкалою яку оцінку Ви дали би трансферній політиці київського «Динамо»? Чи не здається Вам, що Сергій Станіславович взагалі не бере участі в цьому?
— Мені здається, що навпаки — він приймає рішення, і це нормально. Інша справа — українізація складу. Мабуть, можна було зробити це раніше. Хоча, знову ж таки, це вирішувати Сергію Станіславовичу і керівникам футбольного клубу «Динамо». Те, що дається шанс молодим гравцям — це також нормально. Це те, про що ми із Вами говорили — визначити планку своїх можливостей. Все одно до цього прийдемо. Ми бачимо, що і «Шахтар», і «Динамо» і «Дніпро» — всі наші гранди — перейшли на те, що зараз більшість гравців українських. Ми розуміємо, що «Шахтар» з часом також, мабуть, перейде на це. Ми бачимо, скільки молодих футболістів зараз грає в «Шахтарі»: Коваленко, Малишев, Ордець, Кривцов. Якщо не стабілізується економічна ситуація у нашій державі — звичайно, що платити великі кошти ми не зможемо, тож легіонери високого рівня до нас не будуть приїжджати. Потрібен час.

— Чому Теодорчик, Мехмеді, Рафаель у «Динамо» не дуже грали, а як перейшли у сильний європейський чемпіонат — одразу стали лідерами у своїх командах?
— Це знову ж говорити про селекцію «Динамо». Футболісти, яких Ви назвали, хороші, грають в європейських клубах. Але не всі можуть заграти у київському «Динамо». Можемо згадати Де Брюйне, який був у «Челсі», Моуріньо його не бачив у складі, його продали, зараз він основний гравець «Манчестер Сіті» і збірної Бельгії. Так само Лукаку — він перейшов до «Евертона», став найкращим гравцем. Тож у кожного гравця є свій клуб, свій тренер. Те, що Теодорчик грає в Бельгії і забиває м'ячі — дуже здорово.

— На Ваш погляд, Сергій Ребров із Раулем Ріанчо та без нього — два різні тренери?
— Сергій — класний тренер. Ми це бачимо по титулам: два чемпіонства, Кубок, Суперкубок, вихід до плей-оф Ліги чемпіонів, куди команда не виходила 16 років. Тому його потрібно підтримати зараз і дати спокійно працювати. Команда грала в Лізі чемпіонів у цьому році, демонструвала хороший футбол, але, на жаль, не було везіння. У матчах з «Бенфікою» скільки могли забити м'ячів, але везіння, заключної стадії не було. Проте є команда, є напрямок. Головне — підтримати головного тренера, його штаб і дати спокійно працювати.

— Наступний користувач пригадує Вашу роботу в «Оболоні» і запитує, чому почалися проблеми, в результаті яких Ви пішли з команди? Проблеми фінансового характеру?
— «Оболонь» — це та команда, яка показала вектор українського футболу. Олександр В'ячеславович Слободян — президент клубу, який довіряв і довіряє українським гравцям. Ми можемо згадати такий склад: Пластун, Путраш, Шевчук, які запрошувались до молодіжних збірних. Те, що зараз команда є і грає в Першій лізі — це завдяки президенту клубу, який дуже любить футбол, і не тільки на словах. У нас є багато і президентів, і керівників, які тільки на словах люблять футбол. Ми бачимо інфраструктуру: база в Бучі, стадіон, де грають в такий непростий час для нашої країни «Шахтар», «Металург», «Сталь» (Кам'янське). Також багато тут проходить матчів Першої ліги. Те, що «Оболонь» була і буде — 100%. Хочеться побажати президенту терпіння. Він вкладає кошти і хоче, щоб команда розвивалася. До речі, я часто приходжу на затишний стадіон «Оболонь» і дивлюся матчі. Є хороша підтримка, і команда показує хороший футбол.

— Наступне запитання від користувача. Чого Ви постійно викликали до табору молодіжної команди такого гравця, як Барилко? Реально подобався як гравець?
— В перший рік ми запросили до лав молодіжної збірної 72 футболіста. Нам говорили, що це багато. В Італії 81 гравець за рік переглядають в молодіжній збірній. Для чого юнацькі та молодіжні збірні? Це селекція. Ми давали шанс гравцю вдягти футболку із національним гербом України, це на все життя. Ми завжди говорили, що національна збірна України — команда №1 в державі, яку підтримують уболівальники будь-якого клубу. Тому можна зараз сказати, що багато гравців ми викликали. Чому не запитати про Олексія Шевченка, якого ми викликали вперше на Кубок Співдружності у 2013 році, а зараз він викликається Андрієм Шевченком до національної команди? Так само і про Барилка, і про Очігаву — ми даємо шанс. Це чудово, що гравці розкриваються. Багато футболістів, яких ми викликали, грають у стартовому складі в клубах української Прем'єр-ліги.

— Перейдемо до теми Вашої роботи в «Тракаї». Чемпіонат Литви в чотири кола, і п'ятий — фінальна пулька. Як давно за цією системою проводиться чемпіонат? Чи вважаєте це найкращим варіантом?
— Перший рік чемпіонат проводиться за цією системою. Було десять клубів, два знялися через фінансові проблеми. Чотири кола, 28 матчів, потім одна команда вилітає, посідає восьме місце. Команда, яка на сьомому місці, грає два перехідні матчі з другою командою Першої ліги. А шістка грає в одне коло п'ять матчів між собою. Як відзначили фахівці у Литві, такий вид чемпіонату хороший. Він дає можливість командам зіграти ще матчі між собою. Крайній матч ми грали із «Жальгірісом». «Жальгіріс» вже був чемпіоном, ми посіли друге місце. Ця гра нічого не вирішувала, це був матч честі, матч хорошої професійної оцінки. Ми виграли 3:1. Грали в манежі, був повний стадіон, 3000 глядачів. Була хороша підтримка вболівальників як з нашого боку, так і «Жальгірісу».

— Деякі українські журналісти відстоюють свою точку зору, що в Україні чемпіонат повинен проводитися по системі весна-осінь. У Литві грають за цією системою. На Вашу думку, чи потрібно Україні повертатися до неї?
— До речі, цікаво. В Радянському Союзі так проводилось. Але потрібно проводити спілкування між тренерами, керівниками клубів і визначити, що краще для українського чемпіонату. Тоді виокремити плюси, мінуси. Може, плюс у тому, що навесні почали чемпіонат, а восени закінчили. Інше питання — що немає практики, команда виходить в плей-оф. Але зараз також немає офіційних матчів. Принаймні «Шахтар» зараз буде проводити тільки товариські матчі. Тому потрібно обговорювати і вирішувати, по якій системі грати — весна-осінь чи такій, яка зараз є.

— Тракай — невеличке містечко у 27-ми кілометрах від столиці Литви, там 30 000 мешканців. Ви мешкали у Вільнюсі чи у Тракаї?
— У Вільнюсі базується команда. У Тракаї є стадіон, на якому проводить матчі молодіжний склад. У Литві немає дублюючих складів. Є команди, які грають у Прем'єр-лізі і в Першій лізі. І це чудово, молоді футболісти грають із дорослими футболістами, відчувають психологічний і фізичний тиск. В Тракаї ми тренуємося, у нас натуральне поле там. Але для проведення матчів Прем'єр-ліги Литви воно не підходить. Тільки для матчів Першої ліги. Матчі чемпіонату ми граємо у Вільнюсі на штучному полі, де грає національна команда Литви. Якщо говорити про інфраструктуру, у Литві, на жаль, немає стадіону для національної команди. Збірна грає на шеститисячному стадіоні зі штучним покриттям. Хоча спорт №1 у Литві — баскетбол. Там є хороші, комфортабельні манежі, 15 000, ми ходили з командою. Кожен матч чемпіонату Литви по баскетболу — це аншлаг, видовище. В цьому плані футбол повинен підтягуватися до баскетболу, принаймні у побудові інфраструктури.

— Ви були єдиним українським тренером у литовській А-лізі?
— Ще Олег Бойчишин, він був спортивним директором клубу «Утеніс» два роки. Також там троє молодих українців. До речі, «Утеніс» якраз посів сьоме місце, грав перехідні матчі — і команда залишилася в Прем'єр-лізі.

— Ще якісь іноземні тренери працювали у командах А-ліги?
— Так, один іспанець, один португалець, один росіянин. Загалом шість іноземних тренерів і два литовських.

— Влітку в першому кваліфікаційному раунді Ліги Європи «Тракай» поступився естонському «Нимме Калью». 2:1 виграли вдома і 4:1 програли на виїзді. Ви тоді вже очолили команду. Невже естонська команда була вище класом за «Тракай»?
— Я очолив команду 26 серпня, залишилося п'ять матчів чемпіонату і п'ять матчів плей-оф. У команд, які посідали третє та четверте місце, було порівну очок. А від «Жальгіріса», по-моєму, 10 очок був відрив. У нас було завдання по ходу чемпіонату посісти друге місце, а також стабілізувати склад, атмосферу і щоб ми знали, з ким рухаємося до Ліги Європи наступного року. Нам із В'ячеславом Невинським вдалося посісти друге місце, побудувати хорошу тренерську систему, тактичну побудову. Ми говорили про те, що крайній матч із «Жальгірісом» був виставковим, тому що «Жальгіріс» — чемпіон, бренд, як раніше у нас київське «Динамо» було. Ми переграли їх 3:1, по грі, що важливо, по тим тактичним схемам, яким ми хотіли грати. Футболісти повірили у нас, це дуже важливо.

— Де більш кваліфіковані судді — у Литві чи в Україні? Чи виникали у Литві за час Вашої роботи суддівські скандали?
— За десять матчів, які ми там провели, жодної такої гри не було. Була одна помилка, але арбітр підійшов і вибачився. Арбітри такі ж люди, як футболісти, вони теж помиляються. Для того, щоб було менше помилок і був стабільний справедливий результат, потрібно вводити відеоповтори. Тоді ми будемо менше говорити про арбітрів і більше про футбол, гарні забиті м'ячі, передачі, відбори, пресинги — це буде здорово, і ми до цього прийдемо.

— Литовська А-ліга — це рівень нашої Першої ліги?
— Мабуть. «Жальгіріс» міг би боротися за п'ятірку в чемпіонаті України, бо у них все добре із інфраструктурою, фінансами, бюджет на хорошому рівні. «Тракай» також міг би грати в чемпіонаті України, але, найімовірніше, у нижній шістці.



— Які бюджети у клубів А-ліги? Чи всі команди А-ліги мали професійний статус?
— Так, усі мають професійний статус. Бюджети невеликі, але, що важливо, вони стабільні. Є зарплатня, всі знають, що гравці отримають кошти за свою роботу. Важливо знати, що стабільно вони є, це психологічно впливає на те, що гравці викладаються на футбольному полі. Якщо говорити про Литву, по-перше, потрібна Ліга Європи. «Тракай» вийшов у Лігу Європи — вже 200 000 євро він отримує, навіть до участі у першому кваліфікаційному матчі. Плюс гравці отримують статус професіонала. Якщо говорити про «Тракай», засвітити гравця і продати його. Є хороші литовські гравці, є статус Євросоюзу, вони спокійно спілкуються англійською мовою. Є великий стимул для футболістів розвиватися у європейських країнах. А клуб при продажі може заробити гроші і відновити свій бюджет, який президент вкладає у розвиток футболу.

— 200 000 євро — це навіть більше, ніж різний бюджет «середняків» А-ліги, так?
— Мабуть, так. 200 000 — це тільки та сума, яка надходить від УЄФА. Хоча є клуби... От посіла третє місце «Судува», у них дуже хороша інфраструктура: свій стадіон, база, манеж. Є хороші легіонери, і президент хоче розвивати клуб. Потрібно дати більше грошей для того, щоб подивитись, чи може команда боротись у Лізі Європи, пройти хоча б один-два етапи. Говорять, що краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Якщо говорити про литовський футбол, що ми знали? Нічого. Але ти розумієш, що футбол розвивається, є люди, яку хочуть вкладати кошти і бачити результат на футбольному полі.

— «Жальгіріс» має бюджет мільйон євро чи ні?
— Звичайно, навіть більший бюджет. Команда народна, є вболівальники. Мені незрозуміло, чому немає стадіону для «Жальгірісу». Мені здається, стадіон на тисяч 15-16 був би повний. Якби «Жальгіріс» мав свою арену, вони могли б у якійсь мірі конкурувати з баскетболом. Всі пам'ятають «Жальгіріс» союзний, коли ми його полюбили, футболістів Іванаускаса, Нарбековаса, які грали в німецький, дисциплінований футбол. Поспілкувавшись із керівниками футболу, розуміємо, що «Жальгіріс» хоче побудувати свою арену. Це буде чудово для розвитку литовського футболу.

— Гравці клубів-лідерів і «середнячків» які мають заробітні платні?
— Заробітні платні невеликі, але стабільні. Також футболісти отримують бонуси. Не хотілося б називати суми, це трохи неправильно. Важливо — все, що обговорюється, виплачується.

— Наприклад, тисяча євро є на місяць у «середнячків»?
— Так, десь до однієї-двох тисяч євро. Все залежить від кваліфікації гравця. Є багато легіонерів, є литовські футболісти. У «Тракаї» є багато хороших молодих гравців, є легіонери, у яких зарплатня може бути трошечки вище. Для того, щоб запросити легіонера у литовський чемпіонат, потрібно дати йому час, стартовий склад. Все ж таки грати у Лізі Європи, хоч і в кваліфікації, також хороший стимул. І ще стимул: засвітитися — і піти в інший клуб, європейський. На його місце клуб може запросити іншого гравця. Тим паче, що зараз проблем із гравцями немає. Якщо говорити про український ринок, багато хороших гравців, навчених, які пройшли академії «Шахтар», «Дніпро», «Динамо», «Металіст». Для українського чемпіонату потрібні команди Першої ліги, Другої ліги, стабільні, хороші команди, тому що гравців дуже багато. Важливо створити для них умови, щоб вони мали ігрову практику.

— Скільки у «Тракаї» було легіонерів? І чи є ліміт на легіонерів в А-лізі?
— Є ліміт на легіонерів, тільки не членів Євросоюзу. Шість легіонерів може бути в основному складі і три — в Першій лізі. Загалом дев'ять легіонерів. До речі, у клубі «Тракай» якраз дев'ять легіонерів.

— Українці були?
— Так. Міша Шишка. До речі, він увійшов до трійки найкращих гравців литовського чемпіонату. Вихованець донецького «Шахтаря», був у молодіжній збірній, він 1994 року народження. По ходу чемпіонату ми підписали контракт з воротарем Тимофієм Шереметом, який склав хорошу конкуренцію основному голкіперу. Литовський воротар дуже додав майстерності завдяки Шереметі. Тимофій також мав практику, він грав за другу команду в Першій лізі. Так що було два українських гравця.

Продовження інтерв'ю очікуйте завтра...

http://football.sport.ua/news/332004]]> Гостем Sport.ua став відомий український футбольний тренер

У середу, 18 січня, в гостях у редакції Sport.ua побував відомий український футбольний тренер Сергій КОВАЛЕЦЬ. Він відповів на запитання журналістів та читачів нашого сайту. До Вашої уваги — перша частина бесіди.

— Користувачі написали багато запитань, тож розпочнімо із них. Як Ви оцінюєте роботу Андрія Шевченка на посаді головного тренера збірної України? Чи може він вивести збірну до фінальної стадії чемпіонату світу 2018 року?
— По-перше, хочу привітати користувачів сайту Sport.ua з Новим роком, із Різдвом. Бажаю здоров'я, удачі, миру і Божого благословіння, щоб усе було на хорошому рівні, як і в Андрія Шевченка у національній збірній України. Це хороше призначення, досвідчений тренерський штаб. Маємо надію, що наша національна команда буде показувати хороші результати при хорошій грі, про що Андрій Миколайович говорить у своїх інтерв'ю.

— Які шанси, на Вашу думку?
— Шанси хороші. Як на мене, є порозуміння між тренерським штабом і футболістами. Є зміна поколінь, є багато молодих гравців, які підтримують ігрову динаміку. Звичайно, що матчі з хорватами будуть ключовими, від них залежить, на якому місці буде збірна України у кінці групового турніру.

— Хто більше керує збірною — Шевченко, Рауль або Тасотті? Чи варто натуралізувати легіонів?
— Сильний той тренер, який підбирає хороших помічників, авторитетних. Дуже важливо, що вони — професіонали своєї справи.
Щодо натуралізації, важливо, щоб сам гравець хотів прийняти громадянство України — і тоді вже за ігровими якостями будуть визначати, може він грати у збірній чи ні.

— Які шанси «Шахтаря» на перемогу у Лізі Європи?
— Ще два матчі плей-оф із «Сельтою». «Сельта», мабуть, є фаворитом у тому плані, що зараз проходить чемпіонат Іспанії, а «Шахтарю» не вистачатиме офіційних матчів. Але, як на мене, це буде одна із перших перевірок у Лізі Європи «Шахтаря» і Фонсеки.

— Як Ви ставитесь до того, що останнім часом більшість українських футболістів шукає щастя за кордоном? В чому позитив для українського футболу в цьому?
— Позитив у тому, що у молодих українських гравців зараз є шанс грати. Раніше, коли ми тренували молодіжну збірну, у них не було шансу навіть тренуватися із першою командою. Тому що були слабкі легіонери у тих командах, які боролися за виживання, по 16 легіонерів. Якщо говорити про команди, які представляють Україну в Європі — зрозуміло, що конкуренція і хороший рівень легіонерів. А те, що зараз є шанс у наших гравців — це дуже добре. Хотілося б побажати нашим уболівальникам підтримати їх. Не може відразу отримати шанс грати в українській Прем'єр-лізі гравець, який грав ще в молодіжному складі, і відразу показувати хороші результати. Зрозуміло, що з часом результати будуть кращі. Це краще для збірної України всіх рівнів: юнацької, молодіжної, національної. А те, що їдуть за кордон — теж дуже здорово. Можна оцінити себе на рівні європейського футболу. Гравці їдуть і представляють нашу державу в Європі. На їх місце у нас є багато молодих гравців. У цьому плані, думаю, все буде добре.



— Запитують, чи досяг дна наш чемпіонат? Наскільки ще впаде його рівень?
— Усе взаємопов'язано. Тут економіка. І ми говоримо про президентів клубів, які визначають стратегію розвитку того чи іншого клубу. Якщо ми бачимо, що зникають клуби... «Металіст» із якою історією, 1925 року був заснований. Якщо зникають такі клуби, зрозуміло, що керівники клубів мають визначати фінансову стратегію. Те, що проходить у матчах із фіксованим результатом, як говорять... Хоча має бути доказова база. Не просто ми подивилися матч і говоримо. Повинна бути доказова база, яка була в італійському чемпіонаті, де понизили ряд великих клубів, будь то «Мілан» чи «Ювентус». Тоді це буде правильно. Не просто на тлі того, що десь щось почули. Хоча ставки — один із варіантів. Тому те дно, про яке ми говоримо, ми можемо тільки разом зупинити, щоб потім помаленьку підніматись. Я маю на увазі керівників. Ми також зараз із Вами говоримо як футбольні люди, але керівники Федерації футболу, Українська Прем'єр-ліга мають розмовляти з президентами і розуміти, що вони мають виплачувати ті гроші, які можуть виплачувати. А не те, що рік не виплачують зарплатню у деяких клубах — це дуже важко для психології гравця і взагалі у повсякденному житті.

— Тобто власники клубів повинні брати на себе зобов'язання, які вони зможуть виконувати...
— Так, і це нормально. Навіть приклад «Чорноморця», ми пам'ятаємо: Григорчук, Ліга Європи, груповий турнір. Жодного скандалу не було. Високооплачувані футболісти пішли, грають молоді гравці, і це нормально. Я розумію керівників клубів, президентів, які вкладають душу у своє футбольне господарство. Але зараз такий час, коли ми маємо спокійно передивитися і стабільно виплачувати ті кошти, які можуть виплачувати керівники клубів.

— Наш користувач цікавиться, чи варто, на Вашу думку, проводити прощальний матч для легенд «Динамо»? Він має на увазі Шовковського та Гусєва...
— Це мають визначити самі гравці і футбольний клуб «Динамо». Хоча для вболівальника це було б цікаво.

— За п'ятибальною шкалою яку оцінку Ви дали би трансферній політиці київського «Динамо»? Чи не здається Вам, що Сергій Станіславович взагалі не бере участі в цьому?
— Мені здається, що навпаки — він приймає рішення, і це нормально. Інша справа — українізація складу. Мабуть, можна було зробити це раніше. Хоча, знову ж таки, це вирішувати Сергію Станіславовичу і керівникам футбольного клубу «Динамо». Те, що дається шанс молодим гравцям — це також нормально. Це те, про що ми із Вами говорили — визначити планку своїх можливостей. Все одно до цього прийдемо. Ми бачимо, що і «Шахтар», і «Динамо» і «Дніпро» — всі наші гранди — перейшли на те, що зараз більшість гравців українських. Ми розуміємо, що «Шахтар» з часом також, мабуть, перейде на це. Ми бачимо, скільки молодих футболістів зараз грає в «Шахтарі»: Коваленко, Малишев, Ордець, Кривцов. Якщо не стабілізується економічна ситуація у нашій державі — звичайно, що платити великі кошти ми не зможемо, тож легіонери високого рівня до нас не будуть приїжджати. Потрібен час.

— Чому Теодорчик, Мехмеді, Рафаель у «Динамо» не дуже грали, а як перейшли у сильний європейський чемпіонат — одразу стали лідерами у своїх командах?
— Це знову ж говорити про селекцію «Динамо». Футболісти, яких Ви назвали, хороші, грають в європейських клубах. Але не всі можуть заграти у київському «Динамо». Можемо згадати Де Брюйне, який був у «Челсі», Моуріньо його не бачив у складі, його продали, зараз він основний гравець «Манчестер Сіті» і збірної Бельгії. Так само Лукаку — він перейшов до «Евертона», став найкращим гравцем. Тож у кожного гравця є свій клуб, свій тренер. Те, що Теодорчик грає в Бельгії і забиває м'ячі — дуже здорово.

— На Ваш погляд, Сергій Ребров із Раулем Ріанчо та без нього — два різні тренери?
— Сергій — класний тренер. Ми це бачимо по титулам: два чемпіонства, Кубок, Суперкубок, вихід до плей-оф Ліги чемпіонів, куди команда не виходила 16 років. Тому його потрібно підтримати зараз і дати спокійно працювати. Команда грала в Лізі чемпіонів у цьому році, демонструвала хороший футбол, але, на жаль, не було везіння. У матчах з «Бенфікою» скільки могли забити м'ячів, але везіння, заключної стадії не було. Проте є команда, є напрямок. Головне — підтримати головного тренера, його штаб і дати спокійно працювати.

— Наступний користувач пригадує Вашу роботу в «Оболоні» і запитує, чому почалися проблеми, в результаті яких Ви пішли з команди? Проблеми фінансового характеру?
— «Оболонь» — це та команда, яка показала вектор українського футболу. Олександр В'ячеславович Слободян — президент клубу, який довіряв і довіряє українським гравцям. Ми можемо згадати такий склад: Пластун, Путраш, Шевчук, які запрошувались до молодіжних збірних. Те, що зараз команда є і грає в Першій лізі — це завдяки президенту клубу, який дуже любить футбол, і не тільки на словах. У нас є багато і президентів, і керівників, які тільки на словах люблять футбол. Ми бачимо інфраструктуру: база в Бучі, стадіон, де грають в такий непростий час для нашої країни «Шахтар», «Металург», «Сталь» (Кам'янське). Також багато тут проходить матчів Першої ліги. Те, що «Оболонь» була і буде — 100%. Хочеться побажати президенту терпіння. Він вкладає кошти і хоче, щоб команда розвивалася. До речі, я часто приходжу на затишний стадіон «Оболонь» і дивлюся матчі. Є хороша підтримка, і команда показує хороший футбол.

— Наступне запитання від користувача. Чого Ви постійно викликали до табору молодіжної команди такого гравця, як Барилко? Реально подобався як гравець?
— В перший рік ми запросили до лав молодіжної збірної 72 футболіста. Нам говорили, що це багато. В Італії 81 гравець за рік переглядають в молодіжній збірній. Для чого юнацькі та молодіжні збірні? Це селекція. Ми давали шанс гравцю вдягти футболку із національним гербом України, це на все життя. Ми завжди говорили, що національна збірна України — команда №1 в державі, яку підтримують уболівальники будь-якого клубу. Тому можна зараз сказати, що багато гравців ми викликали. Чому не запитати про Олексія Шевченка, якого ми викликали вперше на Кубок Співдружності у 2013 році, а зараз він викликається Андрієм Шевченком до національної команди? Так само і про Барилка, і про Очігаву — ми даємо шанс. Це чудово, що гравці розкриваються. Багато футболістів, яких ми викликали, грають у стартовому складі в клубах української Прем'єр-ліги.

— Перейдемо до теми Вашої роботи в «Тракаї». Чемпіонат Литви в чотири кола, і п'ятий — фінальна пулька. Як давно за цією системою проводиться чемпіонат? Чи вважаєте це найкращим варіантом?
— Перший рік чемпіонат проводиться за цією системою. Було десять клубів, два знялися через фінансові проблеми. Чотири кола, 28 матчів, потім одна команда вилітає, посідає восьме місце. Команда, яка на сьомому місці, грає два перехідні матчі з другою командою Першої ліги. А шістка грає в одне коло п'ять матчів між собою. Як відзначили фахівці у Литві, такий вид чемпіонату хороший. Він дає можливість командам зіграти ще матчі між собою. Крайній матч ми грали із «Жальгірісом». «Жальгіріс» вже був чемпіоном, ми посіли друге місце. Ця гра нічого не вирішувала, це був матч честі, матч хорошої професійної оцінки. Ми виграли 3:1. Грали в манежі, був повний стадіон, 3000 глядачів. Була хороша підтримка вболівальників як з нашого боку, так і «Жальгірісу».

— Деякі українські журналісти відстоюють свою точку зору, що в Україні чемпіонат повинен проводитися по системі весна-осінь. У Литві грають за цією системою. На Вашу думку, чи потрібно Україні повертатися до неї?
— До речі, цікаво. В Радянському Союзі так проводилось. Але потрібно проводити спілкування між тренерами, керівниками клубів і визначити, що краще для українського чемпіонату. Тоді виокремити плюси, мінуси. Може, плюс у тому, що навесні почали чемпіонат, а восени закінчили. Інше питання — що немає практики, команда виходить в плей-оф. Але зараз також немає офіційних матчів. Принаймні «Шахтар» зараз буде проводити тільки товариські матчі. Тому потрібно обговорювати і вирішувати, по якій системі грати — весна-осінь чи такій, яка зараз є.

— Тракай — невеличке містечко у 27-ми кілометрах від столиці Литви, там 30 000 мешканців. Ви мешкали у Вільнюсі чи у Тракаї?
— У Вільнюсі базується команда. У Тракаї є стадіон, на якому проводить матчі молодіжний склад. У Литві немає дублюючих складів. Є команди, які грають у Прем'єр-лізі і в Першій лізі. І це чудово, молоді футболісти грають із дорослими футболістами, відчувають психологічний і фізичний тиск. В Тракаї ми тренуємося, у нас натуральне поле там. Але для проведення матчів Прем'єр-ліги Литви воно не підходить. Тільки для матчів Першої ліги. Матчі чемпіонату ми граємо у Вільнюсі на штучному полі, де грає національна команда Литви. Якщо говорити про інфраструктуру, у Литві, на жаль, немає стадіону для національної команди. Збірна грає на шеститисячному стадіоні зі штучним покриттям. Хоча спорт №1 у Литві — баскетбол. Там є хороші, комфортабельні манежі, 15 000, ми ходили з командою. Кожен матч чемпіонату Литви по баскетболу — це аншлаг, видовище. В цьому плані футбол повинен підтягуватися до баскетболу, принаймні у побудові інфраструктури.

— Ви були єдиним українським тренером у литовській А-лізі?
— Ще Олег Бойчишин, він був спортивним директором клубу «Утеніс» два роки. Також там троє молодих українців. До речі, «Утеніс» якраз посів сьоме місце, грав перехідні матчі — і команда залишилася в Прем'єр-лізі.

— Ще якісь іноземні тренери працювали у командах А-ліги?
— Так, один іспанець, один португалець, один росіянин. Загалом шість іноземних тренерів і два литовських.

— Влітку в першому кваліфікаційному раунді Ліги Європи «Тракай» поступився естонському «Нимме Калью». 2:1 виграли вдома і 4:1 програли на виїзді. Ви тоді вже очолили команду. Невже естонська команда була вище класом за «Тракай»?
— Я очолив команду 26 серпня, залишилося п'ять матчів чемпіонату і п'ять матчів плей-оф. У команд, які посідали третє та четверте місце, було порівну очок. А від «Жальгіріса», по-моєму, 10 очок був відрив. У нас було завдання по ходу чемпіонату посісти друге місце, а також стабілізувати склад, атмосферу і щоб ми знали, з ким рухаємося до Ліги Європи наступного року. Нам із В'ячеславом Невинським вдалося посісти друге місце, побудувати хорошу тренерську систему, тактичну побудову. Ми говорили про те, що крайній матч із «Жальгірісом» був виставковим, тому що «Жальгіріс» — чемпіон, бренд, як раніше у нас київське «Динамо» було. Ми переграли їх 3:1, по грі, що важливо, по тим тактичним схемам, яким ми хотіли грати. Футболісти повірили у нас, це дуже важливо.

— Де більш кваліфіковані судді — у Литві чи в Україні? Чи виникали у Литві за час Вашої роботи суддівські скандали?
— За десять матчів, які ми там провели, жодної такої гри не було. Була одна помилка, але арбітр підійшов і вибачився. Арбітри такі ж люди, як футболісти, вони теж помиляються. Для того, щоб було менше помилок і був стабільний справедливий результат, потрібно вводити відеоповтори. Тоді ми будемо менше говорити про арбітрів і більше про футбол, гарні забиті м'ячі, передачі, відбори, пресинги — це буде здорово, і ми до цього прийдемо.

— Литовська А-ліга — це рівень нашої Першої ліги?
— Мабуть. «Жальгіріс» міг би боротися за п'ятірку в чемпіонаті України, бо у них все добре із інфраструктурою, фінансами, бюджет на хорошому рівні. «Тракай» також міг би грати в чемпіонаті України, але, найімовірніше, у нижній шістці.



— Які бюджети у клубів А-ліги? Чи всі команди А-ліги мали професійний статус?
— Так, усі мають професійний статус. Бюджети невеликі, але, що важливо, вони стабільні. Є зарплатня, всі знають, що гравці отримають кошти за свою роботу. Важливо знати, що стабільно вони є, це психологічно впливає на те, що гравці викладаються на футбольному полі. Якщо говорити про Литву, по-перше, потрібна Ліга Європи. «Тракай» вийшов у Лігу Європи — вже 200 000 євро він отримує, навіть до участі у першому кваліфікаційному матчі. Плюс гравці отримують статус професіонала. Якщо говорити про «Тракай», засвітити гравця і продати його. Є хороші литовські гравці, є статус Євросоюзу, вони спокійно спілкуються англійською мовою. Є великий стимул для футболістів розвиватися у європейських країнах. А клуб при продажі може заробити гроші і відновити свій бюджет, який президент вкладає у розвиток футболу.

— 200 000 євро — це навіть більше, ніж різний бюджет «середняків» А-ліги, так?
— Мабуть, так. 200 000 — це тільки та сума, яка надходить від УЄФА. Хоча є клуби... От посіла третє місце «Судува», у них дуже хороша інфраструктура: свій стадіон, база, манеж. Є хороші легіонери, і президент хоче розвивати клуб. Потрібно дати більше грошей для того, щоб подивитись, чи може команда боротись у Лізі Європи, пройти хоча б один-два етапи. Говорять, що краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Якщо говорити про литовський футбол, що ми знали? Нічого. Але ти розумієш, що футбол розвивається, є люди, яку хочуть вкладати кошти і бачити результат на футбольному полі.

— «Жальгіріс» має бюджет мільйон євро чи ні?
— Звичайно, навіть більший бюджет. Команда народна, є вболівальники. Мені незрозуміло, чому немає стадіону для «Жальгірісу». Мені здається, стадіон на тисяч 15-16 був би повний. Якби «Жальгіріс» мав свою арену, вони могли б у якійсь мірі конкурувати з баскетболом. Всі пам'ятають «Жальгіріс» союзний, коли ми його полюбили, футболістів Іванаускаса, Нарбековаса, які грали в німецький, дисциплінований футбол. Поспілкувавшись із керівниками футболу, розуміємо, що «Жальгіріс» хоче побудувати свою арену. Це буде чудово для розвитку литовського футболу.

— Гравці клубів-лідерів і «середнячків» які мають заробітні платні?
— Заробітні платні невеликі, але стабільні. Також футболісти отримують бонуси. Не хотілося б називати суми, це трохи неправильно. Важливо — все, що обговорюється, виплачується.

— Наприклад, тисяча євро є на місяць у «середнячків»?
— Так, десь до однієї-двох тисяч євро. Все залежить від кваліфікації гравця. Є багато легіонерів, є литовські футболісти. У «Тракаї» є багато хороших молодих гравців, є легіонери, у яких зарплатня може бути трошечки вище. Для того, щоб запросити легіонера у литовський чемпіонат, потрібно дати йому час, стартовий склад. Все ж таки грати у Лізі Європи, хоч і в кваліфікації, також хороший стимул. І ще стимул: засвітитися — і піти в інший клуб, європейський. На його місце клуб може запросити іншого гравця. Тим паче, що зараз проблем із гравцями немає. Якщо говорити про український ринок, багато хороших гравців, навчених, які пройшли академії «Шахтар», «Дніпро», «Динамо», «Металіст». Для українського чемпіонату потрібні команди Першої ліги, Другої ліги, стабільні, хороші команди, тому що гравців дуже багато. Важливо створити для них умови, щоб вони мали ігрову практику.

— Скільки у «Тракаї» було легіонерів? І чи є ліміт на легіонерів в А-лізі?
— Є ліміт на легіонерів, тільки не членів Євросоюзу. Шість легіонерів може бути в основному складі і три — в Першій лізі. Загалом дев'ять легіонерів. До речі, у клубі «Тракай» якраз дев'ять легіонерів.

— Українці були?
— Так. Міша Шишка. До речі, він увійшов до трійки найкращих гравців литовського чемпіонату. Вихованець донецького «Шахтаря», був у молодіжній збірній, він 1994 року народження. По ходу чемпіонату ми підписали контракт з воротарем Тимофієм Шереметом, який склав хорошу конкуренцію основному голкіперу. Литовський воротар дуже додав майстерності завдяки Шереметі. Тимофій також мав практику, він грав за другу команду в Першій лізі. Так що було два українських гравця.

Продовження інтерв'ю очікуйте завтра...

http://football.sport.ua/news/332004]]> https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=12259 Fri, 11 Nov 2016 16:01:59 +0000 https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=12259 Академія футбольного клубу "Металіст" (Харків), тренери якої ще до останнього надіялися на порятунок від Сергія Курченка, відпускає талановитих футболістів.

Директор Академії "Металіста" Ігор Кутепов розповів Плюс Спорту про стан справ у Академії.

"Важкі часи ми переживаємо. Мабуть, будемо розпускати футболістів. Якщо нічогоне зміниться і якщо не відновиться фінансування. Нема опалення, нема гарячої води. Якщо не увімкнуть опалення, то я сам ініціюватиму, щоб найталановитіших вихованців забрали до себе інші клуби. Я приходжу в кабінет і сиджу в теплій курточці, бо дуже холодно. Я потерплю. Але не допущу, щоб діти таке терпіли. Тож все йде до того, що ми просто відмовимося від іногородніх талантів, а працюватимемо з харківською молоддю. Шкода, що все так закінчується. Було 62 талановиті іногородні гравці, лишилося 32. І їх ми втрачаємо".

plussport.com.ua]]> Академія футбольного клубу "Металіст" (Харків), тренери якої ще до останнього надіялися на порятунок від Сергія Курченка, відпускає талановитих футболістів.

Директор Академії "Металіста" Ігор Кутепов розповів Плюс Спорту про стан справ у Академії.

"Важкі часи ми переживаємо. Мабуть, будемо розпускати футболістів. Якщо нічогоне зміниться і якщо не відновиться фінансування. Нема опалення, нема гарячої води. Якщо не увімкнуть опалення, то я сам ініціюватиму, щоб найталановитіших вихованців забрали до себе інші клуби. Я приходжу в кабінет і сиджу в теплій курточці, бо дуже холодно. Я потерплю. Але не допущу, щоб діти таке терпіли. Тож все йде до того, що ми просто відмовимося від іногородніх талантів, а працюватимемо з харківською молоддю. Шкода, що все так закінчується. Було 62 талановиті іногородні гравці, лишилося 32. І їх ми втрачаємо".

plussport.com.ua]]> https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=12125 Fri, 23 Sep 2016 17:09:34 +0000 https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=12125 Бывший полузащитник "Металлтста" и «Динамо» Александр Призетко в комментарии UA-Футболу выразил свое видение состояния дел в киевском клубе и попытался спроектировать возможный сценарий завтрашнего матча чемпионов против «Олимпика».

Александр Призетко: В нынешнем состоянии мысли о Лиге чемпионов для Динамо неактуальны - изображение 1- На протяжении времени, прошедшего с момента поражения киевлян от «Зари», команда должна мобилизоваться, - считает Александр. – Считаю, что на встречу против «Олимпика» динамовцы должны выйти максимально сконцентрированными и драться не столько за себя, сколько за тренера. Не думаю, что ситуация внутри коллектива настолько плохая, как об этом рассказывают СМИ. Поверьте, когда появится результат, слухи исчезнут мгновенно. Если нет – будут возникать новые подробности.

Очень важно, чтобы в завтрашнем матче сыграл Ярмоленко. Со старта нового сезона очевидно, что «Динамо» с Андреем и без него – две разные команды. Ярмоленко – лидер, он может обыграть двух-трех соперников, обострить игру, чего в действиях других футболистов не наблюдается. А вот партнеры по команде боятся брать ответственность на себя, предпочитают перекладывать ее на другого. В принципе, учитывая ситуацию, в которой оказались динамовцы, понять ребят можно. Психологический фон в коллективе сейчас тяжелый. С другой стороны, в составе чемпионов собраны взрослые люди, уже сформированные футболисты.

Бесспорно, с моральной точки зрения «Олимпику» выходить на этот матч будет легче. Донетчане словно и понимают, что могут выйти на третье место, что есть возможность получить неплохое вознаграждение от третьей стороны, но в случае поражения их никто не будет осуждать. Участвовать в матче, вокруг которого создан такой ажиотаж, донетчанам должно быть приятно.

Импонирует мне сейчас игра Богданова. Точнее, импонировала давно, еще с тех времен, как Андрей выступал за «Арсенал». Однако затем у парня что-то пошло не так. Он не подошел многим командам и «Динамо» в частности. Поэтому действиями в завтрашнем матче Богданов попытается доказать Реброву, что в отношении него тренер в свое время ошибся. Сейчас же Андрей качественной игрой за «Олимпик» доказал многое прежде всего себе. В «Арсенале» Богданов несмотря на юный возраст был лидером, а затем на длительное время эта черта куда-то исчезла. Теперь в «Олимпике» Андрей даже начал много забивать, что ему, в принципе, было несвойственно.

Команда у Романа Санжара хорошая, играющая. Положительная черта – футболисты «Олимпика» не выбивают мяч куда попало, а выходят из обороны через пас. Учитывая это, ключом к успеху для киевлян, с моей точки зрения, будет прессинг, который надо включать сразу после потери мяча, на чужой половине. Понятно, что «Олимпик» будет ловить чемпионов на контратаках, а следовательно динамовцам надо заставить защитников соперника выбивать мяч куда попало. Если этого не произойдет – жди проблем. Не думаю, что игра у киевлян сейчас поставлена ​​намного лучше, чем у «Олимпика».

Очевидным для меня выглядит и другое: в нынешнем состоянии мысли о Лиге чемпионов перед ближайшим матча для киевлян вообще неактуальны. Если кто-то из игроков будет выходить на «Олимпик» с мыслью о «Бенфике», то будет беда. С таким отношением завала стоит ждать и там, и там.

И все же, думаю, динамовцы сконцентрируются и продемонстрируют класс. А еще – жажду, которой в действиях чемпионов в последних трех-четырех матчах не замечалось. Спрогнозирую, что киевляне выигрывают 1:2.

Матч девятого тура Премьер-лиги «Олимпик» - «Динамо» состоится завтра, 24 сентября, в 14:00 на стадионе «Юбилейный» в Сумах.

http://www.ua-football.com/ukrainian/hig...ualny.html]]> Бывший полузащитник "Металлтста" и «Динамо» Александр Призетко в комментарии UA-Футболу выразил свое видение состояния дел в киевском клубе и попытался спроектировать возможный сценарий завтрашнего матча чемпионов против «Олимпика».

Александр Призетко: В нынешнем состоянии мысли о Лиге чемпионов для Динамо неактуальны - изображение 1- На протяжении времени, прошедшего с момента поражения киевлян от «Зари», команда должна мобилизоваться, - считает Александр. – Считаю, что на встречу против «Олимпика» динамовцы должны выйти максимально сконцентрированными и драться не столько за себя, сколько за тренера. Не думаю, что ситуация внутри коллектива настолько плохая, как об этом рассказывают СМИ. Поверьте, когда появится результат, слухи исчезнут мгновенно. Если нет – будут возникать новые подробности.

Очень важно, чтобы в завтрашнем матче сыграл Ярмоленко. Со старта нового сезона очевидно, что «Динамо» с Андреем и без него – две разные команды. Ярмоленко – лидер, он может обыграть двух-трех соперников, обострить игру, чего в действиях других футболистов не наблюдается. А вот партнеры по команде боятся брать ответственность на себя, предпочитают перекладывать ее на другого. В принципе, учитывая ситуацию, в которой оказались динамовцы, понять ребят можно. Психологический фон в коллективе сейчас тяжелый. С другой стороны, в составе чемпионов собраны взрослые люди, уже сформированные футболисты.

Бесспорно, с моральной точки зрения «Олимпику» выходить на этот матч будет легче. Донетчане словно и понимают, что могут выйти на третье место, что есть возможность получить неплохое вознаграждение от третьей стороны, но в случае поражения их никто не будет осуждать. Участвовать в матче, вокруг которого создан такой ажиотаж, донетчанам должно быть приятно.

Импонирует мне сейчас игра Богданова. Точнее, импонировала давно, еще с тех времен, как Андрей выступал за «Арсенал». Однако затем у парня что-то пошло не так. Он не подошел многим командам и «Динамо» в частности. Поэтому действиями в завтрашнем матче Богданов попытается доказать Реброву, что в отношении него тренер в свое время ошибся. Сейчас же Андрей качественной игрой за «Олимпик» доказал многое прежде всего себе. В «Арсенале» Богданов несмотря на юный возраст был лидером, а затем на длительное время эта черта куда-то исчезла. Теперь в «Олимпике» Андрей даже начал много забивать, что ему, в принципе, было несвойственно.

Команда у Романа Санжара хорошая, играющая. Положительная черта – футболисты «Олимпика» не выбивают мяч куда попало, а выходят из обороны через пас. Учитывая это, ключом к успеху для киевлян, с моей точки зрения, будет прессинг, который надо включать сразу после потери мяча, на чужой половине. Понятно, что «Олимпик» будет ловить чемпионов на контратаках, а следовательно динамовцам надо заставить защитников соперника выбивать мяч куда попало. Если этого не произойдет – жди проблем. Не думаю, что игра у киевлян сейчас поставлена ​​намного лучше, чем у «Олимпика».

Очевидным для меня выглядит и другое: в нынешнем состоянии мысли о Лиге чемпионов перед ближайшим матча для киевлян вообще неактуальны. Если кто-то из игроков будет выходить на «Олимпик» с мыслью о «Бенфике», то будет беда. С таким отношением завала стоит ждать и там, и там.

И все же, думаю, динамовцы сконцентрируются и продемонстрируют класс. А еще – жажду, которой в действиях чемпионов в последних трех-четырех матчах не замечалось. Спрогнозирую, что киевляне выигрывают 1:2.

Матч девятого тура Премьер-лиги «Олимпик» - «Динамо» состоится завтра, 24 сентября, в 14:00 на стадионе «Юбилейный» в Сумах.

http://www.ua-football.com/ukrainian/hig...ualny.html]]> https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=12091 Tue, 13 Sep 2016 07:07:17 +0000 https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=12091

По мнению бывшего нападающего "Динамо" Александра Призетко, в стартовом матче Лиги чемпионов киевляне уж точно не проиграют.

- Наверное, хорошо, что последней репетицией киевлян перед стартом в Лиге чемпионов стала игра с "Шахтером", - полагает авторитетный специалист. - Мы смогли оценить уровень и форму "Динамо". Не скажу, что "бело-голубые" мне сильно понравились, в каких-то аспектах есть еще вопросы, однако очень важно, что команда Сергея Реброва подходит к "осеннему марафону" в неплохом физическом состоянии. Конечно, всем нам хотелось, чтобы "Динамо" начало европоход с победы, это было бы здорово, но не будем забывать, что в соперниках - один из сильнейших итальянских клубов, который демонстрирует интересный футбол и много забивает. Чутье подсказывает - проиграть наши не должны, скорее всего, будет ничья. Голевая или без забитых мячей - это уже не имеет принципиального значения. Важно, что результат положительный.

Отметим, что в популярной букмекерской конторе "Пари-Матч" на ничейный результат матча коэффициент составляет 3.30.

http://www.footboom.com/foreign/champion...zetko.html]]>

По мнению бывшего нападающего "Динамо" Александра Призетко, в стартовом матче Лиги чемпионов киевляне уж точно не проиграют.

- Наверное, хорошо, что последней репетицией киевлян перед стартом в Лиге чемпионов стала игра с "Шахтером", - полагает авторитетный специалист. - Мы смогли оценить уровень и форму "Динамо". Не скажу, что "бело-голубые" мне сильно понравились, в каких-то аспектах есть еще вопросы, однако очень важно, что команда Сергея Реброва подходит к "осеннему марафону" в неплохом физическом состоянии. Конечно, всем нам хотелось, чтобы "Динамо" начало европоход с победы, это было бы здорово, но не будем забывать, что в соперниках - один из сильнейших итальянских клубов, который демонстрирует интересный футбол и много забивает. Чутье подсказывает - проиграть наши не должны, скорее всего, будет ничья. Голевая или без забитых мячей - это уже не имеет принципиального значения. Важно, что результат положительный.

Отметим, что в популярной букмекерской конторе "Пари-Матч" на ничейный результат матча коэффициент составляет 3.30.

http://www.footboom.com/foreign/champion...zetko.html]]> https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=11994 Fri, 19 Aug 2016 10:26:11 +0000 https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=11994 Ирония судьбы – еще весной он вкалывал аж на двух работах, и неплохо при этом справлялся, но уже летом оказался безработным! А его рабочие места, вместе с зарплатой за год, испарились. Да что там деньги, исчез и сам клуб «Металлист»…

И все-таки его заметили. И оценили. В первую очередь, наверное, преданность клубу, а потом уже и тренерские качества. Когда весной этого года «кризисный менеджер» Призетко соглашался возглавить валящийся «Металлист», он, понятно, даже не догадывался, что из этого получится. Получилось весьма недурственно (естественно, на фоне предшествующего этому игрового краха), в последних четырех турах чемпионата были добыты две победы и ничья, при одном прогнозируемом, а потому не самом обидном поражении от «Динамо».

Как известно, потом клуб не прошел аттестацию, сотрудникам так и не выплатили обещанные задолженности, игроки разбежались. «Металлист» существует где-то в воспаленных фантазиях скрывающегося в Москве Сергея Курчено, да где-то сверхактивный обещатель Бойцан потерялся.

И вот, новый поворот. Новосозданный клуб «Металлист 1925», проект известного в прошлом футбольного функционера Сергея Стороженко и уже, кстати, заручившийся поддержкой харьковских ультрас, пригласил Призетко на должность главного тренера. С этого известия и начал беседу корреспондент Sport.ua.

– Александр Сергеевич, официально уже можно утверждать, что вы нашли новое место работы?

– Да. В Харькове, я так понимаю, хотели сделать команду – продолжателя славных традиций «Металлиста». И создали «Металлист 1925». Мне предложили его возглавить - и я согласился.

– Раньше вы работали с Сергеем Стороженко, которого называют идейным (и не только) вдохновителем проекта?

– Вместе мы не работали, я его знал, он – меня. Человек связан с футболом, мы постоянно пересекались на играх, были хорошо знакомы и хорошо общались.

– Тренерский штаб подбирали сами? Почему вашими помощниками будут два вратаря – Горяинов (играющий тренер) и Юрий Сивуха?

– Нет, не сам подбирал. Тренерский штаб был озвучен, и я к его формированию не имел никакого отношения.

– Кто формировал состав? Кто собирал этих 22-х человек, внесенных в заявку на аматорский чемпионат Украины?

– Вы знаете, там до меня собирали ребят – я чуть занят был, в связи с отъездами в ветеранскую сборную Украины. Формировало команду клубное руководство, а меня уже поставили в известность, что я буду главным тренером. Я сходу вклинился в это и сейчас мы, вплоть до сегодняшнего дня, просматриваем новичков, уже я занимаюсь селекцией.

– Неужели не вы приложили руку, чтобы в списке оказались, например, Краев, Сеница, Наполов – ваши бывшие подопечные из дубля и первой команды того, замордованного Курченко «Металлиста»?

– Не скрою, конечно, приложил. Я с ребятами постоянно был на связи, вот и предложил такой вариант, чтобы они играли и тренировались в команде. А там уже они сами будут решать, захотят пойти на повышение – уйдут, а может у них будет желание здесь остаться до конца. Изначально я им предложил такой вариант, чтобы они попробовали себя именно в этой команде.

– Хватит ли у владельцев клуба, у вас, у игроков – финансов, терпения, сил? Путь к возрождению былой славы предстоит нелегкий.

– Честно говоря, о финансах не думал и не думаю. Я так понимаю, не для того команда создавалась, чтобы через год или в течении какого-то времени завязнуть. Знаю, что эту команду поддерживают все болельщики, преданные тому харьковскому «Металлисту». Эта команда – продолжатель традиций, название команды такое символичное. Болельщиков у «Металлиста» всегда было много, думаю, при их поддержке «Металлист 1925» будет развиваться, и не будет никаких преград. Все хотят, чтобы в Харькове была команда, и все будут ей помогать.

Конечно, на данный момент тяжело, потому что у нас нет ни стадиона, ни базы, ни автобуса. Есть трудности, но я думаю можно их преодолеть. Тем более, за эту команду болеют все.

«Бойцан – дешевый шарамыжник»

– Александр Сергеевич, а теперь о грустном. Что слышно от руководства бывшего «Металлиста»? Многообещающий Бойцан не объявлялся?

– Никто не объявлялся, черпали информацию из интернета. Ничего нового.

– ФК «Металлист» вообще сейчас хоть в каком-то виде существует? Понятно, на стадионе свет отключили за неуплату. Говорят, на базе поля заросли травой, даже грибы растут?

– На базе не был, но вроде там что-то сдавалось «Гелиосу», они проводили сборы. Я так понимаю, база функционирует, а в клубе признаков жизни нет. Я как-то зашел на стадион, мне надо было просто копию контракта забрать. На стадионе практически никого нет.

– Кроме Бойцана никто не может хотя бы попытаться объяснить ситуацию, как докатились до жизни такой? Это ж не дворовая команда с футбольной карты исчезла. Все было завязано на нем?

– Он непосредственно всем управлял. Хотя по бумагам Згонник числился генеральным директором, но все понимают, что руководил Бойцан. Он был рукой президента, ездил к нему, и тот его назначил главным по Харькову. И больше некому задавать вопросы. А Бойцан все, что хотел, сделал и здесь ему неинтересно, наверное.

– Что вы имеете в виду?

– Мне кажется, у людей просто была задача угробить «Металлист» и они достигли этой цели. После этого Бойцана в Харькове не было несколько месяцев, человек на связь не выходит, он сделал свое дело и сидит где-то там.

– Просто интересно: вам обещали доплачивать за должность и. о. главного тренера?

– Ничего не выплатили, задолженность за год. Думаю, там никому ничего уже и не выплатят, как я слышал, сказали не будут выплачивать. Хотя Бойцан клялся и заверял, что будет рассчитываться со всеми.

Я Бойцана… Можете даже написать такое слово, Бойцан – это шарамыжник. Даже не шарлатан, а просто дешевый такой шарамыжник. Сначала приехал со своей компанией, сделали все, чтобы не было в Симферополе футбола, а потом приехал в Харьков – тут все сделал, чтобы и здесь не было футбола. Поэтому со стороны Курченко и Бойцана я не ждал уже ничего, хоть у меня еще личный контракт был, но я понимал, что там восстановления и поступления вперед никакого не будет. Бойцан – человек, который смотрит в глаза и говорит одно, а делает совсем другое.

«Руководство нагло обмануло пацанов»

– Летом прошлого года это он вас соблазнил возглавить дубль «Металлиста»? Хотя наверняка знал, что все идет к краху?

– Наверное, и он принимал участие. Мне Александр Севидов позвонил и предложил встретиться, мы с ним поговорили, он сказал, что я буду тренером дубля. Понятно, что Бойцан был в курсе, без него обойтись не могло.

– Скажите, ведь еще когда не рассчитались с Игорем Рахаевым за предыдущий чемпионат, было ясно, что с клубом что-то не так. Но вы, согласившись принять команду U-21, рискнули здоровьем только ради работы в любимом клубе?

– Я ведь уже работал там, был вторым тренером команды U-19. Предложили дубль, повышение. Понимал, что есть нелады, но ведь всегда есть надежда на улучшение. Если президент не может платить деньги в полном объеме, то самое разумное решение взять его и продать. Клуб «Металлист» с брендовым именем, знаю, были желающие развивать харьковский футбол, и у меня была надежда на это. Честно, думал, что Курченко просто возьмет и продаст клуб, если не хочет этим заниматься.

– Вам самому нравилось, как играет дубль «Металлиста»? Болельщикам импонировало, что команда любит и умеет атаковать, по забитым мячам (48 голов) – вы оказались на третьем месте после «Динамо» и «Шахтера» в прошлом чемпионате.

– У нас был небольшой провал в начале первенства, связанный с объективными и субъективными причинами. А когда время прошло, ребята поняли, чего мы от них хотим. И все мы получали удовольствие не только от игр и результатов, но и от тренировочного процесса. Я ехал туда, как на праздник, знал, что у меня хорошая команда, ребята восприняли то, что мы им давали и самое главное – это начало приносить результат, они стали расти как игроки.

– Почему они не разбежались еще в зимнее межсезонье? Вам поверили и вместе с вами надеялись на лучшее?

– Только по одной причине не разбежались: я их попросил до 29-го декабря никуда не переходить, а быть со мной «на телефоне». Надеялся на какие-то сдвиги в лучшую сторону. Они мне начали звонить где-то под Новый год: «Мол, Сергеич, приглашают туда и туда, что делать?» Я обратился к руководству, ребятам просто год не платили зарплату, ясно, что накипело у всех. Молодые ведь люди и нужна копейка – девушку в кафе сводить, родителям помочь.

Я обратился к руководству. Объяснил, что эти перспективные футболисты – будущее «Металлиста», нельзя их распускать. Не соберем ведь. Руководство меня заверило: «До 15-го января весь дубль будет рассчитан под ноль». Я рассказал ребятам, попросил остаться на полгода, потому что контракты практически у всех заканчивались в мае-июне 2016-го. Ребята послушались… Это самое обидное для меня: получается, я подписался, ребята шли за мной, верили мне, а нас просто обманули. С ними никто не рассчитался, там дали по две зарплаты, при том, что должны были за 12 месяцев. Просто взяли и обманули.

– Первым, кому вы позвонили, узнав о предложении возглавить первую команду, был Севидов. А как отреагировали на эту новость ребята из дубля? Поздравляли?

– В основном, поздравляли. Повторюсь, в дубле у нас не работа была – праздник! Мы выиграли семь матчей подряд, потом сыграли с «Шахтером» вничью, а они шли тогда на первом месте, потом вдевятером вырвали ничью в матче с «Днепром» на выезде.

Ясно, что поздравили, но они же видели и обратную сторону медали, что у основы не все в порядке, результаты плачевные. Вроде и повышение, но какая ответственность! Четыре тура до конца, команда в яме. Все понимали, что будет тяжело.

– Немного огорчились, что будут доигрывать, по сути, без вас? И в то же время наверняка обрадовались – знали и верили, что дадите шанс?

– Я никому ничего не обещал. Хотя перед этим мы даже с основой сыграли 0:0. Все понимали, у меня принцип: играет сильнейший. Я им так и объявил, если будете готовы, у каждого будет свой шанс. Мы сразу забрали восемь-девять человек с собой в основу для тренировок, но с первой же игры они начали нюхать порох Премьер-лиги.

– А с Севидовым долго общались по телефону? Обсуждали сложившуюся ситуацию в первой команде?

– Перед своим назначением, когда мне сказали принимать команду, я позвонил Севидову, просто не мог по-другому поступить. И если бы он сказал, что ничего не знает, я бы никуда не пошел. Мы недолго говорили, он сказал, что в курсе, чтобы я работал, удачи пожелал. Самое главное для меня было, что человек знает обстановку, и в курсе моего назначения. На «живое» место я бы никогда не пошел.

– Ситуация и впрямь была тревожная: ко всем бедам «Металлиста» добавилось и отстранение от матчей целой группы опытных игроков – Приемова и компании. Владимир вернулся в основу, Касьянов, Полянский и другие только тренировались. Почему так?

– Я отказался от нескольких человек. Ильющенков сразу ко мне зашел. У меня не было к нему абсолютно никаких претензий, ни в игровом плане, ни в человеческом. Просто возвращался из дубля Погорелый, он шел номером один, и у нас еще были Каневцев и Горяинов. Впереди – четыре тура, то есть, мне нужно было три вратаря. Я объяснил Ильющенкову, что не вижу его в основном составе, потому как хорошо знаю ребят, с которыми буду работать в этих оставшихся матчах. А то, что ему не давали тренироваться, это вопросы к руководству.

По нападающему Галенко. Он получил травму, ни разу не выходил, потом, правда, интервью раздавал. Я его не знаю, человек не сыграл ни одного матча, лечился, как я могу на него рассчитывать?.. Самый актуальный вопрос стоял по Полянскому, Касьянову и Приемову. У меня не было к ним вопросов, они хорошие футболисты, нормальные ребята. Но я ведь тоже общался с основным составом, когда команда попала в эту яму – 0:3, 1:8, 0:5, «Говерле» тоже проиграли.

И эти опытные игроки давали интервью, что, мол, мы проигрываем, потому что много молодых ребят. Я считаю, если ты ветеран и лидер, ты наоборот должен этих молодых вести за собой. А когда спихивают вину на молодых… Вот я и решил, что мне такие люди на эти четыре матча не нужны. Мне нужно было, чтобы уже через пять дней против «Стали» в Днепропетровске вышла команда.

– Круто вы с заслуженными «стариками».

– Когда человек выходит, и ему неинтересно с молодыми играть, а у нас вся команда такая, и еще восемь молодых вливается, что поделать?.. Поэтому я просто отказался от них, не хотел, чтобы в коллективе было подобно: «ты – молодой, а я уважаемый». Я им сразу сказал: на поле все равны, все пашете, и работаете за честь клуба.

Потом мне перезвонил Вова Приемов, предложил встретиться, мы пообщались. Спросил его: «Ты готов не только вот три игры отпахать, но и на тренировках не расслабляться?» Он ответил: «Сергеич, готов!» Все, закрыли тему, с ним проблем не было. Полянский и Касьянов ко мне не подходили, и не говорили со мной. Они футболисты хорошего класса, но на тот момент мне нужны были бойцы. Не для того, чтобы выходить и думать, как бы проиграть поменьше, там 0:1. А чтобы они выходили с мыслью победить.

«Хотел бы посмотреть на Ван дер Меера на моем месте»

– Вы говорили, что на первых тренировках вас убивала гробовая тишина. Как вам с Максимом Калиниченко удалось расшевелить коллектив? Анекдоты травили?

– Сначала очень тяжело было. Но мы с Максом Калиниченко такие люди, живые, можем и сострить. Я – так всегда был балагуром, люблю пошутить, у нас и в дубле такая обстановка была. Если надо пахать, значит надо, если есть время, можно и поюморить.

С другой стороны, были и положительные моменты в этой гробовой тишине, значит, ребята переживали, не стали равнодушными, значит, их ситуация эта и результаты убивали. И мы просто за два-три дня внесли коррективы, попросили забыть этот плохой период. Напомнили, что они футболисты хорошего класса, что у нас большинство команд в Премьер-лиге не лучше их. И попросили: если решили выходить на поле, то должны пахать ради клуба, болельщиков, своего имени. А тему денег не поднимать.

– Сергей Погорелый как-то поблагодарил вас за возвращение из ссылки в дубль именно словами? Или только делами – три первых матча «на ноль».

– Вы знаете, я пытаюсь строить отношения, не только как «тренер – игрок», а быть подопечным еще и старшим товарищем. Когда его перевели в дубль, он тренировался, играл, пахал. Он мне помогал, был эдаким дядькой на поле. Ясно, что на словах не благодарил, но этого и не нужно было, ведь он все делал на поле в играх. В нем я был уверен, это вратарь высокого класса.

– Тяжело было перестраиваться самому, и перестраивать команду на сугубо оборонительный футбол?

– Я вам признаюсь, очень тяжело. Я с этим не сталкивался, у меня ведь не такая богатая тренерская карьера. И первые три-четыре дня мы думали с Максом, решали, как будем играть. Надо было пользоваться своими сильными качествами, а не лезть ва-банк, с шашками наголо. Команда не могла сразу заиграть в тот футбол, которого мы хотим. Искали свои сильные стороны.

– Некоторые специалисты критиковали вас: мол, по игре вы не заслуживали ни ничьей со «Сталью», ни победы над «Черноморцем». Обидно такое слышать?

– Я даже не знаю, на кого мне обижаться. На ван дер Меера, который сказал, что наша команда стояла? Отвечу так: в тот момент я бы очень хотел посмотреть, что бы сделал Ван дер Меер за четыре тура до финиша с командой, которая перед этим проиграла четыре матча подряд с общим счетом 1-17.

По одесскому матчу согласен, может, тот гол и случайный. Но ведь были и хорошие моменты перед этим, мы могли и до этого забивать. Просто гол получился наполовину случайным, но это Бог нас наградил за то, что мы делали до этого, как мы относились к матчам, болельщикам. Фанаты поддерживали нас везде, ребята это чувствовали. Я им сказал перед теми четырьмя играми: «Вы сейчас выглядите отрицательно в глазах болельщиках. Вас никто не винил в том, что вы проигрывали, просто вы проигрывали безвольно. Болельщики могут все простить, но безволие они никогда не простят». Мы два матча выиграли, одна ничья, и посмотрите, как изменилось отношение болельщиков, хоть команда и на 10 месте, но вы сейчас герои. Они это почувствовали.

– К слову, победу в Одессе вам принес фантастический удар Зотько. Недавно он подписал контракт с «Валенсией». Как считаете, удастся ему проявить себя в Испании. Потенциал у парня вроде есть, а характер?

– У него есть все, и характер, и супер-данные для его возраста, считаю, по своему потенциалу это игрок, который может заиграть в Европе. У Ваньки все есть, и возраст подходящий. Вот ему 20 лет недавно исполнилось, я его поздравлял, пообщались. Самое главное, чтобы звездную болезнь не поймал, думаю, тогда все будет нормально.

– На «Динамо» в последнем туре у молодых уже не хватило сил? А ведь дублерами вы ни разу не проиграли киевлянам – 1:1 и 0:0.

– Знаете, к «Динамо» была скомканная подготовка. Я не оправдываюсь, но у нас действительно семь человек вместе со мной отравилось. Температура, рвота. Я даже накануне в дубль не пошел на установку, проснулся только ко второму тайму. Представляете, завтра игра с «Динамо» в Премьер-лиге, а мы под капельницами – я лежу, рядом Ралюченко. Там еще Каплиенко, Родич, Сеница, у нас у семерых человек симптомы отравления.

Был еще другой момент, может, и моя ошибка. Мы попросту не стали психологически грузить ребят перед игрой. Это был последний тур, и я видел, как у ребят погасли глаза. Казалось бы, вроде наоборот, должны были загореться, а они погасли. Я понимал причину: за эти матчи, что мы сыграли, нам никто даже «спасибо» не сказал.

Когда люди честно делают свою работу, тем более, выплыли из такого болота, никто из руководства не пришел в раздевалку, не сказал теплого слова. Тут уже не важны были деньги (их никто не ждал, все понимали, что их не будет), просто хотя бы поддержали, тот же Бойцан. Просто хотели, чтобы приехал на базу, сказал: «Пацаны, вы просто красавцы, спасибо вам». Никто не приехал…

Когда люди не чувствуют поддержки руководства, я проходил это и знаю, они теряют веру. Видел, что к ним относятся не как к людям и футболистам, а как к каким-то рабам. Вот это все сломало. Не хотел добивать их психологически. У нас даже не было просмотров перед матчем с «Динамо», я не мотивировал их на эту игру так, как на предыдущие. Видел состояние пацанов, и не хотел грузить их. Могу на себя взять вину за то поражение.

– О чем говорили с давним другом Ребровым перед самым матчем? Он удивлялся вашему появлению на тренерском мостике?

– Знаете, все разговоры только к одному сводились: что в Харькове может не быть большого футбола. И Сережа тоже спрашивал, что и как. Как мог, объяснял, что сам не понимаю, если уже в Харькове не будет футбола, то где он вообще будет. Показательно тогда киевские болельщики баннер вывесили, что Премьер-лига без «Металлиста» –это не Премьер-лига.

Все разговоры только об этом были. Там, на динамовской лавочке много друзей сидело – и Серега Федоров, и Миша Михайлов. Всех их знаю и разговоры сводились к одному, люди тоже были взбудоражены тем, что «Металлиста» может просто не быть.

– Все-таки эта плачевная история упадка закончилась минорно.

– Не совсем. Лично мне понравилось, что до последнего тура все игроки держались вместе. Как брал я команду – 23 человека, так они все и заканчивали чемпионат. Обычно ведь как, в командах, где не платят деньги: там все стараются с последнего тура соскочить – у кого-то пах болит, у другого температура, делают все, чтобы не играть. Потому, как денег ведь все равно не получишь. У нас только Максим Третьяков выпал, он желтую лишнюю получил, и все равно тренировался до последнего с остальными. Тот же Родич мог уехать в Хорватию еще за две недели до матча с «Динамо», но он тренировался. Команда была цельная, вот это мне понравилось. Это показатель того, что ребята восприняли меня и Макса, поверили, увидели, что все возможно. И мы прошли этот путь до конца.

– Александр Сергеевич, вот сейчас Дмитрий Михайленко возглавил «Днепр», тоже и.о. и сосредоточился только на первой команде. Совмещать должности в «Металлисте» вас ведь никто не заставлял. Почему не бросили дубль?

– Нас никто не заставлял, если бы мы сказали, что будем работать только с первой командой, так и было бы, в дубле кто-то замещал бы. Но мы сами с Максом так решили. Вели пацанов год, и за месяц до финиша бросить?.. Хотели довести дело до конца. Хотя тренировочного процесса в дубле, как такового и не было, собиралось по восемь-девять человек. Приоритет был у первой команды, основная группа игроков в первой команде была задействована. Тем более выиграли дублем в Одессе – 3:2 и застолбили за собой пятое место. В этом тяжелом сезоне за такой результат можно поставить хорошую оценку.

– Что ж вам так не везет с оплатой труда? Ведь вам еще в России должны остались – тульский «Арсенал», тюменский «Дин-Газ»?

– «Арсенал» был должен, но они привезли деньги – 70 тысяч долларов, президент в руки давал, но я отказался. Потому что перед этим пятерых ребят отчислили с команды, не заплатив. А меня оставили – как капитана и ведущего игрока – и мне привезли деньги. Сказал: «Спасибо, но если я возьму эти деньги, я поступлю нечестно по отношению к тем ребятам».

– Нервная и физическая нагрузка на финише сезона предполагает потом долгий и веселый отпуск. Как вы отдыхали от «металлистовских» забот?

– Такой режим дня мне не особо нравится, слишком много времени свободного. Я понимаю – семья, дети, но работы любимой нет… Кстати, в первые дни после завершения сезона раздавалось много звонков. Не скажу, что это были приглашения, но люди хотели разговаривать о приглашениях. Звонили агенты, чтобы вести мои дела и предлагать меня. Наверное, показал себя с хорошей стороны. Но я посчитал, что вот так сразу уйти будет некрасиво: еще неясна была судьба «Металлиста». А когда решилось, что команды не будет, то поезд уже ушел, тренера уже у всех команд были, и в моих услугах никто не нуждался.

И появилась масса свободного времени, не знаешь, куда себя деть. Было даже чуть не по себе. Мне комфортнее проводить время в работе, поехать на базу, провести тренировку. Работа, которая приносит удовольствие, и любимая семья – это самое лучшее, что может быть у человека.

– Знаю, вы помогали трудоустроиться молодым уже экс-игрокам «Металлиста», у которых нет агентов. Было дело?

– Было, созванивался с клубами, с тренерами, предлагал ребят, рассказывал об их качествах. Люди приглашали игроков на просмотр, если не подходили, приходилось договариваться с другой командой. Я слежу за всеми пацанами, даже у кого есть агенты. Бывает, просто созваниваемся, они рассказывают, как сыграли матч.

– Кому, если не секрет, помогали – Краеву, Наполову, Шевченко?

– Краева и Наполова в «Олимпик» приглашали, в основу, но они оказались сыроваты. Просто команда уже две недели тренировалась, а они полтора месяца ничего не делали, ясно, что были не готовы. Но я все равно в них верю. Шевченко ездил в Полтаву, показал себя хорошо, но все равно говорили, сыроват. Потом ездил в «Колос» из Коваливки, понравился, я там даже разговаривал о деталях личного контракта, потом провожал его в Киев, думаю, все у него будет хорошо. Когда Андрей Ралюченко уезжал в Ровно, в «Верес», я тоже давал напутствия. Он ведь сначала был на просмотре в «Волыни», но там не получилось. Хотя для меня Ралюченко – стержневой игрок, с его то данными, хороший футболист. Это мои пацаны, я их никого не брошу, даже если устроятся, буду помогать.

sport.ua]]> Ирония судьбы – еще весной он вкалывал аж на двух работах, и неплохо при этом справлялся, но уже летом оказался безработным! А его рабочие места, вместе с зарплатой за год, испарились. Да что там деньги, исчез и сам клуб «Металлист»…

И все-таки его заметили. И оценили. В первую очередь, наверное, преданность клубу, а потом уже и тренерские качества. Когда весной этого года «кризисный менеджер» Призетко соглашался возглавить валящийся «Металлист», он, понятно, даже не догадывался, что из этого получится. Получилось весьма недурственно (естественно, на фоне предшествующего этому игрового краха), в последних четырех турах чемпионата были добыты две победы и ничья, при одном прогнозируемом, а потому не самом обидном поражении от «Динамо».

Как известно, потом клуб не прошел аттестацию, сотрудникам так и не выплатили обещанные задолженности, игроки разбежались. «Металлист» существует где-то в воспаленных фантазиях скрывающегося в Москве Сергея Курчено, да где-то сверхактивный обещатель Бойцан потерялся.

И вот, новый поворот. Новосозданный клуб «Металлист 1925», проект известного в прошлом футбольного функционера Сергея Стороженко и уже, кстати, заручившийся поддержкой харьковских ультрас, пригласил Призетко на должность главного тренера. С этого известия и начал беседу корреспондент Sport.ua.

– Александр Сергеевич, официально уже можно утверждать, что вы нашли новое место работы?

– Да. В Харькове, я так понимаю, хотели сделать команду – продолжателя славных традиций «Металлиста». И создали «Металлист 1925». Мне предложили его возглавить - и я согласился.

– Раньше вы работали с Сергеем Стороженко, которого называют идейным (и не только) вдохновителем проекта?

– Вместе мы не работали, я его знал, он – меня. Человек связан с футболом, мы постоянно пересекались на играх, были хорошо знакомы и хорошо общались.

– Тренерский штаб подбирали сами? Почему вашими помощниками будут два вратаря – Горяинов (играющий тренер) и Юрий Сивуха?

– Нет, не сам подбирал. Тренерский штаб был озвучен, и я к его формированию не имел никакого отношения.

– Кто формировал состав? Кто собирал этих 22-х человек, внесенных в заявку на аматорский чемпионат Украины?

– Вы знаете, там до меня собирали ребят – я чуть занят был, в связи с отъездами в ветеранскую сборную Украины. Формировало команду клубное руководство, а меня уже поставили в известность, что я буду главным тренером. Я сходу вклинился в это и сейчас мы, вплоть до сегодняшнего дня, просматриваем новичков, уже я занимаюсь селекцией.

– Неужели не вы приложили руку, чтобы в списке оказались, например, Краев, Сеница, Наполов – ваши бывшие подопечные из дубля и первой команды того, замордованного Курченко «Металлиста»?

– Не скрою, конечно, приложил. Я с ребятами постоянно был на связи, вот и предложил такой вариант, чтобы они играли и тренировались в команде. А там уже они сами будут решать, захотят пойти на повышение – уйдут, а может у них будет желание здесь остаться до конца. Изначально я им предложил такой вариант, чтобы они попробовали себя именно в этой команде.

– Хватит ли у владельцев клуба, у вас, у игроков – финансов, терпения, сил? Путь к возрождению былой славы предстоит нелегкий.

– Честно говоря, о финансах не думал и не думаю. Я так понимаю, не для того команда создавалась, чтобы через год или в течении какого-то времени завязнуть. Знаю, что эту команду поддерживают все болельщики, преданные тому харьковскому «Металлисту». Эта команда – продолжатель традиций, название команды такое символичное. Болельщиков у «Металлиста» всегда было много, думаю, при их поддержке «Металлист 1925» будет развиваться, и не будет никаких преград. Все хотят, чтобы в Харькове была команда, и все будут ей помогать.

Конечно, на данный момент тяжело, потому что у нас нет ни стадиона, ни базы, ни автобуса. Есть трудности, но я думаю можно их преодолеть. Тем более, за эту команду болеют все.

«Бойцан – дешевый шарамыжник»

– Александр Сергеевич, а теперь о грустном. Что слышно от руководства бывшего «Металлиста»? Многообещающий Бойцан не объявлялся?

– Никто не объявлялся, черпали информацию из интернета. Ничего нового.

– ФК «Металлист» вообще сейчас хоть в каком-то виде существует? Понятно, на стадионе свет отключили за неуплату. Говорят, на базе поля заросли травой, даже грибы растут?

– На базе не был, но вроде там что-то сдавалось «Гелиосу», они проводили сборы. Я так понимаю, база функционирует, а в клубе признаков жизни нет. Я как-то зашел на стадион, мне надо было просто копию контракта забрать. На стадионе практически никого нет.

– Кроме Бойцана никто не может хотя бы попытаться объяснить ситуацию, как докатились до жизни такой? Это ж не дворовая команда с футбольной карты исчезла. Все было завязано на нем?

– Он непосредственно всем управлял. Хотя по бумагам Згонник числился генеральным директором, но все понимают, что руководил Бойцан. Он был рукой президента, ездил к нему, и тот его назначил главным по Харькову. И больше некому задавать вопросы. А Бойцан все, что хотел, сделал и здесь ему неинтересно, наверное.

– Что вы имеете в виду?

– Мне кажется, у людей просто была задача угробить «Металлист» и они достигли этой цели. После этого Бойцана в Харькове не было несколько месяцев, человек на связь не выходит, он сделал свое дело и сидит где-то там.

– Просто интересно: вам обещали доплачивать за должность и. о. главного тренера?

– Ничего не выплатили, задолженность за год. Думаю, там никому ничего уже и не выплатят, как я слышал, сказали не будут выплачивать. Хотя Бойцан клялся и заверял, что будет рассчитываться со всеми.

Я Бойцана… Можете даже написать такое слово, Бойцан – это шарамыжник. Даже не шарлатан, а просто дешевый такой шарамыжник. Сначала приехал со своей компанией, сделали все, чтобы не было в Симферополе футбола, а потом приехал в Харьков – тут все сделал, чтобы и здесь не было футбола. Поэтому со стороны Курченко и Бойцана я не ждал уже ничего, хоть у меня еще личный контракт был, но я понимал, что там восстановления и поступления вперед никакого не будет. Бойцан – человек, который смотрит в глаза и говорит одно, а делает совсем другое.

«Руководство нагло обмануло пацанов»

– Летом прошлого года это он вас соблазнил возглавить дубль «Металлиста»? Хотя наверняка знал, что все идет к краху?

– Наверное, и он принимал участие. Мне Александр Севидов позвонил и предложил встретиться, мы с ним поговорили, он сказал, что я буду тренером дубля. Понятно, что Бойцан был в курсе, без него обойтись не могло.

– Скажите, ведь еще когда не рассчитались с Игорем Рахаевым за предыдущий чемпионат, было ясно, что с клубом что-то не так. Но вы, согласившись принять команду U-21, рискнули здоровьем только ради работы в любимом клубе?

– Я ведь уже работал там, был вторым тренером команды U-19. Предложили дубль, повышение. Понимал, что есть нелады, но ведь всегда есть надежда на улучшение. Если президент не может платить деньги в полном объеме, то самое разумное решение взять его и продать. Клуб «Металлист» с брендовым именем, знаю, были желающие развивать харьковский футбол, и у меня была надежда на это. Честно, думал, что Курченко просто возьмет и продаст клуб, если не хочет этим заниматься.

– Вам самому нравилось, как играет дубль «Металлиста»? Болельщикам импонировало, что команда любит и умеет атаковать, по забитым мячам (48 голов) – вы оказались на третьем месте после «Динамо» и «Шахтера» в прошлом чемпионате.

– У нас был небольшой провал в начале первенства, связанный с объективными и субъективными причинами. А когда время прошло, ребята поняли, чего мы от них хотим. И все мы получали удовольствие не только от игр и результатов, но и от тренировочного процесса. Я ехал туда, как на праздник, знал, что у меня хорошая команда, ребята восприняли то, что мы им давали и самое главное – это начало приносить результат, они стали расти как игроки.

– Почему они не разбежались еще в зимнее межсезонье? Вам поверили и вместе с вами надеялись на лучшее?

– Только по одной причине не разбежались: я их попросил до 29-го декабря никуда не переходить, а быть со мной «на телефоне». Надеялся на какие-то сдвиги в лучшую сторону. Они мне начали звонить где-то под Новый год: «Мол, Сергеич, приглашают туда и туда, что делать?» Я обратился к руководству, ребятам просто год не платили зарплату, ясно, что накипело у всех. Молодые ведь люди и нужна копейка – девушку в кафе сводить, родителям помочь.

Я обратился к руководству. Объяснил, что эти перспективные футболисты – будущее «Металлиста», нельзя их распускать. Не соберем ведь. Руководство меня заверило: «До 15-го января весь дубль будет рассчитан под ноль». Я рассказал ребятам, попросил остаться на полгода, потому что контракты практически у всех заканчивались в мае-июне 2016-го. Ребята послушались… Это самое обидное для меня: получается, я подписался, ребята шли за мной, верили мне, а нас просто обманули. С ними никто не рассчитался, там дали по две зарплаты, при том, что должны были за 12 месяцев. Просто взяли и обманули.

– Первым, кому вы позвонили, узнав о предложении возглавить первую команду, был Севидов. А как отреагировали на эту новость ребята из дубля? Поздравляли?

– В основном, поздравляли. Повторюсь, в дубле у нас не работа была – праздник! Мы выиграли семь матчей подряд, потом сыграли с «Шахтером» вничью, а они шли тогда на первом месте, потом вдевятером вырвали ничью в матче с «Днепром» на выезде.

Ясно, что поздравили, но они же видели и обратную сторону медали, что у основы не все в порядке, результаты плачевные. Вроде и повышение, но какая ответственность! Четыре тура до конца, команда в яме. Все понимали, что будет тяжело.

– Немного огорчились, что будут доигрывать, по сути, без вас? И в то же время наверняка обрадовались – знали и верили, что дадите шанс?

– Я никому ничего не обещал. Хотя перед этим мы даже с основой сыграли 0:0. Все понимали, у меня принцип: играет сильнейший. Я им так и объявил, если будете готовы, у каждого будет свой шанс. Мы сразу забрали восемь-девять человек с собой в основу для тренировок, но с первой же игры они начали нюхать порох Премьер-лиги.

– А с Севидовым долго общались по телефону? Обсуждали сложившуюся ситуацию в первой команде?

– Перед своим назначением, когда мне сказали принимать команду, я позвонил Севидову, просто не мог по-другому поступить. И если бы он сказал, что ничего не знает, я бы никуда не пошел. Мы недолго говорили, он сказал, что в курсе, чтобы я работал, удачи пожелал. Самое главное для меня было, что человек знает обстановку, и в курсе моего назначения. На «живое» место я бы никогда не пошел.

– Ситуация и впрямь была тревожная: ко всем бедам «Металлиста» добавилось и отстранение от матчей целой группы опытных игроков – Приемова и компании. Владимир вернулся в основу, Касьянов, Полянский и другие только тренировались. Почему так?

– Я отказался от нескольких человек. Ильющенков сразу ко мне зашел. У меня не было к нему абсолютно никаких претензий, ни в игровом плане, ни в человеческом. Просто возвращался из дубля Погорелый, он шел номером один, и у нас еще были Каневцев и Горяинов. Впереди – четыре тура, то есть, мне нужно было три вратаря. Я объяснил Ильющенкову, что не вижу его в основном составе, потому как хорошо знаю ребят, с которыми буду работать в этих оставшихся матчах. А то, что ему не давали тренироваться, это вопросы к руководству.

По нападающему Галенко. Он получил травму, ни разу не выходил, потом, правда, интервью раздавал. Я его не знаю, человек не сыграл ни одного матча, лечился, как я могу на него рассчитывать?.. Самый актуальный вопрос стоял по Полянскому, Касьянову и Приемову. У меня не было к ним вопросов, они хорошие футболисты, нормальные ребята. Но я ведь тоже общался с основным составом, когда команда попала в эту яму – 0:3, 1:8, 0:5, «Говерле» тоже проиграли.

И эти опытные игроки давали интервью, что, мол, мы проигрываем, потому что много молодых ребят. Я считаю, если ты ветеран и лидер, ты наоборот должен этих молодых вести за собой. А когда спихивают вину на молодых… Вот я и решил, что мне такие люди на эти четыре матча не нужны. Мне нужно было, чтобы уже через пять дней против «Стали» в Днепропетровске вышла команда.

– Круто вы с заслуженными «стариками».

– Когда человек выходит, и ему неинтересно с молодыми играть, а у нас вся команда такая, и еще восемь молодых вливается, что поделать?.. Поэтому я просто отказался от них, не хотел, чтобы в коллективе было подобно: «ты – молодой, а я уважаемый». Я им сразу сказал: на поле все равны, все пашете, и работаете за честь клуба.

Потом мне перезвонил Вова Приемов, предложил встретиться, мы пообщались. Спросил его: «Ты готов не только вот три игры отпахать, но и на тренировках не расслабляться?» Он ответил: «Сергеич, готов!» Все, закрыли тему, с ним проблем не было. Полянский и Касьянов ко мне не подходили, и не говорили со мной. Они футболисты хорошего класса, но на тот момент мне нужны были бойцы. Не для того, чтобы выходить и думать, как бы проиграть поменьше, там 0:1. А чтобы они выходили с мыслью победить.

«Хотел бы посмотреть на Ван дер Меера на моем месте»

– Вы говорили, что на первых тренировках вас убивала гробовая тишина. Как вам с Максимом Калиниченко удалось расшевелить коллектив? Анекдоты травили?

– Сначала очень тяжело было. Но мы с Максом Калиниченко такие люди, живые, можем и сострить. Я – так всегда был балагуром, люблю пошутить, у нас и в дубле такая обстановка была. Если надо пахать, значит надо, если есть время, можно и поюморить.

С другой стороны, были и положительные моменты в этой гробовой тишине, значит, ребята переживали, не стали равнодушными, значит, их ситуация эта и результаты убивали. И мы просто за два-три дня внесли коррективы, попросили забыть этот плохой период. Напомнили, что они футболисты хорошего класса, что у нас большинство команд в Премьер-лиге не лучше их. И попросили: если решили выходить на поле, то должны пахать ради клуба, болельщиков, своего имени. А тему денег не поднимать.

– Сергей Погорелый как-то поблагодарил вас за возвращение из ссылки в дубль именно словами? Или только делами – три первых матча «на ноль».

– Вы знаете, я пытаюсь строить отношения, не только как «тренер – игрок», а быть подопечным еще и старшим товарищем. Когда его перевели в дубль, он тренировался, играл, пахал. Он мне помогал, был эдаким дядькой на поле. Ясно, что на словах не благодарил, но этого и не нужно было, ведь он все делал на поле в играх. В нем я был уверен, это вратарь высокого класса.

– Тяжело было перестраиваться самому, и перестраивать команду на сугубо оборонительный футбол?

– Я вам признаюсь, очень тяжело. Я с этим не сталкивался, у меня ведь не такая богатая тренерская карьера. И первые три-четыре дня мы думали с Максом, решали, как будем играть. Надо было пользоваться своими сильными качествами, а не лезть ва-банк, с шашками наголо. Команда не могла сразу заиграть в тот футбол, которого мы хотим. Искали свои сильные стороны.

– Некоторые специалисты критиковали вас: мол, по игре вы не заслуживали ни ничьей со «Сталью», ни победы над «Черноморцем». Обидно такое слышать?

– Я даже не знаю, на кого мне обижаться. На ван дер Меера, который сказал, что наша команда стояла? Отвечу так: в тот момент я бы очень хотел посмотреть, что бы сделал Ван дер Меер за четыре тура до финиша с командой, которая перед этим проиграла четыре матча подряд с общим счетом 1-17.

По одесскому матчу согласен, может, тот гол и случайный. Но ведь были и хорошие моменты перед этим, мы могли и до этого забивать. Просто гол получился наполовину случайным, но это Бог нас наградил за то, что мы делали до этого, как мы относились к матчам, болельщикам. Фанаты поддерживали нас везде, ребята это чувствовали. Я им сказал перед теми четырьмя играми: «Вы сейчас выглядите отрицательно в глазах болельщиках. Вас никто не винил в том, что вы проигрывали, просто вы проигрывали безвольно. Болельщики могут все простить, но безволие они никогда не простят». Мы два матча выиграли, одна ничья, и посмотрите, как изменилось отношение болельщиков, хоть команда и на 10 месте, но вы сейчас герои. Они это почувствовали.

– К слову, победу в Одессе вам принес фантастический удар Зотько. Недавно он подписал контракт с «Валенсией». Как считаете, удастся ему проявить себя в Испании. Потенциал у парня вроде есть, а характер?

– У него есть все, и характер, и супер-данные для его возраста, считаю, по своему потенциалу это игрок, который может заиграть в Европе. У Ваньки все есть, и возраст подходящий. Вот ему 20 лет недавно исполнилось, я его поздравлял, пообщались. Самое главное, чтобы звездную болезнь не поймал, думаю, тогда все будет нормально.

– На «Динамо» в последнем туре у молодых уже не хватило сил? А ведь дублерами вы ни разу не проиграли киевлянам – 1:1 и 0:0.

– Знаете, к «Динамо» была скомканная подготовка. Я не оправдываюсь, но у нас действительно семь человек вместе со мной отравилось. Температура, рвота. Я даже накануне в дубль не пошел на установку, проснулся только ко второму тайму. Представляете, завтра игра с «Динамо» в Премьер-лиге, а мы под капельницами – я лежу, рядом Ралюченко. Там еще Каплиенко, Родич, Сеница, у нас у семерых человек симптомы отравления.

Был еще другой момент, может, и моя ошибка. Мы попросту не стали психологически грузить ребят перед игрой. Это был последний тур, и я видел, как у ребят погасли глаза. Казалось бы, вроде наоборот, должны были загореться, а они погасли. Я понимал причину: за эти матчи, что мы сыграли, нам никто даже «спасибо» не сказал.

Когда люди честно делают свою работу, тем более, выплыли из такого болота, никто из руководства не пришел в раздевалку, не сказал теплого слова. Тут уже не важны были деньги (их никто не ждал, все понимали, что их не будет), просто хотя бы поддержали, тот же Бойцан. Просто хотели, чтобы приехал на базу, сказал: «Пацаны, вы просто красавцы, спасибо вам». Никто не приехал…

Когда люди не чувствуют поддержки руководства, я проходил это и знаю, они теряют веру. Видел, что к ним относятся не как к людям и футболистам, а как к каким-то рабам. Вот это все сломало. Не хотел добивать их психологически. У нас даже не было просмотров перед матчем с «Динамо», я не мотивировал их на эту игру так, как на предыдущие. Видел состояние пацанов, и не хотел грузить их. Могу на себя взять вину за то поражение.

– О чем говорили с давним другом Ребровым перед самым матчем? Он удивлялся вашему появлению на тренерском мостике?

– Знаете, все разговоры только к одному сводились: что в Харькове может не быть большого футбола. И Сережа тоже спрашивал, что и как. Как мог, объяснял, что сам не понимаю, если уже в Харькове не будет футбола, то где он вообще будет. Показательно тогда киевские болельщики баннер вывесили, что Премьер-лига без «Металлиста» –это не Премьер-лига.

Все разговоры только об этом были. Там, на динамовской лавочке много друзей сидело – и Серега Федоров, и Миша Михайлов. Всех их знаю и разговоры сводились к одному, люди тоже были взбудоражены тем, что «Металлиста» может просто не быть.

– Все-таки эта плачевная история упадка закончилась минорно.

– Не совсем. Лично мне понравилось, что до последнего тура все игроки держались вместе. Как брал я команду – 23 человека, так они все и заканчивали чемпионат. Обычно ведь как, в командах, где не платят деньги: там все стараются с последнего тура соскочить – у кого-то пах болит, у другого температура, делают все, чтобы не играть. Потому, как денег ведь все равно не получишь. У нас только Максим Третьяков выпал, он желтую лишнюю получил, и все равно тренировался до последнего с остальными. Тот же Родич мог уехать в Хорватию еще за две недели до матча с «Динамо», но он тренировался. Команда была цельная, вот это мне понравилось. Это показатель того, что ребята восприняли меня и Макса, поверили, увидели, что все возможно. И мы прошли этот путь до конца.

– Александр Сергеевич, вот сейчас Дмитрий Михайленко возглавил «Днепр», тоже и.о. и сосредоточился только на первой команде. Совмещать должности в «Металлисте» вас ведь никто не заставлял. Почему не бросили дубль?

– Нас никто не заставлял, если бы мы сказали, что будем работать только с первой командой, так и было бы, в дубле кто-то замещал бы. Но мы сами с Максом так решили. Вели пацанов год, и за месяц до финиша бросить?.. Хотели довести дело до конца. Хотя тренировочного процесса в дубле, как такового и не было, собиралось по восемь-девять человек. Приоритет был у первой команды, основная группа игроков в первой команде была задействована. Тем более выиграли дублем в Одессе – 3:2 и застолбили за собой пятое место. В этом тяжелом сезоне за такой результат можно поставить хорошую оценку.

– Что ж вам так не везет с оплатой труда? Ведь вам еще в России должны остались – тульский «Арсенал», тюменский «Дин-Газ»?

– «Арсенал» был должен, но они привезли деньги – 70 тысяч долларов, президент в руки давал, но я отказался. Потому что перед этим пятерых ребят отчислили с команды, не заплатив. А меня оставили – как капитана и ведущего игрока – и мне привезли деньги. Сказал: «Спасибо, но если я возьму эти деньги, я поступлю нечестно по отношению к тем ребятам».

– Нервная и физическая нагрузка на финише сезона предполагает потом долгий и веселый отпуск. Как вы отдыхали от «металлистовских» забот?

– Такой режим дня мне не особо нравится, слишком много времени свободного. Я понимаю – семья, дети, но работы любимой нет… Кстати, в первые дни после завершения сезона раздавалось много звонков. Не скажу, что это были приглашения, но люди хотели разговаривать о приглашениях. Звонили агенты, чтобы вести мои дела и предлагать меня. Наверное, показал себя с хорошей стороны. Но я посчитал, что вот так сразу уйти будет некрасиво: еще неясна была судьба «Металлиста». А когда решилось, что команды не будет, то поезд уже ушел, тренера уже у всех команд были, и в моих услугах никто не нуждался.

И появилась масса свободного времени, не знаешь, куда себя деть. Было даже чуть не по себе. Мне комфортнее проводить время в работе, поехать на базу, провести тренировку. Работа, которая приносит удовольствие, и любимая семья – это самое лучшее, что может быть у человека.

– Знаю, вы помогали трудоустроиться молодым уже экс-игрокам «Металлиста», у которых нет агентов. Было дело?

– Было, созванивался с клубами, с тренерами, предлагал ребят, рассказывал об их качествах. Люди приглашали игроков на просмотр, если не подходили, приходилось договариваться с другой командой. Я слежу за всеми пацанами, даже у кого есть агенты. Бывает, просто созваниваемся, они рассказывают, как сыграли матч.

– Кому, если не секрет, помогали – Краеву, Наполову, Шевченко?

– Краева и Наполова в «Олимпик» приглашали, в основу, но они оказались сыроваты. Просто команда уже две недели тренировалась, а они полтора месяца ничего не делали, ясно, что были не готовы. Но я все равно в них верю. Шевченко ездил в Полтаву, показал себя хорошо, но все равно говорили, сыроват. Потом ездил в «Колос» из Коваливки, понравился, я там даже разговаривал о деталях личного контракта, потом провожал его в Киев, думаю, все у него будет хорошо. Когда Андрей Ралюченко уезжал в Ровно, в «Верес», я тоже давал напутствия. Он ведь сначала был на просмотре в «Волыни», но там не получилось. Хотя для меня Ралюченко – стержневой игрок, с его то данными, хороший футболист. Это мои пацаны, я их никого не брошу, даже если устроятся, буду помогать.

sport.ua]]> https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=11792 Sun, 03 Jul 2016 21:04:48 +0000 https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=11792 По большому счету, его вынудили покинуть дубль еще в конце прошлого сезона — послали на повышение. После того, как с поста главного тренера «Металлиста» ушел в отставку (и одновременно в больницу) Александр Севидов, спасать тонущую команду Премьер-лиги вызвали Призетко, прихватившего с собой целый десант молодых подопечных.

Он, правда, пытался совмещать, и вместе с Максимом Калиниченко старался одновременно работать с обеими командами. Но если в первой дело пошло (2 победы, ничья и поражение от «Динамо), то дубль финишировал с переменным успехом — одна победа, ничья с «Динамо», при двух проигрышах.

Итог — один, и он плачевен. При живом, но неизвестно, где потерявшемся президенте, добротный харьковский клуб нынешним летом не прошел аттестацию. Нет команды в Премьер-лиге, следовательно, нет и дубля.

— Александр Сергеевич, что же вы сейчас поделываете, чем дальше собираетесь заниматься? — даже в этой патовой ситуации специалист выказал фирменную коммуникабельность, любезно согласившись ответить на неприятные вопросы (чего так не будет хватать некоторым нашим следующим собеседникам).
— Ничего не делаю. Имею в виду, свою главную работу. Нахожусь в Харькове, и все время был здесь. Сейчас, в основном, занимаюсь трудоустройством в другие команды ребят, которые у нас еще остались.

— И как успехи? Где они, уже засвеченные вами в Премьер-лиге Краев, Сеница, Корнев, Демидов, Кошман, Ралюченко, Копына?
— В основном ребята, которые помоложе, на просмотрах. В «Олимпике» — Владислав Краев и Сергей Наполов, Андрей Ралюченко — в «Волыни», Назарий Шевченко — в ФК «Полтава». У большинства есть агенты, и они занимаются их трудоустройством. Я же помогаю тем, у кого агентов нет.

— Извините за бестактность, а себя пристроить не пытались? Или все еще ждете чуда?
— Пока о своем трудоустройстве не думаю, жду до последнего. Когда-то же что-то станет известно по «Металлисту». Вот стало известно, что не прошли аттестацию. Опять же будем ждать, может по харьковской линии что-то будет, все же надеюсь на возрождение клуба.

Нет, со стороны Курченко и Бойцана не жду ничего. Хотя у меня еще личный контракт действует, но понимаю, что там восстановления и поступления вперед никакого не будет. У людей просто была задача угробить «Металлист», и они достигли этой цели. Бойцана в Харькове нет уже два месяца, человек на связь не выходит. Он сделал свое дело и сидит где-то там.

Может, будет возрождение с другой стороны, найдутся люди. Ясно, что все мы хотим, чтобы это был Ярославский, может, будет еще кто-то. Просто немного времени прошло после решения, сейчас пока вот такая ситуация.

— Вам хоть какие-то деньги выплатили? И обещали ли доплачивать за работу и.о. главного тренера «Металлиста», с которой вы неплохо справились?

— Ничего не выплатили. Сколько здесь отработал, денег не получал, задолженность за год имеется. Думаю, здесь никому не отдадут долги, как я слышал, сказали, не будут выплачивать. И такое руководство... Хотя тот же Бойцан клялся и заверял, что будет рассчитываться со всеми.

Источник — goldtalant.com.ua

Здесь]]> По большому счету, его вынудили покинуть дубль еще в конце прошлого сезона — послали на повышение. После того, как с поста главного тренера «Металлиста» ушел в отставку (и одновременно в больницу) Александр Севидов, спасать тонущую команду Премьер-лиги вызвали Призетко, прихватившего с собой целый десант молодых подопечных.

Он, правда, пытался совмещать, и вместе с Максимом Калиниченко старался одновременно работать с обеими командами. Но если в первой дело пошло (2 победы, ничья и поражение от «Динамо), то дубль финишировал с переменным успехом — одна победа, ничья с «Динамо», при двух проигрышах.

Итог — один, и он плачевен. При живом, но неизвестно, где потерявшемся президенте, добротный харьковский клуб нынешним летом не прошел аттестацию. Нет команды в Премьер-лиге, следовательно, нет и дубля.

— Александр Сергеевич, что же вы сейчас поделываете, чем дальше собираетесь заниматься? — даже в этой патовой ситуации специалист выказал фирменную коммуникабельность, любезно согласившись ответить на неприятные вопросы (чего так не будет хватать некоторым нашим следующим собеседникам).
— Ничего не делаю. Имею в виду, свою главную работу. Нахожусь в Харькове, и все время был здесь. Сейчас, в основном, занимаюсь трудоустройством в другие команды ребят, которые у нас еще остались.

— И как успехи? Где они, уже засвеченные вами в Премьер-лиге Краев, Сеница, Корнев, Демидов, Кошман, Ралюченко, Копына?
— В основном ребята, которые помоложе, на просмотрах. В «Олимпике» — Владислав Краев и Сергей Наполов, Андрей Ралюченко — в «Волыни», Назарий Шевченко — в ФК «Полтава». У большинства есть агенты, и они занимаются их трудоустройством. Я же помогаю тем, у кого агентов нет.

— Извините за бестактность, а себя пристроить не пытались? Или все еще ждете чуда?
— Пока о своем трудоустройстве не думаю, жду до последнего. Когда-то же что-то станет известно по «Металлисту». Вот стало известно, что не прошли аттестацию. Опять же будем ждать, может по харьковской линии что-то будет, все же надеюсь на возрождение клуба.

Нет, со стороны Курченко и Бойцана не жду ничего. Хотя у меня еще личный контракт действует, но понимаю, что там восстановления и поступления вперед никакого не будет. У людей просто была задача угробить «Металлист», и они достигли этой цели. Бойцана в Харькове нет уже два месяца, человек на связь не выходит. Он сделал свое дело и сидит где-то там.

Может, будет возрождение с другой стороны, найдутся люди. Ясно, что все мы хотим, чтобы это был Ярославский, может, будет еще кто-то. Просто немного времени прошло после решения, сейчас пока вот такая ситуация.

— Вам хоть какие-то деньги выплатили? И обещали ли доплачивать за работу и.о. главного тренера «Металлиста», с которой вы неплохо справились?

— Ничего не выплатили. Сколько здесь отработал, денег не получал, задолженность за год имеется. Думаю, здесь никому не отдадут долги, как я слышал, сказали, не будут выплачивать. И такое руководство... Хотя тот же Бойцан клялся и заверял, что будет рассчитываться со всеми.

Источник — goldtalant.com.ua

Здесь]]> https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=11739 Wed, 15 Jun 2016 23:24:12 +0000 https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=11739 Тренер харьковского "Металлиста" Максим Калиниченко прокомментировал текущее состояние клуба.

"Чтобы понять, что в данный момент происходит с командой и клубом, в целом, что их ждет, надо, наверное, спрашивать тех людей, которые еще не так давно представлялись руководством клуба", - цитирует специалиста sportarena.com.

"Я сейчас себя ни с чем не отождествляю. Нахожусь в Харькове с семьей, смотрю матчи чемпионата Европы и ни о чем даже задумываться не хочу. Мне, конечно же, хотелось бы продолжить работу в "Металлисте", но "Металлиста", по-моему, уже нет де-факто. Я не знаю, есть ли он еще де-юре, но фактически его уже нет. Это трагедия всего украинского футбола, а не только моя. И дело тут не в деньгах, которые должны многим людям, а вообще в позиционировании всей этой ситуации", - отметил Калиниченко.

Здесь]]> Тренер харьковского "Металлиста" Максим Калиниченко прокомментировал текущее состояние клуба.

"Чтобы понять, что в данный момент происходит с командой и клубом, в целом, что их ждет, надо, наверное, спрашивать тех людей, которые еще не так давно представлялись руководством клуба", - цитирует специалиста sportarena.com.

"Я сейчас себя ни с чем не отождествляю. Нахожусь в Харькове с семьей, смотрю матчи чемпионата Европы и ни о чем даже задумываться не хочу. Мне, конечно же, хотелось бы продолжить работу в "Металлисте", но "Металлиста", по-моему, уже нет де-факто. Я не знаю, есть ли он еще де-юре, но фактически его уже нет. Это трагедия всего украинского футбола, а не только моя. И дело тут не в деньгах, которые должны многим людям, а вообще в позиционировании всей этой ситуации", - отметил Калиниченко.

Здесь]]> https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=11732 Sun, 12 Jun 2016 21:12:00 +0000 https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=11732

Бывший футболист киевского «Динамо», московского «Торпедо», новороссийского «Черноморца», наставник харьковского «Металлиста» Александр Призетко в интервью «Рейтингу Букмекеров» дал прогноз на матч Евро-2016 Германия — Украина, который состоится в воскресенье вечером на арене «Пьер-Моруа» в Вильнёв-д’Аск. Также эксперт рассказал о своём видении состава украинской сборной.

— Как вы оцените календарь для украинской сборной, хорошо, что начинать выпало с Германией, либо было бы лучше подходить к матчу с таким соперником, имея очковый запас?

— Честно говоря, я бы предпочёл третью игру с немцами проводить. А для начала можно было бы набрать очки в матчах с Польшей и Северной Ирландией. Бывали случаи, как на чемпионате мира в Германии, когда Украина проиграла первый матч Испании 0:4, но затем дважды победила и вышла из группы. Но там соперники были слабые — Тунис и Саудовская Аравия. Начинать с Германией — это не очень здорово. Психологически затем можно и не собраться. А Польша и Северная Ирландия — крепкие европейские сборные. К тому же немцы к последнему туру могли бы себе всё обеспечить и играть довольно расслабленно. Возможно, и состав был бы не оптимальным. Первая игра. В ней всё может быть, но Германия будет играть на 100 процентов.

— Как бы вы оценили силу нынешней сборной Украины в сравнении с той, что дошла до четвертьфинала на чемпионате мира в Германии десять лет назад?

— Я читал заявления нынешних футболистов сборной, которые говорили о том, что нынешний состав сборной сильнейший за всё время существования сборной Украины. Я так не считаю. Думаю, что в 2006 году сборная была класснее, талантливее. Были и звёзды — Шевченко, Ребров. Были и очень сильные игроки. В этой сборной есть вроде бы звёзды, но они не показывают звёздного уровня в тех матчах, в которых это очень нужно. По своему мастерству игроки той сборной были выше.

— А от каких игроков в нынешней команде вы ждёте звёздного уровня игры?

— Прежде всего, это Коноплянка, Ярмоленко. О них много говорят. Но есть игры, в которых нужно показывать свой уровень, класс, лидерские качества, а они этого не делают. Лидер ценен тем, что он делает результат в матчах с серьёзными соперниками, а не с Люксембургом. Зачастую этого не происходит. Мы сейчас видим, что Женя Коноплянка попал в «Севилью». И в важных матчах он либо выходит на замену, либо вообще не выходит.

— Долго длилась история, нужно или не нужно приглашать в сборную футболистов, выступающих в российских клубах, Зинченко, Бутко, Селезнёва. В итоге их взяли. Согласны с этим решением?

— Для меня это очевидно. Это бред, если мы не будем брать всех сильнейших. Если человек сильнее на своей позиции, чем человек из украинского чемпионата, почему его не брать? Для меня здесь разницы нет. Хорошо, что в итоге разум возобладал. Зинченко дали шанс, и он его использовал. Он с Румынией вышел и показал, чего он стоит. Возможно, на сегодняшний день он не игрок стартового состава, но он может помочь. Он дал понять, что на него можно рассчитывать. Для меня нет разницы, где человек играет. А если бы в России 7 или 8 человек играло, что, не брать их?

— На ваш взгляд, какую линию можно назвать сильнейшей в сборной Украины, и за счёт чего Украина должна добывать очки на Евро?

— Прежде всего, надо сказать, что у Украины есть команда. Понимая требования тренера Фоменко, можно сказать, что за счёт дисциплины и самоотдачи украинская команда может показать результат. Только при максимальном настрое можно будет показать результат. Можно показать неплохую игру впереди, есть те же Ярмоленко и Коноплянка. Ну а в игре с немцами нужна компактность в игре, не должно быть разрывов между линиями, иначе немцы порвут. Но тренеры все видят и понимают. Играть сейчас со всеми можно. А у Украины есть неплохие футболисты. Другое дело, как они поймут тренерские идеи. Что мне не нравится, сборная Украины всё время играет по одной и той же схеме — «вторым номером» от обороны. Нужно же отталкиваться от соперников. Если с Германией так можно играть, где-то нужно закрыться и не дать пространства, то в игре с Северной Ирландией можно контролировать игру, брать мяч.

— Как вам кажется, сильно сборной Украине помогут проблемы немцев в обороне. Хуммельс может не сыграть в первом матче, Хёведес и Боатенг долго не играли, Рюдигер выбыл… Там не всё гладко. Ведь и в атаке будет играть Гётце, а это не его родная позиция. В Гомеса Лёв не верит. Это серьёзные факторы или мелочи, на которые Германия не обратит внимания?

— Я не думаю, что это мелочи. Если команда будет играть в свой футбол, я имею в виду Украину, то она может извлечь преимущество. Правильно вы говорите — здесь несыгранность, там проблемы. Люди, которые раньше не проходили в состав, будут чувствовать неуверенность. То же самое касается тех игроков, которые много пропустили из-за травм. Уверенность им может дать соперник, который встаёт на своей половине поля и не атакует. Тогда немецкие защитники будут чувствовать себя очень комфортно. Если же Украина будет проводить быстрые атаки, то немцы будут ошибаться. Но нужно атаковать, нужно не только в обороне сидеть. Если впереди будут играть 2 человека а сзади 8, то мы не увидим несыгранность обороны сборной Германии. Если же атаковать 5-6 футболистами, то у немцев будут сложности. Не боги горшки обжигают.

— Какого результата реально можно ждать от матча Германия — Украина?

— Есть надежда, что Украина сыграет неплохо, есть надежда, что фланговые игроки Ярмоленко и Коноплянка себя проявят. А игра обороны… Там главное без своих ошибок. У Германии игроки очень высокого уровня, они не простят. Впереди у Украины должны быть возможности, нужно пытаться создавать что-то самим. Не нужно ждать ошибок немцев. Не нужно дарить им мяч. Иначе они забьют, рано или поздно. Но главная надежда на Коноплянку и Ярмоленко, многого от них ждут. Пора показать себя. Много говорят об их цене, называют несусветные суммы. На Евро мы и увидим их реальную цену. Мне сложно дать прогноз, как закончится встреча. Но я много голов не жду. Украина как всегда начнёт играть от обороны, и Германия немало времени потратит, чтобы её вскрыть. Два мяча максимум, думаю, мы увидим, но не больше. Если уж Украина со средними команда пытается закрываться, то сейчас ничего другого мы не увидим.

Здесь]]>

Бывший футболист киевского «Динамо», московского «Торпедо», новороссийского «Черноморца», наставник харьковского «Металлиста» Александр Призетко в интервью «Рейтингу Букмекеров» дал прогноз на матч Евро-2016 Германия — Украина, который состоится в воскресенье вечером на арене «Пьер-Моруа» в Вильнёв-д’Аск. Также эксперт рассказал о своём видении состава украинской сборной.

— Как вы оцените календарь для украинской сборной, хорошо, что начинать выпало с Германией, либо было бы лучше подходить к матчу с таким соперником, имея очковый запас?

— Честно говоря, я бы предпочёл третью игру с немцами проводить. А для начала можно было бы набрать очки в матчах с Польшей и Северной Ирландией. Бывали случаи, как на чемпионате мира в Германии, когда Украина проиграла первый матч Испании 0:4, но затем дважды победила и вышла из группы. Но там соперники были слабые — Тунис и Саудовская Аравия. Начинать с Германией — это не очень здорово. Психологически затем можно и не собраться. А Польша и Северная Ирландия — крепкие европейские сборные. К тому же немцы к последнему туру могли бы себе всё обеспечить и играть довольно расслабленно. Возможно, и состав был бы не оптимальным. Первая игра. В ней всё может быть, но Германия будет играть на 100 процентов.

— Как бы вы оценили силу нынешней сборной Украины в сравнении с той, что дошла до четвертьфинала на чемпионате мира в Германии десять лет назад?

— Я читал заявления нынешних футболистов сборной, которые говорили о том, что нынешний состав сборной сильнейший за всё время существования сборной Украины. Я так не считаю. Думаю, что в 2006 году сборная была класснее, талантливее. Были и звёзды — Шевченко, Ребров. Были и очень сильные игроки. В этой сборной есть вроде бы звёзды, но они не показывают звёздного уровня в тех матчах, в которых это очень нужно. По своему мастерству игроки той сборной были выше.

— А от каких игроков в нынешней команде вы ждёте звёздного уровня игры?

— Прежде всего, это Коноплянка, Ярмоленко. О них много говорят. Но есть игры, в которых нужно показывать свой уровень, класс, лидерские качества, а они этого не делают. Лидер ценен тем, что он делает результат в матчах с серьёзными соперниками, а не с Люксембургом. Зачастую этого не происходит. Мы сейчас видим, что Женя Коноплянка попал в «Севилью». И в важных матчах он либо выходит на замену, либо вообще не выходит.

— Долго длилась история, нужно или не нужно приглашать в сборную футболистов, выступающих в российских клубах, Зинченко, Бутко, Селезнёва. В итоге их взяли. Согласны с этим решением?

— Для меня это очевидно. Это бред, если мы не будем брать всех сильнейших. Если человек сильнее на своей позиции, чем человек из украинского чемпионата, почему его не брать? Для меня здесь разницы нет. Хорошо, что в итоге разум возобладал. Зинченко дали шанс, и он его использовал. Он с Румынией вышел и показал, чего он стоит. Возможно, на сегодняшний день он не игрок стартового состава, но он может помочь. Он дал понять, что на него можно рассчитывать. Для меня нет разницы, где человек играет. А если бы в России 7 или 8 человек играло, что, не брать их?

— На ваш взгляд, какую линию можно назвать сильнейшей в сборной Украины, и за счёт чего Украина должна добывать очки на Евро?

— Прежде всего, надо сказать, что у Украины есть команда. Понимая требования тренера Фоменко, можно сказать, что за счёт дисциплины и самоотдачи украинская команда может показать результат. Только при максимальном настрое можно будет показать результат. Можно показать неплохую игру впереди, есть те же Ярмоленко и Коноплянка. Ну а в игре с немцами нужна компактность в игре, не должно быть разрывов между линиями, иначе немцы порвут. Но тренеры все видят и понимают. Играть сейчас со всеми можно. А у Украины есть неплохие футболисты. Другое дело, как они поймут тренерские идеи. Что мне не нравится, сборная Украины всё время играет по одной и той же схеме — «вторым номером» от обороны. Нужно же отталкиваться от соперников. Если с Германией так можно играть, где-то нужно закрыться и не дать пространства, то в игре с Северной Ирландией можно контролировать игру, брать мяч.

— Как вам кажется, сильно сборной Украине помогут проблемы немцев в обороне. Хуммельс может не сыграть в первом матче, Хёведес и Боатенг долго не играли, Рюдигер выбыл… Там не всё гладко. Ведь и в атаке будет играть Гётце, а это не его родная позиция. В Гомеса Лёв не верит. Это серьёзные факторы или мелочи, на которые Германия не обратит внимания?

— Я не думаю, что это мелочи. Если команда будет играть в свой футбол, я имею в виду Украину, то она может извлечь преимущество. Правильно вы говорите — здесь несыгранность, там проблемы. Люди, которые раньше не проходили в состав, будут чувствовать неуверенность. То же самое касается тех игроков, которые много пропустили из-за травм. Уверенность им может дать соперник, который встаёт на своей половине поля и не атакует. Тогда немецкие защитники будут чувствовать себя очень комфортно. Если же Украина будет проводить быстрые атаки, то немцы будут ошибаться. Но нужно атаковать, нужно не только в обороне сидеть. Если впереди будут играть 2 человека а сзади 8, то мы не увидим несыгранность обороны сборной Германии. Если же атаковать 5-6 футболистами, то у немцев будут сложности. Не боги горшки обжигают.

— Какого результата реально можно ждать от матча Германия — Украина?

— Есть надежда, что Украина сыграет неплохо, есть надежда, что фланговые игроки Ярмоленко и Коноплянка себя проявят. А игра обороны… Там главное без своих ошибок. У Германии игроки очень высокого уровня, они не простят. Впереди у Украины должны быть возможности, нужно пытаться создавать что-то самим. Не нужно ждать ошибок немцев. Не нужно дарить им мяч. Иначе они забьют, рано или поздно. Но главная надежда на Коноплянку и Ярмоленко, многого от них ждут. Пора показать себя. Много говорят об их цене, называют несусветные суммы. На Евро мы и увидим их реальную цену. Мне сложно дать прогноз, как закончится встреча. Но я много голов не жду. Украина как всегда начнёт играть от обороны, и Германия немало времени потратит, чтобы её вскрыть. Два мяча максимум, думаю, мы увидим, но не больше. Если уж Украина со средними команда пытается закрываться, то сейчас ничего другого мы не увидим.

Здесь]]> https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=11710 Tue, 07 Jun 2016 12:18:12 +0000 https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=11710 Тренер "Металлиста" Максим Калиниченко - о туманном будущем харьковского клуба.

– Пока все в подвешенном состоянии. Должно произойти чудо, чтобы мы остались в премьер-лиге. Кто-то должен дать миллиона два-три, тогда клуб получит лицензию. Такая сумма нужна для начала процесса погашения долгов. Пока я ни от кого не слышал, что есть подвижки в этом направлении.

– Сейчас в Украине это очень большая сумма?

– Дело в хозяине. Я не думаю, что для него это большие деньги. В клубе лично я получил разве что тренерский опыт. Да еще в такой период. Много чего сразу почерпнул. Но хочется какой-то определенности. Не то чтобы у меня во главе угла стояли деньги, но нужно знать: запланированы ли сборы, есть ли свежий инвентарь, вода на базе, свет... Я не уверен в будущем "Металлиста" в таком виде и не готов оставаться там еще девять месяцев. Нервы дороже. Дело даже не в деньгах, которые не платят, а в понимании, зачем все это нужно и кому. Для себя понимаю, что есть три варианта развития событий, и в двух из них не вижу себя в "Металлисте".

Здесь]]> Тренер "Металлиста" Максим Калиниченко - о туманном будущем харьковского клуба.

– Пока все в подвешенном состоянии. Должно произойти чудо, чтобы мы остались в премьер-лиге. Кто-то должен дать миллиона два-три, тогда клуб получит лицензию. Такая сумма нужна для начала процесса погашения долгов. Пока я ни от кого не слышал, что есть подвижки в этом направлении.

– Сейчас в Украине это очень большая сумма?

– Дело в хозяине. Я не думаю, что для него это большие деньги. В клубе лично я получил разве что тренерский опыт. Да еще в такой период. Много чего сразу почерпнул. Но хочется какой-то определенности. Не то чтобы у меня во главе угла стояли деньги, но нужно знать: запланированы ли сборы, есть ли свежий инвентарь, вода на базе, свет... Я не уверен в будущем "Металлиста" в таком виде и не готов оставаться там еще девять месяцев. Нервы дороже. Дело даже не в деньгах, которые не платят, а в понимании, зачем все это нужно и кому. Для себя понимаю, что есть три варианта развития событий, и в двух из них не вижу себя в "Металлисте".

Здесь]]> https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=11703 Sat, 04 Jun 2016 10:58:35 +0000 https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=11703

Учитывая, на каком фоне проводили все команды Металлиста минувший сезон, можно только представить, куда бы взлетел харьковский дубль, будь в клубе все благополучно. Но даже без денег, во главе с тренером-новичком (Призетко возглавил команду U-21 лишь за неделю до старта молодежного чемпионата страны) и туманным будущим он влез в пятерку лучших. А ведь еще зимой, после годичной невыплаты зарплаты, существовал риск, что ведущих исполнителей сманят другие клубы. Но они остались и на финише сезона параллельно выступали еще и за первую команду, которую форс-мажорно возглавил Призетко, ответивший по окончании сезона на семь вопросов анкеты проекта Золотой Талант.

— Какую оценку вы поставите своей команде за проведенный сезон? Аргументируйте ее.

— Твердая четверка, даже с плюсом. Сезон был неоднозначный, концовка тяжелая, работа с дублем оказалась чуть скомканной, ребятам было тяжело. Но все молодцы, в пятерку попали. Могли и за тройку зацепиться, но есть объективные причины, почему этого не случилось. Вы же знаете, большая группа игроков в конце сезона ушла в первую команду. Поэтому ребятам нужно сказать спасибо.

— Кто из соперников запомнился в лучшую или худшую сторону? Кто запомнился из футболистов?

— В принципе, первые четыре команды выделю. Динамо, Шахтер, понравилась Сталь. Может, Днепр — чуть в меньшей степени. Команды понравились игрой, у каждого коллектива свой почерк.

Из других участников мне сложно кого-то выделять, там особо не запомнились команды. Поэтому не буду говорить кто хуже, кто лучше смотрелся. У них были свои задачи, обкатывать людей, молодежь, перед ними не стояли высокие цели.

— Какой момент или матч в чемпионате для вашей команды можно считать судьбоносным (ключевым, переломным)? Как он повлиял на общий итог сезона?

— У нас такой переломный матч дома с Днепром. Мы до этого шли ни шатко, ни валко, а Днепр привез очень хороший состав: Безус, Чигринский, Лучкевич, Влад, Бабатунде. У них и так молодежная команда укомплектована прилично, а тут еще такие люди приехали усилить.

Помню, я тогда ребятам сказал: «Вот, посмотрите, вам самим вдвойне приятнее будет, если их обыграете». Игра была трудная, но мы победили их — 3:1, и ребята почувствовали уверенность, поняли, что не Боги горшки обжигают. Именно после того матча у нас пошел процесс, результаты стали улучшаться с каждым туром.

— Кто из футболистов вашей команды добился наибольшего прогресса? Кто уже готов к новому этапу в карьерном росте?

— Честно скажу, большая группа игроков в этом году сильно прибавила — Каневцев, Зотько, Шевченко, Копина, Синица, Краев, Ралюченко, Кошман. Могу назвать восемь-девять человек, все сделали качественный скачок, они пахали на тренировках, и в играх. Мы смотрим по Краеву, который последние три матча отыграл по 90 минут в основном составе, и не выпадал. Наоборот, еще и вел игру основы! Большая группа сделала скачок.

— Кто из футболистов вашей команды мог бы помочь молодежной (юношеской) сборной? Кто может выстрелить в новом сезоне?

— Считаю, по своим качествам этот тот же Краев, Ралюченко, Наполов. Могут, но это тоже зависит как от ребят, так и от тренеров сборной. Тут уже многое значит, как играет сборная, там могут требования другие быть.

— Какие наибольшие минусы вы отметили бы в завершившемся чемпионате? Арбитраж, травмы игроков, недостаток мотивации футболистов, игры на тотализаторе, некачественные поля?

— В принципе, чемпионат ровно прошел. Бывало, арбитры ошибались, случалось, мы недовольны были. А сейчас, после сезона, ничего такого экстраординарного и не вспомнишь. Сезон прошел у нас гладко, и особых происшествий не было.

— Какие ближайшие планы и перспективы вашей команды?

— Мы сейчас ждем, что будет с клубом, где вообще окажемся. Когда объявят, где Металлист будет играть в будущем сезоне, тогда от этого и будем отталкиваться. Нам остается только ждать. А пока ребята ушли в отпуск, но все ведь на телефонах, со всеми есть связь. Когда будет решение, будем что-то делать.

Здесь]]>

Учитывая, на каком фоне проводили все команды Металлиста минувший сезон, можно только представить, куда бы взлетел харьковский дубль, будь в клубе все благополучно. Но даже без денег, во главе с тренером-новичком (Призетко возглавил команду U-21 лишь за неделю до старта молодежного чемпионата страны) и туманным будущим он влез в пятерку лучших. А ведь еще зимой, после годичной невыплаты зарплаты, существовал риск, что ведущих исполнителей сманят другие клубы. Но они остались и на финише сезона параллельно выступали еще и за первую команду, которую форс-мажорно возглавил Призетко, ответивший по окончании сезона на семь вопросов анкеты проекта Золотой Талант.

— Какую оценку вы поставите своей команде за проведенный сезон? Аргументируйте ее.

— Твердая четверка, даже с плюсом. Сезон был неоднозначный, концовка тяжелая, работа с дублем оказалась чуть скомканной, ребятам было тяжело. Но все молодцы, в пятерку попали. Могли и за тройку зацепиться, но есть объективные причины, почему этого не случилось. Вы же знаете, большая группа игроков в конце сезона ушла в первую команду. Поэтому ребятам нужно сказать спасибо.

— Кто из соперников запомнился в лучшую или худшую сторону? Кто запомнился из футболистов?

— В принципе, первые четыре команды выделю. Динамо, Шахтер, понравилась Сталь. Может, Днепр — чуть в меньшей степени. Команды понравились игрой, у каждого коллектива свой почерк.

Из других участников мне сложно кого-то выделять, там особо не запомнились команды. Поэтому не буду говорить кто хуже, кто лучше смотрелся. У них были свои задачи, обкатывать людей, молодежь, перед ними не стояли высокие цели.

— Какой момент или матч в чемпионате для вашей команды можно считать судьбоносным (ключевым, переломным)? Как он повлиял на общий итог сезона?

— У нас такой переломный матч дома с Днепром. Мы до этого шли ни шатко, ни валко, а Днепр привез очень хороший состав: Безус, Чигринский, Лучкевич, Влад, Бабатунде. У них и так молодежная команда укомплектована прилично, а тут еще такие люди приехали усилить.

Помню, я тогда ребятам сказал: «Вот, посмотрите, вам самим вдвойне приятнее будет, если их обыграете». Игра была трудная, но мы победили их — 3:1, и ребята почувствовали уверенность, поняли, что не Боги горшки обжигают. Именно после того матча у нас пошел процесс, результаты стали улучшаться с каждым туром.

— Кто из футболистов вашей команды добился наибольшего прогресса? Кто уже готов к новому этапу в карьерном росте?

— Честно скажу, большая группа игроков в этом году сильно прибавила — Каневцев, Зотько, Шевченко, Копина, Синица, Краев, Ралюченко, Кошман. Могу назвать восемь-девять человек, все сделали качественный скачок, они пахали на тренировках, и в играх. Мы смотрим по Краеву, который последние три матча отыграл по 90 минут в основном составе, и не выпадал. Наоборот, еще и вел игру основы! Большая группа сделала скачок.

— Кто из футболистов вашей команды мог бы помочь молодежной (юношеской) сборной? Кто может выстрелить в новом сезоне?

— Считаю, по своим качествам этот тот же Краев, Ралюченко, Наполов. Могут, но это тоже зависит как от ребят, так и от тренеров сборной. Тут уже многое значит, как играет сборная, там могут требования другие быть.

— Какие наибольшие минусы вы отметили бы в завершившемся чемпионате? Арбитраж, травмы игроков, недостаток мотивации футболистов, игры на тотализаторе, некачественные поля?

— В принципе, чемпионат ровно прошел. Бывало, арбитры ошибались, случалось, мы недовольны были. А сейчас, после сезона, ничего такого экстраординарного и не вспомнишь. Сезон прошел у нас гладко, и особых происшествий не было.

— Какие ближайшие планы и перспективы вашей команды?

— Мы сейчас ждем, что будет с клубом, где вообще окажемся. Когда объявят, где Металлист будет играть в будущем сезоне, тогда от этого и будем отталкиваться. Нам остается только ждать. А пока ребята ушли в отпуск, но все ведь на телефонах, со всеми есть связь. Когда будет решение, будем что-то делать.

Здесь]]> https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=11669 Tue, 24 May 2016 06:04:26 +0000 https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=11669 В воскресенье на городском стадионе Бельц, в день Храма этого населенного пункта, прошел интереснейший матч между ветеранами футбола Молдовы и Украины.

В составе гостей многочисленные зрители увидели немало знаменитых в прошлом футболистов, которым аплодировали болельщики как бывшего СССР, так и зарубежные любители футбола.

Молдова - Украина 1:4 (1:3)

Голы: Шишкин - Нагорняк, Косовский, Призетко, Цихмейструк

Молдова - Николай Буня, Денис Романенко, Вячеслав Руснак, Леонид Ткач, Виктор Берко, Лилиан Попеску, Сергей Чеботарь, Анатолий Гушан, Вячеслав Катков, Василий Арлет, Олег Шишкин, Раду Ребежа, Дэнуц Опря, Виорел Фрунзе, Александр Голбан, Виталий Лунгу, Ион Тестемицану.

Руководитель делегации - Анатолий Теслев, тренер - Юрий Конусевич.

Украина - Святослав Сирота, Иван Яремчук, Эдуард Цихмейструк, Виталий Косовский, Олег Саленко, Сергей Беженар, Валентин Полтавец, Юрий Максимов, Сергей Коновалов, Александр Мелащенко, Виталий Самойлов, Артем Яшкин, Виктор Ульяницкий, Денис Онищенко, Сергей Нагорняк, Александр Призетко.

Президент Ассоциации ветеранов Украины - Владимир Трошкин, руководитель делегации - Виктор Хлус, главный тренер - Анатолий Демьяненко, тренер - Владимир Лозинский.

Гости из Украины, несмотря на ветеранский возраст, продемонстрировали, что не растеряли с годами свое мастерство. Они действовали очень энергично, технично и согласованно, записав в свой актив четыре мяча. Их забили Сергей Нагорняк, Виталий Косовский, Александр Призетко и Эдуард Цихмейструк. В молдавской команде отличился Олег Шишкин.fczaria.md]]> В воскресенье на городском стадионе Бельц, в день Храма этого населенного пункта, прошел интереснейший матч между ветеранами футбола Молдовы и Украины.

В составе гостей многочисленные зрители увидели немало знаменитых в прошлом футболистов, которым аплодировали болельщики как бывшего СССР, так и зарубежные любители футбола.

Молдова - Украина 1:4 (1:3)

Голы: Шишкин - Нагорняк, Косовский, Призетко, Цихмейструк

Молдова - Николай Буня, Денис Романенко, Вячеслав Руснак, Леонид Ткач, Виктор Берко, Лилиан Попеску, Сергей Чеботарь, Анатолий Гушан, Вячеслав Катков, Василий Арлет, Олег Шишкин, Раду Ребежа, Дэнуц Опря, Виорел Фрунзе, Александр Голбан, Виталий Лунгу, Ион Тестемицану.

Руководитель делегации - Анатолий Теслев, тренер - Юрий Конусевич.

Украина - Святослав Сирота, Иван Яремчук, Эдуард Цихмейструк, Виталий Косовский, Олег Саленко, Сергей Беженар, Валентин Полтавец, Юрий Максимов, Сергей Коновалов, Александр Мелащенко, Виталий Самойлов, Артем Яшкин, Виктор Ульяницкий, Денис Онищенко, Сергей Нагорняк, Александр Призетко.

Президент Ассоциации ветеранов Украины - Владимир Трошкин, руководитель делегации - Виктор Хлус, главный тренер - Анатолий Демьяненко, тренер - Владимир Лозинский.

Гости из Украины, несмотря на ветеранский возраст, продемонстрировали, что не растеряли с годами свое мастерство. Они действовали очень энергично, технично и согласованно, записав в свой актив четыре мяча. Их забили Сергей Нагорняк, Виталий Косовский, Александр Призетко и Эдуард Цихмейструк. В молдавской команде отличился Олег Шишкин.fczaria.md]]> https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=11631 Thu, 12 May 2016 08:33:24 +0000 https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=11631

Экс-нападающий «Металлиста» Владимир Линке проанализировал успехи харьковского «Металлиста», набравшего под водительством Александра Призетко 7 очков в трех матчах.

— «Металлист» творит футбольные чудеса. Команде удалось осуществить настоящее перевоплощение. Я польщен не столько семью очками, сколько игрой и сухой серией. И это заслуга нового главного тренера Александра Призетко. Приятно видеть, как у его ребят горят глаза. Они бьются за каждый мяч, отвоевывают каждый клочок на поле, сражаются друг за друга. Мы видим появление молодого сильного коллектива.

И еще я вижу залог успеха во вратаре Сергее Погорелом. Предыдущий наставник Севидов не допускал этого кипера даже к скамейке запасных. Призетко доверил опытному стражу ворот место в основном составе. И он не только надежно защищает ворота, но и подсказывает и руководит всей командой.

До сих пор клубы мало доверяли молодым исполнителям. И это меня возмущало. В 20-летнем возрасте я уже три сезона сыграл за «Металлист». А наши менеджеры и тренеры считают 20-летних молодняком и просто их игнорируют. «Металлист» подает пример другим. Оказывается, не стоит платить игрокам заоблачные гонорары, не стоит приглашать дорогих иностранцев. Можно доверить молодым, и они подарят нам зрелищный футбольный продукт.

Можно ли собрать 16 команд в чемпионате Украины? Не можно, а нужно! Почему Федерация футбола и Премьер-лига не спасают клубы, а только помогают им утонуть. Было 16 команд, теперь 14, в следующем сезоне — 12. Далее будет десять, восемь. Надо остановиться! Перестать платить большие деньги легионерам и дать возможность украинцам посоревноваться в своем чемпионате. А кто хочет в еврокубки, пусть покупает дорогих дядек и платит им деньги. Понимаю, что клубы-гранды не хотят соревноваться с молодыми ребятами. Зачем же вы тогда запрещаете играть против вас арендованным футболистам?! По моему твердому убеждению, «Металлист» показал всем, что в чемпионате Украины можно собрать 16 конкурентных команд, — сказал Линке в комментарии газете «Експрес».]]>

Экс-нападающий «Металлиста» Владимир Линке проанализировал успехи харьковского «Металлиста», набравшего под водительством Александра Призетко 7 очков в трех матчах.

— «Металлист» творит футбольные чудеса. Команде удалось осуществить настоящее перевоплощение. Я польщен не столько семью очками, сколько игрой и сухой серией. И это заслуга нового главного тренера Александра Призетко. Приятно видеть, как у его ребят горят глаза. Они бьются за каждый мяч, отвоевывают каждый клочок на поле, сражаются друг за друга. Мы видим появление молодого сильного коллектива.

И еще я вижу залог успеха во вратаре Сергее Погорелом. Предыдущий наставник Севидов не допускал этого кипера даже к скамейке запасных. Призетко доверил опытному стражу ворот место в основном составе. И он не только надежно защищает ворота, но и подсказывает и руководит всей командой.

До сих пор клубы мало доверяли молодым исполнителям. И это меня возмущало. В 20-летнем возрасте я уже три сезона сыграл за «Металлист». А наши менеджеры и тренеры считают 20-летних молодняком и просто их игнорируют. «Металлист» подает пример другим. Оказывается, не стоит платить игрокам заоблачные гонорары, не стоит приглашать дорогих иностранцев. Можно доверить молодым, и они подарят нам зрелищный футбольный продукт.

Можно ли собрать 16 команд в чемпионате Украины? Не можно, а нужно! Почему Федерация футбола и Премьер-лига не спасают клубы, а только помогают им утонуть. Было 16 команд, теперь 14, в следующем сезоне — 12. Далее будет десять, восемь. Надо остановиться! Перестать платить большие деньги легионерам и дать возможность украинцам посоревноваться в своем чемпионате. А кто хочет в еврокубки, пусть покупает дорогих дядек и платит им деньги. Понимаю, что клубы-гранды не хотят соревноваться с молодыми ребятами. Зачем же вы тогда запрещаете играть против вас арендованным футболистам?! По моему твердому убеждению, «Металлист» показал всем, что в чемпионате Украины можно собрать 16 конкурентных команд, — сказал Линке в комментарии газете «Експрес».]]> https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=11564 Fri, 22 Apr 2016 08:20:41 +0000 https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=11564

Экс-игрок сборной Украины Максим Калиниченко, который с недавних пор стал ассистентом и.о. главного тренера «Металлиста», рассказал о положении дел в харьковском клубе и украинском футболе.

— В каком состоянии сейчас харьковский «Металлист»?
— Когда идешь внизу турнирной таблицы, хорошего состояния быть не может. Тем более если клуб окутан какими-то слухами и домыслами. Задача тренерского штаба такая же, как и в молодежной команде, — выигрывать каждый следующий матч.

— Что происходит в чемпионате Украины в целом? Нет опасений, что сразу несколько команд снимутся с соревнований?
— Регламент следующего сезона, насколько я знаю, уже утвержден или близок к этому. Примерно известно количество команд. Уверен, чемпионату Украины — быть. В каком виде, другой вопрос. То, что некоторые команды, снимутся, очевидно. Но придут другие.

— Уровень турнира сильно упал за последнее время?
— Да. Ситуация тяжелая. Случился массовый отъезд классных исполнителей. Пока ничего хорошего в украинском чемпионате не происходит. Мы скатываемся в какие-то 90-е годы. Зато имеется перспектива роста.

— А надежда?
— Надежда всегда есть. Если ее нет, то можно вообще со всем заканчивать.

— Почему в украинскую сборную на мартовские матчи не вызвали никого из РФПЛ?
— Обсуждалось это у нас, конечно. Но решение принято. Не совсем понятна позиция руководства украинского футбола, которое путается в показаниях. То вызывали, то не вызывали. То в расширенный список, то еще куда-то. Нужно определиться. Если не хотите вызывать футболистов по политическим причинам, нужно набраться смелости и сказать об этом вслух. Такая позиция была бы встречена с пониманием. Но ничего определенного не говорят. И люди начинают гадать.

— Футболисты тоже.
— Игроки, которые выбрали Россию для продолжения карьеры, должны были быть готовы к такому повороту. Иллюзий питать не стоило. Рано или поздно такое могло случиться.

Здесь]]>

Экс-игрок сборной Украины Максим Калиниченко, который с недавних пор стал ассистентом и.о. главного тренера «Металлиста», рассказал о положении дел в харьковском клубе и украинском футболе.

— В каком состоянии сейчас харьковский «Металлист»?
— Когда идешь внизу турнирной таблицы, хорошего состояния быть не может. Тем более если клуб окутан какими-то слухами и домыслами. Задача тренерского штаба такая же, как и в молодежной команде, — выигрывать каждый следующий матч.

— Что происходит в чемпионате Украины в целом? Нет опасений, что сразу несколько команд снимутся с соревнований?
— Регламент следующего сезона, насколько я знаю, уже утвержден или близок к этому. Примерно известно количество команд. Уверен, чемпионату Украины — быть. В каком виде, другой вопрос. То, что некоторые команды, снимутся, очевидно. Но придут другие.

— Уровень турнира сильно упал за последнее время?
— Да. Ситуация тяжелая. Случился массовый отъезд классных исполнителей. Пока ничего хорошего в украинском чемпионате не происходит. Мы скатываемся в какие-то 90-е годы. Зато имеется перспектива роста.

— А надежда?
— Надежда всегда есть. Если ее нет, то можно вообще со всем заканчивать.

— Почему в украинскую сборную на мартовские матчи не вызвали никого из РФПЛ?
— Обсуждалось это у нас, конечно. Но решение принято. Не совсем понятна позиция руководства украинского футбола, которое путается в показаниях. То вызывали, то не вызывали. То в расширенный список, то еще куда-то. Нужно определиться. Если не хотите вызывать футболистов по политическим причинам, нужно набраться смелости и сказать об этом вслух. Такая позиция была бы встречена с пониманием. Но ничего определенного не говорят. И люди начинают гадать.

— Футболисты тоже.
— Игроки, которые выбрали Россию для продолжения карьеры, должны были быть готовы к такому повороту. Иллюзий питать не стоило. Рано или поздно такое могло случиться.

Здесь]]> https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=11479 Sat, 02 Apr 2016 09:27:01 +0000 https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=11479

— Стало известно об отстранении «Днепра» от еврокубков. Вам об этом что-нибудь известно?

— Я особо в это не вникал, но там все как бы к этому и шло. Я так понимаю, что «Днепр» отстранили за долги.

— Насколько суровым можно считать данное наказание?

— Тяжело сказать, насколько оно суровое или не суровое. Но ведь есть определенный регламент. Все-таки когда выносятся такие решения, то, наверное, руководствуются нормами регламента. Поэтому раз наказали, значит, заслужили. Все-таки там все тоже не маленькие. Если не хотели рассчитываться по долгам с бывшими игроками и тренерским штабом Хуанде Рамоса, то какое-то наказание все равно последовало бы.

— Как оно может отразиться на судьбе днепропетровского клуба?

— Надеюсь, что оно сильно не отразится на «Днепре». Однако надо понимать, что такая ситуация не только в «Днепре», а практически везде в украинском футболе. В нем сейчас все непросто. Но в любом случае руководство должно было знать, что грозит клубу, и предвидеть такое развитие событий. То есть если ты не платишь, хотя тебя несколько раз предупреждают, значит, ты идешь на этот шаг намеренно. И до тех пор, пока ты не заплатишь, будут другие штрафные санкции. Так что рано или поздно платить все равно придется. Иначе, не дай Бог, придется заплатить даже большую цену.

— Некоторое время назад российская пресса писала о том, что владелец «Днепра» Игорь Коломойский занял принципиальную позицию и наотрез отказался платить по долгам. Все действительно так или это искаженная информация?

— Я действительно такое слышал, но тоже узнал об этом из прессы. Поэтому не могу точно сказать, правда это или неправда, принципиальная там позиция или не принципиальная. По понятным причинам близкого контакта с владельцем «Днепра» у меня нет. Если это так, то посмотрим, чья принципиальность окажется сильнее.

— Не вполне понятно, в чем смысл руководству не самого бедного клуба, который еще в прошлом сезоне играл в финале Лиги Европы, не платить по долгам?

— По правде сказать, я сам этого не понимаю. Но я и не стремился глубоко в это вникнуть. Видимо, если люди так поступают, значит, какие-то мотивы они имеют. В общем-то, на сегодняшний день это не мое дело. Мое дело — читать новости и расстраиваться. Жалко, что такая команда, как «Днепр», не будет играть в еврокубках.

— Вы сказали о том, что многие украинские клубы испытывают финансовые проблемы. Неужели положение до такой степени плачевное?

— Конечно, это касается не всех. Но во многих клубах идет оптимизация бюджетов и оптимизация вообще всего футбольного хозяйства. Того, чтобы было еще два-три года назад, сейчас нет и, наверное, слава Богу. Сейчас все футбольное хозяйство нужно менять, реформировать его. Посмотрим, что из этого выйдет. Ведь все люди считают деньги, и клубы должны зарабатывать, а не только тратить спонсорские или бюджетные средства.

— Находясь на Украине, вы чувствуете стремление со стороны тех, кому это положено по рангу, что-то менять и зарабатывать деньги?

— Скажем так, пока я вижу только увеличение долгов во многих клубах. Хотя есть и те, кто действительно старается и переводит клубы на меньшие деньги, что позволяет исправно платить. И претензий к ним со стороны людей нет. Но есть и такие клубы, в которых претензий становится все больше и больше. Одни собираются банкротиться, вторые собираются банкротиться. То есть много непонятного. Видимо, там мыслят так, что лучше сейчас обанкротиться и начать с КФК, чем платить по тем долгам, которые накопились за последнее время.

— Именно с этим обстоятельством связано то, что количество клубов в украинской Премьер-лиге сокращается?

— Естественно. Я считаю, что для количества клубы лучше не брать. Надо, чтобы было качество. Если у нас найдется 12-14 клубов, которые действительно будут соответствовать уровню Премьер-лиги, то это хорошо. А если их будет 16-18 и по ходу сезона три-четыре клуба будут сходить, то кому это нужно? Поэтому, как говорится, лучше меньше, да лучше.

— А как на это реагируют болельщики? Высок ли интерес к внутренним соревнованиям с их стороны?

— Разумеется, он падает. Но это нормально, потому что уровень-то понижается. Это происходит из-за того, что уезжают футболисты хорошего уровня, которых сюда приглашали. Да и все, кто может, тоже хорошего уровня пытаются трудоустроиться в те клубы, которые могут себе позволить купить таких игроков. Я же говорю, что ситуация везде в стране сейчас такая. Так что в футболе не может быть по-другому. Нужны перемены. Надеемся, что это будут перемены к лучшему. Но пока... Как говорится, при переходе от коммунизма к капитализму кормить никто не обещал.

— Знаю, что у «Таврии» перед вами также остались долги. Вы уже не надеетесь хотя бы что-то вернуть?

— Если Крым вернется в Украину, надеюсь, и «Таврия» вернется (смеется). А так, с кого мне сейчас спрашивать? С господина Аксенова? Мол, верните мне долги «Таврии»?

— Но какие-то шаги с вашей стороны хотя бы предпринимались?

— А какие могут быть шаги? Мне что, в суд подавать? К тому же если подавать в суд, то в какой — российский или украинский? Если в украинский, то кто пустит украинских приставов в Крым, чтобы они там пытались с кого-то что-то взыскать. Поэтому ситуация непонятная, и непонятно, кто за что отвечает и где искать концы. Положение на самом деле патовое.

— Наверное, вас сейчас уже больше занимает тренерская карьера, чем долги «Таврии». Поэтому не могу не спросить, как складываются ваши дела на новом поприще?

— (Смеется.) Если выбить долги было бы реально, то и долги бы занимали в принципе. Однако так как на эту ситуацию я пока никак не могу повлиять, то... Но если кроме шуток, то, естественно, все время сейчас посвящено тренерской работе. Худо-бедно плывем пока. А как дальше будет — не знаю.

— Став тренером, вам удалось открыть для себя что-то новое в футболе и иначе на него взглянуть?

— Конечно, есть нюансы, которые отличаются. Когда ты становишься тренером, то уже смотришь немножко по-иному на те решения, которые необходимо принимать. Но в целом, я пока не могу сказать, что отличия прямо уж такие кардинальные.

— Харьковский «Металлист» не испытывает таких финансовых проблем, какие есть у того же «Днепра»? Какова ситуация в вашем клубе?

— Вы знаете, нам бы такие финансовые проблемы, как у «Днепра»! (смеется). У нас ситуация, мягко говоря, непростая.

— И как справляетесь?

— Мотивируем! Приходится искать мотивацию для молодых ребят. А как еще? Я же говорю, пока плывем. Вот до конца чемпионата, надеюсь, доплывем, а там будет видно.

Дмитрий Вавилов

Здесь]]>

— Стало известно об отстранении «Днепра» от еврокубков. Вам об этом что-нибудь известно?

— Я особо в это не вникал, но там все как бы к этому и шло. Я так понимаю, что «Днепр» отстранили за долги.

— Насколько суровым можно считать данное наказание?

— Тяжело сказать, насколько оно суровое или не суровое. Но ведь есть определенный регламент. Все-таки когда выносятся такие решения, то, наверное, руководствуются нормами регламента. Поэтому раз наказали, значит, заслужили. Все-таки там все тоже не маленькие. Если не хотели рассчитываться по долгам с бывшими игроками и тренерским штабом Хуанде Рамоса, то какое-то наказание все равно последовало бы.

— Как оно может отразиться на судьбе днепропетровского клуба?

— Надеюсь, что оно сильно не отразится на «Днепре». Однако надо понимать, что такая ситуация не только в «Днепре», а практически везде в украинском футболе. В нем сейчас все непросто. Но в любом случае руководство должно было знать, что грозит клубу, и предвидеть такое развитие событий. То есть если ты не платишь, хотя тебя несколько раз предупреждают, значит, ты идешь на этот шаг намеренно. И до тех пор, пока ты не заплатишь, будут другие штрафные санкции. Так что рано или поздно платить все равно придется. Иначе, не дай Бог, придется заплатить даже большую цену.

— Некоторое время назад российская пресса писала о том, что владелец «Днепра» Игорь Коломойский занял принципиальную позицию и наотрез отказался платить по долгам. Все действительно так или это искаженная информация?

— Я действительно такое слышал, но тоже узнал об этом из прессы. Поэтому не могу точно сказать, правда это или неправда, принципиальная там позиция или не принципиальная. По понятным причинам близкого контакта с владельцем «Днепра» у меня нет. Если это так, то посмотрим, чья принципиальность окажется сильнее.

— Не вполне понятно, в чем смысл руководству не самого бедного клуба, который еще в прошлом сезоне играл в финале Лиги Европы, не платить по долгам?

— По правде сказать, я сам этого не понимаю. Но я и не стремился глубоко в это вникнуть. Видимо, если люди так поступают, значит, какие-то мотивы они имеют. В общем-то, на сегодняшний день это не мое дело. Мое дело — читать новости и расстраиваться. Жалко, что такая команда, как «Днепр», не будет играть в еврокубках.

— Вы сказали о том, что многие украинские клубы испытывают финансовые проблемы. Неужели положение до такой степени плачевное?

— Конечно, это касается не всех. Но во многих клубах идет оптимизация бюджетов и оптимизация вообще всего футбольного хозяйства. Того, чтобы было еще два-три года назад, сейчас нет и, наверное, слава Богу. Сейчас все футбольное хозяйство нужно менять, реформировать его. Посмотрим, что из этого выйдет. Ведь все люди считают деньги, и клубы должны зарабатывать, а не только тратить спонсорские или бюджетные средства.

— Находясь на Украине, вы чувствуете стремление со стороны тех, кому это положено по рангу, что-то менять и зарабатывать деньги?

— Скажем так, пока я вижу только увеличение долгов во многих клубах. Хотя есть и те, кто действительно старается и переводит клубы на меньшие деньги, что позволяет исправно платить. И претензий к ним со стороны людей нет. Но есть и такие клубы, в которых претензий становится все больше и больше. Одни собираются банкротиться, вторые собираются банкротиться. То есть много непонятного. Видимо, там мыслят так, что лучше сейчас обанкротиться и начать с КФК, чем платить по тем долгам, которые накопились за последнее время.

— Именно с этим обстоятельством связано то, что количество клубов в украинской Премьер-лиге сокращается?

— Естественно. Я считаю, что для количества клубы лучше не брать. Надо, чтобы было качество. Если у нас найдется 12-14 клубов, которые действительно будут соответствовать уровню Премьер-лиги, то это хорошо. А если их будет 16-18 и по ходу сезона три-четыре клуба будут сходить, то кому это нужно? Поэтому, как говорится, лучше меньше, да лучше.

— А как на это реагируют болельщики? Высок ли интерес к внутренним соревнованиям с их стороны?

— Разумеется, он падает. Но это нормально, потому что уровень-то понижается. Это происходит из-за того, что уезжают футболисты хорошего уровня, которых сюда приглашали. Да и все, кто может, тоже хорошего уровня пытаются трудоустроиться в те клубы, которые могут себе позволить купить таких игроков. Я же говорю, что ситуация везде в стране сейчас такая. Так что в футболе не может быть по-другому. Нужны перемены. Надеемся, что это будут перемены к лучшему. Но пока... Как говорится, при переходе от коммунизма к капитализму кормить никто не обещал.

— Знаю, что у «Таврии» перед вами также остались долги. Вы уже не надеетесь хотя бы что-то вернуть?

— Если Крым вернется в Украину, надеюсь, и «Таврия» вернется (смеется). А так, с кого мне сейчас спрашивать? С господина Аксенова? Мол, верните мне долги «Таврии»?

— Но какие-то шаги с вашей стороны хотя бы предпринимались?

— А какие могут быть шаги? Мне что, в суд подавать? К тому же если подавать в суд, то в какой — российский или украинский? Если в украинский, то кто пустит украинских приставов в Крым, чтобы они там пытались с кого-то что-то взыскать. Поэтому ситуация непонятная, и непонятно, кто за что отвечает и где искать концы. Положение на самом деле патовое.

— Наверное, вас сейчас уже больше занимает тренерская карьера, чем долги «Таврии». Поэтому не могу не спросить, как складываются ваши дела на новом поприще?

— (Смеется.) Если выбить долги было бы реально, то и долги бы занимали в принципе. Однако так как на эту ситуацию я пока никак не могу повлиять, то... Но если кроме шуток, то, естественно, все время сейчас посвящено тренерской работе. Худо-бедно плывем пока. А как дальше будет — не знаю.

— Став тренером, вам удалось открыть для себя что-то новое в футболе и иначе на него взглянуть?

— Конечно, есть нюансы, которые отличаются. Когда ты становишься тренером, то уже смотришь немножко по-иному на те решения, которые необходимо принимать. Но в целом, я пока не могу сказать, что отличия прямо уж такие кардинальные.

— Харьковский «Металлист» не испытывает таких финансовых проблем, какие есть у того же «Днепра»? Какова ситуация в вашем клубе?

— Вы знаете, нам бы такие финансовые проблемы, как у «Днепра»! (смеется). У нас ситуация, мягко говоря, непростая.

— И как справляетесь?

— Мотивируем! Приходится искать мотивацию для молодых ребят. А как еще? Я же говорю, пока плывем. Вот до конца чемпионата, надеюсь, доплывем, а там будет видно.

Дмитрий Вавилов

Здесь]]>