Малько Сергій. Відверте інтерв'ю: "Футбол 24"

[zlex40]

„Вчасно не наважився на операцію і все, пізно…“
– Чотири роки тому на "Металісті" відбулося помпезне святкування вашого 60-річного ювілею. Що найбільше запам’яталося?
– Це було велике свято – дякую друзям, федерації футболу, місту, ветеранам… Все було чудово організовано. Крім того, допомогли фінансово. Прийшло приблизно дві тисячі вболівальників. Мені було приємно…

– То була хороша нагода зустрітися з колишніми партнерами?
– Я часто бачуся з ними. Володя Лінке зараз спортивний директор "Металіст 1925". Зустрічаюся з Юрієм Цимбалюком, який у федерації працював. Дітей тренуємо разом з Олегом Крамаренком та Віктором Камарзаєвим, вони на "Металісті" працюють. У місті зустрічаю Бачіашвілі, Довбія, Гену Дегтярьова. На жаль, помер Роман Шподарунок. Зі старшого покоління спілкуюся з Олександром Поллаком, угорцем із Закарпаття. Недавно Ростик Поточняк приїжджав.

– Причина у нього не найвеселіша – переніс операцію.
– Ми з хлопцями його провідували у палаті в обласній лікарні. То було у листопаді. Ми час від часу зідзвонюємося. Йому фінансово Мирон Маркевич допоміг.

– Свого часу ви також потребували хірургічного втручання.
– У мене проблеми з кульшовим суглобом, тазом. От ходжу з паличкою. Гроші назбирав, допомогли мені, але якраз розпочалася революція. Вчасно не наважився і все, пізно… Ще зараз роздумую, справа не у грошах. Поважний вік, маю сумніви. Тут і артеріальний тиск, і решта проблем. Поточняк взагалі ходити не міг. Ми, до речі, з ним любили покепкувати.

– Як саме?
– Він називав мене "когутом" і казав, що я з села. Я ж у Пісочині народився. "Яке це село? – кажу. – 13 кілометрів від Харкова. А от ти – селянин. Де там твої Винники? Від них до красивого Львова – ого-го!" Уявляєш, недавно каже мені: "Сергію, Винники – це вже Львів" (сміється).

– Проблеми з тазом – наслідки тієї страшної травми?
– Ні, це почалося років 15 тому. Я ж до 50-ти років за ветеранів бігав. Треба було лягати під ніж, коли долар по 5 гривень був... Операція тоді тисячу доларів коштувала. Якби ж я знав. Ну нічого, не жаліюся.

– На "Металіст 1925" ходите на Другу лігу?
– Аякже. Мої хлопчики 2003-го року м’ячі подавали у минулому сезоні на всіх матчах. Зараз вже підросли, дали дорогу молодшим.

– Вас часто порівнювали з іконами новітнього "Металіста". Особливо з Клейтоном Шав’єром. Згідні?
– Я до 25-ти років нападника грав. А потім Берников пішов у "Шахтар" і я став опорником. Я не був класичним диспетчером – лише бий, біжи, борися (посміхається). Порівняння? У Маркевича була хороша команда, не лише Клейтон, а й Жажа, Тайсон, Марлос, Соса. Я люблю твердження "непоганий був футболіст". А з кимось порівнювати не варто (сміється).