2015-06-06, 22:53
Спасіба, хахльонок,
Брязь!Брязь! Лусь! Дзень!Бах! Бабах!АААААААА!!!!!
Дзенькіт шабель, постріли мушкетів і пістолів,іржання коней і гарматний гуркіт долинали із клубів порохового диму і куряви, і змішувалися в дивовижну симфонію ненависті і смерті.Брязь!Брязь! Лусь! Дзень!Бах! Бабах!АААААААА!!!!!
Це українці вбивали українців.
Ті ж самі українці,що раніше,всього за десять років перед тим , разом громили круля ,царя і султана. Разом і під одним прапором. І ніхто не міг їм протистояти-ні орда,ні європейські гармати,ні північні бєрдиші і піщалі.
А тепер вони були під різними прапорами і з різних боків. І знову ніхто не міг їм протистояти,крім них самих.
І чорна рілля була кулями ізорана ,і білим козацьким тілом зволочена і українською кровію щедро полита.
І ворони вночі клювали ясні козацькі очі і не було кому свічечку запалити , китайкою очі накрити , високу могилу насипати і калину посадити над Лаврінами, Михайлами ,Грицями і Максимами.
Над Україною вставало криваве сонце Руїни.
Після кожної такої битви все менше і менше залишалось козаків і все більше українських міст займали московські окупаційні гарнізони. Аж поки українська держава зменшилась до розмірів Січі. Та і то Задунайської-на землях гостинного султана,якого ,ще недавно, горді і незалежні козаки посилали в своєму листові голою задницею їжака вбити. А скоро і тієї Січі не стало.
Зате плодилися і множилися роди старшин і полковників.
Після кожної братовбивчої різні черговий старшина колишньої Української козацької держави ставав багатший і заможніший,отримував гроші і землі від царя,а діти і родичі його отримували дворянство в Московії.
Виявляється бути старшиною над козаками – надзвичайно вигідна справа – сам не воюєш, не стріляєш,шаблею не рубаєшся. Лише спостерігаєш з горбочка в німецьку зорову трубу як сірома українська бере один одного на ножі за помахом твоєї булави. А потім тільки і справи, що підписати чергові «статті» з царем-батюшкою і отримати титул графа і десяток тисяч кріпосних.
Козацьку державу знищили не московські воєводи,не турецькі аги і не польські крилаті гусари – її знищили свої власні старшини -запроданці.
Причому продавалися задешево-хто за хутірець порядний,хто за ставочок і млиночок,хто за пасіку.
Коли до російського царя Петра І перебіг один із козацьких старшин,щоб донести де стоять війська Мазепи,то Пьйотр Вєлікій поплескав його схвально по щоці і сказав: «Спасіба, хахльонок!». І дав срібного рубля з гаманця.
А потім був Батурин. І була різня,де московські «чудо-богатирі» піднімали на штики дітей і жінок. І плили тисячі плотів по Сейму і Дніпрі із розп’ятими козаками.
Зате у «хахльонка» був срібний рубль. І відбиток царської п’ятірні на щоці.