Форум болельщиков ФК Металлист Харьков

Проблема України не тільки в тому, що велика частина її громадян все ще не може подорослішати. Проблема в тому, що її політики і бізнесмени також поводяться, як діти. Те, що одні діти є багатшими за інших, суті не міняє
Дуже смішно спостерігати за тим, як представники української політичної еліти і чесної журналістики роблять круглі очі з приводу заяв народного депутата Олександра Онищенка. Такі круглі, такі невинні – немов би вони насправді не знали про суть процесів, які відбувалися в українській політиці. Втім, круглі очі – це дійсно суть.
Україні потрібна ізоляція популістів, а не використання їхнього темпераменту заради тимчасової перемоги над конкурентами. Україні потрібна перемога над російською та проросійської пропагандою, а не її вмонтування у власне інформаційне поле під брехливим прикриттям „свободи слова“ для всіх дестабілізаторів нашої країни.

В іншому випадку стеля кризи в черговий раз обвалиться і на голови тих, хто при владі, і на голови тих, хто на них сподівається або їх ненавидить.
Діти, які залишаються без дорослих, дуже часто спалюють власний будинок.

Нападающий «Бетиса» и сборной Украины Роман Зозуля поздравил волонтеров с их праздником – Международным днем волонтера.

«Поздравляю с Днем волонтера.

Спасибо каждому, кто внес хоть каплю души и труда в то, чтобы сделать нашу армию сильнее. Благодаря волонтерам наши ребята знают, что такое тепло и забота. У них есть форма, коллиматоры, обувь, тепловизоры, машины и многое другое.

Да, это волонтеры, а не президент или чиновники, смогли сделать военных не хуже, чем в Европе. Только такие люди построят наше государство сильным и несокрушимым», – написал Зозуля в Facebook.

http://ua.tribuna.com/football/1046325458.html

Президент Федерации биатлона Украины Владимир Брынзак сообщил о невозможности обновить инвентарь для ведущих биатлонисток страны.

«Нам надо уже Пидгрушной поменять оружие, а Евросоюз запретил Украине его продавать, и Джиме винтовку менять надо. Патроны нам не продают, потому что у нас война. А выступать и тренироваться надо. И никого это не волнует, что нам нельзя купить спортивную винтовку для лидеров или патроны», — приводит слова Брынзака Сегодня.

Генеральный секретарь федерации биатлона Украины Роман Бондарук уточняет характер проблемы – немецкая фирма-изготовитель винтовок отказала в закупке оружия, ссылаясь на распоряжение местного министерства внутренних дел.

«Уважаемые господа, благодарим вас за интерес к нашей продукции. К сожалению, мы до сих пор не получили разрешение на экспорт в Украину», — таков был ответ немецкой фирмы.

По словам Бондарука, купить винтовки в России, однако Федерация биатлона Украины в этом вопросе не сотрудничает с тамошними производителями.

«У Пидгрушной и Джимы есть оружие, но его желательно заменить, чтобы уже на Олимпиаде-2018 они могли выступать с новыми винтовками», — цитируют Бондарука Подробности.

https://sportarena.com/2016/12/05/brynza...-vintovki/

Такой прикол...

Су-33 из-за обрыва троса выкатился за пределы палубы



Москва. 5 декабря. INTERFAX.RU - Российский истребитель Су-33 с авиакрыла крейсера "Адмирал Кузнецов" потерпел аварию: он из-за обрыва троса выкатился за пределы палубы, сообщили "Интерфаксу" в понедельник в департаменте информации и массовых коммуникаций Минобороны России.

"После выполнения боевой задачи в небе Сирии при совершении посадки на авианесущий крейсер "Адмирал Кузнецов" из-за обрыва троса аэрофинишера выкатился за пределы палубы истребитель Су-33", - сообщили в Минобороны РФ.

Пилот катапультировался, и силами поисково-спасательной службы был поднят на борт авианесущего крейсера. Здоровью летчика ничего не угрожает, - сказали в военном ведомстве.

"Российская корабельная авианосная группа продолжает действовать в Средиземном море по плану дальнего похода. Полеты палубной авиации продолжаются в соответствии с задачами", - сообщили в военном ведомстве РФ.

Это второй инцидент с авиакрылом "Адмирала Кузнецова". 14 ноября стало известно об аварии истребителя МиГ-29 при заходе на посадку за несколько километров до "Адмирала Кузнецова", летчик катапультировался.




Авария Су-33 при посадке на авианосец "Адмирал Кузнецов", 2005 год

В Средиземном море находится российская корабельная авианосная ударная группа во главе с тяжелым атомным ракетным крейсером "Петр Великий". В составе группы, в частности, - тяжелый авианесущий крейсер "Адмирал Кузнецов".

В составе авиакрыла "Адмирала Кузнецова" - палубные истребители МиГ-29 и Су-33, многоцелевые вертолеты Ка-27 и вертолеты радиолокационного дозора Ка-31. Кроме того, для "Адмирала Кузнецова" готовили разведывательно-ударные вертолеты нового поколения палубного базирования Ка-52К "Катран" (корабельная версия Ка-52 "Аллигатор"), сообщал ранее "Интерфакс"".

11 ноября военно-дипломатический источник сообщил "Интерфаксу", что палубные истребители крейсера "Адмирал Кузнецов" уже несколько дней выполняют полёты в воздушном пространстве Сирии для изучения театра военных действий.

15 ноября российское военное руководство сообщило, что истребители авиакрыла "Адмирала Кузнецова" впервые задействованы в военной операции на территории Сирии.

Самолет Су-33 создан на базе Су-27; серийно выпускается в Комсомольске-на-Амуре.

Су-33 - одноместный многоцелевой корабельный самолет-истребитель палубного базирования, горизонтального взлета и посадки, со складыванием крыла и горизонтального оперения для ангарного хранения/

Су-33 предназначен для завоевания господства в воздухе над морскими пространствами, обеспечения противовоздушной и противоракетной обороны корабельной группировки, уничтожения любых воздушных, надводных и наземных целей ракетно-бомбовым вооружением, обеспечения боевых действия других видов авиации флота: корабельной, морской ракетоносной, противолодочной, радиолокационного дозора и др.

29 ноября россия (страна-агрессор) перебросила в оккупированный Крым зентно-ракетный комплекс С-300ВМ «Антей-2500» (индекс ГРАУ — 9К81М) - это система ПВО с возможностью борьбы с баллистическими ракетами малой и средней дальности. Также система предназначена для поражения современных и перспективных самолётов тактической и стратегической авиации (в том числе выполненных с применением технологии «Стелс»), баллистических ракет средней дальности, оперативно-тактических и тактических ракет, аэробаллистических и крылатых ракет.
Комплекс сразу же отследили и идентифицировали волонтеры

На полігоні в смт. Гончарівське Чернігівської області відбулися успішні випробування нового безпілотного мінібронетранспортера Фантом українського виробництва: пристрій виконав всі завдання у вкрай складних погодних умовах.

Відео з випробувань представили в держкорпорації Укроборонпром.
Фантом відпрацював переміщення по умовному полю бою, виконав завдання по збору оперативної інформації та зайняв позиції для вогню і знищенню умовних цілей.

Успішність випробувань української бойової техніки відзначив президент Петро Порошенко.

Нагадаємо, раніше повідомлялося, що секретар Ради національної безпеки і оборони Олександр Турчинов у четвер, 8 грудня, відвідав випробування нових зразків безпілотної бойової техніки українського виробництва.

Безпілотний тактичний багатоцільовий транспортний засіб Фантом - це дистанційно керований мінібронетранспортер. Денний і нічний комплекси прицілювання дозволють вести вогонь в будь-який час доби на відстані понад 1 км. Запас ходу складає до 20 км, управління здійснюється по захищеному радіоканалу або через волоконний кабель завдовжки 5 км. Фантом здатний транспортувати боєкомплект, евакуювати поранених з поля бою і виконувати бойові завдання.

Tribuna.com выбрала из сотен комментариев наших пользователей самые распространенные аргументы киевских (как правило) болельщиков и контраргументы донецких. Решайте, кто убедительнее – пора уже закрыть этот вопрос раз и навсегда.

Ахметов



Болельщики «Динамо»: Бывший регионал и главный спонсор режима Януковича. Наверняка был одним из организаторов протестов на Донбассе в самом начале. Даже если нет, он мог остановить войну в зародыше, как Коломойский, но не сделал этого. Более того, в СМИ регулярно появляются материалы о связях Ахметова с главарями сепаратистов. Да это и так понятно, ведь его предприятия на неподконтрольной Украине территории почему-то никто не трогает, а футбольные команды ДНР играют где-угодно, только не на «Донбасс Арене».

Болельщики «Шахтера»: Никаких доказательств его причастности к сепаратистам нет – ни решений суда, ни уголовных дел. Еще весной 2014-го Ахметов осудил всех боевиков и неоднократно заявлял, что Донбасс – это Украина. А главное – обвиняя в войне Ахметова, вы подтверждаете миф кремлевской пропаганды, что у нас идет гражданская война, а Россия здесь ни при чем.

Отказ от поддержки украинской армии



Болельщики «Динамо»: В октябре 2014-го, когда снаряд попал в «Донбасс Арену», клуб опубликовал заявление, в котором есть очень показательная фраза: ««Шахтер» выражает решительный протест всем сторонам конфликта». А затем клуб публично отказался надеть футболки в поддержку нашей армии на матче против «Карпат». Получается, одно из двух: или на Донбассе воюют не украинские войска, или «Шахтер» – не украинский клуб.

Болельщики «Шахтера»: Это значит лишь, что публичная позиция клуба – против военного метода решения конфликта. Даже если бы хотел, клуб не может открыто поддерживать армию, иначе подвергнет гуманитарный штаб, родственников игроков и сотрудников клуба, работников предприятий Ахметова и многих других людей серьезной опасности. Легко быть пламенным патриотом в Киеве или во Львове, а вы попробуйте это сделать, когда ваши люди фактически находятся в заложниках.

Даже у самой команды могут возникнуть неприятности, когда они вернутся в Донецк – найдутся психопаты, которые захотят отомстить за поддержку украинской армии.

Коваленко



Болельщики «Динамо»: Виктор, может, действительно патриот, но то, что ему пришлось удалить пост с благодарностью военным – очередное доказательство влияния клуба и его антиукраинской позиции.

Болельщики «Шахтера»: Это лишь фантазии, Коваленко объяснил удаление поста иначе и вполне обоснованно. Да и нелогично это – если бы клуб хотел запретить патриотические высказывания, он бы давно это сделал заблаговременно, и пост Виктора просто не появился бы.

Не было бы и патриотических высказываний игроков. Вот, слова Кривцова, например: «После этих событий отношение к России у меня кардинально поменялось. Друзья и родственники рассказывают, что в Киеве режут людей, мальчиков вешают... Они смотрят картинку про хунту и часть людей в это верит». Или Степаненко: «Людей просто накрутили. В подавляющем большинстве люди на Востоке за единую и сильную Украину». Или Бернард: «Донецк оккупирован какими-то российскими военными».

Рустам Худжамов, который до сих пор на контракте у «Шахтера», вообще разложил все по полочкам: «Меня удивляет позиция наших людей, которые поддаются на провокации и поддерживают оккупантов. Люди, которые хотят жить в России, любят Путина, пусть собирают свои вещи и валят туда. Львов и Донецк думают одинаково – Украина единая и неделимая. Почему, извините за слово, какой-то москаль должен мешать мне строить мою страну?».

Пятов



Болельщики «Динамо»: Игрок с улыбкой на лице фотографируется с боевиками в георгиевских ленточках, а потом заявляет: «У нас в Донецке люди просто выходили и боролись за децентрализацию».

Болельщики «Шахтера»: Интересно, что должен делать человек, которого на неподконтрольной Украине территории остановили вооруженные люди и предложили сфотографироваться. Ответить «Слава Україні»? Позвонить в полицию?

Во-вторых, у Пятова есть и другое фото, по которому можно сделать вывод, что он националист, если руководствоваться этой же логикой:



В-третьих, Андрей навещал военных в киевском госпитале:



И в-четвертых – слова Пятова, которые убивают любые споры: «Шахтер» – украинский клуб, а Донецк – украинский город. Вот моя гражданская позиция».

Степаненко



Болельщики «Динамо»: Тарас постоянно ездит в Крым после аннексии и даже этого не скрывает.

Болельщики «Шахтера»: Он ведь объяснял это: «Куда я поеду с детьми? Одному – 1,5 года, а другому – 4 месяца. Лететь на самолете – не вариант. Для меня Крым – это Украина, и я еду отдыхать в своей стране».

Ракицкий



Болельщики «Динамо»: Тоже ездил в Крым после аннексии, лайкнул видео военного парада сепаратистов, не поет гимн, регулярно прогуливает матчи сборной и даже обещал прекратить выступать за «команду бандеровцев».

Болельщики «Шахтера»: Про бандеровцев – да это же бородатый фейк, который уже сто раз опровергался.

Прогулы сборной происходят у всех, но почему-то Хачериди, например, никто не обвинял в сепаратизме, когда он не поехал на матчи против финнов и сербов. Если у Ракицкого и были сознательные прогулы, то скорее с подачи Луческу, который хотел приберечь ведущего защитника перед важными матчами.

Гимн тоже многие не пели раньше или не поют до сих пор – Месси, Ибрагимович, Руни, Платини, тот же Хачериди еще три года назад молчал на пару с Ракицким. И причин может быть масса, спросите Несмачного.

Мармазов



Болельщики «Динамо»: Откровенный украинофоб и сепаратист почти 10 лет работал пресс-атташе «Шахтера». Попробуйте представить такое в «Динамо», «Днепре» или «Карпатах».

Руслан Мармазов: «Чувствую себя частью «русского мира». В Украине меня слишком многое не устраивает»

Болельщики «Шахтера»: Но ведь больше не работает. В отличие от Николая Несенюка, который противопоставляет Украину и Донбасс, словно это разные государства. Если это не сепаратизм, то что?

Другие детали

Болельщики «Динамо»: А ведь Несенюк прав, когда говорит про флаг – на футболках «Шахтера» его нет, в отличие от «Динамо». И перед матчами горняков в УПЛ не играет гимн Украины. Ну и как не вспомнить случаи с болельщиками – когда «Донбасс Арена» свистела и кричала «Беркут!» во время минуты молчания по погибшим на Майдане, «Шахтер» промолчал, а когда ультрас пели «Путин – х**ло», семерым фанатам запретили вход на стадион.

Болельщики «Шахтера»: Флага Украины нет и на футболках «Карпат», и еще многих клубов – они тоже сепаратисты, получается. Точно так же и с гимном – он не звучит еще на нескольких стадионах. Более того, не звучит он, потому что этого нет в регламенте. Какие-то клубы придумали себе такую фишку – отлично. Но это не значит, что все обязаны ее повторить. В «Шахтере», например, Тайсон хотел играть за сборную и поет гимн Украины, в отличие от легионеров «Динамо», но никто не говорит, что наши иностранцы более патриотичны, чем киевские.

Что касается ситуаций с фанатами, они все же разные. Свистеть и кричать «Беркут!» во время минуты молчания – это плохо с этической точки зрения. Но материться – вообще запрещено в правилах посещения стадиона. Формально клуб прав. А если бы он реально боролся с фанатами и запрещал вход на стадион всем патриотам, вы бы никогда не увидели на трибунах десятки флагов из всех уголков Украины. Особенно вот такие:



http://ua.tribuna.com/tribuna/blogs/edit...28678.html

Ощущение заказной статейки. Ответы умиляют... Выбрали из инета нужные вопросы/наезды и свой юрист ответку состряпал.... Ахметка почву подготавливает...

Вакарчук передал Порошенко письмо о необходимости создания полноценной системы независимых антикоррупционных судов.

Обращение к президенту подписала группа общественных и религиозных деятелей: Патриарх Киевский и всей Руси-Украины Филарет, Верховный архиепископ Киево-Галицкий Святослав (Шевчук), лидер группы "Океан Эльзы" Святослав Вакарчук, актриса Ада Роговцева и писатель Сергей Жадан.

Вечером во вторник, 13 декабря, Святослав Вакарчук встретился с президентом Украины Петром Порошенко и передал письмо о необходимости создания полноценной системы независимых антикоррупционных судов.
"Мы, подписанты этого письма, настаиваем на срочном создании полноценной системы независимых антикоррупционных судов, а не только Высшего антикоррупционного суда, как это предусмотрено Законом Украины "О судоустройстве и статусе судей". Этим судам следует рассматривать антикоррупционные дела по существу, давать согласие на проведение соответствующих следственных действий по ходатайству Национального антикоррупционного бюро Украины (НАБУ) и Специализированной антикоррупционной прокуратуры (САП)", - говорится в тексте письма, которое имеется в распоряжении у ZN.UA.
Общественные деятели отмечают, что любые реформы, неподкрепленные системной борьбой с коррупцией, обречены на провал.
"Конечные результаты антикоррупционной кампании в Украине поставлены в зависимость от до сих пор не реформированных судов и от судей, решение которых слишком часто является заангажированными. Очищение и обновление судебной власти тормозится, прежде всего, из-за отсутствия воли политических элит. Эффективность НАБУ и САП Национального антикоррупционного бюро Украины (НАБУ) и Специализированной антикоррупционной прокуратуры (САП) при таких условиях будет сведена на нет", - указывают общественные деятели.
"Автономия будущей системы независимых антикоррупционных судов должна быть четко определена и законодательно закреплена, их полноценное финансирование - обеспечено защищенной статьей государственного бюджета. Государство должно гарантировать специальную охрану и надежную защиту антикоррупционных судей и их семей", - подчеркивается в письме.
По мнению активистов, появление этих судов завершит формирование действенной системы антикоррупционных органов; избавит высокопоставленных коррупционеров от возможности влиять на правосудие; послужит инструментом неотвратимого наказания за коррупционные преступления; а также создаст перспективу восстановления доверия к судам и судьям.
"Мы призываем Вас немедленно начать процесс создания надлежащей системы специализированных антикоррупционных судов. Предлагаем создать специальную конкурсную комиссию по отбору кандидатов на должности антикоррупционных судей по образцу комиссии по проведению конкурса на замещение должности директора НАБУ. Считаем необходимым, чтобы в состав конкурсной комиссии были включены иностранные специалисты с безупречной международной репутацией", - добавляют общественные деятели.
"Впечатляющая разница между официальными доходами и реальными доходами госслужащих и парламентариев, обнаруженная во время представления электронных деклараций, а также многочисленные коррупционные скандалы подтверждают настоятельную необходимость немедленного формирования независимого антикоррупционного суда. Промедление, манипулирования, разговоры о "несвоевременности" подобного шага, попытки исказить или нивелировать содержание и логику процесса создания системы антикоррупционных судов, осуществления какого-либо давления на членов специальной конкурсной комиссии или на кандидатов на должности антикоррупционных судей неизбежно будет восприниматься обществом как прямое попустительство коррупционерам. Время демонстрировать волю", - подчеркивается в письме.

http://zn.ua/CULTURE/vakarchuk-peredal-p...3154_.html

Редко когда людям удается увидеть альтернативный вариант собственной жизни. Что бы было, если бы в какой-то момент ты свернул не туда? Где и кем ты бы сейчас был?



Именно поэтому вид руин Алеппо должен вызывать у каждого из нас особенные чувства. Именно так выглядела бы Украина, если бы она не выстояла в 2014 году, если бы в какой-то из длинного ряда ключевых для нашей страны моментов верх взяла глупость или слабость. И даже сейчас мы все еще недостаточно далеко отошли от этой пропасти.

Что мы видим в Алеппо?

- Множество готовых сражаться до конца людей, у которых просто недостает технических средств для противостояния современной армии, активно применяющей авиацию и не стесняющейся превращать крупный город в окровавленный щебень.
- Гибридное вранье российских медиа о войне с ИГИЛ – хотя ИГИЛ в Алеппо и не пахло. Пока настоящий ИГИЛ радостно собирает оставленное российское оружие под Пальмирой.
- Рассказы Чуркина в ООН о том, что ничего страшного не происходит, а детей в Алеппо специально посыпают пылью, чтобы выдать их за жертв бомбардировок.
- Огромную озабоченность мирового сообщества. Даже на один вечер притушили огни на Эйфелевой башне. Правда, глава Еврокомиссии не преминул заявить, что вводить дополнительные санкции против РФ было бы неэффективно.

Что характерно: в Алеппо прилетает всем. Бомбы не разбирают, кто лоялист, а кто джихадист, кто алавит, кто суннит, а кто христианин. Они одинаково ровно падают на дома тех, кто поддерживал повстанцев, и тех, кто всю жизнь хранил под подушкой портреты обоих Асадов и готовился встречать чьи-то танки с цветами.

Таков мир, в котором мы живем, таковы его законы. Ими можно и нужно возмущаться, но нельзя их не учитывать. Особенно когда от этого зависит твоя жизнь.

Помните, как в 2014 году вопили «давайте уже войну по-настоящему!»? Помните, как рассказывали, что, мол, не надо сдерживать наших бравых добровольцев своими перемириями – они достаточно мотивированы, чтобы до Ростова за три дня дойти?

Защитники Алеппо тоже были очень мотивированы. Но, вопреки старым анекдотам, никакая мотивация не помогает сбивать самолеты кирпичами.

Алеппо – это образ войны, которой у нас не произошло, но которая в 2014-м была более чем реальной. Гибридная война тех лет была войной провокаций, битвой на тонком льду: в «горячую» войну с авиацией и полномасштабным вторжением через всю границу нас могла толкнуть и слабость, и сила. Если бы мы не начали отвечать на провокации РФ – была бы большая война. Если бы, отвечая на провокации РФ, мы пролили бы слишком много крови и не задействовали бы дипломатию – была бы большая война. Мы прошли по срединной линии, удержав войну в «гибридных рамках». Отчасти нам просто повезло – Янукович мог не сбежать, мокрый след за собой оставляя, а запросить российской военной помощи из Донецка или Севастополя. То есть сделать ровно то, что сделал Асад, но с поправкой на меньшее плечо логистики.

2014 год мог бы стать для нас страшным переломом. Но стал нашим спасением. Потому что, выиграв время, мы все-таки сумели восстановить боеспособность армии. В первой половине 2014года мы были не зубастее, чем нынешние защитники Алеппо. Сейчас же попытка организовать подобное в украинских городах будет стоить противнику очень-очень дорого. Кажется, он пока недостаточно офонарел, чтобы решиться заплатить эту цену.



Внимательно посмотрите на кадры из Алеппо. Поймите, что между вашей нынешней жизнью и происходящим там адом, стоит только украинская армия, и, в меньшей степени, – украинская дипломатия и украинское государство. Ничто другое вас не защищает. Это, кстати, слабенькая такая плотина, проблемная, держащаяся на одном крыле и честной молитве. Возможно, имеет смысл самому начать ее укреплять?

Уж точно не стоит врать себе, что-де ты в безопасности.

Если вы живете в зоне приграничного сотрудничества с Польшей или Словакией и вам кажется, что Россия от вас далеко – от Алеппо она еще дальше, а поди ж ты. Если вы считаете, что российские бомбы не упадут на города, где не говорят по-русски – поищите русскоязычных в Алеппо. Если вы считаете, что в ХХІ веке невозможны первобытные зверства без всякой внятной реакции цивилизованного мира – внимательно посмотрите на экран.

Алеппо – тот пример миру, которым чуть было не стали мы.

Виктор Трегубов

Оксана Забужко в Харкові: Харків’яни, не думайте, що у вас найбільш «ватне» місто в Україні


Оксана Забужко. Фото: «Накипело»

В Харкові 13-14 грудня в рамках проекту “П’ятий Харків” проходить серія зустрічей з відомою українською письменницею, поетескою і есеїсткою, авторкою книг «Польові дослідження з українського сексу» і «Музей покинутих секретів» Оксаною Забужко. Поштовхом до розмови стала нова книга письменниці “І знов я влізаю в танк” – роздуми про специфіку інформаційної війни, епоху “розбомблених мізків” і “війн тонкого плану”.

Нагадаємо, що “П’ятий Харків” – це концепт харківського славіста, письменника Юрія Шевельова. Він розмірковував про те, який саме Харків йому ввижався: чи то перший з козацьскими слободами, де воля була людині ціннішою за безпеку, чи другий – ситий, купецький, сонний. Чи вибуховий, європейський третій, місто Хвильового, Курбаса, Йогансена… Чи сірий радянський четвертий, спадок якого ми не можемо подолати досі. Чи, власне, п’ятий, той, який нам ще необхідно створити?

Першу зустріч Оксана Забужко провела в Єрмілов центрі Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, послухати її зібрався повний зал. Розмова крутилася навколо теми інформаційної війни, подій «руської весни» 2014 року, «авгієвих стаєнь» Європи і України, яку нам дивом вдалося зберегти. MyKharkov.info зібрав основні тези розмови Оксани Забужко з харків’янами.

Про п’ятий Харків. Харків – місто, яке весною 2014 року себе відстояло. Шевельов описував Харків, як зоолог описує скелет звіра – знаєте, така систематика, перший Харків, другий, третій, четвертий… Всі оці систематизовані Харкови мені злилися в крик болю і гул народження, в процес самонародження нової якості, нового міста. Можливо, саме тоді (навесні 2014 року – ред.) ми побачили народження п’ятого Харкова.

Про «ватний» Харків. З початку війни я часто буваю в різних містах України. Харків’яни, не впадайте в цю гординю і не думайте, що ви найбільш ватне місто в Україні. Вати і в Києві достатньо.


Оксана Забужко. Фото: «Накипело»

Про інформаційну війну. Україну системно обробляли інформаційно принаймні 15 років. І обробляли різні регіони по-різному. Наша головна проблема в тому, що у нас немає єдиного інформаційного поля, немає газет, які би весь освічений середній клас читав одночасно, в один і той самий день, від Ужгорода до Донецька. Країна не зв’язана між собою. Країна інформаційно регіоналізувалася.

Всі ці локальні ЗМІ обробляли різні регіони по-різному: одна програма була для Закарпаття, інша – для Одеси, ще інша для Харкова, а про Донбас і говорити не доводиться. Для того, щоб запобігти демонтажу країни, щоб її не розібрали по частинах – що в нас лишалося? Тільки прогноз погоди, в якому можна було бачити по телебаченню єдину країну. Цей силует країни в прогнозі погоди – єдине, з чим ти ідентифікуєш себе, своє громадянство і свою ідентичність, як із цілістю.


Письменниця Оксана Забужко і модератор зустрічі, літературний критик Тетяна Трофименко

Про події 2014 року. В кожному місті люди розповідають коли і як це починалось. Десь з кінця 90-х, десь, коли почали з’являтися якісь напівмілітарні структури і квазіпартії, як наприклад, «Оплот». Починали з’являтися оці віруси, які отримували фінансову підживку з-за поребрика. Відбувалася підготовка до розвалу країни і те, що при всій тій підготовчій роботі, яка була проведена, якої ми не помічали, якої світ не помічав, цей розвал не відбувся — я не втомлююся це повторювати, для мене і тоді, і досі це залишається категорією чуда. Вони планували, що Україна впаде їм до рук, як спіле яблуко, а раптом виявилося, що не так сталося, як гадалося. Це дає нам надію на те, що не так легко буде в 21 столітті побудувати нове «оруелльске» суспільство і не так легко маніпулювати масами, як здається новим кандидатам на тоталітаризм.

Ми ще дуже мало знаємо про події 2014 року, свідками і учасниками яких ми були. Ще рано виносити категоричні судження. Що відбувалося, в Києві і в кожному регіоні України, які йшли закулісні ігри, які гралися сценарії, на яких шахових дошках і якого рівня вирішувалася наша з вами доля – ми беремо участь в історичних подіях такого масштабу, який буде видимим, за великим рахунком, лише нашим онукам, навіть при всій прискореності інформаційних процесів на планеті.


Зустріч з Оксаною Забужко

Про культурне життя в Києві. На моїй пам’яті в Києві ніколи не було такого бурхливого культурного життя, як зараз. І момент це дуже показовий. Зустрічі, дискусії, дебати, лекції, на які люди приходять, починається різко оце умикання інтересу, до всього, що було пропущено освітою і медіа. І приходять люди дуже різного віку.

Про Маріуполь. Маріуполь – це інформаційно затероризоване місто. Його триста разів здавали і брали, і люди там весь час живуть, як на вогнищі: сдадуть- не сдадуть, пакуватись чи не пакуватись. Життя всього міста на нерві, в місті відчувається підвішеність. Таксит тобі каже: «Да, город умирает», ніхто не наважується відкрити бізнес, всі виїжджають. Це приклад вбивання міста не бомбами, а чисто інформаційним терором. І все ж в цьому інформаційно затероризованому Маріуполі люди щось роблять, ставлять якісь спектаклі, проводять лекторії – і це реакція вітальності міста, яке хочуть задавити і знищити, а воно реагує і демонструє спротив.

Про мобілізацію. Ми не настільки унікальні, як нам здається. Ми на передньому краї загальноєвропейської, загальноцивілізаційної кризи. Ми переможемо в цій війні тоді, коли відмобілізується вся Україна.


Оксана Забужко

Про Квітку Основ’яненко. В загальноукраїнському культурному просторі мені бракує багатьох речей, пов’язаних з Харковом у 19 столітті. Хто б написав хорошу, живу, читабельну біографію того самого Квітки Основ’яненко?

Це ж детектив! Це шалено цікаво, де той Голівуд і де ті кіношники! Яка персоналія, яка людина! Кінець кінцем, у кого Гоголь сюжет для «Ревізора» поцупив? Це ж все розвод лохів, що нібито йому щось Пушкін підказав. Він же просто сдер цей сюжет у Квітки, з цієї самої його російської драми .

Квітка – безумно цікава постать. Я говорю не як автор, а як читач. З роками більшає список книжок, не лише тих, які б ти хотів написати, а й тих, які б ти хотів прочитати. Якби хтось це написав, я би прочитала. По Харкову взагалі, писати – не переписати. Поки що ми маємо тут сяючі лакуни. Що там в часи Квітки ходити – про Хвильового ще ніхто не написав щось популярне для масового читача.



Про комуністичні назви вулиць. Чиїми іменами названі наші вулиці? Це люди, які в підвалах ЧК сдирали скальпи з живих людей. І вулиці заштамповані, закляті оцими іменами. В ноосфері міста в 2013 році з’явилося відчуття, що вулиці сверблять цими іменами, як короста – воно засвербіло і його хочеться сдерти. Це відчуття пробудження, оновлення, очищення. Гній повинен випускатися з організму. Найстрашніше, що може відбутися – це коли гній іде всередину. Коли гній виходить – це очищення, оздоровлення на фізичному рівні, на ментальному, на рівні суспільств і країн. Місто – жива істота.

Про очищення. Є відчуття, що очищення почалося і цей процес має далі набирати обертів. Але скільки всього нам ще треба робити, після століття оцієї сплячки, перманентної війни, приниження. Скільки у нас роботи! Неймовірна кількість!

Про Європу і світ після Другої світової війни. За що сьогодні розплачується великою мірою Європа, людство і ми в тому числі? Після Ялти 1945 року було накладено табу на певні теми. Був сформований дискурс переможця, за яким на роль абсолютного зла був визначений Гітлер. Відповідно той, хто переміг Гітлера, якщо і не зовсім добрий хлопець, то принаймні не такий вже й поганий.

Десь приблизно років шістдесят у всіх без винятку європейських народів, які брали участь у Другій світовій війні були зони мовчання. Простіше кажучи, людство забрехалося. Потрібно відживати табуйовані теми. Практично кожна європейська культура, якщо її пошкребти, яка нам дистанційно здається гламурною і лощеною, має свій умовно кажучи, мікроголодомор, свою непроговорену травму, непроговорене приниження. Всі ці міни зараз починають вибухати. Є таке поняття – тривалість травми, коли в третьому поколінні онуки починають говорити про травми, якими було травмовано дідів. В третьому поколінні починається оця розгерметизація травми.

Тільки в 2005 році з’являється книга Norman Davies. Europe at War 1939-1945: No Simple Victory, де вперше називаються речі своїми іменами і говориться про те, що всі учасники війни – Рейх, Радянський Союз і західні країни антигітлерівської коаліції, всі вони брали участь у злочинах проти людяності. Не було хороших і поганих. Шок. В академічній спільності шок. Ще не готові глянути правді в вічі.

Про нову світову війну. Скільки накопилося колаборації з комуністичними режимами в Європі в другому, третьому поколінні. Зараз відкриваємо путінську агентуру в Європі, і коли глибше копнути, виявляється, що вона нічим не відрізняється від путінської агентури на теренах колишнього СРСР. Всі ці «авгієві стайні» 60 років не провітрювались. І на тому, що вони не провітрювалися, готується, визріває, як ракова пухлина, нова світова війна. В принципі, це історія кожної світової війни – накопичення системних помилок, не провітрених тем, загнаного в середину організму гною. Коли все це накопичується до червоної межі, відбувається вибух і поворот назад уже неможливий.

Про Запоріжжя в 2014 році. Я дуже люблю запорізьку історію. В Запоріжжі пишаються тим, як вони відстояли своє місто в 2014 році – яйцями і борошном закидали. Воно так якось гарно, по-гоголівському! Воно якось комічно і тягне на міф, на місцеву міфологію. Свої пацани взяли і закидали тістом.

Про універсальний висновок. Єдиний універсальний висновок, який кожен може зробити для себе (із подій 2014 року – ред.): в часи таких розривів історичної тканини грає роль, часом може й вирішальну, як ота соломинка, що переламує спину верблюду, рішення і вибір кожної без винятку людини.

Записав Андрій Войніцький

Мой Харьков инфо

https://twitter.com/gniloywest/status/81...5360375808

Григорий и Игорь Суркисы пострадали от принудительного списания депозитов в "Приватбанке", которые НБУ классифицировал как вклады связанных лиц, сообщает "Зеркало недели".

Потери вице-президента УЕФА Григория Суркиса и президента киевского "Динамо" Игоря Суркиса превысили 200 миллионов долларов и с учетом внутриукраинских вложений может достигать почти 300 млн долларов.

http://www.ua-football.com/ukrainian/hig...banka.html


Беня негодяй......

Boris Nemirovski (Дід Панас)
25.12.2016

А тепер я скажу, чому я так осатанів, коли оце усе вийшло з українським голосуванням в ООН проти Ізраїлю. І я не хочу чути ні про "це було правильно, бо Ізраїль агресор", ані про "а чого це Ізраїль досі не визнав Голодомор геноцидом"... ні про що подібне. Бо все це не має жодного стосунку до того, що відбулося.

В ізраїльській верхівці останній, певно, десяток років дуже сильними були проросійські настрої. Вони визначалися принаймні однією впливовою партією, яка змогла зконцентрувати навколо себе "вихідців з" і з якою добряче попрацювали емісари "руськага міра". Це партія "Ісраель бейтену" - "Наш дім - Ізраїль", якою керує нинішній міністр оборони Ізраїля Авігдор Ліберман - той самий, який раніш був міністром закордонних справ. Він ніколи не приховував своїх проросійських настроїв і, загалом, саме йому Росія зобов'язана і тими самими безпілотниками, яких Ізраїль став був продавати, і прийнятим раніш безвізовим режимом, і багатьма іншими приємностями, в числі яких - безпрецедентна за інтенсивністю співпраця між ізраїльськими та російськими військовими під час першого етапу вторгнення російських "настамнєтов" в Сирію. Є й інші речі, про які писати просто нема можливості - не тому, що боюся сказати, а тому, що вони й досі полишаються такими, які неможливо довести.

Знадобилися три роки копіткої роботи багатьох людей як з українського, так і з ізраїльського боків, аби подолати цю проросійськість. Цьому допомогли як ізраїльські добровольці, які кинулися до України захищати свою "доісторичну Батьківщину" без жодного для себе зиску, так і українські "тихі дипломати" на багатьох рівнях - від державного до бізнесового. Ще цьому добряче допомогли самі росіяни - як завжди, пихаті та зарозумілі, які не дотримувалися жодних домовленостей з Ізраїлем щодо сирійських справ і, зокрема, спокійно "зливали" Асадові інформацію, яку отримували від Ізраїлю для себе, шпигували за північними ізраїльськими кордонами, використовуючи для того - sic! - отримані в ізраїльтян безпілотники та ще й зухвало погрожували збивати ізраїльські літаки, якщо вони, мовляв, насміляться "втручатися в сирійські справи" - тобто, дати стусана асадівським потворам. Ну, типова поведінка свині за столом.

Все це призвело до того, що політика Ізраїлю вельми охолола у бік Росії, а натомість справді почала повертатися в український бік. Продаж безпілотників Росії припинили. Натомість Україна отримала була від Ізраїлю ліцензію на власне виробництво ізраїльських бойових дронів Sparrowhawk-2 - проте, уточнюю, і з цією ліцензією загальмувалося... не здивуюся, якщо через ті ж вибрики. Знову ж таки - була ще ціла низка кроків назустріч Україні, про деякі зараз говорити неможливо, деякі всім відомі - як ото останнє голосування Ізраїлю за визнання Росії агресором в Криму.

Напередодні візиту Гройсмана до Ізраїлю - візиту, який повинен був принести Україні не лише низку вигідних угод, а й деякі домовленості про речі, які нам не хочуть давати європейці чи американці, але могли б дати ізраїльтяни, ізраїльські дипломати досягли домовленості з українськими про те, що Україна під час першого за 8 років голосування в СБ ООН по ізраїльській резолюції утримається. Не проголосує за Ізраїль, а утримається. Домовленість була досягнута... й спаплюжена якимось українським дипломатом в ООН, якому "зацікавлена" держава буцімто пообіцяла якісь приємні ніштяки.

Звичайно, що реакція ізраїльтян була такою, як вона є: візит одурілого від такої підстави Гройсмана було скасовано ізраїльською стороною, про угоди та поставки можна, принаймні, у найближчий час не згадувати, а всім тим людям з українського боку, які послідовно працювали на зближення Ізраїлю з Україною і на віддалення його від Росії, просто сказали - мовляв, хлопці, ми вас любимо, але як з вами про щось домовлятися, як за вас вирішує якесь щось?

Роки напруженої роботи - коту під хвіст. Росіянам нема з чого втішатися - отих усіх вибриків Ізраїль їм не подарував і не подарує, але цього вибрику наших дипломатів, боюсь, теж. Вони просто не можуть собі дозволити мати справу з ненадійними людьми.

А вже як навернути ізраїльську верхівку знову до Росії - про це там є, кому подбати. Той же Ліберман, наприклад, або Зеєв Елькін. Той же "комітет російських соотєчєствєнніков", який там активно працює і не втомлюється повторювати побрехеньки про український вроджений антисемітизм. Та багато хто. На зле діло руки завше знайдуться, це на добре шукати доводиться.

Україна залишилася без багатьох корисних речей, без вигідних угод і без потенційного потужного союзника. Натомість український дипломат, якщо я правильно зрозумів розклад, залишився при своєму інтересі. А апологети справедливості можуть і далі розповідати про те, як Ізраїль пригнічує нещасних палестинців, як правильно голосувати з усіма разом і запитувати, коли Ізраїль (чомусь саме Ізраїль, ніяка інша країна з 171) визнає Голодомор геноцидом.

Я знаю, що ті люди, які три роки свого життя поклали на зближення України та Ізраїлю, рук не складуть і будуть намагатися мінімізувати втрати. Але я не знаю, який наступний дипломат продасть їх за півкопи та смажене курчатко.

UPDATE: Пояснюю: я - не дипломат, не розвідник і навіть не "миротворець" (щоправда, ці хлопці стверджують, що так - але це вони з доброти душевної роблять, аби дідові приємність зробити). Імена "героїв-дипломатів" нехай називають їх начальники, яких вони підставили. Я зібрав ситуацію докупи з розмов з кількома людьми, які мені імен не називали - я не належу до групи "присвячених" і мені нічого такого знати за статусом не належить. Те, що я написав - це моє власне "відпрацювання" гніву та образи.

Facebook

Сложно точно оценить ситуацию с голосованием по Израилю, но есть ведь и другой момент (о котором в прошлом посте речи, почему то нет). Как мы можем поощрять захват территорий, которые не признаются ООН за страной и при этом требовать обратное поведение в свою сторону? Это был бы прецидент для следующих голосований по Украине.
Надо было просто не прийти на голосование

(2016-12-26 18:29)romanian писал(а): [ -> ]Сложно точно оценить ситуацию с голосованием по Израилю, но есть ведь и другой момент (о котором в прошлом посте речи, почему то нет). Как мы можем поощрять захват территорий, которые не признаются ООН за страной и при этом требовать обратное поведение в свою сторону? Это был бы прецидент для следующих голосований по Украине.
Надо было просто не прийти на голосование

Насколько я поняла, дело не в том, что проголосовали против Израиля (памятуя собственный опыт), а в том, что была дипломатическая договоренность о "воздержании", но, вопреки ей, проголосовали по-другому, причем, скорее всего, это голосование было не по "совести", а в пользу другого лобби. И такое голосование отбрасывает ранее достигнутые дипломатические договоренности далеко назад.

В эту же тему, но альтернативная точка зрения

Резолюция Совбеза по Израилю: точка сидения определяет точку зрения

В этот день 25 лет назад империя страха официально прекратила свое существование!



Поздравлять, наверно, еще рановато - наследие ссср до сих пор живет и процветает, но, смотрим на будущее с надеждой на долгую и мучительную, а, главное, окончательную смерть совка!

(2016-12-26 19:31)nato писал(а): [ -> ]В эту же тему, но альтернативная точка зрения

Резолюция Совбеза по Израилю: точка сидения определяет точку зрения

Вот еще почитай
http://www.eurointegration.com.ua/articl...6/7059445/