Форум болельщиков ФК Металлист Харьков

(2015-04-21 11:51)nato писал(а): [ -> ]

(2015-04-21 09:47)sergeo60 писал(а): [ -> ]

(2015-04-20 18:50)дзофф писал(а): [ -> ]МЧС отказалось выделить волонтерам петербургского движения «Весна» транспорт для отправки гуманитарной помощи в Хакасию, поскольку «сейчас все машины в Донбассе».

https://meduza.io/news/2015/04/20/mchs-o...-v-donbass

Они там толком и за пожары не передавали. Все новости были ЧЁТАМУХОХЛОВ. А некоторые ватники даже жителей Хакассии обвиняли, что те просили о помощи.

и вот пусть мне после этого еще какой-нибудь "толераст" расскажет, что мы "один народ". У нас не приведи боже, конечно, если что-то случается, так сразу народ мобилизуется и помогает кто чем может...

Для полноты картины

Новости из параллельной Вселенной:

Начальник ГУЛАГа просит у замглавы МВД СССР деревянные бараки и прачечную из Бухенвальда, 1948г.

Министр обороны Литвы Юозас Олекас заявляет о необходимости признания России страной-агрессором. Разумеется, такая позиция была бы важна для придания большей прозрачности во взаимоотношениях Европейского Союза, НАТО и путинского режима. Однако добиться такого единства от европейских стран пока что не представляется возможным. На одной стороне баррикады – приехавший в Киев на открытие 15-й Международной недели «НАТО после Уэльского саммита» Олекас. И на другой – посетивший на днях Московскую международную конференцию по безопасности министр обороны Греции Панос Камменос, не то что не считающий Россию страной-агрессором, но надеющийся на военное сотрудничество с путинским режимом.

Необходимо, наконец, признать, что украинский кризис стал серьезным испытанием не только для нашей страны, но и для Запада и его структур. Знаменитый консенсус, который используется для достижения взаимопонимания в ЕС и НАТО, становится самым настоящим препятствием для борьбы с авторитарными диктаторскими режимами – так как у этих зловещих режимов находятся союзники среди руководителей самих европейских стран.

Могут сказать, что это естественная плата за отсутствие войны на европейском континенте. Что народы Европы достаточно уже воевали между собой, чтобы находить взаимопонимание именно таким образом – возможно, нередко чем-то жертвуя. Но это утверждение не будет всей правдой. Потакание российскому режиму, нежелание Европы признать Россию агрессором и ввести против этой страны санкции, которые заставят ее заняться собственным выживанием, а не уничтожением соседей, приведут рано или поздно к переносу военных действий на территорию самого ЕС и НАТО. Собственно, Путин именно к этому и стремится. Ему нужно доказать, что НАТО как система безопасности не существует. Что новый мировой порядок, который он хочет создать, должен базироваться на страхе перед его страной, готовой сбросить ядерную бомбу куда угодно, а не на вере в солидарность цивилизованных стран.

Поэтому страны ЕС и НАТО, поддерживающие путинский режим – не просто украинские недоброжелатели. Они – враги Европы. Они сознательно – или по собственной глупости и жадности – толкают Европу к большой войне. И жертвами этой войны станут как избиратели тех, кто призывает признать Россию агрессором, так и избиратели тех, кто обхаживает Путина.

"Российская панорама" (2003 г.)

Депутат Європейського парламенту і один з кандидатів у президенти Польщі Януш Корвін-Мікке заявив, що це його країна навчила снайперів, які розстріляли «Небесну сотню» на Майдані – зрозуміло, щоб догодити Вашингтону, який курує польську політичну еліту.

Цю заява Корвін-Мікке не підтверджує жодним фактом, у розмові з журналісткою видання Wirtualna Polska він насолоджується власним абсурдом. Але не потрібно вважати Корвіна-Мікке схибленим. Ця людина, як і багато інших маргінальних європейських політиків, старанно грає роль, відведену йому Москвою. У нього є абсолютно чітке уявлення про зовнішньополітичну доктрину Польщі. Найголовніше – щоб його країна була антиамериканською й дотримувалася «нейтралітету» в російсько-українському конфлікті, брала приклад зі Словаччини, Угорщини, Румунії та Білорусі.

Звичайно, цей список країн, на які закликає рівнятися своїх співвітчизників євродепутат, досить умовний. Угорщина дійсно намагається підтримувати особливі відносини з Москвою, в політиці Словаччини – очевидні розбіжності, Румунію важко віднести до союзників Росії, а Лукашенко відчайдушно маневрує. Але суть не в списку, а в самій ідеї байдужості. «Нам потрібна слабка Україна» – говорить Корвін-Мікке. Простіше кажучи, буфер, «прокладка» між Росією і Польщею. І для того, щоб довести правильність такої позиції, всі засоби хороші. У тому числі і відверта брехня.

Російські пропагандисти вже використовують висловлювання Корвіна-Мікке. Про польських «снайперів» розповідають телеканали та інтернет-видання. У поєднанні з мандатом євродепутата брехня виглядає вже таким собі особливим політичним знанням, яким поділився з аудиторією досвідчений чоловік.

Зрозуміло, що польська громадська думка буде обуреною. Зрозуміло, що це обурення тільки на руку «польському Жириновському», який використовує будь-який епатаж для самореклами. Але ясно й інше – що політична клоунада зайняла своє місце в Європі. Поява явних маргіналів, не обмежених моральними рамками і зацікавлених тільки в задоволенні своїх спонсорів з Кремля – тенденція часу. Вона пов’язана і з розчаруванням в європейському проекті тієї частини населення країн ЄС, яка не може знайти себе в новій економіці і пояснює власну поразку за допомогою популістських гасел. І з російськими вливаннями в західне політичне життя – можна сказати, що епоха нафтодоларів не пройшла даром для багатьох клієнтів Кремля від Афін до Варшави. І з самої запеклістю нинішнього політичного протистояння. Адже це не просто конфлікт навколо європейської інтеграції України чи Криму з Донбасом. Це питання минулого і майбутнього Європи. Не випадково Корвін-Мікке виглядає як витягнутий з нафталіну. Тому що він з нафталіну і є!

Якщо ми хочемо знайти своє місце в майбутньому, нам потрібно вміти відповідати минулому. А це означає, що поки винні у знищенні «Небесної сотні» не опиняться на лаві підсудних, нас годуватимуть казками про «польських снайперів» – а російські телеканали тиражуватимуть всю цю нісенітницю. Перемога – вона в правді і відплаті.

В раше это важнейший продукт многоцелевого назначения. С 3:03 мин. ролика начинается феерическая демонстрация просто "шедеврального" рецепта

Поэтому наша задача – понимать, в чем истинные цели операций Владимира Путина. И бороться с дестабилизацией и ее возможными последствиями. Каждый день нашего успеха в такой борьбе приближает политический крах России, экономический крах Российского государства, увеличивает социальные проблемы российского общества. Это и есть настоящая дорога к победе над агрессором.

В России установка, что фашизм на Украине, поэтому празднование дня рождения Гитлера в России — только "мелкое хулиганство"

САНКТ-ПЕТЕРБУРГ, 21 апреля. Логично, что правоохранительные органы расценивают празднование дня рождения Гитлера как "мелкое хулиганство" — "ведь в России установка на то, что фашизм где-то на Украине". Так задержание активистов, которые, по данным очевидцев, праздновали в Москве день рождения основателя Третьего рейха, прокомментировал "Росбалту" депутат петербургского ЗакСа Александр Кобринский.
"Чуть ли не с советских времен есть слой людей, которые являются поклонниками Гитлера, отмечают его день рождения. Они представляют собой некую общность, собирающую артефакты гитлеровского периода. Вообще людей, исповедующих нацистскую идеологию, немало. Но в данном случае все всплыло наружу, потому что они собрались в клубе, а не у себя дома", — отметил Кобринский.
Он подчеркнул, что полиция квалифицировала произошедшее как "мелкое хулиганство". "Для сравнения — "мелкое хулиганство" — это если пьяный человек матерился на улице. Однако наш закон и правоохранительные органы на таком уровне расценивают такого рода опасность. Это логично, потому что у нас установка — фашизм где-то на Украине, а у нас его нет. Между тем в стране проходят съезды фашистских партий, в Москве и не только празднуют день рождения Гитлера. Об этом знают все спецслужбы, но, к сожалению, борьба идет с внешними проявлениями, а не с сутью. Например, активно борются с солдатиками в форме СС. Проблема не в том, что день рождения Гитлера отмечают, а в том, что исповедуют нацистскую идеологию. Но они воюют на Донбассе и позиционируют себя как борцов с фашизмом. Поэтому бороться с ними неудобно", — сказал депутат.

По его словам, бороться надо с сутью явления, то есть с идеологией.
Накануне на юго-востоке Москвы были задержаны 17 человек, которые, по словам очевидцев, праздновали день рождения основателя Третьего рейха. В отношении них составили административные протоколы о мелком хулиганстве. В полиции сообщили, что у молодых людей изъяли ножи, несколько единиц травматического оружия, кастеты и портрет Гитлера.
Подробнее: http://www.rosbalt.ru/piter/2015/04/21/1390947.html

Министерство внутренних дел не смогло за два месяца заключить договор с производителем фортификационных сооружений Hesco Bastion Inc, присланных по заказу ведомства в феврале.

Об этом на своей странице в соцсети Facebook написал представитель программы Hesco-TMM Игорь Стокоз.

«Два месяца МВД и НГУ футболили нас между собой, решали что и как. Заместитель министра Сергей Чеботарь, да-да, тот самый Чеботарь, сначала рассказывал, что это дорого, и что "я потом буду говорить прокуратуре" (?), потом наконец, вооружившись калькулятором, согласился, что цена очень подходит. А дальше началось самое интересное. Нацгвардия заявила, что она от МВД не получала никаких письменных распоряжений, хотя Чеботарь утверждал, что у них все есть, потом она ждала деньги, потом что-то еще ждала...»,– сообщил он.

Он также отметил, что 11 контейнеров с 3,6 км бастионов RAID 7H два месяца хранились в порту для Нацгвардии, а 20 апреля были отправлены в Саудовскую Аравию в связи с нарушением сроков.

«Оказалось, саудитам на границе с Йеменом они нужнее, чем нам на границе с Лугандоном»,– написал Стокоз.

«Они были зарезервированы для Нацгвардии, в начале февраля после демонстрации (министр Арсен) Аваков и (его заместитель Сергей) Чеботарь, которые были на полигоне, заявили, что они срочно нужны в Мариуполе... Вчера компания "Хеско" сообщила, что в связи с тем, что мы нарушили уже все сроки, они аннулировали нашу квотейшн и отправили бастионы саудитам. Теперь быстро не получится, потому что новую партию изготавливать нужно определенное время. Но я не уверен, что у нас что-то получится с МВД»,– заявил представитель программы Hesco-TMM.

Как сообщал «Апостроф», 21 апреля спикер АТО Сергей Даниленко заявил, что власти продолжают возводить оборонительные сооружения вдоль линии соприкосновения с террористами, однако очевидцы сообщают о низких темпах строительства укреплений на некоторых направлениях, где наиболее вероятно наступление противника.

Здесь

Акционеры кондитерской корпорации ROSHEN приняли решение ликвидировать фабрику в Мариуполе ‒ ПАО «Мариупольская кондитерская фабрика "РОШЕН"». Об этом сообщает кондитерская корпорация на своей странице.

«20 апреля 2015 года на общем собрании акционеров единогласно принято добровольное решение акционеров о прекращении ПАО "Мариупольская кондитерская фабрика «РОШЕН»" путем ликвидации. Решением акционеров назначена Ликвидационная комиссия ‒ рабочий орган, уполномоченный осуществлять ликвидацию хозяйствующего субъекта»,‒ говорится в сообщении.

В компании отметили, что ликвидация проводится согласно предусмотренному законодательством Украины алгоритму.

Здесь


Не собрались ли Мариуполь сдавать?

Президент Соединенных Штатов Барак Обама не приедет 9 мая на Парад Победы в Москву.

Об этом в эфире радиостанции «Эхо Москвы» заявил посол США в России Джон Теффт, передает «Интерфакс».

В качестве официальной причины отказа американский президент назвал ситуацию на востоке Украины.

«Как объяснил сам президент, причина – в Украине. И это решение не только Обамы, но и большинства лидеров европейских стран и, может быть, других регионов»,– отметил Теффт.

Посол добавил, что в США «есть ощущение, что во время парада в Москве будут праздновать и то, что произошло в Украине».

В то же время Теффт выразил выразил уверенность, что диалогу президентов России и США ничто не мешает.

«Каждый из них будет готов пообщаться с другим, если тот выступит инициатором переговоров»,– подчеркнул посол.

Как сообщал «Апостроф», на Параде Победы в Москве от США будет присутствовать американский посол в России Джон Теффт.

Здесь

Поразительно, как угрюмо встретила Россия известие о декоммунизации в Украине. Речь не об официальных лицах из правительства и Госдумы – этим по должности положено исходить ядовитой слюной при любых известиях о прощании с советским прошлым. Но и в либеральных кругах отношение к закону о декоммунизации равнодушно-настороженное, кислое, а то и осуждающее.
Украина пошла более легким, директивным путем, и это, конечно, опасно. Однако политическим идеалистам и рафинированным правозащитникам следует помнить, что из плохой ситуации трудно найти хороший выход, а из очень плохой – такого выхода просто нет. Украина сейчас в очень плохой ситуации. Она нашла выход замечательный по замыслу, но опасный по исполнению. Будем надеяться, что ее не занесет на крутом вираже и она выйдет на дорогу свободы и демократии без ущерба для прав человека.

Із голови на ноги. Про проблеми викладання історії України
Дмитро Сінченко
16.04.2015

«Куди поділась злука з Кубанською Народною Республікою? Де Крим, який двічі(!) звільняли українці?»


Плакат Юрія Неросліка

Моя дружина Олена давно виношувала одну думку. Гризла вона її майже 10 років, від моменту вступу на історичний факультет поважного класичного університету. Що її обурювало тоді і не дає спокою досі? Те, як викладається історія України в українських вишах. А тепер трохи її університетського досвіду, від першої особи.

Перший курс

Вивчаємо історію України від давніх часів до... ліквідації гетьманства. Як це можна втиснути в один рік?

Та півроку потрібно на те, аби вивчити Трипільську культуру, кіммерійців, скіфів, сарматів! А от гунів (Велику імперію Аттіли), готів – взагалі забувають. Так, пробігли по нашій території, і… «всьо»!

Наступні півроку можна було б вивчати Антський союз, Київську Русь і Галицько-Волинське князівство. Бо, наприклад, студенти-історики знають про Антський союз лише одне: він був. Чому Олег, Ігор, Ольга і Святослав виставляються такими «ніякими»? Що студентам пропонують знати про них?

Олег був віщим і його вкусила зміюка; Ігоря розірвали на березах злі древляни, бо він дер з них три шкури; Ольга – спалила Іскоростень, а потім «укоськала» візантійських послів і обманула «бідосю» Костянтина, не ставши його дружиною; ну, а Святослав прибив свій щит на воротах Константинополя, багато воював, зруйнував Хазарський каганат (що в нашій історії подається як страшна помилка) і був убитий печенігами. Ну і, звичайно, він був «гівнюк-язичник», ай-яй-яй...

А от Володимир і Ярослав – це наше все. «Святий» Володимир до смерті лишався язичником і пожинав плоди свого батька, який залишив йому у спадок величезну імперію. Однак саме йому в заслуги приписують пік розквіту Русі. Ярославу приписують спорудження Софії Київської, хоча вона була збудована ще його батьком. Та й занепад Русі почався саме з Мудрого…

Потім був Мономах… Ну так, «шо був, шо не був». Головне – це його повчання дітям і… «важка шапка». От я питаю, а як же князівства Чернігівське, Новгородське, Смоленське, земля тиверців і уличів, князі древлян та інші? Вони взагалі були?

Галицько-Волинське князівство подається так, як історія сусідньої держави. Про період Великого Князівства Литовського говориться дуже мало. Чи багато студентів-істориків знають про битву на Синіх Водах? Відповідь дасть лише той, хто займається самоосвітою. Я б хотіла встановити пам’ятник князю Ольгерду, як мінімум, в Торговиці, але ж навіть мешканці цього села не зрозуміють, хто це…

Не краща ситуація з Річчю Посполитою. Ну, гнобили нас «кляті ляхи», чи нам потрібно знати щось іще? Навіть Брестська унія подається в негативному світлі, хоча саме завдяки їй ми маємо Сліпого, Шептицького, Гузара…


Зі шкільного посібника для 10-11 класів

Ну і, звичайно, період, який чи не найкраще вивчається на першому курсі – козацтво. Що там вивчають? Відкривши «Вікіпедію», я зрозуміла: нічого…

Ми знаємо про Байду Вишневецького, який побудував першу Січ, про Наливайка, бо в нього прикольне прізвище, про Підкову, бо гнув підкови голими руками… Потім – Сагайдачний. Хороший був дядько і його вивчають трохи краще від усіх інших, тільки от не пам’ятаю, його похід на Москву мені викладали, чи я це сама дізналась?

Далі був Дорошенко, кажуть, гарно ходив на турків, а ще – він «їде попереду» у одній народній пісні. Потім тиша і… Хмельницький! Подається генієм, без права на заперечення: чесний борець за права принижених.


Пилип Орлик

Дуже побіжно вивчають усіх інших гетьманів, аби не перевантажувати студентів, і так – аж до Мазепи. І знаєте, що? Є викладачі, які говорять, що він зрадив(!) Петра... Після Мазепи був Орлик з його Конституцією і Полуботок зі скарбом – це, так би мовити, все, що нам потрібно знати.

Ну, ще ми знаємо, що останнім гетьманом був Розумовський (бо його брат – коханець імператриці Єлизавети), а останнім кошовим – Калнишевський, якого замурували на Соловках. Але, щоб знати про них більше, треба вивчати все самому, бо викладачі вважають це неважливим.

От такий скажений обсяг інформації ліплять в один рік!

Другий курс

Вчимо історію України у 19-му столітті. Тобто, за перший рік ми вивчили купу віків до нашої ери і 18 століть нашої, а за другий – всього одне!

Більш нудного періоду в історії України я не знаю. Тільки в другій половині 19-го сторіччя почало щось активне відбуватись. До того ж – повний штиль. І що, ви думаєте, ми вчили? Правильно – гуртки, братства, товариства.

Третій курс

Новітня історія України. Тут ніби і все нормально. І часу вистачає на вивчення, і матеріалу. Але, знову ж таки, як воно викладається?

Перше: мене дратує, що УНР і Директорія – красунчики, а Скоропадський – монстр. Чому так? Скоропадський був успішнішим і розумнішим від провідників УНР, за коротесенький строк свого перебування при владі встиг чимало зробити.

Друге: ЗУНР – це що, не Україна? Чому вона вивчається лише у розрізі Акту злуки? Думаєте, багато студентів-істориків знають, хто такий Петрушевич? Аж ніяк! І чому злука лише із Західною Україною? Куди поділась злука з Кубанською Народною Республікою? Де Крим, який двічі(!) звільняли українці?

Третє: Державні утворення на території України 1918–1923 років, більш відомі, як Отаманщина. Чому їх взагалі не вивчають? Дякую Горлісу-Горському, Ковалю, Шкляру і Кокотюсі, що я дізналась про такий період в історії.


Історія Карпатської України. Посібник

Четверте: замість Другої світової ми досі вчимо «Велику вітчизняну» війну – вигадку радянської пропаганди… Чому так неохоче нам розповідають про події 1939-1941 років? Де спільні паради радянських і німецьких військ? Де кривава розправа над Карпатською Україною?

Де Катинь? Мої одногрупники-історики свято вірили, що це згоріле село в Білорусі, а не місце розстрілу польської військової еліти. Страшно те, що якби під Смоленськом не впав літак з президентом Качинським, багато українців того і не взнали б…

Питання до міністра

Незважаючи на російську агресію, викладання нашої історії досі відбувається за старими програмами і зі старими вчителями, тому маю низку питань до міністра освіти:
– Чому вояків дивізії «Галичина» вважають колабораціоністами, а тих, хто воював у такій же окупаційній радянській армії – ні? Вони мають спільну природу і єдину відмінність – ім’я тирана, якому вони, свідомо чи несвідомо, служили.
– Чому про Орлика і Розумовського я більше дізнався з книжок Литовченка, ніж зі шкільної програми?
– Чому Отаманщину українцям відкривають не викладачі історії, а письменники?
– Чому в університетах та академіях наук не займаються розвінчуванням міфів? А якщо займаються, чому ми про це не знаємо?

Гетьман Павло Скоропадський

Шановні очільники Міністерства освіти і всі, кого це стосується: програма викладання історії України – це дуже важлива тема. Ми маємо вчити нашу молодь, що ми – країна з колосально багатою і дуже древньою історією.

Ми маємо показувати, де, хто і як намагається перекрутити, перебрехати або вкрасти нашу історію. Ми маємо чітко заявити, що саме ми є правонаступниками Київської Русі.

Ми маємо пишатись всіма нашими героями, всіма, хто боровся за нашу Незалежність. Не принижувати, не очорняти і не забувати свої славетні сторінки на догоду комусь.

Поки ми не зламаємо стереотипи, не навчимо людей пишатись своєю історією, нічого путнього не буде. На жаль, зараз наша історія виглядає, як суцільна поразка і гноблення. Пропоную перевернути все з голови на ноги – вивчати історію боротьби і здобутків!

Слава Україні!

Про автора:
Дмитро Сінченко - керівник Всеукраїнської ініціативи «Рух державотворців». Раніше працював на посадах речника Всеукраїнської організації «Дебатна Академія», члена Національного комітету кампанії «Молодіжна варта», віце-президента Українського незалежного фонду інноваційного розвитку. У 2009 році був одним із засновників та спікерів Громадської кампанії «Новий Громадянин». У 2011 році долучився до заснування Руху «Чесно». Із 2012 року очолюю Асоціацію політичних наук. Політичний аналітик, блогер, публіцист.

Радіо Свобода

(2015-04-21 18:51)rokus писал(а): [ -> ]Не собрались ли Мариуполь сдавать?

Бедняги. Уже год как сдают, а все никак сдать не могут.

(2015-04-21 23:37)Gektor писал(а): [ -> ]

(2015-04-21 18:51)rokus писал(а): [ -> ]Не собрались ли Мариуполь сдавать?

Бедняги. Уже год как сдают, а все никак сдать не могут.

Не берусь судить обо всем Мариуполе, думаю ваты там тоже с избытком, но в нем сильно про-украинское "партизанское движение" и, как мне кажется, местные больше готовы к сопротивлению возможному наступления российских войск, нежели Харьков.

Министр иностранных дел России Сергей Лавров заявил, что Украине не стоит больше и заикаться о своей унитарности. Это – сильное заявление. Особенно с точки зрения международного права.

Есть украинский народ, созидающий государство на своей земле. И есть чиновник Лавров, озвучивающий мысли российского президента. И оказывается, что представления чиновника важнее воли народа. Народ может избрать парламентариев, которые проголосуют за новую конституцию страны. Может утвердить текст основного закона на референдуме. И это будет текст конституции унитарного государства. Но Лавров четко и ясно говорит этому самому народу, миллионам людей: не заикайтесь. Просто потому, что ему так хочется. Просто потому, что такова фантазия президента Путина. Так в чем абсурд?

Минские соглашения не подразумевали никакой федерализации Украины. Они лишь позволяли предоставить отдельным районам Донецкой и Луганской областей, находящимся под фактической российской оккупацией, временный особый статус. Причем параметры этого особого статуса должны быть согласованы только после проведения в этих районах местных выборов в строгом соответствии с украинским законодательством и под международным контролем. И, естественно, участниками этих выборов должны стать политические партии, проголосовавшие за декоммунизацию страны. Не Путину и Лаврову – а избирателям Донецкой и Луганской областей – предстоит дать оценку деятельности этих политических сил. Или предпочесть им другие, у которых будут свои представления о уместности декоммунизации в период действия особого статуса и реинтеграции оккупированных территорий. Что-то подсказывает мне, что если выборы пройдут и начнется диалог, его главными темами будут не памятники Ленина, а пенсии, зарплаты и восстановление деградировавшей экономики и социальной структуры разрушенного россиянами Донбасса. Но, в любом случае, не Лаврову решать за украинских граждан, о чем им разговаривать между собой. И то, что мелкий чиновник позволяет себе высказываться о конституционном устройстве большой страны, о правах целого народа – это и есть самый настоящий абсурд.

Лавров, впрочем, и сам это прекрасно понимает. И российское руководство в целом – тоже. Ни у кого в Москве нет ни малейших сомнений в том, что как только российские войска и финансируемые ими бандиты покинут оккупированные территории, не будет никаких проблем ни с диалогом, ни с реинтеграцией, ни, простите уж, с переименованием улиц и сносом памятников Ленину и прочих вурдалаков. Это, конечно, не первостепенная задача будет – но люди и сами памятники снесут, потому что они для них стали «двойными» символами оккупации и предательства – большевистского и путинского. Именно поэтому Россия срывает выполнение минских соглашений. Именно поэтому нет никакого окончательного отвода вооружений от линии соприкосновения. Именно поэтому не начат диалог о проведении местных выборов – хотя именно его проведение является следующим по очередности пунктом минских договоренностей после прекращения огня и отвода войск.

Путин и Лавров могут доказать правильность своей точки зрения только тогда, когда стреляют и убивают. Ну и еще на пресс-конференциях и во время телевизионных эфиров – когда нет оппонентов, а одни восторженные холуи кругом.
И эти люди еще говорят нам об абсурде!

(2015-04-21 23:42)nato писал(а): [ -> ]

(2015-04-21 23:37)Gektor писал(а): [ -> ]

(2015-04-21 18:51)rokus писал(а): [ -> ]Не собрались ли Мариуполь сдавать?

Бедняги. Уже год как сдают, а все никак сдать не могут.

Не берусь судить обо всем Мариуполе, думаю ваты там тоже с избытком, но в нем сильно про-украинское "партизанское движение" и, как мне кажется, местные больше готовы к сопротивлению возможному наступления российских войск, нежели Харьков.

Вы явно переоцениваете численность и возможности "про-украинского партизанского движения" в Мариуполе. Без поддержки со стороны власти оно абсолютно беспомощно. Реальность немного отличается от красивой картинки по ящику.